Рішення

від 26.05.2009 по справі 17/65

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/65

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.09                                                                                           Справа№ 17/65

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

При секретарі Хрунь І.Ю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: ТзОВ «Західтрансбуд», м. Львів

до відповідача: ТзОВ «Бірд», м. Сколе

про: стягнення 67 270,93 грн.

Представники:

Від позивача: Перевізник А.Є. –представник (Довірність б/н ід 15.01.2009)

Від відповідача: Білик П.Б. –представник (Довірність б/н ід 22.05.2009).  

Представникам сторін роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Згідно клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть спору: позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Західтрансбуд»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бірд»про стягнення заборгованості за договором позики від 20.12.2006р. в розмірі 67 270,63 грн., в тому числі: 25000,0 грн. основного боргу, 25000,0 грн. штрафу, 5871,24 грн. пені; 1483,56 грн. –3% річних; 9916,13 грн. інфляційних втрат.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав їх достатніми для прийняття заяви до розгляду і Ухвалою від 16.04.2009 р. призначив розгляд справи на 06.05.2009р.

З підстав, викладених в Ухвалі суду від 06.05.2009р., розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні представник позивача викладені у позовній заяві вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача подав Відзив на позовну заяву б/н від 25.05.2009р., відповідно до якого ТзОВ «Бірд»позовні вимоги визнає у повному обсязі.

У поданому відзиві відповідач підтвердив, що відповідно до умов Договору позики б/н від 20.12.2006р. ТзОВ «Бірд»отримало від позивача грошову позику в сумі 25 000,00 грн. на строк до 20.03.2007р. Проте отриману позику у визначені терміни не повернуто у зв'язку із складним фінансовим становищем підприємства.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

20.12.2006р. між сторонами у справі укладено Договір позики б/н, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу у власність грошові кошти в сумі 25 000,00грн., а останній зобов'язувався повернути вказану суму позики на умовах та в строки визначені Договором.

Факт надання позики підтверджується Платіжним дорученням № 1104 від 21.12.2006р.

Як вбачається із змісту вказаного вище Договору, позика є безпроцентною.

Відповідно до п. 2.1.1 Договору суму позики відповідач зобов'язався повернути не пізніше 20 березня 2007р.

Проте, як вбачається із матеріалів справи та визнано відповідачем, станом на день розгляду справи судом, грошові кошти позивачу не повернуто.

Таким чином, розмір основної заборгованості відповідача за Договором позики від 20.12.2006р. становить 25 000,00грн.

За порушення строку повернення позики на підставі п. 3.2. Договору позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми грошових коштів за кожен день прострочення, що згідно розрахунку позивача становить 5 871,24 грн., а також  штраф у розмірі 100% від простроченої суми коштів.   

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 6.3. Договору позивачем заявлено до стягнення 9 916,13 грн. інфляційних втрат та 1 483,56 грн. 3% річних.

Загальна сума позовних вимог становить 67 270,93 грн.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно п. 3.2. Договору позики від 20.12.2006р. у випадку порушення строку повернення позики, зазначеного у п. 2.1.1. договору, позичальник зобов'язаний сплатити позикодавцю пеню у розмірі 1% від простроченої суми грошових коштів за кожен день такого прострочення (ст. 551 ЦК України). У випадку, якщо період прострочення перевищить 10 (десять) календарних днів, Позичальник зобов'язаний додатково сплатити Позикодавцю штраф в розмірі 100% від простроченої суми коштів.

Згідно із ст. 1 та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996 р. N 543/96 платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із врахуванням положень вищенаведених правових норм позивачем підставно заявлено до стягнення з відповідача 25 000,0 грн. штрафу, 9 916,13 грн. інфляційних втрат та                         1 483,56 грн. 3% річних;.

Що ж стосується пені, то як вбачається із доданого до позовної заяви розрахунку позивачем нараховано пеню за один рік.

Згідно із ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відтак до стягнення з відповідача підлягає пеня в розмірі 2 895,89 грн.

У відповідності  з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України  та ст. 33 ГПК України  кожна сторона  повинна  довести  ті  обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторонни пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст. 174, 193, 216 ГК України, ст.ст. 509, 526, 599, 610, 612, 625, 1049, 1050 ЦК України, ст. ст. 4-3, 7, 33, 43, 49, 82-84 ГПК України , суд

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задоволити частково.

2.          Стягнути з ТзОВ «Бірд»(82600, Львівська обл.., м. Сколе, вул.. Гайдамацька, 78. Код ЄДРПОУ 20800027) на користь ТзОВ «Західтрансбуд» (79044, м. Львів, вул. Мельника, 8. Код ЄДРПОУ 30478068) 25000,0 грн. основного боргу, 25000,0 грн. штрафу, 2 895,89 грн. пені, 9916,13 грн. інфляційних втрат, 1483,56 грн. –3% річних, всього –64 295,58 грн.; 642,96 грн. державного мита та 112,78 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 2 975,35 грн. пені в позові відмовити.

        4.   Наказ видати  згідно ст.116 ГПК України.

Суддя                                                                                             Ділай У.І.