Рішення

від 16.05.2014 по справі 372/597/14-ц

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/597/14-ц

№2-400/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2014 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

Головуючого судді Потабенко Л.В.,

при секретарі Падалці А.В.,

за участю представників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, Козинської селищної ради, третя особа Управління Держземагенства в Обухівському районі про визнання недійсним, та скасування рішення та державного акту на право власності на землю,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2014 року ОСОБА_4 звернулася з позовом до ОСОБА_5 про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та демонтувати паркан навколо земельної ділянки.

Свої позовні вимоги ОСОБА_4 мотивувала тим, що нею у встановленому законом порядку набуто право власності на земельну ділянку площею 0,0766 га, яка розташована по АДРЕСА_1. При цьому, відповідачем здійснено самовільне захоплення частини вказаної земельної ділянки площею 0,0170 га шляхом огородження її парканом.

Під час розгляду справи представником ОСОБА_5, було подано зустрічний позов, в якому він просив визнати недійсним та скасувати рішення Козинської селищної ради № 26/68 від 30.03.2009 року в частині передачі у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, скасувати, виданий на підставі цього ж рішення державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 442190 від 25.06.2009 року, посилаючись на те, що при виготовленні державного акту було допущено порушення вимог земельного законодавства, та порушено норми та правила охоронних зон.

В судовому засіданні представник ОСОБА_4 позов підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві, проти зустрічного позову заперечив посилаючись на те, що зустрічний позов є необґрунтованим, оскільки право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 набуто в установленому законом порядку та остання не порушувала права власності ОСОБА_5 на його земельну ділянку.

В судовому засіданні представник ОСОБА_5 проти первісного позову заперечив повністю, та просив відмовити в його задоволенні, зустрічний позов підтримав повністю, та просив його задовольнити, посилаючись на те, що ОСОБА_4 земельна ділянка на підставі рішення Козинської селищної ради не відводилась, межові знаки не встановлювались і ОСОБА_4 земельною ділянкою ніколи не користувалась.

Представник відповідача Козинської селищної ради в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Представник третьої особи управління Держземагенства в Обухівському районі первісний позов підтримав у повному обсязі проти зустрічного позову заперечив.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та подані докази, суд вважає первісний позов таким, що підлягає задоволенню, а зустрічний позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Козинської селищної ради № 26/68 від 30.03.2009 року передано у приватну власність ОСОБА_4 земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, площею 0,0766 га, яка розташована по АДРЕСА_1.

Вказане рішення прийнято на підставі проекту землеустрою розробленого та погодженого у відповідності до вимог 118 Земельного кодексу України.

У подальшому на підставі зазначеного рішення ОСОБА_4 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 442190, який 25.06.2009 року пройшов державну реєстрацію.

За таких обставин ОСОБА_4 набула права власності на земельну ділянку у відповідності до вимог чинного законодавства. До суду не надано доказів протилежного.

06.09.2013 року земельною комісією Козинської селищної ради за зверненням ОСОБА_4 проведено обстеження вказаної земельної ділянки.

За результатами обстеження встановлено, що при винесені меж її земельної ділянки в натуру виявлено, що частина земельної ділянки, що перебуває у власності ОСОБА_4 загороджена парканом з боку землеволодіння ОСОБА_5. Площа загородженої частини становить 0,0170 га, розміри самовільно пригородженої території 6.00х26.89х6.64х26.94м.

Цим же актом встановлено факт самовільного захоплення частини земельної ділянки ОСОБА_4 з боку ОСОБА_5

З картографічних матеріалів, що містяться в технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка знаходиться у власності ОСОБА_4, вбачається, що земельна ділянка ОСОБА_4 огороджена парканом зі сторони земельної ділянки ОСОБА_5

Відповідно до ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документу, що посвідчує право власності на земельну ділянку, та його державної реєстрації; право власності на земельну ділянку посвідчується державними актами.

Статтею 81 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Частиною 2 ст. 373 ЦК України передбачено, що право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього кодексу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до частини третьої ст.212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Разом з тим, відповідачем у справі за первісним позовом належних доказів на підтвердження заперечень проти позовних вимог не наведено а його доводи ґрунтуються на припущеннях та не підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до ч.2 ст.95 ЗК України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно ст.152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язанні з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Статтею 212 ЗК України визначено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування витрат, понесених за час незаконного користування, повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Оскільки частина належної ОСОБА_4 земельної ділянки використовується ОСОБА_5 без дозволу власника та без будь-яких правових підстав, доводи первісного позивача про порушення її прав знайшли підтвердження під час судового розгляду, при цьому відповідач за первісним позовом належно не обґрунтував свої заперечення на позов, посилаючись лише на те, що він має право користуватися цією земельною ділянкою. При цьому, не заперечуючи факт огородження її парканом.

З огляду на те, що ОСОБА_5 усупереч вимог закону використовує спірну земельну ділянку без правовстановлюючих документів, земельна ділянка відповідно до вимог ст.212 ЗК України підлягає звільненню та поверненню власнику з приведенням її у придатний для використання стан.

Таким чином, первісний позов ґрунтується на законі та матеріалах справи, тому підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи зустрічний позов суд враховує наступне.

Згідно ч.2 ст.373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно п.п. „а,б ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Стаття 153 ЗК України визначає, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно ч.2 ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Належних і допустимих доказів, які б вказували на неправомірність набуття ОСОБА_4 права на землю, протиправність оскаржуваного рішення ради або ж недійсність оспорюваного державного акту, суду не подано.

Крім того, суд вважає, що ОСОБА_5 не доведено під час судового розгляду факт порушення його особистих прав чи охоронюваних законом інтересів оскаржуваним рішення ради та оспорюваним державним актом щодо передачі земельної ділянки із власності територіальної громади у власність ОСОБА_4

За таких обставин, суд вважає, що доводи зустрічного позову не узгоджуються із поданими по справі доказами та належно не доведені. Таким чином, зустрічний позов задоволенню не підлягає в повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 10,15,60,212-214,292,294 ЦПК України, ст.ст. 116, 125,126,152,158,212 ЗК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, задовольнити повністю.

Зобов»язати ОСОБА_5 звільнити земельну ділянку площею 0,0170 га., яка перебуває у приватній власності ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на землю серії ЯЗ №442190, виданого 25.06.2009 року, кадастровий номер 3223155400:03:030:0072, що розташована в АДРЕСА_1.

Зобов'язати ОСОБА_5 демонтувати паркан навколо земельної ділянки, площею 0,0170 га, яка перебуває у приватній власності ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на землю серії ЯЗ №1142190. виданого 25.06.09 року, кадастровий номер 3223155400:03:030:0072 що розташована в АДРЕСА_1.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4, Козинської селищної ради, третя особа Управління Держземагенства в Обухівському районі про визнання недійсним, та скасування рішення та державного акту на право власності на землю, відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення, особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: