Рішення

від 10.06.2009 по справі 7/110-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/110-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

10 червня 2009 р.                                                                                                    Справа 7/110-09

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальвістю "Виробниче об'єднання "Комплектінвест"", м. Вінниця.   

до: Відкритого акціонерного товариства "Калинівське районне підприємство "Агромаш", м. Калинівка, Вінницька область.  

про стягнення 62445,74 грн.

Головуючий суддя     Банасько О.О.     

Cекретар судового засідання Новожилова Л.В.

Представники

позивача : Марченко С.І. - довіреність № 06-040609  від 04.06.2009 року.

відповідача : не з'явився.

інші : Алоян А.В..

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про стягнення з ВАТ "Калинівське районне підприємство "Агромаш"" на користь ТОВ "Виробниче об'єднання "Комплектінвест"" 62445,74 грн., у тому рахунку 42118,03 грн. боргу, 1687,93 грн. пені та 17941,30 грн. штрафу.

Ухвалою від 12.05.2009 року за даним позовом порушено провадження у справі           № 7/110-09 та призначено судове засідання на 10.06.2009 року.

Відповідач в судове засідання не з'явився та не виконав вимог ухвали суду про порушення провадження у справі щодо надання доказів. При цьому суд констатує, що про час та місце судового засідання відповідач був повідомлений належним чином оскільки ухвалу про порушення провадження у справі він отримав 20.05.2009 року, що вбачається з поштового повідомлення № 216474 наявного в матеріалах справи.

Слід зауважити, що ухвалу від 12.05.2009 року відповідачу надіслано рекомендованою кореспонденцією за адресою вказаною в позовній заяві (вул.Леніна, 46, м.Калинівка Вінницької області, 21000). Разом з тим згідно довідки Головного управління статистики у Вінницькій області від 03.06.2009 року № 13/4/1200 місцезнаходженням ВАТ "Калинівське районне підприємство "Агромаш"" є: вул. Леніна, 46, м. Калинівка, Калинівський район, Вінницька область, 22400, що є ідентичною тій, що зазначена в позовній заяві і по якій надсилалась ухвала про порушення провадження у справі.

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" обов'язок по внесенню змін відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, покладено на виконавчий орган юридичної особи.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали  від 12.05.2009 року про порушення провадження у справі яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника тощо.    

За викладених вище обставин справу, із врахуванням вимог ч.1 ст.69 ГПК України,   розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

За письмовим клопотанням представника позивача справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні представником позивача подано заяву згідно якої він просить суд стягнути з відповідача суму 10 % річних в розмірі 698,48 грн..

Також позивачем подано заяву про зменшення розміру штрафу, вказаного в позовній заяві до 5000,00 грн..

Розглянувши дані заяви суд приймає їх до розгляду, як такі що не суперечать вимогам ст.22 ГПК України відповідно до якої позивач має право до прийняття рішення у справі, крім іншого, збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

При цьому суд стосовно заяви про стягнення 10 % річних звертає увагу на те, що фактично як в позовній заяві, так і в розрахунку ціни позову позивач зазначав та обраховував вказані відсотки, однак не зазначив про них в прохальній частині позовної заяви. До того ж різниця в ціні позову в розмірі 62445,74 грн. та сумі заявлених позовних вимог (42118,03 грн. основного боргу, 1687,93 пені, 17941,30 грн. штрафу=61747,26 грн.) складає 698,48 грн., що дорівнює розміру позовних вимог про стягнення 10 % річних.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що необхідності у відкладенні розгляду справи немає з огляду на те, що вимога про стягнення 10 % річних фактично була відома відповідачу - в матеріалах справи наявні докази надіслання відповідачу позовної заяви та розрахунку ціни позову (а.с.4,5, т.1).

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

09.06.2005 року між ТОВ ВО "Комплектінвест"" (Продавець) та ВАТ "Калинівське РП "Агрохім"" був укладений договір купівлі-продажу (а.с.13, т.1).

Предметом даного договору відповідно до п. 1.1 є металопродукція, кількість та вартість якої зазначена в рахунку або специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 1.2. договору Продавець зобов'язувався продати, а Покупець  прийняти та оплатити товар, отриманий по видатковій накладні відповідно до рахунку або специфікації, яка складається для покупця в кожному окремому випадку отримання товару.

В п. 2.5 договору сторони передбачили, що оплата за отриманий товар здійснюється на розрахунковий рахунок Продавця на протязі 20 календарних днів з моменту отримання товару, що підтверджується видатковою накладною та довіреністю за підписом уповноваженої особи Покупця, якщо інше не передбачено Специфікацією.

20.01.2009 року між сторонами було укладено додаткову угоду до договору купівлі- продажу від 09.06.2005 року (а.с.14, т.1).

В п. 1 даної  сторони встановили, що станом на час укладання даної угоди сума заборгованості відповідача перед позивачем за товар отриманий згідно договору від 09.06.2005 року становить 56118,03 грн., яку відповідач зобов'язується погасити в сумі 20000,00 грн. до 15.02.2009 року 2000,00 грн. до 28.02.2009 року та в сумі 16118,03 грн. до 15.03.2009 року.

