Рішення

від 27.05.2009 по справі 52/163

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

52/163

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  52/163

27.05.09

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Закритого акціонерного товариства «АТП 13060»до Товариства з обмеженою відповідальністю «КІП-Нафта»про стягнення 37 677,54 грн. за участю представника позивача –Ободовський О.Є., довіреність № б/н від 16.03.2009 р., відповідача –не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2009 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про стягнення грошових коштів в розмірі 29 890,00 грн., сплачених за товар, інфляційної складової боргу в розмірі 2 915,85 грн., 3% річних в розмірі 541,30 грн., пені в розмірі 4 330,39 грн., а загалом           37 677,54 грн. у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язання з передачі товару.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.04.2009 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 29.04.2009 року.

У судовому засіданні 27.05.2009 року представник позивача подав уточнення до позовної заяви, яким змінив правову підставу позовних вимог та просить стягнути з відповідача попередню оплату товару в розмірі           29 890,00 грн., яка була сплачена позивачем, в порядку ст. 693 ЦК України та штрафні санкції в розмірі 7 787,54 грн. та підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 27.05.2009 року не з'явився, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.  

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно виставленого відповідачем рахунку-фактури № 00073103 від 31.07.2008р. на суму 29 890,00 грн. позивач платіжними дорученнями: № 832 від 12.08.2008р. та № 844 від 20.08.2008р. перерахував в якості оплати за товар грошові кошти на загальну суму 29 890,00 грн.

Проте, зобов'язання з поставки оплаченого товару на момент звернення позивача з позовом до господарського суду відповідач не виконав.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

18.02.2009р. позивач направив відповідачу претензію за вих. № 20 з вимогою протягом 7 днів перерахувати заборгованість в розмірі 29 890,00 грн. на рахунок позивача.

Відповідач залишив вказану претензію без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Наведене свідчить про виникнення між сторонами цивільних прав і обов‘язків відповідно до ст. 11 ЦК України. Судом встановлено, що права і обов‘язки сторін виникли в результаті оплати товару згідно платіжних доручень: № 832 від 12.08.2008р. та № 844 від 20.08.2008р. на суму 29 890,00 грн.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання з оплати товару, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з передачі позивачу товару вартістю 29 890,00 грн.

Доказів передачі товару чи повернення сплаченої позивачем передоплати за товар відповідачем суду не надано.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами  2 та 3 ст. 693 ЦК України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний  сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача сплаченої попередньої оплати в сумі 29 890,00 грн., 2 915,85 грн. інфляційної складової боргу 3% річних в розмірі 541,30 грн., які нараховані відповідно до вимог закону,  є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача також пені в розмірі 4 330,39 грн.

У відповідності із ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Пунктом 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов‘язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

В силу п. 1. ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов‘язання вчиняється у письмовій формі. Оскільки позивачем не надано суду доказів додержання письмової форми правочину щодо забезпечення виконання зобов‘язання, а відповідно до п. 2 ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов‘язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 4 330,39 грн. необґрунтовані та  задоволенню не підлягають.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Державне мито у сумі 333,47 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 104,44 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України,  суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КІП-Нафта»(03127, м. Київ, пр-т 40-річчя Жовтня, 120, корпус 1, код 34288811) на користь Закритого акціонерного товариства «АТП 13060»(03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 26, код 322313) 29 890 (двадцять дев'ять тисяч вісімсот дев'яносто) грн. 00 коп. основного боргу, 2 915 (дві тисячі дев'ятсот п'ятнадцять) грн. 85 коп. інфляційної складової боргу, 541  (п'ятсот сорок одну) грн. 30 коп. 3% річних, 333 (триста тридцять три) грн. 47 коп. державного мита та 104 (сто чотири) грн. 44 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.   

Суддя                                                                                     С.Чебикіна