Постанова

від 16.02.2011 по справі 2а-27554/10/0570

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Зеленов А.С.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2011 року справа №2а-27554/10/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Жаботинської С.В.

суддів Нікуліна О.А. , Радіонової О.О.

при секретарі Іванченко О.В., за участю представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3, прокурора Вартанової О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Відкритого акціонерного товариства "Київський центральний універмаг" та Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2010 року у справі № 2а-27554/10/0570 (головуючий І інстанції Зеленов А.С.) за позовом Відкритого акціонерного товариства "Київський центральний універмаг" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10 вересня 2010 року № 0006782304/0 про донарахування податку на додану вартість у сумі - 6 598 490,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у сумі 6 598 490,00 грн., прийняте Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва та рішення від 23 листопада 2010 р. № 8601/10/25026 про часткове скасування повідомлення-рішення від 10 вересня 2010 року № 0006782304/0 прийняте Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва (т. 1 а.с. 4 - 9, 172 - 173).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем за період з липня 2008 року по вересень 2009 року включено до складу податкового кредиту податку на додану вартість суму у загальному розмірі 6533143,08 грн. згідно отриманих податкових накладних за наслідками господарських операцій за договором від 23.03.2007 № 39_07

В обґрунтування своєї правової позиції посилається на положенням п.п. 7.2.1, 7.2.4, 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 1.20.1, 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 13 Указу Президента України «Про деякі заходи з перегулювання підприємницької діяльності». Звичайні ціни на товари для застосування їх у податкових або митних цілях мають бути установлені на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів на внутрішньому ринку України, проведеної уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку або визначатися шляхом співставлення цін за договорами, предметом яких є ідентичні (подібні) товари з ідентичними основними умовами поставки.

Відповідно до висновку Харківської торгово-промислової палати України від 26.06.2009 № Н1-276, ринкова вартість лінзи скляної для окулярів, виготовленої з необробленого оптичного скла 0,0 діоптрій, діаметром 68 мм, ТУУ 33.4-33011077-001:2006, становить 15 доларів США, тобто 120 грн. за курсом НБУ на момент складання висновку. Відповідно до Звіту про оцінку лінзи від 15.06.2007, ринкова вартість товару складала 61,09 грн.

З огляду на положення ст. ст. 238, 239, 250 Господарського кодексу України позивач вважає необґрунтованим застосування до нього штрафних санкцій у розмірі 3299245 грн. за період до вересня 2009 року, оскільки податковим органом порушено строки застосування адміністративно-господарських санкцій.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2010 року у справі № 2а-27554/10/0570 позовні вимоги задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 06 грудня 2010 року № 0006782304/1 у частині донарахування Відкритому акціонерному товариству «Київський центральний універмаг» податку на додану вартість у розмірі 9799714 (дев'ять мільйонів сімсот дев'яносто дев'ять тисяч сімсот чотирнадцять) грн. 50 коп., у т.ч. 6533143 (шість мільйонів п'ятсот тридцять три тисячі сто сорок три) грн. 00 коп. - за основним платежем, 3266571 грн. 50 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Сторони з постановою суду першої інстанції не погодились та звернулись з апеляційними скаргами, вважаючи, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Позивач просив постанову суду змінити в частині відмови у задоволенні позовних вимог Відкритому акціонерному товариству «Київський центральний універмаг» про визнання противоправним та скасування рішення про результати розгляду первинної скарги від 23 листопада 2010р. № 8601/10/25-026 прийняте Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва. Визнати противоправним та скасувати рішення про результати розгляду первинної скарги від 23 листопада 2010 року № 8601/10/25-026 прийняте Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва.

Відповідач вказує, що порушено позивачем вимоги п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого, занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 6 598 490 грн. просить рішення суду скасувати і прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі

В судовому засіданні представники позивача підтримали доводи апеляційної скарги позивача, проти доводів апеляційної скарги відповідача заперечували. Прокурор, проти апеляційної скарги позивача заперечував, доводи апеляційної скарги відповідача підтримав.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, представників позивача, прокурора, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, заперечення на апеляційну скаргу, встановила наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

З 25.06.2010 по 23.07.2010 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проводилася планова невиїзна перевірка ВАТ «Київський центральний універмаг» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 по 31.03.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 31.03.2010, за наслідками якої складено акт від 30.08.2010 № 2247/23-04/01564880 (а.с. 10-50).

Згідно висновку акту, позивачем допущено, у тому числі, порушення вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 6598490 грн., у тому числі по періодам: липень 2008р. - 291097 грн., серпень 2008р. - 992376 грн., вересень 2008р. - 555731 грн., жовтень 2008р. - 2659568 грн., січень 2009р. - 65347 грн., травень 2009р. - 1134017 грн., вересень 2009р. - 900354 грн. (а.с. 49).

