Рішення

від 15.06.2009 по справі 53/257

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

53/257

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  53/257

15.06.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технічний центр «Анкомтех»   

до  Дочірнього підприємства «Алекс-Гранд»

про стягнення 9 219,92 грн.

                                                                                          Суддя          Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Куриленко І.О.- представник по довіреності від 10.02.2009р.

від відповідача  не з'явились    

СУТЬ СПОРУ :          

           Заявлено позов про стягнення з Дочірнього підприємства «Алекс-Гранд»заборгованості за Договором на сервісне обслуговування № ТО-29/010208 від 01.02.2008р. в розмірі 9 219,92 грн., в тому числі: 7 982,24 грн. основного боргу, 681,44 грн. пені, 470,95 грн. інфляційних витрат, 85,29 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2009р. порушено провадження по справі № 53/257, розгляд справи призначено на 25.05.2009р.

У зв'язку з нез'явленням в засідання суду повноважного представника відповідача та невиконанням останнім вимог суду, викладених в ухвалі про порушення провадження у справі, ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2009р. розгляд справи було відкладено до 15.06.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні 15.06.2009р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача в жодне судове засідання не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

          Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені витягом, наданим позивачем, про включення Дочірнього підприємства «Алекс-Гранд»до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 19.05.2009р. № 21-10/3380-2.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 15.06.2009р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

          01.02.2008 р. між Товариством  з  обмеженою відповідальністю «Технічний центр «Анкомтех»(позивач) та Дочірнім підприємством «Алекс-Гранд»(відповідач) був укладений договір № ТО–29/010208 на сервісне обслуговування, відповідно до 1.1. якого виконавець (позивач) по завданню замовника зобов'язався виконувати послуги по технічному обслуговуванню, поточному та капітальному ремонту транспортних засобів, та надавати послуги по мийці транспортних засобів замовника, а замовник  (відповідач)  зобов'язався  виплачувати виконавцю винагороду за надані послуги та виконані роботи.

На виконання умов вказаного договору позивач виконав роботи по технічному обслуговуванню, поточному та капітальному ремонту транспортних засобів  відповідача і надав послуги по мийці транспортних засобів останнього на загальну суму 14 958,08 грн., що підтверджується рахунком–фактурою № АТ–0005180 від 28.08.2008р. на суму 4 175,84 грн. та актом здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № АТ-0005031 від 28.08.2008р.; рахунком-фактурою № АТ-0005335 від 04.09.2008р. на суму 8 135,39 грн. та актом здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № АТ-0005184 від 04.09.2009р.; рахунком-фактурою № АТ-0005339 від 04.09.2008р. на суму 2 646,85 грн. та актом здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № АТ-0005191 від 04.09.2008р. (належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи).

Оплата за сервісне обслуговування та запасні частини здійснюється на основі рахунку-фактури, акту виконаних робіт, видаткової накладної, які оформлюються виконавцем на основі наряду-замовлення при оплаті по факту виконаних робіт (п. 4.1  договору № ТО–29/010208 від 01.02.2008 р.).   

         Відповідно до п. 4.3  договору № ТО–29/010208 від 01.02.2008 р. рахунок-фактура оформлений виконавцем на основі наряду-замовлення при подальшій оплаті по факту виконаних робіт сплачується замовником протягом 10-ти (десяти) календарних днів з моменту підписання актів виконаних робіт або видаткових накладних представниками обох сторін, які є невід'ємною частиною рахунку-фактури.

Однак, відповідач в порушення умов договору, взятих на себе зобов'язань по оплаті наданих послуг належним чином не виконав оплативши лише 6 975,84 грн., в результаті чого виникла заборгованість, яка згідно наданого позивачем і не оспореного відповідачем розрахунку, становить 7 982,24 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Технічний центр «Анкомтех»доказів вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання по договору в повному обсязі.

Відповідачем не надано жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 ЦК України). Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 7 982,24 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

          Крім суми основного боргу позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача пеню в розмірі  681,44 грн., 3 % річних в сумі 85,29 грн. та  збитків від інфляції в розмірі  470,95 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством  відповідальності.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій –неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

         Відповідно до п. 5.1 договору № ТО–29/010208 від 01.02.2008 р. в разі не дотримання  умов п. 4.3 даного договору, виконавець розглядає це як порушення умов даного договору, що надає право виконавцю стягнути з замовника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України  від суми заборгованості за кожен день затримки платежу.  

Позивач надав суду розрахунок пені на суму 681,44 грн., який здійснений відповідно до договору  та згідно з чинним законодавством України.

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 681,44 грн.

          Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив  виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора  зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від  простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений  законом або договором .

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 85,29 грн. та збитків від інфляції в сумі 470,95 грн. обґрунтованими та такими, що  підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

          2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Алекс-Гранд»(03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, кв. 414; ідентифікаційний код 31758844 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Технічний центр «Анкомтех»(08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, пров. Чорновола, 1; ідентифікаційний код 34702857) основний борг в сумі 7 982 (сім тисяч дев'ятсот вісімдесят дві) грн. 24 коп., 3% річних в сумі 85 (вісімдесят п'ять) грн. 29 коп., пеню в сумі 681 (шістсот вісімдесят одна) грн. 44 коп., збитки від інфляції в сумі 470 (чотириста сімдесят) грн. 95 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                         Грєхова О.А.