Як зазначає позивач в позовній заяві відповідачем, після підписання 20.01.2009 року частково було погашено борг у розмірі 14000,00 грн. на підтвердження чого суду  надано банківські виписки з 19.02.2009 року до 02.04.2009 року.

Разом з тим, як вбачається із довідки за підписом начальника відділення № 2 АТ "Укрексімбанк" у м.Вінниці за період з 01.01.2009 року по 09.06.2009 року та платіжних доручень долучених до позовної заяви та листа від 05.06.2009 року відповідач перерахував позивачу 26118,03 грн., з яких 22000,00 грн. до подачі позовної заяви до суду, тобто до 08.05.2009 року, а 4118,03 грн. після порушення провадження у справі - 28.05.2009 року (платіжне доручення від 28.05.2009 року № 595).

З урахуванням викладених обставин сума боргу відповідача перед позивачем станом на час подання позову до суду складала 34118,03 грн. (56118,03 - 22000,00).

Оскільки після порушення провадження у справі справі відповідач перерахував позивачу ще 4118,03 грн. борг відповідача складає 30000,00 грн. (34118,03-4118,03).

В зв'язку з тим, що позивач заявив до стягнення борг у неіснуючому на момент звернення до суду розмірі (42118,03 грн.) в стягненні 8000,00 грн. слід відмовити, як заявленому безпідставно. Натомість провадження в частині стягнення 4118,03 грн. боргу слід припинити відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки вказана сума була погашена відповідачем після порушення провадження у справі.

Виходячи із встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару відповідачу та дії  відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать  про те, що у боржника (відповідача)  виникло зобов'язання  по оплаті  за отриманий товар.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Частиною першою ст.651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

В ч.1 ст.653 ЦК України зазначено, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги в частині стягнення 30000,00 грн. основного боргу є обґрунтованими та правомірними, а тому підлягають задоволенню.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення 1687,93 грн. пені, 5000,00 грн. штрафу та 698,48 грн. річних.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У п.2 додаткової угоди від 20.01.2009 року сторони встановили, що за прострочення здійснення розрахунку за товар в термін вказаний у п. 1 даної додаткової угоди покупець зобов'язаний виплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ встановленої на цей період, за кожен день прострочення платежу, 10% річних від простроченої суми та штраф в наступних розмірах:

- за прострочення здіснення розрахунку протягом 7 днів з моменту, встановленого в п.1 даної додаткової угоди, в розмірі 5 % від простроченої суми;

- за прострочення здіснення розрахунку протягом 14 днів з моменту, встановленого в п.1 даної додаткової угоди, в розмірі 10 % від простроченої суми;

- за прострочення здіснення розрахунку протягом 28 днів з моменту, встановленого в п.1 даної додаткової угоди, в розмірі 20 % від простроченої суми.

Слід зауважити, що статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України і встановили її у розмірі 10% (п.2 Додаткової угоди).

Таким чином суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення пені, 10 % річних та штрафу є правомірними, оскільки відповідають умовам Договору та чинному законодавству.

Разом з тим, провівши перевірку проведеного позивачем розрахунку пені судом виявлено помилки в її обрахунку які полягають в наступному.

Так у період з 27.02.2009 року до 28.02.2009 року позивачем заявлено до стягнення 17,10 грн. пені, тоді як судом отримано 17,09 грн., що спричинено неврахуванням позивачем закону математичного заокруглення при обрахунку.

Також позивачем невірно обраховано пеню у період з 02.04.2009 року до 27.04.2009 року з урахуванням того, що відповідач 22.04.2009 року провів розрахунок на суму 3000,00 грн.. Проведений судом перерахунок пені з врахуванням зміни розміру боргу в сторону зменшення привів до отримання наступних результатів.

Так, станом на 02.04.2009 року борг складав 42118,03 грн., а сума пені за період з 02.04.2009 року до 21.04.209 року складає 553,88 грн., борг станом на 22.04.2009 року складав 39118,03 грн., а пеня за період з 22.04.2009 року до 27.04.2009 року складає 154,32 грн.

В решті обраховуваних періодів судом не виявлено помилок. Таким чином загальний розмір пені отриманий судом складає 1676,07 грн. з огляду на що, в частині стягнення 11,86 грн. пені слід відмовити.

Провівши перевірку правильності обрахунку 10 % річних судом виявлено помилки  спричинені невірним визначенням середнього значення 10 % річних за один день.

В результаті проведеного перерахунку судом отримано за період з 16.02.2009 року по 18.02.2009 року - 16,43 грн. (заявлено - 16,00 грн.), за період з 19.02.2009 року по 26.02.2009 року 35,06 грн. (заявлено - 35,20 грн.), за період з 27.02.2009 року по 28.02.2009 року 7,12 грн. (заявлено - 6,50 грн.), за період з 01.03.2009 року по 11.03.2009 року 99,45 грн. (заявлено - 99,00 грн.), за період з 12.03.2009 року по 15.03.2009 року 33,97 грн. (заявлено - 34,10 грн.), за період з 16.03.2009 року по 22.03.2009 року 90,36 грн. (заявлено 89,52 грн.), за період з 23.03.2009 року по 01.04.2009 року 120,87 грн.  (заявлено - 119,12 грн.).

Крім того, судом виявлено помилку в обрахунку 10 % річних за період з 02.04.2009 року по 27.04.2009 року аналогічну тій, що виявлена при обрахунку пені - щодо неврахування позивачем проведеної відповідачем 22.04.2009 року оплати в розмірі 3000,00 грн..

Провівши перерахунок суд отримав за вказаний вище період 295,08 грн..

Враховуючи те, що проведений судом перерахунок 10 % річних привів до отримання у певних періодах до більшої суми ніж заявив позивач суд вважає необхідним задовольнити вимоги в таких періодах в межах вимог позивача, оскільки визначення розміру позовних вимог є правом позивача.

В той же час в тих періодах де виявлено помилки, які призвели до завищення розміру 10 % річних у порівнянні із даними які отримано судом при перерахунку, суд вважає необхідним відмовити.

Таким чином в частині стягнення 4,23 грн. 10% річних слід відмовити.

В наданому позивачем розрахунку штрафу судом не виявлено помилок, а тому  суд  задовольняє вказану вимогу в повному обсязі (5000,00 грн.) з врахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Проте, всупереч наведеним нормам та вимогам ухвали суду від 12.05.2009 року відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, пені, 10 % річних, штрафу, в тому рахунку і відзиву чи доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) крім уже згаданих.

За таких обставин, з врахуванням встановлених фактів суд дійшов висновку про  часткове задоволення позову, з урахуванням поданої позивачем заяви про зменшення позовних вимог, та часткової відмови в стягнені основного боргу, пені та 10% річних та припинення провадження у справі щодо стягнення 4118,03 грн. боргу.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача пропорційно задоволеним вимогам відповідно до ст. 49 ГПК України.

При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78  "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Також судом встановлено, що позивач при зверненні до суду сплатив 625,00 грн.  державного мита, що підтверджується платіжним дорученням від 30.04.2009 року № 1784. Як вбачається із позовної заяви ціна позову складає 62445,74 грн.. Враховуючи вимоги встановлені підпунктом а) п.2 ст.3 Декрету КМУ "Про державне мито" розмір державного мита, який підлягав сплаті позивачем відповідно до вказаного підпункту з врахуванням математичного заокруглення мав би становити 624,45 грн..

Внесення державного мита у більшому розмірі ніж передбачено чинним законодавством є підставою для його повернення згідно ст.47 ГПК України та п.1 ч.1 ст.8 Декрету КМУ "Про державне мито".

За письмовим клопотанням позивача у справі 10.06.2009 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись п.1 ч.1 ст.8 Декрету КМУ "Про державне мито", ст.ст. 6, 11, 509, 525, 526, 527, ч.1 ст. 530, ч.1 ст.546, ст.549, ч.1 ст.550,  ст.610, п.3 ч.1 ст.611, ч.1 ст.612, ч.ч. 1, 2 ст.614, ст. 625, ст.ст. 627, 628, 629, ч. ст.651, ч.1 ст.653, ст.ст.654, 655, 692 ЦК України,           ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, ч.ч.1, 2, 5 ст. 49, ст.75, п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст. 82, 84, 85, 115, 116  ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Калинівське районне підприємство "Агромаш"", вул. Леніна, м. Калинівка, Вінницька область, 21000 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 03567303, р/р - 2600400018905 в ВФКБ "Хрещатик" м. Вінниця, МФО - 302786) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплектінвест", вул. Київська, 136-а, м. Вінниця, 21032 - (інформація про реквізити - р/р - 26009017410063 в філії "Укрексімбанку" м. Вінниця, МФО-302429, ідентифікаційний код - 20090714) - 30000 грн. 00 коп. боргу, 1676 грн. 07 коп. пені, 694 грн. 25 коп. 10% річних, 5000 грн. 00 коп. штрафу, 414 грн. 88 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 207 грн. 62 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Відмовити  в стягнені 8000,00 грн. боргу, 11,86 грн. пені та 4,23 грн. 10% річних.

5. Провадження в частині стягнення 4118,03 грн. основного боргу припинити відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

6. Зобов'язати управління Державного казначейства у м.Вінниці Головного управління державного казначейства у Вінницькій області повернути суму зайво сплаченого державного мита в розмірі 00 грн. 55 коп. Товариству з обмеженою відповідальністю "Комплектінвест", вул. Київська, 136-а, м. Вінниця, 21032 - (інформація про реквізити - р/р - 26009017410063 в філії "Укрексімбанку" м. Вінниця, МФО-302429, ідентифікаційний код - 20090714) сплаченого за платіжним дорученням від 30.04.2009 року № 1784 оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 7/110-09.

7. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.      

Суддя                                             Банасько О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  15 червня 2009 р.

віддрук.3 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - вул. Київська, 136-а, м. Вінниця, 21032.

3 - відповідачу - вул. Леніна, 46, м. Калинівка, Вінницька область, 21000.