Рішення

від 15.05.2014 по справі 910/23333/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23333/13 15.05.14

За позовом ТОВ "Компанія Гранд-М"

до ТОВ "Дієса"

про стягнення 669 594,00 грн. - основного боргу, 44 161,07 грн. - пені за прострочення платежу, 16 070,26 грн. 3% річних за прострочення платежу

Головуючий суддя Головатюк Л.Д. Суддя Блажівська О.Є. Суддя Лиськов М.О.

Представники :

Від позивача: Мелешко О.П. (директор)

Драчук М.П. (дов. № 6/11 від 06.11.13)

Від відповідача: Трещов А.О. (дов. від 01.07.13)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача дебіторської заборгованості за договором транспортного-експедиційного обслуговування від 01.04.2013 № 010413 в розмірі 669 594,00 суми основного боргу, 30 335,29 грн. пені, 6 934,43 грн. 3% річних за прострочення платежу.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.12.2013 порушено провадження у справі №910/23333/13 та призначено до розгляду на 19.12.2013.

Представник сторін в судове засідання 19.12.2013 з'явилися, надали пояснення по справі та подали податкові докази по справі. В судовому засіданні було оголошено перерву на 14.01.2014.

13.01.2014 представник ТОВ "Дієса" через загальний відділ діловодства господарського суду м. Києва подав зустрічний позов.

В судове засідання 14.01.2014 прибули представники сторін, надали пояснення по справі та подали податкові докази по справі. Суд оголосив перерву під час судового засідання на 16.01.2014.

Ухвалою суду від 16.01.2014 суд повернув зустрічну позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса"(ідентифікаційний код 36483471) від 16.12.2013 вих №16/12/13-1 юр. і додані до неї документи без розгляду.

16.01.2014 в судове засідання прибули представники сторін, надали додаткові пояснення по справі та подали додаткові докази. Суд оголосив перерву під час судового засідання на 23.01.2014.

Представники сторін в судове засідання 23.01.2014 з'явилися, надали пояснення по справі та подали податкові докази по справі.

Представник відповідача подав клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Суд задовольнив дане клопотання.

Розгляд справи відкладено на 13.02.2014.

В судове засідання 13.02.2014 прибули представники позивача та відповідача, дали пояснення по справі.

Представник відповідача подав клопотання про зупинення провадження по справі №910/23333/13 до розгляду Київським апеляційним господарським судом апеляційної скарги ТОВ "Дієса" на ухвалу господарського суду м. Києва від 16.01.2014 по справі № 910/23333/13 про повернення зустрічної позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса".

Представник позивача проти задоволення даного клопотання не заперечував.

Ухвалою суду від 13.02.2014 зупинено провадження у справі № 910/23333/13 за позовом ТОВ "Компанія Гранд-М" до ТОВ "Дієса" про стягнення 669 584,00 грн. - основного боргу, 30 335,29 грн. - пені за прострочення платежу, 6 934,43 грн. - санкції 3% річних за прострочення платежу до вирішення пов'язаної з нею справи № 910/23333/13 по розгляду апеляційної скарги ТОВ "Дієса" на ухвалу господарського суду м. Києва від 16.01.2014 по справі № 910/23333/13 про повернення зустрічної позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" до ТОВ "Компанія Гранд-М" про відшкодування збитків в сумі 1 276 146,10 грн., що знаходиться в провадженні Київського апеляційного господарського суду.

07.03.2014 до господарського суду м. Києва надійшла заява ТОВ "Компанія Гранд-М" про поновлення провадження по справі у зв"язку з усуненям обставин, що зумовили її зупинення.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.03.2014 провадження по справі № 910/23333/13 поновлено. Розгляд справи призначено на 20.03.2014.

Представники сторін прибули в судове засідання 20.03.2014, надали пояснення по справі та подали додаткові докази по справі.

