Постанова

від 08.07.2014 по справі 910/23333/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2014 р. Справа№ 910/23333/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Коротун О.М.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового Шалівського В.О.

за участю представників

від позивача: Мелешко О.П. - директор, Драчук М.П. - дов. від 24.10.2014 року № 21/2

від відповідача: Трещов А.О. - дов. від 01.03.2014 року б/н

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Дієса" на рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2014 року

у справі № 910/23333/13 (головуючий суддя Головатюк Л.Д., судді Блажівська О.Є., Лиськов М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Гранд-М" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Дієса" (м. Київ)

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія Гранд-М" з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Дієса" про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 669 594 грн., пені за прострочення платежу у розмірі 44 161 грн. 07 коп., суму санкції 3% річних у розмірі 14 033 грн. 96 коп.

Рішенням від 15.05.2014 року господарський суд міста Києва позов задовольнив повністю. Стягнув з ТОВ „Дієса" на користь ТОВ „Компанія Гранд-М" 669 594 грн. основного боргу, 44 161 грн. 07 коп. пені, 16 070 грн. 26 коп. 3% річних, 14 596 грн. 51 коп. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду ТОВ „Дієса" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2014 року по справі № 910/23333/13 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2014 року апеляційна скарга ТОВ „Дієса" була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 910/23333/13 у судовому засіданні за участю представників сторін.

В судовому засіданні 08.07.2014 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги. Представники позивача проти вимог апеляційної скарги заперечували з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 01.04.2013 року між Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія Гранд-М" (експедитор) та Товариство з обмеженою відповідальністю „Дієса" (замовник) уклали договір № 010413 про транспортно-експедиційне обслуговування, відповідно до умов якого експедитор зобов'язався за плату та рахунок замовника організувати перевезення вантажу автомобільним транспортом і надати замовнику інші послуги, необхідні для здійснення доставки вантажу, а замовник - оплатити послуги експедитора в порядку та розмірі, передбачених договором.

Статтею 908 ЦК України визначено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 9 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Статтею 12 цього Закону передбачені обов'язки клієнта та встановлено, що клієнт зобов'язаний своєчасно надати експедитору повну, точну і достовірну інформацію щодо найменування, кількості, якості та інших характеристик вантажу, його властивостей, умов його перевезення, іншу інформацію, необхідну для виконання експедитором своїх Зв'язків за договором транспортного експедирування, а також документи, що стосуються вантажу, які потрібні для здійснення митного, санітарного та інших видів і державного контролю і нагляду, забезпечення безпечних умов перевезення вантажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону „Про транспортно-експедиційну діяльність" клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Договором транспортного експедирування можуть бути передбачені й інші обов'язки клієнта.

Статтею 918 ЦК України визначено, що завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

У відповідності до ст. 316 ГК України та ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного-еспедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, в'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобв'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових слуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.п. 1.2, 1.3 договору від 01.04.2013 року № 010413 експедитор в інтересах замовника виконує пов'язані з перевезенням транспортно-експедиційні операції: розробка маршруту перевезення;пошук безпосереднього перевізника; організація забезпечення приймання, відправлення, транспортування і передачу вантажу вантажоодержувачу, а також ін. Вантаж (вид/вага/об'єм), пункти призначення (адреса пунктів завантаження, розвантаження) та інша, необхідна інформація по кожному експедируванню узгоджується сторонами у відповідних заявках (п. 1.3).

Пунктом 2.2 договору від 01.04.2013 року № 010413 сторони вирішили, що конкретні умови щодо надання кожної послуги по перевезенню вантажу обумовлюються в заявці замовника. Допускається отримання належним чином оформленої заявки по факсимільному зв'язку або по електронній пошті (e-mail), які мають рівну юридичну силу.

Сторони визнають, що передані факсом заяви мають силу оригіналу.

Розділом 4 договору від 01.04.2013 року № 010413 сторони погодили вартість послуг і порядок здійснення розрахунків, а саме:

- всі розрахунки по договору здійснюються в гривнях (п. 4.1);

- за виконання зобов'язань експедитора по договору замовник виплачує експедитору плату та відшкодовує витрати експедитора на виконання замовлення, які були узгоджені із замовником на стадії погодження заявки на перевезення (п. 4.2);

- вартість кожного окремого перевезення (групи однотипних перевезень) погоджуються перед кожним перевезенням на основі Специфікації до договору і відображається в заявці (п. 4.3);

- оплата вартості перевезення, яка заявлена на аукціоні, проводиться по цінам аукціона (п. 4.3.1)

- експедитор в строк до 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим, надає замовнику акт приймання-передачі наданих послуг, документи, передбачені в п. 3.2.12 договору, рахунок-фактуру на оплату послуг, який замовник зобов'язаний оплатити протягом 10 календарних днів з моменту його отримання (п. 4.5);

- підставою для оплати рахунку-фактури є надані експедитором замовнику документи, передбачені п. 3.2.12 договору та підписаний сторонами акт приймання-передачі наданих послуг (п. 4.6);

- фактичною датою виконання грошових зобов'язань замовника перед експедитором є дата списання коштів з банківського рахунку замовника (п.4.9).

