Ухвала

від 12.05.2014 по справі 2а-11274/09/2570

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" травня 2014 р. м. Київ К/9991/4424/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Приватного підприємства «Мітрекс»

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.10.2009

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2010

у справі № 2-а-11274/09/2570

за позовом Державної податкової інспекції у м.Чернігові

до Приватного підприємства «Мітрекс»

про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.10.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2010, позов задоволено повністю. Стягнуто з ПП «Мітрекс» за рахунок активів податковий борг в сумі 2063,40 грн. з податку на додану вартість.

ПП «Мітрекс» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову позивачеві в задоволенні позову. Посилається на неповне з'ясування судами попередніх інстанцій обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та постановлення незаконних та необґрунтованих судових рішень.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковий борг в сумі 2063,40 грн., вимоги про стягнення якого є предметом позову, виник у зв'язку з тим, що задекларована відповідачем в декларації з податку на додану вартість від 15.12.2008 № 179641 сума, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, складає 2917,00 грн. З урахуванням переплати в сумі 856,68 грн. відповідачеві на підставі ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ нарахована заборгованість з податку на додану вартість в сумі 2060,32 грн. та нарахована пеня в сумі 3,08 грн.

Відповідачеві було надіслано першу податкову вимогу від 05.11.2008 № 1/2080 з визначеним податковим боргом в сумі 2013,60 грн., що вручена 08.12.2008, а також другу податкову вимогу від 09.01.2009 № 2/119 з визначеним податковим боргом в сумі 2060,32 грн., що вручена 20.01.2009.

ДПІ у м.Чернігові на підставі п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ винесла рішення від 02.03.2009 № 61 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.

Задовольняючи позов про стягнення з відповідача податкового боргу в сумі 2063,40 грн., суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податкове зобов'язання відповідно до вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ є узгодженим, податкові вимоги відповідачем не оскаржувались.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи, розгляд справи судом першої інстанції було здійснено за відсутності відповідача, який повідомлявся судом першої інстанції належним чином за адресою, вказаною ним в позовній заяві, однак копія ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі, копія позовної заяви та повістка про виклик не була вручена з причин, незалежних від суду та позивача (в довідці поштового відділення на конверті (а.с. 14) вказану про неповну адресу ПП «Мітрекс»). Однак, така адреса є повною і відповідає адресі, яка вказана як місцезнаходження ПП «Мітрекс» в довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 16).

Таким чином, відповідач, хоча і повідомлявся судом першої інстанції про дату, час та місце розгляду справи належним чином, але не був повідомлений про це з незалежних від нього причин, як і не знав про відкриття провадження в адміністративній справі та не отримував копію позовної заяви, тому суд першої інстанції мав на це зважити і відкласти розгляд справи відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Наведені обставини позбавили відповідача можливості надати суду першої інстанції письмові заперечення на позов та взяти участь в розгляді справи, що, своєю чергою, могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний розгляд здійснюється за правилами розгляду справи судом першої інстанції з урахуванням особливостей, встановлених цією главою (главою 1 «Апеляційне провадження»).

Відповідно до ч. 1 ст. 195 вказаного Кодексу суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 195 вказаного Кодексу суд апеляційної інстанції може дослідити нові докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

Відповідач в апеляційній скарзі наголошував на тому, що він не знав про позов та розгляд справи в суді першої інстанції і виклав в апеляційній скарзі та доповненні до апеляційної скарги низку обставин в обґрунтування власної позиції щодо неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи, порушення цим судом норм матеріального і процесуального права. При цьому відповідач просив дослідити суд апеляційної інстанції нові докази.

Зокрема, позивач вказував на те, що протягом 2008 року в нього була відсутня заборгованість з податку на додану вартість, зокрема задекларований в декларації за листопад 2008 року (від 15.12.2008 вх. № 179641) податок на додану вартість в сумі 2917,00 грн. був сплачений 30.12.2009 платіжним дорученням № 372 (а.с. 59).

Також в апеляційній скарзі вказує на те, що податкові вимоги від 05.11.2008 № 1/2080 з визначеним податковим боргом в сумі 2013,60 грн., а також друга податкова вимога від 09.01.2009 № 2/119 з визначеним податковим боргом в сумі 2060,32 грн. були направлені за наслідками прийняття позивачем рішень про донарахування податку на додану вартість за низкою податкових повідомлень-рішень від 07.08.2008, а не за наслідками несплати узгодженого податкового зобов'язання з цього податку, задекларованого в декларації за листопад 2008 року.

Однак, суд апеляційної інстанції залишив всі доводи відповідача поза увагою, не перевірив з огляду на такі доводи правильності встановлених судом першої інстанції обставин та їх правової оцінки, дотримання судом норм матеріального та процесуального права, в результаті чого постановив необґрунтовану ухвалу.

Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд до цього суду.

При новому апеляційному розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, та надати правову оцінку встановленим обставинам на підставі норм законів, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Мітрекс» задовольнити частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.10.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2010 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Чернігівського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун