Постанова

від 20.05.2014 по справі 904/5447/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2014 року Справа № 904/5447/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя -Тищик І.В. (доповідач)

судді - Верхогляд Т.А., Білецька Л.М.

при секретарі - Малик С.О.

за участю представників

позивача Кирилюк І.Л.

позивача: Максименко В.І.

позивача: Портянко Г.А.

відповідача: Швидко Є.П.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ратибор-Сервіс», м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2014 року у справі № 904/5447/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ратибор-Сервіс», м. Дніпропетровськ

до публічного акціонерного товариства «ДТЕК «Дніпрообленерго» в особі Дніпропетровських міських електричних мереж, м. Дніпропетровськ

про визнання недійсним договору про постачання електричної енергії №6123 від 02.04.2007р.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про визнання недійсним договору про постачання електричної енергії №6123 від 02.04.2007р., укладеного між ТОВ «Ратибор-Сервіс» та ПАТ «ДТЕК «Дніпрообленерго», як такого, що не відповідає вимогам Правил користування електричною енергією.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2014 року у справі № 904/5447/13 (суддя Бєлік В.Г.) в задоволенні позову відмовлено.

Вмотивовуючи рішення, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання договору недійсним. В розумінні Правил користування електричною енергією позивач являється основним споживачем електричної енергії, відтак як власник електроустановки, призначеної для передачі електричної енергії, повинен укладати з постачальником електричної енергії відповідні договори про постачання електричної енергії у відповідності до приписів п.1.3 Правил користування електричною енергією.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та визнати недійсним спірний договір. Скаржник посилається на те, що у разі використання технологічних електричних мереж електропередавальною організацією відносини між власником цих мереж та електропередавальною організацією, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних мереж, що укладається між ними на основі типового договору у відповідності до п. 1.7, 5.15 ПКЕЕ. Договір про постачання електричної між сторонами у справі укладатися не повинен, оскільки Тов «Ратибор-Сервіс» не являється споживачем електричної енергії.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, просить рішення господарського суду залишити без змін.

В судовому засіданні оголошувалася перерва до 20.05.2014р.

В судовому засіданні 20.05.2014р.оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як убачається з матеріалів справи, 02.04.2007р. між ВАТ «Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго» (правонаступником якої є ПАТ «ДТЕК «Дніпрообленрго») (Постачальник) та ТОВ „Ратибор-Сервіс" (Споживач) був укладений договір про постачання електричної енергії за № 6123 від 02.04.07р., за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 2 000 кВт, а споживач оплачує її вартість на умовах вказаного договору.

16.11.2009р. між ТОВ «Ратибор-Сервіс» (Власник мереж) та ВАТ «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго» (Користувач) був укладений договір про спільне використання технологічних електричних мереж, відповідно до якого власник мереж зобов'язався забезпечити технологічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами користувачу або іншим суб'єктам господарювання, передачу електричної енергії яким забезпечує користувач, а користувач зобов'язався своєчасно сплачувати вартість послуг власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов цього договору.

Позивач вважає, що спірний правочин має бути визнаний недійсним, як такий, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме, Правилам користування електричною енергією (в редакції, що діяла на момент укладення договору), оскільки:

- ТОВ «Ратибор-Сервіс» не отримує електричну енергію для власного споживання, а являється лише власником електричних мереж (транзитером);

- правовідносини між сторонами щодо використання технологічних електричних мереж регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж;

- позивач не використовує електричну енергію для власних потреб, а витрати на утримання технологічних електричних мереж відповідачем не оплачуються.

За відсутності використання електроенергії для власних потреб позивача, відсутні (відповідно до правил ПКЕЕ) правові підстави для укладення договору про постачання електричної енергії.

З вимогою про визнання недійсним оспорюваного договору позивач звернувся до господарського суду. Рішенням господарського суду в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Колегія суддів вважає, що при винесенні оскаржуваного рішення господарським судом першої інстанції доводам позивача була надана правильна оцінка та суд дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову виходячи з наступного:

Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, а саме:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Однак, належними та допустимими доказами наявність підстав, передбачених вказаними положеннями статті 203 Цивільного кодексу України для визнання договору про постачання електричної енергії недійсним, позивач не довів.

