Постанова

від 11.06.2009 по справі 35/58

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

35/58

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 11.06.2009                                                                                           № 35/58

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Андрієнка  В.В.

 суддів:             

 За участю представників:

 від позивача за первісним позовом: Смаковенко Л.А., довіреність б/н від 13.01.09 р.,

 від відповідача за первісним позовом: Лець Ю.В., довіреність б/н від 28.04.09 р.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Дика Орхідея, Україна»

 на рішення Господарського суду м.Києва від 22.04.2009

 у справі № 35/58 (суддя  

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівництво і нерухомість ”

 до                                                   Закритого акціонерного товариства «Дика Орхідея, Україна»

 про                                                   стягнення 180851,83 грн.

за зустрічним позовом           Закритого акціонерного товариства «Дика Орхідея, Україна»

до                                     Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівництво і нерухомість ”

про                                                розірвання договору суборенди, зобов'язання вчинити дії та стягнення 607 206,17 грн.

ВСТАНОВИВ:

 На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівництво і нерухомість ” до Закритого акціонерного товариства «Дика Орхідея, Україна» про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по суборендній платі за період- жовтень 2008 р., листопад 2008 р., грудень 2008 р. в сумі 171 627,20 грн., пені в розмірі подвійної облікової ставки в сумі 7 574,63 грн., штрафу в сумі 1 650,00 грн., всього 180 851,83 грн. та стягнення судових витрат.

До прийняття рішення по суті, а саме 10.03.2009 р. Закрите акціонерне товариство «Дика Орхідея, Україна» подало зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівництво і нерухомість” про розірвання Договору суборенди №20/11/07 від 22.01.2008 р. з 23.11.2008 р. у зв'язку з істотним порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю “Будівництво і нерухомість ” даного договору: зобов'язання відповідача прийняти приміщення по Акту-прийому передачі і оформлення належним чином розірвання договору; стягнення з відповідача на користь позивача суми неодержаного доходу в розмірі 607 206,17 грн.; зобов'язання відповідача повернути позивачу товар та інші товарно-матеріальні цінності, що знаходяться на балансі підприємства та зникли з магазину «Бюстьє» в результаті грубого порушення відповідачем своїх зобов'язань по Договору (або компенсувати їх вартість); зобов'язання відповідача надати позивачу доступ до приміщення магазину «Бюстьє» з метою вивезення товарно-матеріальних цінностей, що залишились в магазині та належать позивачу на праві власності та стягнення судових витрат.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 22.04.2009 р. у справі №35/58т первісний позов задоволено повністю.

Стягнуто з Закритого акціонерного товариства «Дика Орхідея, Україна» (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 77-А, 9 поверх; п/р 26002101724001 в ЗАТ «Альфа-Банк» МФО 300346; код ЄДРПОУ 33781592) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівництво і нерухомість ” (03035, м. Київ, вул. Сурикова, 3 (Літ. А); п/р 26006104670101 в ТОВ КБ «Експобанк» в м. Києві, МФО 322294; код ЄДРПОУ 33260704), а у випадку відсутності коштів – з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення 378147,29 грн. (триста сімдесят вісім тисяч  сто сорок сім гривень 29 коп.) – заборгованості по орендним платежам за Договором суборенди №20/11/07 від 22.01.2008 р., 17170,48 грн. (сімнадцять тисяч сто сімдесят гривень 48 коп.) – пені, 3300,00 грн. (три тисячі триста гривень 00 коп.) –штрафу, 3 986,17 грн. (три тисячі дев'ятсот вісімдесят шість гривень 17 коп.) – державного мита, 118,00 (сто вісімнадцять гривень 00 коп.) – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю “Будівництво і нерухомість” (03035, м. Київ, вул. Сурикова, 3 (Літ. А); п/р 26006104670101 в ТОВ КБ «Експобанк» в м. Києві, МФО 322294; код ЄДРПОУ 33260704) з Державного бюджету України надмірно сплачене державне мито у розмірі 5,40 грн. (п'ять гривень 40 коп.) згідно платіжного доручення №17 від 05.03.2009 р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №35/58.

В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Закрите акціонерне товариство «Дика Орхідея, Україна» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким в первісному позові Товариству з обмеженою відповідальністю “Будівництво і нерухомість” відмовити, а зустрічний позов Закритого акціонерного товариства «Дика Орхідея, Україна» задовольнити в повному обсязі, а саме:

- розірвати договір суборенди №20/11/07 від 22.01.2008 р. з 23.11.2008 р. у зв'язку з істотним порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю “Будівництво і нерухомість” даного договору;

- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Будівництво і нерухомість” прийняти приміщення по Акту прийому-передачі і оформити належним чином розірвання договору;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівництво і нерухомість” на користь апелянта суму неодержаного доходу  в розмірі 607 206,17 грн., який скаржник планував одержати  від товару, у разі належного виконання ТОВ “Будівництво і нерухомість” зобов'язань, передбачених договором;

- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Будівництво і нерухомість” повернути скаржнику товар, та інші товарно-матеріальні цінності, що знаходяться на балансі підприємства, та зникли з магазину «Бюстьє» в результаті грубого порушення ТОВ “Будівництво і нерухомість” своїх зобов'язань по договору (або компенсувати їх повну вартість);

- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Будівництво і нерухомість”  надати апелянту доступ до приміщення магазину «Бюстьє» з метою вивезення товарно-матеріальних цінностей, що залишились в магазині та належать позивачу на праві власності;

- відшкодування судових витрат, що складаються з державного мита в розмірі 8 150,17 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн. покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю “Будівництво і нерухомість”.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував та порушив норми процесуального та матеріального права.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Зокрема заявник посилається на те, що  внаслідок неправомірних дій позивача за первісним позовом та закриття магазину, скаржник поніс значні збитки. Після цього з приміщення магазину зникло майно апелянта.

Позивач за первісним позовом проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на те, що рішення місцевого господарського суду прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи; висновки місцевого господарського суду відповідають фактичним обставинам справи; судом правильно застосовано норми матеріального права. Позивач просив суд залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі; апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.01.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Будівництво і нерухомість ” (надалі позивач за первісним позовом) та Закритим акціонерним товариством «Дика Орхідея, Україна» (надалі відповідач за первісним позовом) було укладено Договір суборенди №20/11/07 (надалі Договір).

У відповідності до умов Договору орендар передає, а суборендар приймає в суборендне користування нежитлову площу, яка знаходиться у нежитловому приміщенні, що розташоване в нежилому будинку  за адресою: м. Київ, вул. В. Гетьмана,6, літера А, А1. Загальна площа суборендної площі складає 98 кв.м.

Також, між сторонами був підписаний акт приймання-передачі від 22.01.2008 р., у відповідності до Договору, відповідно до якого позивач за первісним позовом  передав у строкове платне користування суборендарю площу, яка розташована у нежилому будинку  за адресою: м. Київ, вул. В. Гетьмана,6, літера А, А1. Загальна площа суборендної площі складає 98 кв.м.

21.05. 2008 р. між сторонами було підписано Протокол погодження договірної ціни, в якому сторони погодили розмір договірної ціни з 01.08.2008р. по 28.02.2009р. за суборенду 1 кв.м. в місяць в сумі 484,80ь грн. з урахуванням ПДВ -80,80 грн. (що еквівалентно 96,00 доларам США з урахуванням ПДВ - 16,00 доларів США по курсу НБУ на день підписання протоколу, що складає 5,05 грн. за 1 долар США):

1)          суборенда площі - 39 592,00 грн.;

2)          ПДВ - 7 918.40 гри.

Загальна сума до сплати за вказаний період за місяць: 47 510,40 грн. з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п. 3.2. Договору послідуюча суборендна плата вноситься суборендарем щомісяця авансовими платежами, не пізніше 5 числа звітного місяця, шляхом перерахування на поточний рахунок орендаря встановленої грошової суми згідно протокол у погодження договірної ціни, який є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно   до   умов   Договору   суборендна   плата   вноситься   Суборендарем   щомісяця ансовими платежами,   але не пізніше 5 числа звітного місяця,   шляхом перерахування поточний рахунок Орендаря встановленої грошової суми згідно протоколу погодження говірної ціни,   який є невід'ємною частиною цього Договору.

З жовтня 2008р. відповідач за первісним позовом не виконує взяті на себе зобов'язання осовно своєчасної та щомісячної оплати суборендної плати.

Згідно ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі – ГК України), майнові зобов”язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, у тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Згідно змісту ст.ст. 11, 14 та  509 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) договір, зокрема, є підставою виникнення цивільних прав і обов”язків (зобов”язань), які мають виконуватися у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Крім того, згідно змісту ст.ст. 525, 526 та 530 ЦК України, зобов”язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В ст. 629 ЦК України також зазначається, що договір є обов”язковим для виконання сторонами.

В апеляційній скарзі, відповідач за первісним позовом зазначає про неодноразове звернення до позивача за первісним позовом з проханням зменшити розмір суборендної плати та відстрочити виконання  зобов'язань по договору суборенди.

Але, відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якшо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

У відповідності до наведеного, в матеріалах справи не містяться докази того, що між сторонами укладались відповідні додаткові угоди про внесення змін до Договору суборенди, відносно зменшення розміру орендної плати, та розірвання спірного договору.

Відповідно до п. 6.4. Договору за прострочку платежів по суборендній платі, суборендар сплачує орендарю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення.

Також, в Договорі сторонами було погоджено, що за кожен випадок порушення Суборендарем зобов'язань, встановлених Договором, а також в разі перешкоджання співробітникам орендаря здійснювати перевірку стану суборендної площі, суборендар виплачує орендарю штраф в розмірі 550,00 гривень.

Відповідач за первісним позовом свої зобов'язання щодо сплати орендних платежів не виконав, суму заборгованості в розмірі 378147,29 грн. не сплатив.

