Постанова

від 04.08.2009 по справі 36/105

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

36/105

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

30.07.2009 р.                                                                         справа №36/105

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Алєєвої І.В.

суддів:при секретарі:Величко Н.Л., Шевкової Т.А. Шульженко Д.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача:Алексеєв О.С. –за дов. № 002 від 1 січня 2009 року

від відповідача:Аксельрод М.І. –за дов. № 35 від 18 лютого 2009 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариствоз обмеженою відповідальністю «Промислово-фінансова компанія «Прометей», м. Донецьк

на рішення

господарського судуДонецької області

від17 червня 2009 року

по справі№ 36/105 (суддя Будко Н.В.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-експортна компанія», м. Луганськ

до

Товариствоз обмеженою відповідальністю «Промислово-фінансова компанія «Прометей», м. Донецьк

простягнення 499 870 грн. 38 коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-експортна компанія», м. Луганськ, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-фінансова компанія „Прометей», м. Донецьк, про стягнення заборгованості в сумі 499 870 грн. 38 коп., яка складається з основного боргу в сумі 402 881 грн. 39 коп., суми інфляції 41 990 грн. 98 коп., 3% річних в сумі 5 941 грн. 01 коп., штрафу в сумі 20 144 грн. 07 коп., пені в сумі 28 912 грн. 93 коп.

Під час судового розгляду справи позивачем в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України було уточнено позовні вимоги, в яких позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 402 881 грн. 39 коп., суму інфляції 48 383 грн. 59 коп., 3% річних в сумі 7 561 грн. 93 коп., штраф в сумі 20 144 грн. 07 коп., пеню в сумі 26 921 грн.

Також, заявою від 1 червня 2009 року позивач зменшив позовні вимоги в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України на суму простою вагонів 123 грн. 36 коп. (т. IV а.с. 47).

Рішенням господарського суду Донецької області від 17 червня 2009 року у справі № 36/105 позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-експортна компанія»задоволені частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-фінансова компанія «Прометей» на користь позивача основний борг в сумі 402 758 грн. 03 коп., 3% річних в сумі 7 552 грн. 72 коп., суму інфляції 48 383 грн. 59 коп., пеню в сумі 26 802 грн. 78 коп., штраф в сумі 20 137 грн. 90 коп., витрати по оплаті держмита в сумі 5 056 грн. 35 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 117 грн. 96 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 17 червня 2009 року у справі № 36/105 скасувати та в задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгово-експортна компанія»відмовити.

Скаржник мотивує апеляційну скаргу тим, що позивачем було застосовано штрафні санкції у розмірі, які не було передбачено договором поставки № 3/425 від 05.03.2007 р., тим що «Положення про поставку продукції виробничо-технічного призначення»№ 888 від 25.07.1988 р. може застосовуватися тільки в загальній його частині. Також, скаржник посилається на те, що місцевим господарським судом не надано оцінки доказам відповідача, чим порушено принципи господарського судочинства щодо рівності і змагальності учасників судового процесу, які встановлено статтями 42, 43 ГПК України.

В судовому засіданні представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримав.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-експортна компанія»надано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає прийняте рішення місцевого господарського суду законним та вмотивованим, тому просить залишити апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-фінансова компанія «Прометей»без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 17 червня 2009 року у справі № 36/105 –без змін.

Під час апеляційного перегляду справи представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував з підстав, наведених в відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судовий процес фіксувався технічними засобами та відображений у протоколі судового засідання у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України.  

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на апеляційну скаргу, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, між позивачем та відповідачем укладено договір № 3/425 від 5 березня 2007 року (т.1 а.с. 9-13), за яким позивач зобов'язався поставити відповідачу металобрухт (надалі - товар), а відповідач зобов'язався прийняти цей товар та оплатити. Умови постачання та строки оплати товару визначено сторонами у специфікаціях та додаткових угодах, які є невід'ємною частиною договору (т.1 а.с. 14-41). Зазначений договір підписаний повноважними представниками обох сторін без розбіжностей та скріплений печатками.