Представник відповідача 20.03.2014 через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи колегіально та про зупинення розгляду справи № 910/23333/13. В своєму клопотанні про зупинення розгляду справи № 910/23333/13 відповідач посилається на те, що 20.03.2014 ТОВ"ДІЄСА" подало касаційну скаргу до Вищого господарського суду України на ухвалу господарського суду м. Києва по справі № 910/23333/13 про повернення зустрічної позовної заяви за позовом ТОВ"ДІЄСА" до ТОВ "Компанія Гранд-М" про відшкодування збитків, що залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2014.

Представник позивача заперечував проти даних клопотань.

Суд відмовив в задоволенні клопотання про зупинення розгляду справи, оскільки ухвала про повернення зустрічної позовної заяви господарського суду м. Києва по справі № 910/23333/13 від 16.01.2014 залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2014, а отже набрала законної сили.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.03.2014 суддя Головатюк Л.Д. ухвалив здійснювати розгляд справи № 910/23333/13 колегіально у складі трьох суддів.

Своїм розпорядженням від 20.03.2014 Заступник Голови господарського суду м. Києва розпорядився розглянути справу № 910/23333/13 за позовом ТОВ "Компанія Гранд-М" до ТОВ"ДІЄСА" про стягнення 669 594,00 суми основного боргу, 30 335,29 грн. пені, 6 934,43 грн. 3% санкції за прострочення платежу колегіально у складі: головуючий суддя Головатюк Л.Д., суддя Блажівська О.Є., суддя Лиськов М.О.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.03.2014 колегія суддів у складі головуючий суддя Головатюк Л.Д., суддя Блажівська О.Є., суддя Лиськов М.О. прийняла справу до свого провадження, розгляд справи призначено на 08.04.2014.

В судове засідання 08.04.2014 прибули предстаники сторін, надали пояснення по справі та подали додаткові докази по справі.

Судом встановлено, що 01.04.2014 позивач через канцелярію суду подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить:

1. Збільшити позовні вимоги ТОВ «КОМПАНІЯ ГРАНД-М» до ТОВ «ДІЄСА» і стягнути з ТОВ «ДІЄСА» на користь ТОВ «КОМПАНІЯ ГРАНД-М »суму основного боргу у розмірі 669 594,00 грн. (шістсот шістдесят дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто чотири грн, 00 коп.).

2. Стягнути з ТОВ «ДІЄСА» на користь ТОВ «КОМПАНІЯ ГРАНД-М» суму пені за прострочення платежу у розмірі 44 161,07 грн. (сорок чотири тисячі сто шістдесят одну грн.07 коп.).

3. Стягнути з ТОВ «ДІЄСА» на користь ТОВ «КОМПАНІЯ ГРАНД-М» суму санції 3% річних за прострочення платежу у розмірі 14 033,96 грн. (чотирнадцять тисяч тридцять три грн. 96 коп).

4. Стягнути з ТОВ «ДІЄСА» на користь ТОВ «КОМПАНІЯ ГРАНД-М» суму відшкодування судових витрат, а саме судового збору в розмірі 14 555,78 грн . (чотирнадцять тисяч чотириста сімдесят п'ять грн.78 коп).

Суд прийняв дану заяву.

Розгляд справи відкладено на 22.04.2014.

В судове засідання 22.04.2014 прибули представники сторін, надали пояснення по справі.

Представник відповідача в судовому засіданні 22.04.2014 подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Колегія суддів задовольнила дане клопотання.

Розгляд справи відкладено на 15.05.2014.

В судове засідання 15.05.2014 прибули представники позивача та відповідача, дали пояснення по справі.

Представник відповідача подав суду письмові пояснення керівника транспортної логістики ТОВ «ДІЄСА».

Судом встановлено, що 23.04.2014 позивач через канцелярію суду подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить:

- Збільшити позовні вимоги ТОВ «КОМПАНІЯ ГРАНД-М» до ТОВ «ДІЄСА» і стягнути з ТОВ «ДІЄСА» на користь ТОВ «КОМПАНІЯ ГРАНД-М » суму основного боргу у розмірі 669 594,00 грн. (шістсот шістдесят дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто чотири грн, 00 коті.).

