Рішення

від 17.06.2009 по справі 36/105

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

36/105

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

17.06.09 р.                                                                                                       Справа № 36/105                               

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Н.В.Будко

при секретарі судового засідання І.О.Губенко

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи

за позовом:                     Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-експортна  

компанія” м.Луганськ

до відповідача:           Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислово-фінансова

компанія „Прометей” м.Донецьк  

про:                               стягнення 499 870,38грн.

за участю:

представників сторін:

від позивача:                     Алексєєв О.С. по дов.;

від відповідача:           Бойчук Р.В. по дов.;

СУТЬ СПОРУ:

          Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгово-експортна компанія” м.Луганськ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислово-фінансова компанія „Прометей” м.Донецьк, про стягнення заборгованості в сумі 499 870,38грн., яка складається з основного боргу в сумі 402 881,39грн., суми інфляції 41 990,98грн., 3%річних в сумі 5 941,01грн., штрафу в сумі 20 144,07грн., пені в сумі 28 912,93грн.

          Під час розгляду спору позивач письмовою заявою від 18.05.09р. уточнив позовні вимоги згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України та просить суд стягнути з відповідача основний борг в сумі 402 881,39грн., суму інфляції 52 063,01грн., 3% річних в сумі 7 696,03грн., штраф в сумі 20 144,07грн., пеню в сумі 9 830,31грн.

          01.06.09р. позивач надав заяву б/н та б/д, якою вдруге уточнив позовні вимоги в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, та просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 402 881,39грн., суму інфляції 48 383,59грн., 3% річних в сумі 7 561,93грн., штраф  в сумі 2 0144,07грн., пеню в сумі 26 921грн.

Також, заявою від 01.06.09р. позивач зменшив позовні вимоги в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України на суму простою вагонів 123,36грн.

          Суд розглядає вимоги позивача з урахуванням уточнення.

          Крім того, позивач подав письмове клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в сумі 504 987,08грн.

          В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на договір поставки №3/425 від 05.03.07р. зі специфікаціями до нього, видаткові накладні, рахунок-фактури, квитанції про приймання вантажу, приймально-здавальні акти ф.№19 та ф.№69, розрахунки, претензію №016 від 21.01.09р., банківські виписки.

          Відповідач позовні вимоги визнає частково в сумі основного боргу 402 758,03грн., а в іншій частині позов не визнає оскільки нарахування штрафних санкцій не передбачено умовами укладеного між сторонами договору №3/425 від 05.03.07р.

          Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та оцінивши подані докази господарським судом ВСТАНОВЛЕНО:

05.03.07р. сторони уклали договір №3/425, за умовами якого позивач зобов'язався поставити відповідачу металобрухт, а відповідач у свою чергу, зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно оплатити його вартість.

          Ціна, загальна кількість, номенклатура та кількість металобрухту визначаються сторонами у специфікаціях, які є складовою та невід'ємною частиною договору (п.2.1 договору).

          До вищевказаного договору сторони уклали ряд специфікацій, а саме №12/4-Е на грудень 2007р., №1/4-Е на січень 2008р. зі змінами №1 до неї, №3/4-Е на березень 2008р., №4/4-Е на квітень 2008р., №5/4-Е на травень 2008р., №4/1 на квітень 2008р., №4/1-Е на квітень 2008р., №5/1 на травень 2008р., №6/4/1-Е на червень 2008р., №6/4/2-Е на червень 2008р., №7/4/1-Е на липень 2008р., №7/4/2-Е на липень 2008р., №7/4/3-Е на липень 2008р., №8/4/3-Е на серпень 2008р., №8/4/2-Е на серпень 2008р., №8/4/1-Е на серпень 2008р.,   №10/4/2-Е на жовтень 2008р., №10/4/1-Е на жовтень 2008р., №9/4/2-Е на вересень 2008р., №9/4/3-Е на вересень 2008р., №9/4/1-Е на вересень 2008р., №9/4/4-Е на вересень 2008р., якими визначили, зокрема, вид металобрухту, його кількість та ціну, строки і умови  поставки, порядок оплати, тощо.

          Також, до вищевказаного договору сторони уклали додаткові угоди №1/АК від 14.04.08р., №1/И від 02.07.07р., №08/ПР від 18.12.07р., б/н від 19.03.07р.,   якою змінили деякі пункти договору щодо порядку поставки продукції та продовжили строк дії договору до 31.12.08р.