Виходячи з умов п.9 специфікацій до договору, відповідач повинен був здійснити кінцевий розрахунок за товар до 5 числа місяця, наступного за звітним згідно виписаних вантажоотримувачем актів за формою № 69 та № 19.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв товар за видатковими накладними №РН-442 від 11.12.07р. на суму 20 575,80грн., №РН-443 від 07.12.07р. на суму 22 464,40грн., №РН-432 від 06.12.07р. на суму 28 584,60грн., №РН-431 від 04.12.07р. на суму 28 684грн., №РН-0000002 від 15.01.08р. на суму 17 361,77грн., №РН-003 від 16.01.08р. на суму 17 669,75грн., №РН-004 від 19.01.08р. на суму 19 336,39грн., №РН-011 від 21.01.08р. на суму 18 724,16грн., №РН-012 від 22.01.08р. на суму 25 237,65грн., №РН-157 від 22.02.08р. на суму 122 493,56грн., №РН-158 від 28.02.08р. на суму 140 426,06грн., №РН-214 від 07.03.08р. на суму 129 066,05грн., №РН-256 від 20.03.08р. на суму 140 171,03грн., №РН-257 від 25.03.08р. на суму 129 351,34грн., №РН-338 від 11.04.08р. на суму 134 589,03грн., №РН-339 від 17.04.08р. на суму 114 865,25грн., №РН-340 від 18.04.08р. на суму 132 962,25грн., №РН-341 від 24.04.08р. на суму 126 463,54грн., №РН-342 від 29.04.08р. на суму 32 598,30грн., №РН-361 від 03.05.08р. на суму 67 063,70грн., №РН-387 від 13.05.08р. на суму 126 273,51грн., №РН-358 від 14.05.08р. на суму 137 391,94грн., №РН-360 від 18.05.08р. на суму 115 123,61грн., №РН-383 від 19.05.08р. на суму 39 074,28грн., №РН-397 від 24.05.08р. на суму 116 287,96грн., №РН-574 від 04.06.08р. на суму 123 616,68грн., №РН-510 від 06.06.08р. на суму 133 214,67грн., №РН-469 від 15.06.08р. на суму 142 036,40грн., №РН-538 від 29.06.08р. на суму 137 272,46грн., №РН-573 від 08.07.08р. на суму 135 663,90грн., №РН-585 від 12.07.08р. на суму 157 802,43грн., №РН-599 від 18.07.08р. на суму 154 906,91грн., №642 від 26.07.08р. на суму 162 090,13грн., №РН-660 від 31.07.08р. на суму 164 536,53грн., №РН-717 від 09.08.08р. на суму 164 536,53грн., №РН-718 від 15.08.08р. на суму 149 675,33грн., №РН-726 від 22.08.08р. на суму 155 027,81грн., №РН-744 від 26.08.08р. на суму 142 011,02грн., №РН-763 від 12.09.08р. на суму 135 983,04грн., №РН-764 від 12.09.08р. на суму 151 214,43грн., №РН-794 від 19.09.08р. на суму 33 672,72грн., №РН-795 від 21.09.08р. на суму 126 063,38грн., №РН-803 від 24.09.08р. на суму 32 494,56грн., №РН-804 від 26.09.08р. на суму 23 046,24грн., №РН-810 від 27.09.08р. на суму 25 583,88грн., №РН-825 від 30.09.08р. на суму 11 808грн., №РН-839 від 02.10.08р. на суму 75 398,52грн., №РН-840 від 02.10.08р. на суму 21 818,04грн., №РН-846 від 04.10.08р. на суму 5 821,56грн., №РН-871 від 10.10.08р. на суму 5 757,70грн., №РН-872 від 13.10.08р. на суму 16 438,80грн., №РН-343 від 30.04.08р. на суму 141 196,65 грн., а всього на суму 4 731 528,25 грн. (т.1 а.с. 42-93).

Також доказом приймання відповідачем товару є наявні в матеріалах справи квитанції про приймання вантажу (т.2 а.с.51-78) та приймально-передавальні акти (т.1 а.с.145-150, т.2 а.с.1-50).

В порушення умов договору відповідач отриманий товар оплатив частково, що є порушенням норм статей 525 та 526 Цивільного кодексу України.

Позивач звертався до відповідача з письмовою претензією № 016 від 21.01.2009 р. на суму 432 659,68 грн., з яких 405 038,20 грн. –сума основного боргу, 24 013,73 грн. –інфляційні нарахування, 3 607,75 грн. –3% річних з простроченої суми (т.3 а.с.12-13), яка відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

В процесі судового розгляду справи господарським судом попередньої інстанції, між позивачем та відповідачем підписано акт звірки взаємних розрахунків від 1 квітня 2009 року (т.4 а.с.43-45),  згідно якого сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором № 3/425 від 5 березня 2007 року складає 402 758 грн. 03 коп.