- Стягнути з ТОВ «ДІЄСА» на користь ТОВ «КОМПАНІЯ ГРАНД-М» суму пені за прострочення платежу у розмірі 44 161,07 гри , (сорок чотири тисячі сто шістдесят одну грн.07 коп.).

- Стягнути з ТОВ «ДІЄСА» на користь ТОВ «КОМПАНІЯ ГРАНД-М» суму 3% річних за прострочення платежу у розмірі 16 070,26 гри, (шістнадцять тисяч сімдесят гри. 26 коп).

- Стягнути з ТОВ «ДІЄСА» па користь ТОВ «КОМПАНІЯ ГРАНД-М» суму відшкодування судових витрат, а саме судового збору в розмірі 14 596,51 грн. (чотирнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто шість грн.51 коп).

Дана заява обгрунтована наступним:

Позивач наголосив, що склалась ситуація, при якій представник відповідача протягом розгляду данної справи постійно заявляє клопотання про відкладення справи, вигадуючи різні причини, більшість із яких надумані: декілька разів казав, що не ознайомлений із справою, хоча за цей період мав таку можливість, але не ознайомлювався, раніше відкладалась справа оскільки він не забезпечував явку ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та інші причини.

Враховуючи правила ст. 22 ГПК України, згідно яких позивач, до прийняття рішення по справі має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог, суд прийняв до розгляду подану позивачем заяву про збільшення позовних вимог, а спір розглядається, виходячи зі збільшеної ціни позову.

При розгляді даної заяви суд бере до уваги п.3.10. Поставнови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011, п. 14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України " Про деякі питання порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 р. щодо застосування норм господарського процесуального кодексу України" від 29.06.2010 № 01-08/369, в яких зазначено, що в разі збільшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

22.04.2014 в судовому засіданні представник відповідача знову заявив клопотання про відкладення слухання справи, оскільки до суду не з»явився працівник ТОВ «ДІЄСА» ОСОБА_4, сказавши, що по сімейним обставинам, проте, не надав ні документів і не пояснив які ці обставини.

Враховуючи, що відповідач навмисно і свідомо затягує розгляд справи з метою відтягнути винесення рішення по справі і тим самим сплату боргу.

Позивач вважає, що такі дії відповідача є зловживання правом, що спричиняють ТОВ «КОМПАНІЯ ГРАНД-М» тяжкі наслідки, оскільки сума боргу є для товариства є великою, і враховуючи, що товариство «КОМПАНІЯ ГРАНД-М» заборгувало іншим підприємствам та працівникам, тому шкода спричинена відповідачем є значною.

Враховуючи дані обставини, а також законодавство України, збільшив розмір пеню та 3 % річних.

Суд прийняв дану заяву.

Представник позивача збільшені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні, у зв"язку з тим, що зазначені позивачем експедиторські послуги відповідач не замовляв та не отримував, заявок не підписував, печатки на заявках не проставляв, а тому, на думку відповідача, відповідно до ст. 189 ГК України позивач не довів наявність істотної умови господарського договору і вартість перевезень зазначена необгрунтовано.

В судовому засіданні 15.05.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2013 між позивачем (експедитор за договором) та відповідачем (замовник) був укладений договір № 010413 про транспортно-експедиційне обслуговування(далі договір), за умовами якого експедитор зобов'язався за плату та рахунок замовника організувати перевезення вантажу автомобільним транспортом і надати замовнику інші послуги, необхідні для здійснення доставки вантажу, а замовник - оплатити послуги експедитора в порядку та розмірі, передбачених договором.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до пп. 1.2, 1.3 договору, експедитор в інтересах замовника виконує пов'язані з перевезенням транспортно-експедиційні операції: розробка маршруту перевезення;пошук безпосереднього перевізника; організація забезпечення приймання, відправлення, транспортування і передачу вантажу вантажоодержувачу, а також ін. Вантаж (вид/вага/об'єм), пункти призначення (адреса пунктів завантаження, розвантаження) та інша, необхідна інформація по кожному експедируванню узгоджується сторонами у відповідних заявках (п.1.3).

Пунктом 2.2 Договору сторони вирішили, що конкретні умови щодо надання кожної послуги по перевезенню вантажу обумовлюються в заявці замовника. Допускається отримання належним чином оформленої заявки по факсимільному зв"язку або по електронній пошті (e-mail), які мають рівну юридичну силу.

Сторони визнають, що передані факсом заяви мають силу оригіналу.

Розділом 4 договору сторони погодили вартість послуг і порядок здійснення розрахунків, а саме:

- всі розрахунки по договору здійснюються в гривнях (п.4.1);

- за виконання зобов'язань експедитора по договору замовник виплачує експедитору плату та відшкодовує витрати експедитора на виконання замовлення, які були узгоджені із замовником на стадії погодження заявки на перевезення (п.4.2);

- вартість кожного окремого перевезення (групи однотипних перевезень) погоджуються перед кожним перевезенням на основі Специфікації до договору і відображається в заявці (п.4.3);

- оплата вартості перевезення, яка заявлена на аукціоні, проводиться по цінам аукціона (п.4.3.1)

- експедитор в строк до 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим, надає замовнику акт приймання-передачі наданих послуг, документи, передбачені в п.3.2.12 договору, рахунок-фактуру на оплату послуг, який замовник зобов'язаний оплатити протягом 10 календарних днів з моменту його отримання (п.4.5);

- підставою для оплати рахунку-фактури є надані експедитором замовнику документи, передбачені п.3.2.12 договору та підписаний сторонами акт приймання-передачі наданих послуг (п.4.6);

- фактичною датою виконання грошових зобов'язань замовника перед експедитором є дата списання коштів з банківського рахунку замовника (п.4.9).

Пунктом 3.2.12 договору визначено перелік документів, які експедитор зобов'язаний в строк до 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим, передати замовнику, а саме: оригінали товарно-транспортних накладних, підписаних перевізником та вантажоотримувачем, подорожній лист вантажного автомобіля, оригінал відповідного рахунку на оплату, оригінал акта приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт), податкову накладну та інші документи передбачені договором.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на підставі численних заявок відповідача: № ТР-015439 від 12.06.2013, № ТР-015238 від 03.06.2013 та інших(копії в матеріалах справи) надав передбачені договором транспортно-експедиційні послуги в період з червня по липень 2013 року на загальну суму 669 594,00 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи численними товарно-транспортними накладними № ТР-015172/1 від 31.05.2013, ТР-015141/1/1 від 07.06.2013, тощо . Всі ТТН підписані сторонами, а тому позивач виставив для оплати чисельні рахунки-фактури №145 від 06.06.2013 на суму 18 083,00 грн, №147 від 07.06.2013 на суму 28 383,00 грн. та інші, які відповідач не оплатив.

Суд враховує, що Закон України "Про автомобільний транспорт" та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 №363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568 визначають товарно-транспорту накладну як обов"язковий документ, який має оформлюватись при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пунктів 1, 11.1 даних Правил товарно-транспортна накладна є основним документом на перевезення вантажів та єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Вказані ТТН позивач надав суду і суд їх приймає у якості належного та допустимого доказу виконання перевезення позивачем.

Суд зазначає, що всі надані позивачем ТТН підписані відповідачем, в них наявна печатка ТОВ "Дієса" та наявні підписи та печатка вантажоотримувачів(магазинів, вказаних в заявках відповідача) товару у різних населених пунктах України. Окрім цього, у всіх ТТН вказано, що автопідприємством є позивач - тобто ТОВ "Компанія "Гранд-М", а вантажовідправником є відповідач - тобто ТОВ "Дієса".