Пунктом 3.2.12 договору від 01.04.2013 року № 010413 визначено перелік документів, які експедитор зобов'язаний в строк до 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим, передати замовнику, а саме: оригінали товарно-транспортних накладних, підписаних перевізником та вантажоотримувачем, подорожній лист вантажного автомобіля, оригінал відповідного рахунку на оплату, оригінал акта приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт), податкову накладну та інші документи передбачені договором.

Позивач зазначив, що документообіг між сторонами по справі відбувався наступним чином: ТОВ „ДІЄСА" надсилає на електронну адресу e-mail TOB „Компанія Гранд-М" заявку в електронному вигляді відповідно до п. 2.2 договору від 01.04.2013 року № 010413. На виконання п. 3.2.6 договору від 01.04.2013 року № 010413 ТОВ „Компанія Гранд-М" надає автомобіль для завантаження; відповідач оформляє ТТН, в яких вказує Автоперевізника (в даному випадку ТОВ „Компанія Гранд-М") відповідно до договору. Водій здійснює доставку вантажу і передає ТТН з підписами вантажовідправника та вантажоодержувача позивачу. ТОВ „Компанія Гранд-М" передає відповідачеві оригінали документів передбачені п. 3.2.12 та п. 4.6 договору від 01.04.2013 року № 010413, а саме ТТН, оригінал рахунку на оплату, акт виконаних робіт, податкову накладну та роздруковану з електронної пошти і підписану експедитором заявку. На протязі 10 днів відповідач здійснює оплату наданих послуг відповідно до п. 4.5 та п. 3.4.3 договору від 01.04.2013 року № 010413. Після чого відповідач повертає позивачу підписані акти виконаних робіт, або письмове вмотивоване заперечення щодо їх не підписання і підписану зі своєї сторони Заявку.

Позивач додатково зазначив, що він отримав Заявки відповідача по електронній пошті (e-mail). Заявки були оформлені належним чином так як містили інформацію передбачену п. 1.3 договору від 01.04.2013 року № 010413: вантаж (вид, вага, об'єм), пункт призначення (адреси пунктів завантаження та розвантаження).

Позивач прийняв дані заявки до виконання та надав автотранспортні засоби до завантаження. Після цього він завірив їх своїм підписом та печаткою та передав відповідачу, який до цього часу їх не повернув та оплату за перевезення не здійснив.

Акти приймання-передачі наданих послуг підписані позивачем та направлені також відповідачу спільно з рахунками та податковими накладними, але останній без обґрунтування їх не підписує та не сплачує рахунки.

Відповідач вказував на те, що наведені позивачем експедиторські послуги він не замовляв та не отримував, у відповідності до пунктів 1.3, 2.2 та 4.2 вказаного вище договору вартість кожного окремого перевезення погоджується сторонами та відображається у заявці, які ТОВ „Дієса" не підписувало, печатки на заявках не проставляло, а тому відповідно до ст. 189 ГК України позивач не довів наявність істотної умови господарського договору і вартість перевезень зазначена необґрунтовано.

Посилання відповідача на п. 4.2 договору від 01.04.2013 року № 010413 щодо не підписання ним заявок на перевезення спростовуються положеннями п. 2.2 Договору, яким допускається отримання заявки факсимільним зв'язком або електронною поштою.

Окрім цього відповідач наполягав, що оригінали актів здачі-приймання робіт, рахунки на оплату та інші документи, які є підставою для оплати перевезень, він не отримував та не підписував. А тому, на думку відповідача строк оплати не настав, а підстави відсутні, як і безпідставним є прохання позивача про застосування штрафних санкцій, оскільки прострочення виконання зобов'язання відсутнє.

Щодо доводів відповідача про непідписання ним заявок на перевезення та ненадання позивачем до суду без поважних причин доказів замовлення та фактичного виконання послуг з перевезення, зокрема, передбачених в обов'язковому порядку п. 3.2.12 Експедиторського договору, оригіналів підписаних всіма учасниками Товарно-транспортних накладних, подорожніх листів вантажного автомобіля, оригіналів рахунків на оплату, актів приймання-передачі послуг, податкових накладних та інші товаросупровідних документів, то місцевий господарський суд вірно зазначив, що в матеріалах справи наявний реєстр виставлених рахунків-фактур з необхідним комплектом документів, які нарочно отримані 17.07.2013 року представником відповідача Подрядчиковим Д.М. В ході розгляду справи представник відповідача доказів того, що зазначена особа Подрядчиков Д.М. в ТОВ „Дієса" не працював в липні місяці 2013 року не надав.

