Постанова

від 10.06.2009 по справі 18/15-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

18/15-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2009                                                                                       Справа№  18/15-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Павловського П.П.,

суддів: Швець В.В. (доповідач), Чус О.В.

при секретарі судового засідання: Резниченко  С.Ю.

за участю представників:

від позивача: Фесак О.М., постанова № 166  від 26.09.03,  директор;

від відповідача: Панченко В.В., представник, довіреність № 406 від 06.01.2009

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Нікопольського обласного підприємства оптової торгівлі Дніпропетровської облспоживспілки, місто Нікополь, Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2009 року у справі №18/15-08;

за позовом, Нікопольського обласного підприємства оптової торгівлі Дніпропетровської облспоживспілки, місто Нікополь, Дніпропетровської області;

до відповідача, приватного підприємства “Дніпрянка”, місто Нікополь, Дніпропетровської області;

про виселення.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Нікопольське обласне підприємство оптової торгівлі Дніпропетровської облспоживспілки, місто Нікополь, Дніпропетровської області, звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд виселити відповідача ПП “Дніпрянка” з незаконно займаного приміщення складу, наданого відповідачеві на підставі договору оренди, що знаходиться за адресою: місто Нікополь, вулиця Кооперативна, будинок №5.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10 червня 2008 року по справі №39/158-07 було встановлено, що вищезазначений договір оренди майна, відповідно до статей 25, 153 ЦК УРСР, визнаний не укладеним. У зв'язку з тим, що сторонами не було досягнуто згоди стосовно орендної палати. Тому позивач вважає, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, та отримане відповідачем по договору майно підлягає поверненню.

Рішенням господарського суду у справі №18/15-09 від 24 лютого 2009 року (суддя Петрова В.І.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Приймаючи спірне рішення господарський суд виходив з того, що

орендна плата була визначена пунктом 5.1 укладеного договору оренди і складала до 1 жовтня 2004 року, 1345 гривень, що підтверджується:

актами приймання здачі наданих послуг за оренду, які складалися щомісяця;

пред'явленими відповідачу до оплати рахунків та актом звірки, який було складено та підписано сторонами договору.

Крім того господарський суд виходив з того, що договір оренди слід вважати укладеним, на підставі додаткової угоди від 1 жовтня 2004 року до договору оренди. В якій зазначено, розмір орендної плати майна, що орендується.

Позивач не погодившись з рішенням господарського суду подав апеляційну скаргу.

Вважає, що воно винесено з порушенням закону.

Господарський суд при винесенні рішення неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Позивач просить спірне рішення скасувати та задовольнити позовні вимоги посилаючись на те, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10 червня 2008 року по справі №39/158-07 було встановлено, що вищевказаний договір оренди майна, відповідно до статей 25, 153 ЦК УРСР, не можна вважати укладеним у зв'язку із тим, що сторонами по договору не було досягнуто згоди стосовно орендної плати. Дніпропетровський апеляційний господарський суд.

Постановою від 10 вересня 2008 року цій справі Дніпропетровський апеляційний господарський суд вищевказане рішення залишив без змін.

На апеляційну скаргу відповідач  надав відзив у якому посилається на те, що висновки, викладені в апеляційній скарзі безпідставні і не обґрунтовані, тому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити, рішення місцевого господарського суду Дніпропетровської області, скасувати, позовні вимоги задовольнити.

Задовольняючи  апеляційну скаргу судова колегія виходила з наступного:

Господарським судом у судовому засіданні було встановлено, що 3 грудня 2001 року між позивачем, НОПОТ ДОСС, орендодавцем, та відповідачем, ПП “Дніпрянка”, орендарем, був укладений договір оренди основних засобів, склад, розташований у місті Нікополь, вулиця Кооперативна, будинок №5, загальною площею 500 м2.

28 січня 2002 року, сторонами був підписаний акт приймання передачі майна по укладеному договору.

Строк договору визначено 3 лютого 2001 року до 31 грудня 2010 року.

Відповідно до пункту 5 укладеного договору був визначений розмір орендної плати.

Крім того відповідно до матеріалів справи, рішенням господарського суду, Дніпропетровської області по справі №39/158-07 від 10 червня 2008 року було встановлено, що вищевказаний договір оренди майна, відповідно до статей 25, 153 ЦК УРСР, не можна вважати укладеним у зв'язку із тим, що сторонами по договору не було досягнуто згоди стосовно орендної плати.

Постановою, Дніпропетровського апеляційного господарського судом від 10 вересня 2008 року по справі №39/158-07, прийняте рішення залишено без змін, а саме набрало законної сили.

Судова колегія не погоджується з висновком господарського суду про відмову в задоволені позовних вимог про виселення відповідача з займаного приміщення, оскільки

Укладений договір оренди від 3 грудня 2001 року в судовому порядку визнаний неукладеним.

Відповідно до статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього право чину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини 1 статті 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як було встановлено у судовому засіданні на теперішній час відповідач не звільнив раніше орендоване приміщення, продовжує ним користуватись.

Позивач в свою чергу звернувся до відповідача з листами, №17, №29 відповідно від 17 червня 2008 року, та повторно від 3 жовтня 2008 року з вимогою звільнити орендоване приміщення та скласти відповідний акт приймання-передачі, але відповіді на листи не отримав.

На теперішній час відповідач фактично користується майном, не маючи на це законних підстав, чим позбавляє власника, позивача НОПОТ ДОСС, можливості користуватись належним йому майном.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні їм права користування своїм майном.

Таким чином, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, потягла за собою неправильне застосування норм матеріального права, що згідно пункту 4 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для зміни чи скасування рішення.          

З врахуванням вищевикладеного судова колегія вважає апеляційну  скаргу задовольнити, рішення скасувати, позовні вимоги задовольнити.

На підставі наведеного та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Нікопольського обласного підприємства оптової торгівлі Дніпропетровської облспоживспілки, місто Нікополь, Дніпропетровської області, задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2009 року у справі №18/15-08, скасувати.

Позовні вимоги задовольнити.

Виселити приватне підприємство “Дніпрянка” з незаконно займаного приміщення складу, що знаходиться за адресою: місто Нікополь, вулиця Кооперативна, будинок №5.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Господарського суду України.

Головуючий                                                            П.П. Павловський  

          Судді                                                                                В.В. Швець

                                                                                                          О.В. Чус

Рішення підписано 17.06.09р.