Відповідно до ч.1 ст.9 Конвенції "Про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Після виконання перевезень вантажу позивач виставив відповідачу рахунки-фактури, а саме: рахунок № 145 від 06.06.2013 на суму 1 8 083 грн. 00 коп., рахунок № 147 від 07.06.2013 на суму 28 383 грн. 00 коп. та інші(копії в матеріалах справи) на загальну суму 676 793,00 грн.

Згідно розрахунку позивача, заборгованість відповідача по договору становить 669 594,00 грн. вартості послуг, що залишись неоплаченими.

Як свідчать викладені в позові обставини на підставі Експедиторського договору позивачем відповідачу нарочно вручено Акти надання послуг №№ 144 від 06.06.2013, № 145 від 07.06.2013 та інші, всього на суму 669 594,00 грн. Зазначені акти та інші необхідні для оплати документи позивач передав нарочно начальнику транспортного відділу відповідача ОСОБА_4, що підтверджується доданим до матеріалів реєстром виставлених рахунків-фактур з необхідним комплектом документів.

Позивач стверджує, що в усіх вищевказаних Актах зазначено, що доручення відповідача (Замовника) було виконане Експедитором та сторони не мають жодних претензій одна до одної щодо якості надання послуг, однак, відповідач безпідставно їх не підписав і своєчасно не заявив своїх заперечень, тому вони вважаються підписаними в розумінні п. 4.6 Експедиторського договору.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті послуг своєчасно (в строки, передбачені п. 4.5. Експедиторського договору) не виконав, у зв'язку з чим, за ним утворилась заборгованість в сумі 669 594,00 грн., що свідчить про порушення відповідних ст. 12 Закону "Про транспортно-експедиційну діяльність", ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та є підставою для застосування господарських санкцій.

Відповідач проти задоволення позову категорично заперечував та пояснював, що наведені позивачем експедиторські послуги він не замовляв та не отримував, у відповідності до пунктів 1.3, 2.2 та 4.2. вказаного вище Договору вартість кожного окремого перевезення погоджується сторонами та відображається у заявці, які ТОВ "Дієса" не підписувало, печатки на заявках не проставляло, а тому відповідно до ст..189 ГК України позивач не довів наявність істотної умови господарського договору і вартість перевезень зазначена необгрунтовано. Окрім цього відповідач наполягав, що оригінали актів здачі-приймання робіт, рахунки на оплату та інші документи, які є підставою для оплати перевезень, він не отримував та не підписував. А тому, на думку відповідача строк оплати не настав, а підстави відсутні, як і безпідставним є прохання позивача про застосування штрафних санкцій, оскільки прострочення виконання зобов"язання відсутнє. При цьому відповідач надав до суду зразок заяви, на якому міститься печатка ТОВ "Дієса" та автоперевізника - компанії "Гранд-М"(в матеріалах справи).

У своєму запереченні на відзив відповідача позивач зазначив, що документообіг між сторонами по справі відбувався наступним чином: ТОВ "ДІЄСА" надсилає на електронну адресу e-mail TOB "Компанія "ГРАНД-М" заявку в електронному вигляді відповідно до п.2.2 Договору . На виконання п.3.2.6 Договору ТОВ "Компанія "ГРАНД-М" надає автомобіль для завантаження; відповідач оформляє ТТН, в яких вказує Автоперевізника (в даному випадку ТОВ "Компанія "ГРАНД-М") відповідно до Договору. Водій здійснює доставку вантажу і передає ТТН з підписами вантажовідправника та вантажоодержувача позивачу. ТОВ "Компанія "ГРАНД-М" передає відповідачеві оригінали документів передбачені п. 3.2.12 та п. 4.6 Договору, а саме ТТН, оригінал рахунку на оплату, акт виконаних робіт, податкову накладну та роздруковану з електронної пошти і підписану експедитором заявку. На протязі 10 днів відповідач здійснює оплату наданих послуг відповідно до п.4.5 та п. 3.4.3 Договору. Після чого відповідач повертає позивачу підписані акти виконаних робіт, або письмове вмотивоване заперечення щодо їх не підписання і підписану зі своєї сторони Заявку.

