Ухвала

від 24.04.2014 по справі 2а-27554/10/0570

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/14802/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

за участю:

секретаря Гончар Н.О.

представника відповідача Айвазбекової В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.02.2011

у справі №2а-27554/10/0570

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Київський центральний універмаг»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерного товариство «Київський центральний універмаг» (далі по тексту - позивач, ВАТ «Київський центральний універмаг») звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва) просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.09.2010 №0006782304/0 про донарахування податку на додану вартість у сумі - 6598490,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у сумі 6598490,00 грн., та рішення від 23.11.2010 №8601/10/25026 про часткове скасування повідомлення-рішення від 10.09.2010 №0006782304/0.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28.12.2010 позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.12.2010 №0006782304/1 у частині донарахування позивачу податку на додану вартість у розмірі 9799714,50 грн.., у тому числі 6533143,00 грн. за основним платежем, 3266571,50 грн. за штрафними санкціями. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.02.2011 рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови у позові та прийнято нове рішення в цій частині, яким позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій та першої інстанції і прийняти нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно акту перевірки встановлено порушення позивачем пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , що виразилося у віднесенні до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 65347,00 грн. згідно факсової копії податкової накладної №5 від 30.01.2009, виписаної ТОВ «Янита-Україна», а також віднесенні до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість згідно податкових накладних, отриманих від ТОВ «Ізюмський оптико-механічний завод», у яких ціна товару визначена з порушенням п. 1.18, п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , тобто ціна товару є вищою за звичайну ціну на цей товар.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8 1 цього Закону , протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

База оподаткування операції з поставки товарів (послуг), відповідно п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижчі за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно з законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Згідно з абзацами першим та другим пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів (абзац перший підпункту 1.20.2 цього пункту).

Відповідно до пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Крім того, згідно з п. 1.18 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , яким, в свою чергу, встановлено, що донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Відповідно до пп. 4.3.5 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» рішення про застосування непрямих методів приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3 цього пункту. Нарахування податкових зобов'язань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковим органом. Рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

З врахуванням положень п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вимоги наведеної правової норми при визначенні податкового зобов'язання внаслідок визначення звичайних цін стосуються тільки процедури, а відтак податковий орган, здійснивши відповідне донарахування податкових зобов'язань, зобов'язаний звернутися до суду з позовом про стягнення з платника податків в доход відповідного бюджету донарахованої суми.

Таким чином, оскільки, непрямий метод при визначенні звичайної ціни не використовувався, вірним є висновок попередніх інстанцій щодо обґрунтованості позовних вимог в цій частині.

Стосовно рішення суду апеляційної інстанції в частині визнання протиправним та скасування рішення про результати розгляду первинної скарги від 23.11.2010 №8601/10/25-026, колегія судів зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права - визнання дій відповідача протиправними не ґрунтується на положеннях кодексу адміністративного судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання ними делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 цього Кодексу компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, вірним є висновок суду першої інстанції, що рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про результати розгляду первинної скарги від 23.11.2010 №8601/10/25-026 не є підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання. Приписи контролюючого органу, викладені у цьому рішення, мають юридичне значення для позивача лише після того, як вони будуть втілені у податковому повідомленні-рішенні, прийнятому уповноваженою особою цього органу.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Оскільки, апеляційний суд під час розгляду справи неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення в частині визнання протиправним та скасування рішення про результати розгляду первинної скарги, а суд першої інстанції вирішив спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, то зазначена обставина відповідно до ч. 1 ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування постанови апеляційного суду, та залишення в силі постанови суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.02.2011 скасувати та залишити в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28.12.2010.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)М.О. Федоров (підпис)Т.М. Шипуліна