Під час розгляду даної справи в суді першої інстанції представник відповідача Подрядчиков Д.М. через представника Трещова А.О. передав письмові пояснення, де зазначив, що займає посаду керівника транспортної логістики в ТОВ „Дієса" і в його функціональні обов'язки не входить отримувати вхідну кореспонденцію, оскільки вона надходить до них поштою або кур'єрською доставкою. Окрім цього, він заявив, що не отримував 17.07.2013 року від керівника ТОВ „Компанія Гранд-М" жодних оригіналів чи копій необхідних документів: ТТН, подорожніх листів, рахунків на оплату, тощо.

Втім на думку колегії суддів такі твердження представника відповідача Подрядчикова Д.М. спростовуються доданим до матеріалів реєстром виставлених рахунків-фактур з необхідним комплектом документів.

Крім того місцевим господарським судом вірно встановлено, що підтвердженням того, що посадова особа Подрядчиков Д.М. отримав 17.07.2013 року зазначений пакет документів є те, що один із вказаних в даному реєстрі рахунок від 01.07.2013 року № 203 на суму 1 199 грн. відповідач оплатив 27.07.2013 року (в матеріалах справи наявна банківська виписка про це). В ході розгляду справи в суді першої інстанції представник відповідача Трещов А.О. пояснити чому був оплачений рахунок від 01.07.2013 року № 203 не зміг.

Позивач стверджує, що в усіх вищевказаних Актах зазначено, що доручення відповідача (Замовника) було виконане Експедитором та сторони не мають жодних претензій одна до одної щодо якості надання послуг, однак, відповідач безпідставно їх не підписав і своєчасно не заявив своїх заперечень, тому вони вважаються підписаними в розумінні п. 4.6 Експедиторського договору.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що всі надані позивачем ТТН підписані відповідачем, в них наявна печатка ТОВ „Дієса" та наявні підписи та печатка вантажоотримувачів (магазинів, вказаних в заявках відповідача) товару у різних населених пунктах України. Окрім цього, у всіх ТТН вказано, що автопідприємством є позивач - тобто ТОВ „Компанія „Гранд-М", а вантажовідправником є відповідач - тобто ТОВ „Дієса".

Після виконання перевезень вантажу позивач виставив відповідачу рахунки-фактури, а саме: рахунок від 06.06.2013 року № 145 на суму 18 083 грн., рахунок від 07.06.2013 року № 147 на суму 28 383 грн. та інші (копії в матеріалах справи) на загальну суму 676 793 грн.

Згідно розрахунку позивача, заборгованість відповідача по договору становить 669 594 грн. вартості послуг, що залишись неоплаченими.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті послуг своєчасно (в строки, передбачені п. 4.5 Експедиторського договору) не виконав, у зв'язку з чим, за ним утворилась заборгованість в сумі 669 594 грн., що свідчить про порушення відповідних ст. 12 Закону „Про транспортно-експедиційну діяльність", ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та є підставою для застосування господарських санкцій.

Факт виникнення між сторонами правовідносин за спірним Договором, підтверджено заявками на виконання перевезень, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, актами приймання передачі наданих послуг тощо.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що доводи відповідача про відсутність в долучених до матеріалів справи та транспортних накладних даних, які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення та що вони не можуть бути прийнятті судом до уваги як докази надання послуг спростовуються наявними в них положеннями про пункт навантаження та пункт розвантаження. Одночасно, підписами посадових осіб відповідача, які скріплені печаткою його підприємства на накладних засвідчується прийняття останнім такої форми.

Тобто в матеріалах справи наявні акти приймання зазначених вище документів у позивача, що є підставою для відповідача оплатити рахунки-фактури за надані послуги.

Відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти позовних вимог.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основного боргу у відповідача перед позивачем в сумі 669 594 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 669 594 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 4 статті 231 ГК України встановлюється, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Ч. 6 ст. 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6.2.3 договору від 01.04.2013 рок № 010413 у випадку прострочення оплати рахунків позивача, відповідач виплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню за прострочення грошового зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, яка згідно розрахунку позивача становить в період з 28.07.2013 року по 27.01.2014 року суму 44 161 грн. 07 коп.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зробила перерахунок розміру пені та дійшла висновку, що місцевий господарський суд правомірно стягнув пеню у розмірі 44 161 грн. 07 коп.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 16 070 грн. 26 коп. за період з 24.07.2013 року по 15.05.2014 року.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зробила перерахунок розміру 3 % річних та дійшла висновку, що місцевий господарський суд правомірно стягнув 3% річних в розмірі 16 070 грн. 26 коп.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Дієса" на рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2014 року по справі № 910/23333/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2014 року по справі № 910/23333/13 залишити без змін.

3. Справу № 910/23333/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано__11.07.2014 р.__

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді О.М. Коротун

В.В. Сулім