Постанова

від 04.06.2009 по справі 12/126-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

12/126-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 04 червня 2009 р.                                                                                    № 12/126-08  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоДобролюбової Т.В.

суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О.

за участю представників сторін котрі позивачавідповідачарозглянувши у відкритомусудовому засіданні касаційну скаргу

Ігнатов О.А. дов. від 01.01.09 р.Гризодуб Я.Д. дов. № 45 від 17.11.08Акціонерного товариства закритого типу страхової компанії "Діско"

на постановуДніпропетровського апеляційногогосподарського суду

від03.03.2009 року

у справі№12/126-08

господарського судуДніпропетровської області

за позовомДержавного підприємства "Придніпровська залізниця"

доАкціонерного товариства закритого типу страхової компанії "Діско"

про          стягнення 800234,51 грн.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 28.05.2009 року до 04.06.2009 року.

Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просило, стягнути з відповідача борг у сумі 800234, 51 грн., яка складається з коштів на попереджувальні заходи у розмірі 50% різниці сум, що залишились після виплати страхових відшкодувань; 10% комісійної (агентської) винагороди; 3% річних та інфляційні втрати. Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач порушив умови договору доручення від 19.10.2005 року № АД 55 ПР/ПФ-051687/НЮ, оскільки не сплатив кошти на попереджувальні заходи і постійну (агентську) винагороду від зібраних страхових платежів.

Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 29.12.2008 року (суддя Жукова Л.В.) позов задовольнив, стягнув з Акціонерного товариства закритого типу страхової компанії "Діско" на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" 762491 грн. заборгованість на попереджувальні заходи та комісійну винагороду; індекс інфляції в сумі 10134,26 грн. та 27609,25 грн. - 3% річних, пославшись на те, що відповідачем порушено пункти 2.5, 2.6, 4.2 договору доручення та приписи статті 625 Цивільного кодексу України.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд постановою від 03.03.2009 року (судді Білецька Л.М., Науменко І.М., Голяшкін О.В.) рішення господарського суду Дніпропетровської області залишив без змін, з тих же самих підстав.

Акціонерне товариство закритого типу страхової компанії "Діско" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2008 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.03.2009 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Скаржник мотивує скаргу, неправильним застосуванням господарськими судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема: статей 526, 1008 Цивільного кодексу України, статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник в касаційній скарзі наголосив на тому, що позивач 26.12.2006 року направив на адресу відповідача лист з вимогою розірвати договір доручення по страхуванню пасажирів. На його думку, з моменту отримання цього листа договір є розірваним, а відтак у відповідача не було підстав для сплати коштів на попереджувальні заходи та агентську винагороду через відсутність договірних зобов'язань.

Державне підприємство "Придніпровська залізниця" надало відзив на касаційну скаргу, в якому воно просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2008 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.03.2009 року залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

В процесі розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.10.2005 року між Державним підприємством "Придніпровська залізниця" та Акціонерним товариством закритого типу страховою компанією "Діско" укладено договір доручення № АД 55 ПР/НФ-051687/ НЮ відповідно до якого Акціонерне товариство закритого типу страхова компанія "Діско" (Страховик) приймає на себе зобов'язання по страхуванню пасажирів (застрахованих осіб), що відправляються зі станції Дніпропетровської та Кримської дирекції залізничних станцій, а Державне підприємство "Придніпровська залізниця" (Страховий агент) діє від імені та за дорученням страховика і виконує частину його страхової діяльності.

Пунктом 2.5. договору  доручення визначено, що за виконання обов'язків, передбачених цим договором, Страховик сплачує Страховому агенту комісійну винагороду в розмірі 10 % (в т.ч. ПДВ 20% двадцять відсотків) від суми зібраних і перерахованих на розрахунковий рахунок Страховика страхових платежів по обов'язковому особистому страхуванню від нещасних випадків на транспорті. Комісійна винагорода, сплачується Страховиком (відповідачем) Страховому агенту (позивачу) за рахунок страхових платежів, отриманих по вказаному виду страхування.

Відповідно до пункту 2.6 цього договору, у разі перевищення надходження страхових платежів, що надійшли по обов'язковому особистому страхуванню пасажирів над виплатами страхових відшкодувань, Страховик перераховує Страховому агенту кошти на попереджувальні заходи в розмірі 50% (п'ятдесяти відсотків) різниці сум, вказаних у цьому пункті.

Пунктом 4.2 договору № АД 55 ПР/НФ-051687/ НЮ від 19.10.2005 року передбачено, що до 20 числа місяця наступного за звітним, сторони складають двосторонній акт звірки за підсумками роботи за місяць, після чого Страховик протягом десяти банківських днів, виплачує страховому агенту встановлену договором комісійну винагороду і кошти на попереджувальні заходи.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що між сторонами у справі були складені акти звірок розрахунків: від 19.10.2005 року, від 20.12.2006 року, від 19.01.2007 року, від 20.02.2007, 20.03.2007 року, на підставі яких відповідач повинен був сплатити позивачеві борг в сумі 762491,00 грн. (агентську винагороду та винагороду на попереджувальні заходи). Сума боргу була стягнута з урахуванням індексу інфляції в сумі 10134,26 грн., та 3% річних від простроченої суми, що склало 27609,25 грн.

Проте, висновки місцевого та апеляційного господарських судів є передчасними та такими, що не грунтуються на всебічному повному дослідженні всіх доказів та обставин справи, що виключає правильне застосування норм діючого законодавства до спірних правовідносин.

Спірні відносини унормовані, зокрема, Цивільним кодексом України, та Законом України "Про страхування". Поняття та види представництва унормовані статтею 237 Цивільного кодексу України. За приписами вказаної норми представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Одним з різновидів представництва є договір доручення.

Визначення договору доручення містить стаття 1000 Цивільного кодексу України. Цією нормою визначено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договір доручення є консенсуальним. Приписами статті 1002 цього ж Кодексу передбачено, що повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.

Посередницька діяльність у сфері страхування регулюється статтею 15 Закону України "Про страхування". Приписами вказаної норми встановлено, що страхова діяльність в Україні може провадитися за участю страхових посередників. Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти. За визначенням цієї норми страхові агенти –це фізичні або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.

Припинення договору доручення регулюється статтею 1008 Цивільного кодексу України. Цією нормою встановлено, що договір доручення припиняється на загальних підставах припинення договору, а також у разі відмови довірителя або повіреного від договору.

Упродовж усього розгляду справи, Акціонерне товариство закритого типу страхова компанія "Діско" (відповідач у справі) наголошував на тому, що укладений між сторонами  договір № АД 55 ПР/НФ-051687/ НЮ від 19.10.2005 року припинив свою діяльність через відмову від нього повіреного. При цьому він посилався на листи Державного підприємства "Придніпровська залізниця" від 26.12.2006 року за № Н-21/2027 та від 16.02.2007 року за № НЗК-8/209. В сою чергу позивач вважав цей договір продовженим. Проте в порушення статей 32, 43 Господарського процесуального кодексу України ні суд першої інстанції ні апеляційний суди не дослідив зазначене в повному обсязі, а відтак не встановлено наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.03.2009 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2008 року у справі № 12/126-08 - скасувати.

Справу скерувати до господарського суду Дніпропетровської області на новий розгляд.

Касаційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу страхової компанії "Діско" - задовольнити частково.

Головуючий суддя                                                                                Т. Добролюбова

Судді                                                                                                    Т.Гоголь

                                                                                                      В.Швець