Рішення

від 26.05.2009 по справі 2/67

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

2/67

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  2/67

26.05.09

За позовом    Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування

                       житлового фонду»Солом'янської районної у місті Києві ради

До                   Закритого акціонерного товариства «Київська торговельна компанія»

Третя особа  Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства

                      Солом‘янського району міста Києва

про                 стягнення 628 грн. 82 коп.

          Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача         Панкова О.А.    

Від відповідача     не з'явився           

Від третьої особи не з'явився    

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом'янської районної у місті Києві ради до Закритого акціонерного товариства «Київська торговельна компанія», третя особа - Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Солом‘янського району міста Києва про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 628,82 грн. з орендної платі за Договором № 1082 від 21.03.07р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2009р. порушено провадження у справі.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Представник Позивача у судових засіданнях підтримував викладені у позові обставини, та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в своєму відзиві просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві.

Представником третьої особи подано письмове пояснення, відповідно до якого, третя особа просить суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідно до ст. 28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.  Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Представники відповідача в призначене судове засідання 26.05.09р. не з`явились. Про поважні причини неявки цих представників в судове засідання суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Відповідач був завчасно повідомлений про призначення судом засідання на 26.05.09р. – а саме суддею в судовому засіданні 14.05.09р. усно оголошувалось представникам сторін на яку дату та на який час суд оголошує перерву в судовому засіданні –на 26.05.09р. о 11 год. 00 хв., про що зроблено відповідну відмітку і протоколі судового засідання.

Відповідачем не надано доказів, що відповідач був позбавлений можливості направити повноважного представника в судове засідання, в тому числі свого керівника.

Крім того, в судовому засіданні 14.05.09р. судом було оголошено про закінчення розгляду справи по суті та оголошено перерву до 26.05.09р. для оголошення, за згодою сторін, вступної та резолютивної частин рішення по справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши надані сторонами оригінали документів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд —

ВСТАНОВИВ:

21 березня 2007 року між Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом'янської районної у м. Києві ради (Позивач) та Закритим акціонерним товариством «Київська торговельна компанія»(Відповідач), було укладено Договір оренди нежилого приміщення  №1082 (далі - Договір), на підставі якого Відповідачу було надано в користування приміщення загальною площею 50,1 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. А.Антонова, 15-А.

Згідно ст. 9.1. договору строк дії Договору встановлено до 21 березня 2008 року.

21.05.2008 року Відповідач повернув Позивачу орендоване за Договором приміщення загальною площею 50,1 кв.м. за адресою: вул.. А.Антонова, 15-А.

В позовній заяві Позивач зазначає,  Відповідач порушував умови Договору та проводив оплату несвоєчасно і не в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості з орендної плати, що станом на день повернення Позивачу орендованого за приміщення - 21.05.2008 року, з врахуванням індексу інфляції та ПДВ, становить 628,82 грн.

Відповідач проти позову заперечує, та у відзиві зокрема зазначає, що рахунки –фактури по Договору, що виставлялись Позивачем Відповідачу на сплату орендної плати, сплати за відшкодування мереж, сплати експлуатаційних витрат та компенсації плати за землю нараховувались з порушенням Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна (постанова КМУ № 786 від 04.10.1995 р. із змінами та доповненнями), де в п. 3 встановлено, що до сплати за оренду індивідуально визначеного майна не включаються витрати на утримання орендованого майна та плата за послуги, які відповідно до укладених угод зобов'язуються надавати орендарю державне підприємство, організація , господарське товариство, на балансі якого перебуває це майно.

Відповідач зазначає, що з 21 травня 2008 року договір оренди відносно нежилих приміщень площею 50,1 кв.м. припинив свою дію і відповідно нарахування позивачем відповідачу орендної плати та інших платежів за користування цим приміщенням здійснювалось безпідставно, те саме стосується і розрахунків  відшкодування наданих комунальних послуг.

Також, Відповідач зазначає, що як випливає із рахунків-фактур, сума до сплати, визначена рахунках-фактурах вираховувалась разом з сумами боргу, з відшкодуванням мереж, боргом за відшкодування експлуатаційних витрат, боргом за сплату комунальних платежів, сплату компенсації плати за землю, а тому вирахувати суму сплати орендної плати не вбачається за можливе.

Згідно з вимогами ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендна плата є платежем, який вносить орендар незалежно від наслідків господарської діяльності.

Орендна плата, згідно умов Договору встановлена в розмірі 2 308,66 грн., яку Орендар повинен перераховувати незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно до 1-го числа місяця наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції та ПДВ.

Суд не приймає заперечення Відповідача, що оскільки в рахунках-фактурах сума до сплати вираховувалась разом з сумами боргу, з відшкодуванням мереж, боргом за відшкодування експлуатаційних витрат, боргом за сплату комунальних платежів, сплату компенсації плати за землю, то Відповідач не міг вирахувати суму орендної плати яку повинен сплатити, оскільки розмір орендної плати чітко встановлений в Договорі і Відповідач повинен був сплачувати оренду плату у відповідності з умовами Договору.

Предметом спору по даній справі є стягнення з Відповідача заборгованості по орендній платі за Договором, за період за квітень 2008р. –по 21.05.2008р.  

Судом досліджувались додані Відповідачем до відзиву на позов рахунки-фактури по Договору, що виставлялись Позивачем Відповідачу, та встановлено, що в частині виставлення заборгованості з орендної плати, що є предметом спору по даній справі, порушення закону при нарахуванні Позивачем Відповідачу орендної плати за Договором, відсутні.

Також не відповідає дійсності твердження Відповідача, що Позивач нараховує йому заборгованість з орендної плати Відповідач після 21 травня 2008 року (дати звільнення приміщення), оскільки відповідно до розрахунку позовних вимог, що на вимогу суду позивач окремо деталізував у Акті звіряння розрахунків, останнім днем нарахування орендної плати є 21 травня 2008 року.

Зважаючи на вищенаведене, обставини викладені Відповідачем у відзиві на позовну заяву суд не бере до уваги через їх безпідставність та недоведеність.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач порушував умови Договору та проводив оплату орендної плати несвоєчасно і не в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості.

Суд погоджується та вважає обґрунтованим та арифметично вірним, за заявлений в позові період, наданий Позивачем розрахунок заборгованості Відповідача з орендної плати за Договором, відповідно до якого заборгованість відповідача по орендній платі (разом з індексацією та ПДВ) становить 628,82 грн.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем вищенаведеної заборгованості з орендної палати, а тому, зважаючи на все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення з Відповідача суми основної заборгованості.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 49 ГПК України, з Відповідача на користь Позивача стягуються суми витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Київська торговельна компанія»(м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, 15-А; код ЄДРПОУ 24736059) на користь Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом'янської районної у місті Києві ради (м. Київ, вул. Соціалістична, 6; код ЄДРПОУ 35756919) 628 (шістсот двадцять вісім) грн. 82 коп. заборгованості з орендної плати, 102 (сто дві) грн. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя                                                                                                               І.О.Домнічева

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення –15.06.2009р.