          На виконання умов договору позивач передав відповідачу товар за видатковими накладними №РН-442 від 11.12.07р. на суму 20 575,80грн., №РН-443 від 07.12.07р. на суму 22 464,40грн., №РН-432 від 06.12.07р. на суму 28 584,60грн., №РН-431 від 04.12.07р. на суму 28 684грн., №РН-0000002 від 15.01.08р. на суму 17 361,77грн., №РН-003 від 16.01.08р. на суму 17 669,75грн., №РН-004 від 19.01.08р. на суму 19 336,39грн., №РН-011 від 21.01.08р. на суму 18 724,16грн., №РН-012 від 22.01.08р. на суму 25 237,65грн., №РН-157 від 22.02.08р. на суму 122 493,56грн., №РН-158 від 28.02.08р. на суму 140 426,06грн., №РН-214 від 07.03.08р. на суму 129 066,05грн., №РН-256 від 20.03.08р. на суму 140 171,03грн., №РН-257 від 25.03.08р. на суму 129 351,34грн., №РН-338 від 11.04.08р. на суму 134 589,03грн., №РН-339 від 17.04.08р. на суму 114 865,25грн., №РН-340 від 18.04.08р. на суму 132 962,25грн., №РН-341 від 24.04.08р. на суму 126 463,54грн., №РН-342 від 29.04.08р. на суму 32 598,30грн., №РН-361 від 03.05.08р. на суму 67 063,70грн., №РН-387 від 13.05.08р. на суму 126 273,51грн., №РН-358 від 14.05.08р. на суму 137 391,94грн., №РН-360 від 18.05.08р. на суму 115 123,61грн., №РН-383 від 19.05.08р. на суму 39 074,28грн., №РН-397 від 24.05.08р. на суму 116 287,96грн., №РН-574 від 04.06.08р. на суму 123 616,68грн., №РН-510 від 06.06.08р. на суму 133 214,67грн., №РН-469 від 15.06.08р. на суму 142 036,40грн., №РН-538 від 29.06.08р. на суму 137 272,46грн., №РН-573 від 08.07.08р. на суму 135 663,90грн., №РН-585 від 12.07.08р. на суму 157 802,43грн., №РН-599 від 18.07.08р. на суму 154 906,91грн., №642 від 26.07.08р. на суму 162 090,13грн., №РН-660 від 31.07.08р. на суму 164 536,53грн., №РН-717 від 09.08.08р. на суму 164 536,53грн., №РН-718 від 15.08.08р. на суму 149 675,33грн., №РН-726 від 22.08.08р. на суму 155 027,81грн., №РН-744 від 26.08.08р. на суму 142 011,02грн., №РН-763 від 12.09.08р. на суму 135 983,04грн., №РН-764 від 12.09.08р. на суму 151 214,43грн., №РН-794 від 19.09.08р. на суму 33 672,72грн., №РН-795 від 21.09.08р. на суму 126 063,38грн., №РН-803 від 24.09.08р. на суму 32 494,56грн., №РН-804 від 26.09.08р. на суму 23 046,24грн., №РН-810 від 27.09.08р. на суму 25 583,88грн., №РН-825 від 30.09.08р. на суму 11 808грн., №РН-839 від 02.10.08р. на суму 75 398,52грн., №РН-840 від 02.10.08р. на суму 21 818,04грн., №РН-846 від 04.10.08р. на суму 5 821,56грн., №РН-871 від 10.10.08р. на суму 5 757,70грн., №РН-872 від 13.10.08р. на суму 16 438,80грн., №РН-343 від 30.04.08р. на суму 141 196,65грн., а всього на суму 4 731 528,25грн.

          Відповідачем товар прийнято, що підтверджується вищевказаними видатковими накладними, а також квитанціями про приймання вантажу, ксерокопії яких, засвідчені належним чином, знаходяться в матеріалах справи.

          Суд звертає увагу на те, що в накладній №РН-343 від 30.04.08р. міститься посилання на договір №3/218-АК від 05.03.07р., однак як вбачається з письмових пояснень позивача №201 від 28.05.09р., під час оформлення даної накладної була допущена помилка, і замість „договір №3/425 від 05.03.07р.” було вказано „договір №3/218-АК від 05.03.07р.”. В податковій накладній №95 від 30.04.08р., яка є звітним податковим та водночас розрахунковим документом, та яка виписується за фактом поставки товару, в графі „умова поставки” зазначено саме договір №3/425 від 05.03.07р., тобто в бухгалтерському та податковому обліку позивача відображено, що поставка за накладною №РН-343 від 30.04.08р. відбувалася згідно договору №3/425 від 05.03.07р.

          Виходячи з умов п.9 специфікацій до договору, відповідач повинен здійснити кінцевий розрахунок за товар до 5 числа місяця, наступного за звітним згідно виписаних вантажоотримувачем актів ф.№69 та №19.

          В матеріалах справи містяться акти ф.№19 та №69, виписані на кожну поставлену партію продукції, однак в порушення умов договору відповідач отриманий товар оплатив частково, внаслідок чого за ним виникла заборгованість в сумі 402 881,39грн.

          Направлену позивачем претензію №016 від 21.01.09р. з вимогою погасити заборгованість в сумі 402 881,39грн. відповідач залишив без відповіді та задоволення.

          Під час розгляду спору, а саме 08.04.09р., позивач направив на адресу відповідача акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.04.09р., згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 402 881,39грн.

          Однак даний акт звірки відповідач підписав з запереченням та зазначив, що його заборгованість перед позивачем складає 402 758,03грн., а різниця на суму 123,36грн. виникла у зв'язку зі сплатою означеної суми відповідачем за простій вагонів.

Позивач з цим погодився і 01.06.09р. надав письмову заяву, якою зменшив позовні вимоги в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України на суму простою вагонів 123,36грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 402 758,03грн.  

Доказів погашення боргу в сумі 402 758,03грн. відповідач не представив, у зв'язку з чим господарський суд робить висновок, що на момент прийняття рішення грошове зобов'язання відповідача перед позивачем залишилось невиконаним, що є порушенням норм статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином,  відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За таких обставин, враховуючи те, що факт заборгованості в сумі 402 758,03грн. підтверджений матеріалами справи, господарський суд вважає позовні вимоги з урахуванням уточнення в частині стягнення основного боргу обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 ЦК України прострочення відповідачем грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних за весь час прострочення, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом або договором.

У зв'язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача суму інфляції 48 383,59грн. та 3% річних в сумі 7 561,93грн.

За розрахунком суду, здійсненого за допомогою інформаційно-пошукової системи „Законодавство” сума інфляції виходячи з суми боргу 402 758,03грн. складає 48 480,84грн., однак позивач просить суд стягнути суму інфляції  48 383,59грн., тобто в меншому розмірі, що не суперечить діючому законодавству і є його правом.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на наявність заборгованості, господарський суд вважає вимоги позивача в частині стягнення суми інфляції 48 383,59грн. обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з цим, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних в сумі 7 561,93грн., суд вважає його арифметично невірним через неправильне визначення суми боргу, а також кількості днів календарного року (у 2008 році не 365, а 366 днів), у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині суд задовольняє частково та стягує з відповідача 3% річних в сумі 7 552,72грн. виходячи із розрахунку: ((за період з 05.10.08р. по 31.12.08р. включно: 277646,77грн.х88дн.х3%/366)+(за період з 01.01.09р. по 30.05.09р. включно: 277646,77грн.х150дн.х3%/365)+(за період з 05.11.08р. по 31.12.08р. включно: 125 111,26грн.х57дн.х3%/366)+(за період з 01.01.09р. по 30.05.09р. включно: 125111,26грн.х150дн.х3%/365)).

Крім того, п.8.1 договору передбачено, що відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору регламентується „Положенням про поставки продукції виробничо-технічного призначення” №888 від 25.07.1988р., що спростовує посилання відповідача на невизначеність штрафних санкцій умовами договору.

Пунктом 66 названого Положення передбачено, що за безпідставну відмову від акцепту платіжної вимоги (повністю або частково), а також за ухилення від оплати продукції при інших формах  розрахунків покупець сплачує постачальнику  штраф у розмірі 5 процентів суми, від сплати якої він відмовився або ухилився. При несвоєчасній оплаті поставленої продукції покупець сплачує позивачу пеню у розмірі 0,04 відсотки суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

У зв”язку з цим, за порушення строків оплати поставленого товару позивачем  нарахована пеня в сумі  26 921грн. у розмірі 0,04% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, та штраф у розмірі 5% від простроченої суми – 20 144,07грн.

Однак перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу та пені суд вважає його арифметично невірним, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задовольняє частково та стягує з відповідача пеню в сумі 26 802,78грн. виходячи із розрахунку: ((за період з 05.10.08р. по 30.03.09р.: 277646,77х176дн.х0,04%)+(за період з 05.11.08р. по 30.03.09р.: 125 111,26грн.х145дн.х0,04%)), а також штраф в сумі 20 137,90грн. (402 758,03грн.х5%).