Положеннями п.1.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.96р. № 28 (в редакції постанови НКРЕ від 17.10.05р. № 910) визначено, що:

електрична енергія (активна) - енергоносій, який виступає на ринку як товар, що відрізняється від інших товарів особливими споживчими якостями та фізико-технічними характеристиками (одночасність виробництва та споживання, неможливість складування, повернення, переадресування), які визначають необхідність регулювання та регламентації використання цього товару;

основний споживач -споживач електричної енергії або власник електричних мереж, який передає частину електроенергії своїми технологічними електричними мережами субспоживачам та/або електропередавальній організації;

споживач електричної енергії - юридична або фізична особа, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору;

електроустановка - комплекс взаємопов'язаних устаткування і споруд, призначених для виробництва або перетворення, передачі, розподілу чи споживання електричної енергії;

точка продажу електричної енергії - межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію.

Пунктом 1.3 Правил встановлено, що постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.

Відповідно до п. 1.5 ПКЕЕ у разі постачання споживачу електричної енергії в точці продажу на межі балансової належності цього споживача та власника електричних мереж, який не є постачальником електричної енергії, між споживачем та цим власником електричних мереж на основі типового договору укладається договір про технічне забезпечення електропостачання споживача, а між електропередавальною організацією та цим власником електричних мереж укладається договір про спільне використання технологічних електричних мереж споживача на основі типового договору.

Висновком судової електротехнічної експертизи № 9041 від 21.01.2014р., проведеної Харківським НДІ судових експертиз на вимогу господарського суду, встановлено, що

- ТОВ «Ратибор - Сервіс» електричну енергію для власного споживання не отримує;

- при передачі електричної енергії в мережах ТОВ «Ратибор - Сервіс» виникають технологічні витрати, які складаються з суми витрат електричної енергії в елементах мереж, а саме, кабельних лініях і трасформаторах, та витрат електричної енергії на власні потреби підстанцій;

- розмір технологічних витрат визначається за результатами вимірювань, як різниця одночасних показів лічильників, встановлених на вході і виході електричної мережі ТОВ «Ратибор - Сервіс».

З викладеного убачається, що, позивач, як власник трансформаторної підстанції (тобто, комплексу взаємопов'язаних устаткування і споруд, призначених для передачі електричної енергії) не отримує електричну енергію для власного споживання, однак, при цьому витрачає електричну енергію на власні потреби підстанції. Таким чином, як правомірно дійшов висновку місцевий суд, позивач являється споживачем електричної енергії в розумінні приписів п. 1.2 Правил.

В експертному висновку визначено, що розмір технологічних витрат визначається у відповідності до п. 5.1 Методики визначення технологічних витрат електричної енергії в трасформаторах і лініях електропередавання.

Пунктом 5.11 даної Методики передбачено : відповідно до ПКЕЕ однолінійна розрахункова схема ділянки електричної мережі від точки вимірювання до межі балансової належності або електричних мереж суб'єкта господарювання (споживача) із визначенням всіх необхідних для розрахунку втрат електричної енергії параметрів, а також порядок розрахунку втрат електричної енергії (за необхідності) є невід'ємною частиною договору на постачання (передачу) електричної енергії (договору про спільне використання технологічних мереж, про технічне забезпечення електропостачання споживача тощо), яка узгоджується за встановленим порядком усіма сторонами договірних відносин. Рекомендований вигляд відповідного додатку до договору наведений у додатку А до цих Методичних рекомендацій.

Абзацом першим п. 1.4 Правил передбачено, що точка продажу електричної енергії споживачу установлюється на межі балансової належності його електроустановок та зазначається в договорі про постачання електричної енергії або в договорі про купівлю-продаж електричної енергії.

В силу п. 6.26 Правил величина технологічних втрат електричної енергії в технологічних електричних мережах споживача, що пов'язані з передачею електричної енергії в електричні мережі інших суб'єктів господарювання, визначаються цим споживачем або за домовленістю електропередавальною організацією розрахунковим шляхом відповідно до однолінійної схеми електропостачання.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що між позивачем та відповідачем повинен укладатися договір про постачання електричної енергії.

Оцінюючи спірний договір з точки зору наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними, господарський суд дійшов правильного висновку про те, що зміст оспорюваного договору відповідає вимогам закону, вимогам форми договору та підписаний правоздатними сторонами в межах наданих ним повноважень. Доказів наявності фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення, позивачем надано не було.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивачем вимоги апеляційної скарги не доведені належними доказами, висновки оскаржуваного судового рішення не спростовано.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду прийнято за умови всебічного та повного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, внаслідок чого підстави для його скасування відсутні. Доводи скаржника не приймаються колегією суддів в силу викладеного.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ратибор-Сервіс» залишити без задоволення

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2014 року у справі № 904/5447/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий І.В. Тищик

Судді: Т.А. Верхогляд

Л.М. Білецька