Рішення

від 29.05.2009 по справі 41/170

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

41/170

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  41/170

29.05.09

За позовомКомунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа"

доМіжрегіональної академії управління персоналом у формі акціонерного товариства закритого типу

простягнення  59 111,25  грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача:      Новикова Л.О. – дов. № 186/01 від 05.08.2008 року;

від відповідача:  не з'явився;

Обставини справи:

Комунальне комерційне підприємство Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міжрегіональної академії управління персоналом у формі акціонерного товариства закритого типу про стягнення боргу в розмірі 59 111, 25 грн.

Ухвалою від 03.04.2009 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 27.04.2009 року.

В судовому  засіданні 27.04.2009 року представник позивача надав усні пояснення та додаткові документи по справі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача у судове засідання перешкоджає вирішенню спору по суті, а також у зв'язку з неподанням витребуваних доказів по справі, суд вважає за доцільне відкласти розгляд справи на 29.05.2009 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 29.05.2009 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання, яке відбулося 29.05.2009 року вдруге не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 29.05.2009 року на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача,  Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

1 жовтня 2005 року між Комунальним комерційним підприємством Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" (постачальник) та Міжрегіональною академією управління персоналом у формі акціонерного товариства закритого типу (споживач) був укладений договір на відпуск теплової енергії № 124 Ж 1 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) сторони погодили, що постачальник зобов'язується  поставляти теплову енергію для об'єктів споживача, перерахованих в додатку до Договору.

Відповідно до пункту 3.1 Договору постачальник несе відповідальність за технічний стан та експлуатацію установок та мереж, які знаходяться в його віданні, а також забезпечує безперебійне постачання теплом приміщень та споруд споживача відповідно до Договору і температурного графіку.

Згідно з пунктом 3.2 Договору постачальник зобов'язується на абонентських вводах приміщень та споруд споживача забезпечити необхідну кількість та якість теплофікаційної води на опалення, регулювання і контроль подачі теплоносія відповідно до температурного графіку та подачу гарячої води не нижче 50° С.

Відповідно до пункту 4.1 споживач з ціллю забезпечення надійної та економічної експлуатації теплообладнання зобов'язується: своєчасно проводити планово-попереджувальний ремонт теплопроводів, блокуючої та регулювальної арматури, підтримувати в справному стані ізоляцію теплопроводів та іншого обладнання, теплових установок, внутрішньо будинкових систем; забезпечувати герметизацію вводів теплоносія; щорічно готувати внутрішньо будинкову систему опалення та гарячого   водопостачання до роботи в опалювальний період  за погодженим з постачальником графіком; в усіх випадках втрати теплоносія миттєво попереджувати диспетчерську службу постачальника, а також виконувати інші обов'язки передбачені договором.

Відповідно до пункту 5.1 Договору споживач, за отриману теплову енергію, здійснює оплату за фіксованими тарифами, затвердженими Маріупольським виконкомом міської Ради, в строк до 10- го числа місяця, наступного за розрахунковим, які встановлені із розрахунку споживання теплової енергії протягом всього опалювального сезону.

Позивач на виконання умов Договору за період з листопада 2008 року по березень 2009 року поставив відповідачу теплову енергію на суму 41 419,12 грн. Однак відповідач в порушення умов Договору свої зобов'язання не виконав, сплатив лише 5 000,00 грн., у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у сумі 36 419,12 грн., що підтверджується розрахунком позивача, рахунками фактури та умовами Договору.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця (замовника) для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про  купівлю-продаж.

У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві (замовникові)  товар (товари), а покупець (замовник) зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм,  господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 36 419,12 гривень.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Позивач посилаючись на пункт 5.2 Договору та Закон України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій»( далі –Закон) нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 22 692,13 грн., яка відповідно до статті 1 цього Закону розрахована у розмірі 1% від суми боргу за кожен день прострочення.

Однак, господарський суд не погоджується з даним розрахунком, та вважає, що розмір пені підлягає стягненню з відповідача в розмірі обмеженому  подвійною обліковою ставкою НБУ з наступних підстав.

Преамбула цього Закону встановлює відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій.

Стаття 1 цього Закону встановлює, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності:

·          сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території;

·          за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Обов'язковою умовою договорів про надання комунальних послуг та утримання прибудинкових територій є забезпечення виконання зобов'язань відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»комунальні послуги –це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Таким чином з даного визначення випливає, що комунальні послуги –це одночасне забезпечення позивача холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезенням побутових відходів у порядку, встановленому законодавством, обов'язок надання яких покладений на житлово-експлуатаційні організації.

Виходячи з вищезазначеного, Закон України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій»поширюються на правовідносини, які виникають між  житлово-експлуатаційними організаціями (неприбутковими організаціями) та суб'єктами підприємницької діяльності –споживачами під час надання та споживання комунальних послуг.

В даному випадку правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем по суті  є поставкою теплової енергії, які регулюються нормами,  Цивільного кодексу України (ст. 714), Господарського кодексу України         (ст. 275)  та Законом України «Про теплопостачання».

Отже, норми Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій»до даних правовідносин не застосовуються, а тому здійснивши перерахування пені в межах періодів визначених позивачем з урахуванням обмеження  подвійною обліковою ставкою НБУ, суд дійшов висновку, що позов в цій частині підлягає задоволенню частково на суму 1492,10 грн.

          Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись  ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Міжрегіональної академії управління персоналом у формі акціонерного товариства закритого типу (03029, м. Київ, вул. Фроментівська, 2, код ЄДРПОУ 00127522) в особі Маріупольського інституту Міжрегіональної академії управління персоналом (у формі акціонерного товариства закритого типу) (87548, Донецька обл.., м. Маріуполь, Жовтневий р-н, вул. Громової, 52, код ЄДРПОУ 25671304) на користь Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" (87518, Донецька обл.., м. Маріуполь, вул.. Грізодубової, Б.1  код ЄДРПОУ 33760279) 36 419( тридцять шість тисяч чотириста дев'ятнадцять) грн. 12 коп. –основного боргу, 1 492 ( одну тисячу чотириста дев'яносто дві) грн. 10 коп. –пені ,  379 (триста сімдесят дев'ять) грн. 11 коп. державного мита та 75 (сімдесят п'ять) грн. 68 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його  підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                           О.М. Спичак

Дата підписання рішення  

15.06.2009 року