В зв'язку з тим, що матеріалами справи підтверджена сума заборгованості відповідача перед позивачем, відсутні докази погашення відповідачем заборгованості за договором, то місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних збитків в сумі 48 383,59 грн. правомірні та нараховані у відповідності з вимогами діючого законодавства та правильно задоволені місцевим господарським судом.

Також, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо часткового задоволення позовних вимог зі стягнення з відповідача 3% річних через неправильне  визначення позивачем суми боргу та кількості днів календарного року, тому господарський суд Донецької області правильно задовольнив зазначені вимоги саме в сумі 7 552,72 грн.

Судова колегія не приймає доводи скаржника щодо невизначеності розміру штрафних санкцій умовами договору, оскільки зазначене спростовується матеріалами справи.

Майнова відповідальність сторін за несвоєчасне виконання або невиконання зобов'язань встановлена пунктом 8.1 договору № 3/425 від 5 березня 2007 року, яким передбачено, що відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору регламентується «Положенням про поставки продукції виробничо-технічного призначення»№ 888 від 25.07.1988 р.

Так, пунктом 66 названого Положення передбачено, що за безпідставну відмову від акцепту платіжної вимоги (повністю або частково), а також за ухилення від оплати продукції при інших формах  розрахунків покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 5 процентів суми, від сплати якої він відмовився або ухилився. При несвоєчасній оплаті поставленої продукції покупець сплачує позивачу пеню у розмірі 0,04 відсотки суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Судова колегія вважає висновок господарського суду попередньої інстанції щодо стягнення з відповідача пені саме в сумі 26 802,78 грн., а також штрафу саме в сумі 20 137,90 грн. обґрунтованим та правомірним, оскільки наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій є арифметично не вірним, чому була надана належна оцінка місцевим господарським судом.

До того ж, постановою Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року «Про порядок дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР»передбачено, щодо прийняття відповідних актів України на її території застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України. На теперішній час, відповідні акти України не прийняті, тому згідно роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 12 листопада 1993 року № 01-6/1205 (з наступними змінами) при вирішенні спорів, пов'язаних з поставкою продукції і товарів господарські суди керуються Положенням про поставки продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання, стандартами, іншою обов'язковою для сторін нормативно-технічною документацією.

Таким чином, рішення господарського суду Донецької області від 17 червня 2009 року у справі № 36/105 в цій частині прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому скасуванню чи зміні не підлягає.

Щодо відмови в задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини за правилами статті 43 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в обґрунтування клопотання про вжиття заходів забезпечення позову посилався на ухвалу господарського суду Донецької області від 24.02.2009 р. по справі № 9/194, в якій відповідачу відмовлено у відстроченні виконання судового рішення від 16.12.2008 р. Крім того, позивач посилається на те, що в провадженні господарського суду Донецької області знаходиться справа № 28/97 за позовом ТОВ „Фінансово-промислова компанія „Прометей” до ВАТ „Металургійний комбінат „Азовсталь” про стягнення 19 471 045,57 грн., а також факт наявності заборгованості ТОВ „Промбрикет”, відносно якого порушено справу про банкрутство № 5/136б, перед відповідачем в сумі 1 465 648,89 грн., які не оформлені належним чином та не можуть вважатись належними доказами в розумінні статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України, тому господарський суд попередньої інстанції правомірно не взяв їх до уваги.  

Виходячи з наведеного, твердження скаржника про порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права не відповідають матеріалам справи, зводиться до тлумачення норм та умов договору на свою користь та не спростовують викладених в судовому рішенні висновків про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-експортна компанія». Отже, рішення господарського суду Донецької області від 17 червня 2009 року у справі № 36/105 прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається.

Результати апеляційного перегляду справи № 36/105 проголошені в судовому засіданні.

Судова колегія, керуючись статтями 50 –51, 91, 99, 101-106, 107, 110 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-фінансова компанія «Прометей», м. Донецьк, на рішення господарського суду Донецької області від 17 червня 2009 року у справі № 36/105 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 17 червня 2009 року у справі № 36/105 залишити без змін.

Ця постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена через Донецький апеляційний господарський суд до Вищого господарського суду України протягом одного місяця.

Головуючий          І.В.  Алєєва

Судді:          Н.Л.  Величко

          Т.А.  Шевкова

          Надруковано: 5 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачу

          3 у справу

          4 ДАГС