Ухвала

від 13.05.2014 по справі 33/191

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 33/191 Головуючий у 1-й інстанції: Морозов С.М. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С.

У Х В А Л А

Іменем України

13 травня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Мамчура Я.С.

суддів Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.

при секретарі Гімарі Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва державної податкової служби на постанову Господарського суду м.Києва від 11 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербудхім», Товариства з обмеженою відповідальністю «Налмак», про визнання недійсною угоду та стягнення коштів в доход держави,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

визнати договір - підряду від 23 жовтня 2003 року №23/10-03, укладеного між ТОВ «Інтербудхім» та ТОВ «Налмак», недійсним з підстав, передбачених ст.49 Цивільного кодексу України;

стягнути з ТОВ «Інтербудхім» на користь ТОВ «Налмак» грошові кошти у сумі 21 000, 00 грн.;

стягнути з ТОВ «Налмак» грошові кошти у сумі 21 000, 00 грн. в доход державного бюджету.

В обгрунтування адміністративного позову позивач вказує на те, що договір - підряду від 23 жовтня 2003 року №23/10-03, укладеного між ТОВ «Інтербудхім» та ТОВ «Налмак» є таким, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Позивач посилається на те, що установчі документи ТОВ «Інтербудхім» з моменту їх видачі (18 березня 2003 року) в судовому порядку визнані недійсними.

Постановою Господарського суду м. Києва від 11 лютого 2014 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить дану постанову скасувати та прийняти нову про задоволення адміністративного позову, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обгрунтування апеляційної скарги, відповідач вказує на обставини, вказані в позовній заяві.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що 23 жовтня 2003 року між ТОВ «Налмак» (Генпідрядник) та ТОВ «Інтербудхім» (Підрядник) укладено Договір-підряду №23/10-03 (надалі - Договір), згідно якого ТОВ «Інтербудхім» приймає на себе зобов'язання виконати реконструкцію житлового будинку за адресою м. Київ, вул. Тверський тупик, 6/8, а ТОВ «Налмак» зобов'язується прийняти виконану роботу і оплатити її по договірній ціні, визначеною на основі узгодженого кошторису.

Виконання Договору підтверджується актом №1-2 приймання виконаних підрядних робіт, що підписаний 30 грудня 2003 р., податковою накладною №23/10 від 28 жовтня 2003 р. на суму 21 000,00 грн. (в тому числі податок на додану вартість 3 500,00 грн.), платіжним дорученням №494 від 28 жовтня 2003р.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи не містять належних доказів того, що укладання оскаржуваного договору між ТОВ «Інтербудхім» та ТОВ «Налмак» завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 05 травня 2004 року визнані недійсними установчі документи ТОВ «Інтербудхім» (статут, установчий договір, свідоцтво про державну реєстрацію з моменту реєстрації, свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість) з тих підстав, що ОСОБА_2, який є співзасновником даного підприємства до діяльності товариства був непричетний, документи щодо створення підприємства підписав не маючи намірів здійснювати підприємницьку діяльність, документів від імені товариства не підписував, до фінансово-господарської діяльності підприємства був непричетний. Отже фінансово-господарську діяльність здійснювали інші особи.

Таким чином, в даному рішенні суду встановлений факт, що один із засновників підприємства при його створенні не мав намірів та не здійснював від імені товариства ніякої діяльності. Тобто, діяльність здійснювала інша особа, якій передано всі документи, щодо повноважень інших осіб діяти від імені підприємства. Про те, що виключно ОСОБА_2 було надано право на підпис усіх документів від імені товариства в рішенні суду не зазначено, таких фактів не встановлено.

Згідно статті 29 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав і приймає на себе обов'язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм законом або статусом, яким визначається і порядок обрання або призначення цих органів.

Органи юридичної особи - це призначені або обрані посадові особи. Таким чином наявність прямого умислу та корисливої мети на ухилення від сплати податків може бути встановлено виключно у фізичних осіб. Фізична особа (посадова особа) визнається винною тільки судом загальної юрисдикції.

Окрім того, у випадку, якщо угода підписана особою, яка немає відповідних повноважень, то така угода може бути визнана судом недійсною лише у випадку, якщо юридична особа, від імені якої діяв не уповноважений представник, в подальшому не схвалила дану угоду (ч. 1 ст. 63 ЦК УРСР).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в даному випадку факт визнання укладеної угоди юридичною особою підтверджений матеріалами справи (роботи за договором виконані, податки сплачені). Належних доказів того, що угода підписана не уповноваженою особою відсутні.

Крім того, судом першої інстанції в ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що ТОВ «Інтербудхім» (код ЄДРПОУ 32386875) зареєстроване в Державній податковій інспекції у Шевченківському районі міста Києва.

Відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2003р. сплачена сума податку на додану вартість становить 187 695,00 грн. Податкові зобов'язання за податковою накладною виданою 28 жовтня 2003 року виникли саме в даному податковому періоді та становили 3 500,00 грн., тобто відсутні підстави вважати не задекларованою суму податку за укладеною угодою.

Податковою декларацією на прибуток підприємств за 2003 року підтверджено, що в період укладання спірного договору звітність до податкової інспекції подавалась вчасно та з відповідними показниками фінансово-господарської діяльності. Обліковою карткою підтверджено сплату визначених у встановленому законом порядку сум до бюджету.

Відповідно до п. 22 роз'яснень Вищого арбітражного суду України №02-5/334 від 12 вересня 1996р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням реорганізацією та ліквідацією підприємств» (із змінами та доповненнями), саме лише визнання господарським судом недійсними установчих документів підприємства та/або рішення про створення підприємств, а також прийняття господарським судом рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності не є підставою для того, щоб вважати недійсними угоди, укладені таким підприємством з іншими підприємствами чи організаціями до моменту виключення його з державною реєстру.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять належних доказів того, чим саме порушено інтереси держави і суспільства в цілому, які конкретні нормативні акти, порушено; чи був намір та прямий умисел порушити вимоги закону, а якщо був, то у якої саме особи; не визначено і не обґрунтувано розмір шкоди або збитків заподіяних державі шляхом ухилення від сплати податків та заподіяння її саме укладанням спірного договору, не доведено факту несплати податків відповідачами згідно спірної угоди.

За таких обставин, позовні вимоги в справі №33/191 про визнання недійсним Договору підряду №23/10-03 від 23 жовтня 2003 року є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Суд першої інстанції дійшов правильного, внаслідок дотримання норм матеріального та процесуального права, повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, висновку про необхідність відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м. Києва від 11 лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мамчур Я.С.

Судді Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.

Повний текст виготовлений 16.05.14 року

.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.