Рішення

від 03.06.2009 по справі 52/275

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

52/275

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  52/275

03.06.09

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Дочірнього підприємства «Аромат»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазтранскарт»про стягнення 17 296,92 грн. за участю представника позивача –Василевської Л.В., довіреність № б/н від 21.01.2009 р., відповідача –не з'явився,  

ВСТАНОВИВ:

У травні 2009 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про стягнення боргу у розмірі 16 756,20 грн., 3% річних у розмірі 59,22 грн., а загалом  17 296,92 грн. у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань з поставки оплаченого природного газу за договором № К 01426 від 19.02.2007 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.05.2009 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 03.06.2009 року.

02.06.2009 року через відділ діловодства господарського суду м. Києва відповідач подав заяву, якою визнав заборгованість згідно акту звірки взаєморозрахунків у розмірі 16 756,20 грн. та заперечив проти стягнення 3% річних в розмірі 59,22 грн.

У судовому засіданні 03.06.2009 року представник позивача подав заяву в порядку ст. 22 ГПК України, якою просить суд стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 16 756,20 грн. та 3% річних на підставі ст.693 ЦК України та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19.02.2007 року між позивачем та відповідачем укладено договір № К 01426, за умовами якого відповідач зобов'язався від свого імені, за дорученням та за рахунок позивача, за винагороду закуповувати в торгових точках стиснений природний газ, нафтопродукти, інші товари та надавати послуги для обслуговування автотранспортних засобів позивача згідно отриманих пластикових карток.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами до моменту розірвання (п. 10.1. договору).

Умовами договору було встановлено, що при укладанні договору позивач перераховує на розрахунковий рахунок відповідача впродовж 3-х банківських днів кошти в розмірі та за умов обумовлених сторонами в додатку № 2 до цього договору (п. 4.1.).

Зібрані у справі докази свідчать, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання з оплати товару та отримав від відповідача пластикові картки. Заперечення відповідача з цього приводу суду не надані.

Пунктом 10.2. договору було встановлено, що цей договір може бути змінений чи розірваний за згодою сторін, або за ініціативою однієї із сторін в порядку, визначеному цим договором та діючим законодавством. Маючи намір розірвати договір, клієнт (позивач) повинен подати письмову заяву, підписану уповноваженими особами і засвідчену печаткою та здати пластикові картки. Через 21 банківський день, з моменту подання заяви та повернення пластикових карток, проводиться звірка взаєморозрахунків, та впродовж 3-х банківських днів між сторонами проводиться повний взаєморозрахунок.       

20.02.2009 року позивач направив відповідачу лист, яким розірвав договір № К 01426 від 19.02.2007 року, повернув паливні картки та просив відповідача повернути сплачені грошові кошти.

Станом на 10.03.2009 року між сторонами було складено Акт звірки розрахунків за період з 01.01.2009р. по 10.03.2009р., відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем склала 16 756,20 грн.

03.04.2009 року позивач направив відповідачу лист за № 238 з вимогою сплатити суму боргу у термін до 08.04.2009 року. Відповідач залишив вказаний лист-вимогу без відповіді та задоволення.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання з оплати товару, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з поставки товару та має перед позивачем заборгованість у сумі 16 756,20 грн.

Доказів поставки товару вартістю 16 756,20 грн., оплаченого позивачем, чи повернення сплачених позивачем зазначених грошових коштів відповідачем суду не надано.

Відповідач подав до суду заяву про визнання позову в частині стягнення 16 756,20 грн. Визнання відповідачем позову в цій частині не порушує прав третіх осіб і не суперечить законодавству.  

Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення  про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами  2 та 3 ст. 693 ЦК України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний  сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача сплаченої попередньої оплати в сумі 16 756,20 грн.,  та 3% річних в розмірі 59,22  грн., які нараховані відповідно до вимог закону,  є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Державне мито у сумі 173,00 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 75, 78, 82-85 ГПК України,  суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазтранскарт»(юридична адреса: 03115, м. Київ, пл. Святошинська, 1, кім. 272; фактична адреса: 02660, м. Київ, вул. М.Раскової, 19 (10 поверх, оф. 1-2), код 34483710) на користь Дочірнього підприємства «Аромат»(09000, Київська область, м. Сквира, вул. Леніна, 19, 13, код 30737268) 16 756 (шістнадцять тисяч сімсот п'ятдесят шість) грн. 20 коп. боргу, 59 (п'ятдесят дев'ять) грн. 22 коп. 3% річних, 173 (сто сімдесят три) грн. 00 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять)  грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.   

Суддя                                                                                        С.Чебикіна