Водночас, позивачем заявлено письмове клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на розрахунковому рахунку відповідача.

Свої вимоги щодо вжиття заходів забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що відповідач тривалий час ухиляється від виконання умов договору №3/425 від 05.03.07р. в частині оплати товару, ненаданням відповіді на пред'явлену позивачем претензію, а також невиконанням грошових зобов'язань декількома підприємствами, які є контрагентами відповідача, що може привести до погіршення його майнового стану та неможливості своєчасного погашення боргу перед позивачем.

В підтвердження цих доводів позивач надав непідписану та не засвідчену належним чином ухвалу господарського суду Донецької області від 24.02.09р. по справі №9/194, в якій відповідачу відмовлено у відстроченні виконання судового рішення від 16.12.08р. Крім того, позивач посилається на те, що в господарському суді Донецької області розглядається справа №28/97 за позовом ТОВ „Фінансово-промислова компанія „Прометей” до ВАТ „Металургійний комбінат „Азовсталь” про стягнення 19471045,57грн., а також факт наявності заборгованості ТОВ „Промбрикет”, відносно якого порушено справу про банкрутство №5/136б, перед відповідачем  в сумі 1465648,89грн.

З огляду на вищевикладене позивач вважає, що існує достатньо обґрунтоване припущення що майно, в тому числі грошові суми, цінні папери, тощо, які є у відповідача на день подання позову, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Однак, господарський суд відмовляє в заявленому позивачем клопотанні про вжиття заходів забезпечення позову з наступних підстав.

Відповідно до  статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони,  прокурора чи його заступника,  який подав  позов, або  з  своєї  ініціативи  має право вжити заходів до забезпечення позову.

Умовою  застосування  заходів  до  забезпечення  позову  є достатньо обгрунтоване припущення,  що майно (в тому числі грошові суми, цінні   папери   тощо),   яке  є  у  відповідача  на  момент пред'явлення позову  до  нього,  може  зникнути,   зменшитись   за

кількістю або  погіршитись  за якістю на момент виконання рішення.

Згідно з  частиною  першою  статті   33   Господарського процесуального кодексу України кожна  сторона повинна довести ті обставини,  на які вона посилається в обґрунтування,  зокрема,  своїх вимог. Наведене стосується й вимоги щодо забезпечення позову.

Але позивач в порушення вищевказаної норми закону не представив жодного доказу в підтвердження того, що майно (в  тому  числі  грошові  суми, цінні  папери  тощо),  яке  є у відповідача на момент пред'явлення позову до  нього,  може  зникнути,  зменшитись  за  кількістю  або погіршитись  за  якістю  на  момент  виконання  рішення, а посилання позивача на тривале ухилення відповідача від виконання умов договору №3/425 від 05.03.07р. в частині оплати товару, ненадання відповіді на пред'явлену позивачем претензію, а також невиконання грошових зобов'язань декількома підприємствами, які є контрагентами відповідача, не можуть бути достатньою правовою підставою для вжиття господарським судом заходів забезпечення позову.

Також суд не може прийняти до уваги надану позивачем непідписану та не засвідчену належним чином ухвалу господарського суду Донецької області від 24.02.09р. по справі №9/194, в якій відповідачу відмовлено у відстроченні виконання судового рішення від 16.12.08р., наявність в господарському суді Донецької області справи  №28/97 за позовом ТОВ „Фінансово-промислова компанія „Прометей” до ВАТ „Металургійний комбінат „Азовсталь” про стягнення 19471045,57грн., а також факт наявності заборгованості ТОВ „Промбрикет” перед відповідачем  в сумі 1465648,89грн., як належні докази в підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеній частині позову.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

          Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-експортна компанія” м.Луганськ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислово-фінансова компанія „Прометей” м.Донецьк з урахуванням уточнення задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислово-фінансова компанія „Прометей” м.Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-експортна компанія” м.Луганськ основний борг в сумі 402 758,03грн., 3% річних в сумі 7 552,72грн., суму інфляції 48 383,59грн., пеню в сумі 26 802,78грн., штраф в сумі 20 137,90грн., витрати по оплаті держмита в сумі 5 056,35грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 117грн. 96коп.

          В іншій частині позову відмовити.

          У судовому засіданні 17.06.09р. оголошено повний текст рішення.

               Суддя