Позивач додатково зазначив, що він отримав Заявки Відповідача по електронній пошті (e-mail). Заявки були оформлені належним чином так як містили інформацію передбачену п. 1.3 Договору : вантаж (вид, вага, об'єм), пункт призначення (адреси пунктів завантаження та розвантаження).

Позивач прийняв дані заявки до виконання та надав автотранспортні засоби до завантаження. Після цього він завірив їх своїм підписом та печаткою та передав відповідачу , який до цього часу їх не повернув та оплату за перевезення не здійснив.

Акти приймання-передачі наданих послуг підписані позивачем та направлені також відповідачу спільно з рахунками та податковими накладними, але останній без обгрунтування їх не підписує та не сплачує рахунки.

Суд також не погоджується з запереченнями відповідача та задовольняє позов з огляду на наступне:

Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність" визначені правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні, за приписами частини 1 статті 11 якої експедитор зобов'язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Статтею 12 цього Закону передбачені обов'язки клієнта та встановлено, що клієнт зобов'язаний своєчасно надати експедитору повну, точну і достовірну інформацію щодо найменування, кількості, якості та інших характеристик вантажу, його властивостей, умов його перевезення, іншу інформацію, необхідну для виконання експедитором своїх Зв'язків за договором транспортного експедирування, а також документи, що стосуються вантажу, які потрібні для здійснення митного, санітарного та інших видів і державного контролю і нагляду, забезпечення безпечних умов перевезення вантажу.

Відповідно до ч.2 ст. 12 Закону "Про транспортно-експедиційну діяльність" Клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Договором транспортного експедирування можуть бути передбачені й інші обов'язки клієнта.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, судом встановлено порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Оцінюючи обставини справи, суд виходить з того, що між сторонами спору склалися правовідносини щодо надання послуг, зокрема транспортного ексепедирування, які регламентуються главами 65 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 908 ЦК України визначено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 918 ЦК України визначено, що завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

У відповідності до ст. 316 ГК України та ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного-еспедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, в'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобв'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових слуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для эту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Щодо доводів відповідача про непідписання ним заявок на перевезення та ненадання позивачем до суду без поважних причин доказів замовлення та фактичного виконання послуг з перевезення, зокрема, передбачених в обов'язковому порядку п. 3.2.12 Експедиторського договору, оригіналів підписаних всіма учасниками Товарно-транспортних накладних, подорожніх листів вантажного автомобіля, оригіналів рахунків на оплату, актів приймання-передачі послуг, податкових накладних та інші товаросупровідних документів, то суд зазначає, що в матеріалах справи наявний реєстр виставлених рахунків-фактур з необхідним комплектом документів, які нарочно отримані 17.07.2013 представником відповідача ОСОБА_4 В ході розгляду справи представник відповідача доказів того, що зазначена особа ОСОБА_4 в ТОВ "Дієса" не працював в липні місяці 2013 року не надав. Тобто, матеріалами справи підтверджено , що всі необхідні для оплати документи в оригіналах відповідач від позивача отримав.

Під час розгляду даної справи в судовому засіданні 15.05.2014 представник відповідача ОСОБА_4 через представника ОСОБА_3 передав письмові пояснення, де зазначив, що займає посаду керівника транспортної логістики в ТОВ "Дієса" і в його функціональні обов"язки не входить отримувати вхідну кореспонденцію, оскільки вона надходить до них поштою або кур"єрською доставкою. Окрім цього, він заявив, що не отримував 17.07.2013 від керівника ТОВ "Компанія "Гранд-М" жодних оригіналів чи копій необхідних документів: ТТН, подорожніх листів, рахунків на оплату, тощо.

Однак, колегія суддів критично оцінює дане пояснення, так як на виклик суду ОСОБА_4 двічі особисто не прибував, а лише підписав дане пояснення, передане іншим представником нарочно.