Не погоджуючись із вказаним висновком, позивач надіслав до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва заперечення на акт перевірки за вих. № 192 від 02.09.2010 (а.с. 51-60), які залишені без задоволення (а.с. 61-69).

На підставі акту перевірки та відповідно до п.п. «б» п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (далі за текстом - Закон № 2181) ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.09.2010 № 0006782304/0, яким ВАТ «Київський центральний універмаг» у зв'язку з порушенням вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 13196980 грн., у т.ч. за основним платежем - 6598490 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями, застосованими відповідно до п.п. 17.1.3, 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 - 6598490 грн.

Позивач, не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, оскаржив його в адміністративному порядку до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва (а.с. 71-79).

Рішенням ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 23.11.2010 № 8601/10/25-026 скарга позивача частково задоволена, внаслідок чого податкове повідомлення-рішення від 10.09.2010 № 0006782304/0 скасовано в частині 3299245 грн. застосованої фінансової санкції на підставі п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181, а в іншій частині - залишено без змін (а.с. 82-85).

За наслідками адміністративного оскарження ДПІ у Шевченківському районі м. Києва 06.12.2010 прийняла податкове повідомлення-рішення № 0006782304/1, згідно з яким ВАТ «Київський центральний універмаг» за порушення вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 9897735 грн., у т.ч. за основним платежем - 6598490 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями, застосованими відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 - 3299245 грн. (а.с. 180).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, п. 1 ч. 3 ст. 2 та ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи має керуватися принципом законності, відповідно до якого має перевіряти чи діяли органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо апеляційної скарги позивача в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про результати розгляду первинної скарги від 23.11.2010 № 8601/10/25-026 /а.с. 82-88/.

Судом встановлено, що 21.09.2010 року позивачем направлено поштою на адресу відповідача скарга на податкове повідомлення - рішення № 0006782304/0 від 10.09.2010 року.

Рішенням Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 23.11.2010 року частково задоволено скаргу Голови правління ВАТ «Київський центральний універмаг» ОСОБА_4 від 21.09.2010 р. № 209 (вхідний № 274 від 27.09.2010 р.) скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.09.2010 р. № 0006782304/0 в частині 3299245 грн. застосованої фінансової санкції на підставі пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181. В іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Правовий акт - це акт волевиявлення (рішення) уповноваженого суб'єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення (зміни, припинення) на основі цих норм прав і обов'язків учасників конкретних правовідносин. При цьому, критерієм розмежування понять нормативного правового акта і ненормативного (індивідуального) правового акта є сфера його дії за суб'єктивним складом, оскільки правові акти індивідуальної дії, на відміну від нормативних, поширюють свою дію на конкретно визначеного суб'єкта.

Як нормативний, так і ненормативний правовий акт завжди виражають волю (волевиявлення) уповноваженого суб'єкта права, його владні приписи; мають офіційний характер, обов'язковий до виконання; спрямовані на регулювання суспільних відносин; встановлюють правову норму чи конкретне правовідношення; оформляються у визначеній формі; є юридичними фактами, що спричиняють певні правові наслідки.

Ненормативні (індивідуальні) акти - породжують права і обов'язки у тих конкретних суб'єктів, яким вони адресовані, у конкретному випадку.

Чинне законодавство не дає прямого визначення поняттю правовий акт індивідуальної дії.

Зі змісту п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України випливає, що правовий акт індивідуальної діє є різновидом рішення суб'єкта владних повноважень.

Суб'єкт владних повноважень за визначенням, наведеним у п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України, це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зі змісту зазначених визначень вбачається, що правові акти індивідуальної дії своїми приписами мають породжувати права і обов'язки конкретних осіб, на яких спрямована їхня дія. У такому випадку реалізується компетенція видавця цього акту як суб'єкта владних повноважень, уповноваженого управляти поведінкою іншого суб'єкта і відповідно інший суб'єкт зобов'язаний виконувати його вимоги.

Тобто, особливою відмінністю правового акту від інших управлінських актів є наявність в ньому змісту управління певної особи шляхом встановлення прав і обов'язки для інших суб'єктів.

Відповідно до підпункту 5.2.2 пункту 5.2 ст. 5 Закону № 2181, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього. Із змісту зазначеної норми Закону вбачається, що часткове або повне незадоволення скарги у формі прийняття рішення про результати розгляду скарги, є підставою для повторного адміністративного оскарження і саме це рішення надає право на наступне оскарження. Дата його прийняття є датою від якої визначається дата подання повторної скарги, пропуск строку оскарження фактично узгоджує донараховані податкові зобов'язання платником податку. Таким чином вказане рішення має юридичне значення для позивача та охоронювані законом інтереси.

Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції стосовно того, що рішення про результат розгляду скарги, прийняте ДПІ у Шевченківському районі м. Києва в процедурі апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання, визначеного оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, є таким, що не створює для позивача юридичних наслідків є помилковим, оскільки вищевказане рішення прийняте за результатами вирішення скарги позивача є підставою для звернення з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня і є актом реалізації контролюючими органами повноважень у сфері управлінської діяльності. А тому, позов в частині визнання протиправним та скасування рішення про результати розгляду первинної скарги від 23.11.2010 р. № 8601/10/25-026 підлягає задоволенню, а постанова суду в цій частині скасуванню.

Відносно апеляційної скарги відповідача колегія суддів зазначає наступне:

Однією із підстав для донарахування податку на прибуток послужив висновок податкового органу про те, що позивачем в порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» занижено податок на додану вартість.

За вимогами п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податкові накладні № 48 від 29.07.2008, № 53 від 28.08.2008, № 60 від 29.09.2008, № 64 від 29.10.2008, № 20 від 29.05.2009, № 49 від 30.09.2009, виписані ТОВ «Ізюмський оптико-механічний завод» за своєю формою та змістом відповідають зазначеним вище вимогам.

Отже, у даному випадку неможливо стверджувати, що суми податку на додану вартість, які позивач включив до складу податкового кредиту, не були підтверджені податковими накладними.

Єдиним доводом податкового органу є те, що ціна товару, вказана у зазначених вище податкових накладних, не відповідає звичайним цінам на цей товар. З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з вимогами п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 1.18 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.п. 1.20.1 п.1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Згідно з п.п. 1.20.8 п.1.20 ст. 1 цього Закону, обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Відповідачем під час судового розгляду справи не було надано суду доказів стосовно направлення запиту платнику податків щодо обґрунтування рівня договірної ціни. Також, з акту перевірки не вбачається, що такий запит взагалі направлявся позивачу податковим органом.

Підпунктом 1.20.9 п. 1.20. ст. 1 цього Закону передбачено, що додатково до правил визначення звичайної ціни, встановлених цим пунктом, Кабінет Міністрів України має право встановити методологію визначення звичайної ціни товарів (робіт, послуг), які продаються (надаються) платниками податку, визначеними як природні монополісти відповідно до закону.

На теперішній час, методики визначення звичайних цін Кабінетом Міністрів України не затверджено.

Суд зазначає, що відповідач відповідно до п.п. 1.20.2 п.1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» мав визначити звичайну ціну на товар на підставі детального та обґрунтованого аналізу цін, які існували на ринку, аналізу договорів з ідентичними (однорідними) товарами у співставних економічних умовах, проаналізувавши та надавши оцінку наявності або відсутності будь-яких інших об'єктивних умов, що існували на ринку ідентичних (однорідних) товарів та могли вплинути на ціну. Також, відповідачем не було направлено відповідних запитів до органу статистики або іншого державного органу, який би міг надати інформацію щодо цін, встановлених на даний вид товару.

Натомість, позивач в обґрунтування визначеної у специфікаціях ціни на лінзи надав звіт Харківської торгівельно-промислової палати про оцінку лінзи для окулярів не коригуючи зір 0,0 дптр діаметром 68 мм, ТУУ 33.4-33011077-001:2006 від 15.06.2007, яким визначена вартість лінзи за 1 штуку - 61,09 грн. (а.с. 156-168). Також, згідно із наданим позивачем висновком спеціаліста Харківської торгово-промислової палати № Н1-276 від 26.06.2009, яким визначено, що вартість однієї лінзи скляної для окулярів, виготовленої з оптичного необробленого скла 0,0 діоптрій, діаметром 68, виробника ТОВ «Ізюмський оптико-механічний завод» станом на 26.06.2009 з урахуванням ПДВ складає 15,00 доларів США (а.с. 155).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що позивачем обґрунтована ціна на лінзи, вказана у специфікаціях до договору поставки від 23.07.2007 № 39-07.

За таких обставин, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо недоведеності податковим органом порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у зв'язку із чим апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Київський центральний універмаг" задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2010 року у справі № 2а-27554/10/0570 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Київський центральний універмаг" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - скасувати частково.

Визнати протиправним та скасування рішення про результати розгляду первинної скарги від 23.11.2010 р. № 8601/10/25-026 прийняте Державною податковою інспекцію у Шевченківському районі м. Києва.

В решті частини постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2010 року у справі № 2а-27554/10/0570 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 16 лютого 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 18 лютого 2011 року.

Головуючий: С.В. Жаботинська

Судді: О.А. Нікулін

ОСОБА_5