Рішення

від 01.06.2009 по справі 53/187

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

53/187

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  53/187

01.06.09

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Висотсервіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Максімус»

про стягнення 66 070,82 грн.

Суддя                     Грєхова О. А.

Представники:

від позивача Ковальчук С.В., Рибін Д.Ю. - представники по довіреності  № 17 від 17.03.2009

від відповідача   Кириченко Н.С.- представник по довіреності  від   30.04.2009

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Максімус»заборгованості за Договором про надання послуг № 2909-08 від 29.09.2008р. в розмірі 66 070,82 грн., а саме: 62550,00 грн. –основний борг, 816,33 грн. –інфляційні витрати, 298,88 грн. –3% річних, 2 405,61 грн. –пені. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 6 607,08 грн. витрат на послуги адвоката.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2009р. порушено провадження у справі № 53/187, розгляд справи призначено на 27.04.2009р.

В судовому засіданні 27.04.2009р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), в судовому засіданні було оголошено перерву до 18.05.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні 18.05.2009р. подав заяву про збільшення розміру позовних вимог до 71 200,67 грн., в тому числі: 62 550,00 грн. –основного боргу, 3 254,28 грн. –інфляційні витрати, 596,37 грн. –3% річних, 4 800,02 грн. –пені.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Таким чином, суд приймає до розгляду уточнення позовних вимог, а саме збільшення їх розміру.

В судовому засіданні 18.05.2009р. оголошено перерву до 01.06.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні 01.06.2009р. подав заяву про зменшення розміру позовних вимог до 71 082,03 грн., в тому числі: 62 550,00 грн. –основного боргу, 3 254,28 грн. –інфляційні витрати, 583,26 грн. –3% річних, 4 694,49 грн. –пені.

В порядку ст.. 22 ГПК України суд приймає заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

Представник відповідача відзиву на позовну заяву не надав, в судовому засіданні 01.06.2009р. надав  пояснення по суті заявлених позовних вимог.           

Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності відзиву на позовну заяву представника відповідача.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 01.06.2009р. за згодою представника позивача та відповідача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

29.09.2008р. між сторонами у справі було укладено Договір про надання послуг № 2909-08 (далі Договір), відповідно до умов якого позивач надає відповідачу послуги по виконанню вантажно-розвантажувальних, монтажних, земляних робіт у строки, визначені вказівкою замовника, власною будівельною технікою, механізмами та інвентарем, а відповідач приймає ці послуги та оплачує їх вартість (п. 1.1 Договору).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст.. 901 ЦК України).

На виконання умов Договору позивач передав відповідачу у платне користування автовишку АГП-22 (22м), яка працювала на будівництві відповідача 417 годин, що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями табелів роботи автовишки (оригінали досліджені в судовому засіданні).

Факт надання вказаних послуг підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів  № ОУ-0000179 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з 17.08.2008р. по 25.10.2008р. в кількості 82 години на загальну суму 12 300,00 грн., № ОУ-0000009 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 02.02.2009р. за період з 30.10.2008р. по 19.12.2008р. в кількості 335 годин на загальну суму 50 250,00 грн. (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Відповідно до п. 3.1 Договору вартість роботи техніки за одну машино-годину, з урахуванням виду механізмів, визначена у Додатку № 1, що являється невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з Додатком № 1 до Договору договірна ціна на виконання робіт (послуг) будівельною технікою становить 150,00 грн. за 1 машино-годину.

Таким чином загальна вартість наданих послуг становить 62 550,00 грн. (417 годин х 150,00 грн.)

Відповідно до п. 3.3 Договору оплата здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця на основі підписаних сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт та довідок про виконані роботи (послуги) ф. № ЕБМ –7 протягом 3 банківських днів після їх підписання уповноваженими представниками обох сторін. Оплата здійснюється на підставі виставлених виконавцем рахунків-фактур.

Зі змісту ч. 1 ст. 903 ЦК України слідує, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи акти приймання-передачі виконаних робіт підписані сторонами без зауважень, рахунки-фактури позивачем виставлялись, доказом отримання їх відповідачем є відмітка останнього на рахунках-фактурах № СФ-0000270 від 02.02.2009р., № СФ-0000231 від 27.10.2008р. про отримання.

          Матеріали справи свідчать що відповідач покладені на нього зобов'язання щодо оплати наданих послуг по договору належним чином не виконав, у зв'язку з чим на дату прийняття  рішення у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 62 550,00 грн.  

Суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 193 Господарського кодексу України).

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 ЦК України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач жодного доказу того, що він  вживав всіх необхідних заходів щодо виконання свого зобов'язання по оплаті наданих послуг, суду не надав.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 62 550,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 62 550,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України за правопорушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно із ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті  231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Правочини щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі (п. 1 ст. 547 ЦК України).

Пунктом 4.3 Договору за несплату замовником платежів за виконані роботи у строки, що передбачені цим Договором, Замовник зобов'язується сплатити Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого в оплаті платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Отже, чинним господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є припікальним.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок пені суд встановив, що позивач невірно визначив строк початку нарахування пені по сплаті платежу в розмірі 12 300,00 грн. Таким чином, пеня підлягає задоволенню в розмірі 4 656,61 грн. за розрахунком суду.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок інфляційних витрат та 3% відсотків річних суд встановив, що позивач невірно визначив строк початку нарахування інфляційних витрат та 3% річних. Таким чином, інфляційні витрати та 3% річних підлягають задоволенню в розмірі 3 225,60 грн. інфляційних витрат та 579,64 грн. 3% річних за розрахунком суду.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат входить оплата, зокрема, послуг адвоката, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відшкодування цих витрат здійснюється за наявності документального підтвердження витрат, пов'язаних з угодою про надання послуг щодо ведення справи у суді, та належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

До матеріалів справи позивач надав оригінал платіжного доручення № 63 від 10.04.2009р. про оплату послуг адвоката в розмірі 6 607,08 грн., Договір № 17 від 17.03.2009р. про надання адвокатських послуг та копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3898/10, видане Кавальчуку С.В.

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат на надання правової допомоги в сумі 6 607,08 грн.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Максімус»(01030, м. Київ, вул. Пирогова, 10 В, ідентифікаційний код 33194914, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Висотсервіс» (03028, м. Київ, вул. Феодосійська, 6, кв. 72, ідентифікаційний код 35379153) основний борг в сумі 62 550 (шістдесят дві тисячі п'ятсот п'ятдесят) грн. 00 коп., збитки від інфляції в сумі 3 225 (три тисячі двісті двадцять п'ять) грн. 60 коп., 3% річних в сумі 579 (п'ятсот сімдесят дев'ять) грн.. 64 коп., 4 656 (чотири тисячі шістсот п'ятдесят шість) грн.. 61 коп., витрати на сплату державного мита в сумі  710 (сімсот десять) грн. 09 коп., 117 (сто сімнадцять) грн. 88 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та 6 589 (шість тисяч п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн.. 05 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                 Грєхова О.А.