З огляду на це, як правильно визначив місцевий господарський суд у своєму рішенні, про стягнення з відповідача суми орендної плати в розмірі 378147,29 грн., пені в розмірі 17170,48 грн., штрафу в розмірі 3300,00 грн. за користування орендованим приміщенням є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно  твердження апелянта щодо неотриманого доходу на суму 607206,17 грн. колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно    до    ст.    225    Господарського    кодексу    України,  упущена    вигода,    це: неодержаний прибуток   (втрачена вигода),  на який сторона,   яка зазнала збитків,  мала розраховувати   у разі належного виконання зобов'язання  другою    стороною.

Але, відповідачем за первісним позовом не   надано   абсолютно доказів     того,     що     з     боку    позивача за первісним позовом    мало    місце     неналежне     виконання зобов'язання.

Вимога відповідача за первісним позовом повернути товар, що знаходився на балансі підприємства та зник з магазину є безпідставним, оскільки з документів, що залучені до матеріалів справи, зрозуміло, що даний товар вилучено ДПА м. Києва в порядку передбаченому ст.97 КПК України.

Вимога відповідача за первісним позовом, розірвати договір суборенди в зв'язку з істотним порушенням договору   позивачем за первісним позовом,   не   підтверджується       відповідними доказами   порушення. Посилання відповідачем на акт не приймається судом через складання останнього в односторонньому порядку без залучання як повноважних представників позивача, так і будь-яких компетентних органів, тому судом даний акт не може бути прийнятим в якості належного доказу, у відповідності до ст. 32 ГПК Уукраїни.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється  між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Проте, в даному випадку, відповідач, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

Відносно позовних вимог позивача за зустрічним позовом суд зазначає наступне.

Апелянтом не було надано доказів того, що позивачем за первісним позовом були здійсненні дії спрямовані на перешкоджання користування орендованим приміщенням.

Щодо розірвання договору суборенди №20/11/07 від 22.01.2008 р. з 23.11.2008 р. у зв'язку з істотним порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю “Будівництво і нерухомість” даного договору суд зазначає наступне.

Договір може бути розірвано за загальним правилом за згодою сторін. Про зміну та розірвання договору сторони вправі домовитися у будь-який час на свій розсуд незалежно від наявності підставі порушення договору. Сторони можуть бути позбавлені права на розірвання договору на свій розсуд у випадках передбачених законом.

Підстава для зміни або розірвання договору - "істотне порушення договору другою стороною та в інших випадках встановлених договором або законом". Практично частина 2 коментованої статті визначає одну підставу для розірвання та зміну договору, а саме "істотне порушення договору другою стороною" (у відповідності до ст. 651 ЦК України).

Як вже зазначалось, посилання позивача за зустрічним позовом на акт закриття магазину від 23.11.2008 р. в апеляційній скарзі є безпідставними, оскільки як вбачається з матеріалів, він був складений в односторонньому порядку, тому посилання скаржника на даний акт є безпідставними і не можуть прийматись судом як належний доказ.

Щодо вимоги апелянта, стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівництво і нерухомість” на користь апелянта суму неодержаного доходу  в розмірі 607 206,17 грн., який скаржник планував одержати  від товару, у разі належного виконання ТОВ “Будівництво і нерухомість” зобов'язань, передбачених договором, то позивачем за зустрічним позовом не було надано належних доказів на підтвердження того, що саме внаслідок протиправних дій або бездіяльності відповідача за зустрічним позовом позивач був позбавлений можливості реалізувати належний останньому товар та отримати від даної реалізації відповідний дохід.

Також, скаржник просив зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Будівництво і нерухомість” повернути скаржнику товар, та інші товарно-матеріальні цінності, що знаходяться на балансі підприємства, та зникли з магазину «Бюстьє» в результаті грубого порушення ТОВ “Будівництво і нерухомість” своїх зобов'язань по договору (або компенсувати їх повну вартість).

Але, як вже зазначалось, апелянтом взагалі не надано жодної індивідуальної ознаки вказаних цінностей, а також не підтверджено належними та допустимими доказами, той факт, що вказані матеріальні цінності знаходяться та утримуються саме відповідачем за зустрічним позовом. Отже, дана вимога також не приймається судом. При судом відзначається , що відповідні товарно-матеріальні цінності були вилучені працівниками податкової служби, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи вищенаведене, зустрічний позов не підлягає задоволенню.

Згідно з ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З урахуванням викладеного судова колегія вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 22.04.2009 року у справі № 35/58 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору.

У зв`язку з цим підстав для скасування прийнятого рішення Київський апеляційний господарський суд не вбачає, а отже апеляційна скарга Закритого акціонерного товариства «Дика Орхідея, Україна» підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд , -

ПОСТАНОВИВ:

 Рішення Господарського суду м. Києва від 22.04.2009 року у справі № 35/58 залишити без змін, а апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Дика Орхідея, Україна» - без задоволення.    

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 18.06.09 (відправлено)