Окрім цього, суд зазначає, що ОСОБА_4 був присутнім в судовому засіданні 13.02.2014 і пояснив, що підпис на реєстрі виставлених рахунків-фактур з необхідним комплектом документів ТОВ "Компанія "Гранд-М" від 17.07.2013 подібний на його, тобто він категорично не заперечив, що вказаний підпис не його і запис про отримання написаний не ним.

Суд зазначає, що підтвердженням того, що посадова особа ОСОБА_4 отримав 17.07.2013 зазначеий пакет документів є те, що один із вказаних в даному реєстрі рахунок № 203 від 01.07.2013 на суму 1199,00 грн. відповідач оплатив 27.07.2013( в матеріалах справи наявна банківська виписка про це). В судовому засіданні 15.05.2014 представник відповідача Трещов А.О. пояснити чому був оплачений даний рахунок № 203 не зміг.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посиляются як на підставу своїх вимог і заперечень.

Факт виникнення між сторонами правовідносин за спірним Договором, підтверджено заявками на виконання перевезень, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, актами приймання передачі наданих послуг тощо.

Посилання відповідача на п. 4.2 Договору щодо не підписання ним заявок на перевезення спростовуються положеннями п. 2.2 Договору, яким допускається отримання заявки факсимільним зв'язком або електронною поштою.

Доводи відповідача про відсутність в долучених до матеріалів справи та транспортних накладних даних, які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення та що вони не можуть бути прийнятті судом до уваги як докази надання послуг спростовуються наявними в них положеннями про пункт навантаження та пункт розвантаження. Одночасно, підписами посадових осіб відповідача, які скріплені печаткою його підприємства на накладних засвідчується прийняття останнім такої форми.

Щодо доводів відповідача про те, що на копіях документів, доданих позивачем до позовної заяви, не міститься назва посади особи, яка засвідчує копію дата засвідчення копії суд зазначає наступне:

Згідно з п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що згідно з частиною другою статті 4 3 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (стаття 36 ГПК). Якщо документи, які мають значення для правильного вирішення спору, і підписи на них виготовлені стороною за допомогою будь-яких технічних засобів, то такі документи повинні прийматись господарським судом як письмові докази, досліджуватись та оцінюватись за загальними правилами ГПК.

Копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 N 55, в разі якщо інструкціями з діловодства, які діють у відповідних органах, підприємствах, установах і організаціях установлено додаткові вимоги щодо оформлення копій, - також і цих вимог.

У разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору.

Відповідно до п. 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації" (затверджена Наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 року № 55) відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "згідно з оригіналом", назви, посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту підпис.

На копіях документів, доданих до позовної заяви, не міститься назва посади особи, яка засвідчує копію і дата засвідчення копії.

Згідно з п.п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо подані копії документів, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів, викликають сумніви, господарський суд може витребувати оригінали цих документів, у тому числі для огляду в судовому засіданні з наступним поверненням цих оригіналів особі, яка їх подала. Для перевірки достовірності поданих суду документів може бути призначено судову експертизу.

У випадку коли копії документів не засвідчені належним чином, але господарським судом при дослідженні витребуваних оригіналів документів з'ясовано відповідність копій цим оригіналам, то суд долучає копії до матеріалів справи, зазначивши про таку відповідність в описовій частині рішення або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Якщо одним з учасників судового процесу подано засвідчені ним копії документів, а інший з цих учасників заперечує відповідність їх оригіналам, то господарський суд зобов'язаний витребувати такі оригінали для огляду у особи, яка їх подала.

На виконання відповідної вимоги закону, судом були витребувані у позивача оригінали документів( ТТН та акти здачі-приймання робіт(надання послуг) , на підставі яких заявлено позов, відповідні вимоги суду були виконані і при дослідженні витребуваних оригіналів документів з'ясовано відповідність копій цим оригіналам, а тому суд долучає копії до матеріалів справи та вважає їх належними та допустими доказми в розумінні ст. ст.36, 43 ГПК України.

Судом також не приймаються доводи відповідача про те, що оскільки заявки, рахунки та акти приймання-передачі виконаних робіт ним не підписані та заперечуються і надані позивачем копії, засвідчені підписом та печаткою позивача не містять зазначення посади особи та дати засвідчення, а оригінали всіх документів суду не надані, то вказані докази на підтвердження позовних вимог повинні судом бути визнані неналежними.

Суд вважає такий висновок відповідача передчасним та зазначає, що відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

За приписами вказаної норми належними визнаються докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом, відповідно до умов укладеного між ТОВ "Компанія "Гранд-М"" (експедитор) та ТОВ "ДІЄСА" (замовник) договору №010413 від 01.04.2013, згідно пункту 2.2 договору отримання відповідним чином оформленої заявки допускається по факсимільному зв'язку або по електронній пошті (E-mail), які мають рівну юридичну силу. При цьому, згідно пунктів 3.2.9 та 3.2.11 договору експедитор зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня за днем доставки вантажу проінформувати замовника про результати доставки вантажу і не пізніше 10 робочих днів з моменту доставки вантажу надати копії документів, вказаних в пункті 3.2.12 цього договору, а в строк до 5 числа місяця, наступного за звітним, експедитор зобов'язаний надати замовнику (з урахуванням пункту 3.2.9) оригінали підписаних товарно-транспортних накладних, дорожнього листа вантажного автомобіля, оригінали відповідного рахунку на оплату та оригінал акта приймання-передачі наданих (виконаних) послуг, податкову накладну та інші документи, визначені цим договором та діючим законодавством.

В матеріалах справи наявні акти приймання зазначених вище документів у позивача, що є підставою для відповідача оплатити рахунки-фактури за надані послуги.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти позовних вимог.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основного боргу у відповідача перед позивачем в сумі 669 594,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 669 594,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню за прострочення грошового зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, яка згідно розрахунку позивача становить в період з 28.07.2013 по 27.01.2014 суму 44 161,07 грн. грн.

Відповідно до п.6.2.3 Договору у випадку прострочення оплати рахунків позивача, відповідач виплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

Частиною 6 ст.232 ГК України визначено, шо нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання. Якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов2язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного Банку, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Таким чином в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута саме у разі, якщо таке передбачено договором( встановлено за згодою сторін).

Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_6 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вирішено "в аспекті конституційного звернення положення другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22 листопада 1996 року N 543/96-ВР з наступними змінами у взаємозв'язку з положеннями статей 1,3 цього закону потрібно розуміти так, що обмеження пені у грошових зобов'язаннях подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, поширюється на правовідносини, суб'єктами яких є лише підприємства, установи та організації незалежно від форм власності і господарювання та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (підприємці)".

У зв'язку з наведеним суд вважає розрахунок пені, здійснений позивачем обґрунтованим та правильним, а тому задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 44 161,07 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 16 070,26 грн. за період з 24.07.2013 по 15.05.2014.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно розрахунку позивача, 3% річних становлять 16 070,26 грн. Суд вважає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Відповідно до ст. ст. 33, 43, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Гранд-М" задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса"(03150, м. Київ, Шевченківський район, вул. Червоноармійська, буд. 45, код ЄДРПОУ 36483471) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Гранд-М"(03115, м. Київ, вул. Краснова, буд. 10, кв. 72, код ЄДРПОУ 38271375) 669 594(шістсот шістдесят дев'ять тисяч п'ятсот дев"яносто чотири) грн. 00 коп. основного боргу, 44 161(сорок чотири тисячі сто шістдесят одна) грн. 07 коп. пені, 16 070(шістнадцять тисяч сімдесят) грн. 26 коп. 3% річних, 14 596(чотирнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто шість) грн. 51 коп. судового збору.

3. Видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Головуючий суддя Головатюк Л.Д.

Суддя Блажівська О.Є.

Суддя Лиськов М.О.

Дата підписання повного тексту рішення - 21.05.2014