Постанова

від 15.06.2009 по справі 41/398

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

41/398

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 15.06.2009                                                                                           № 41/398

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Григоровича О.М.

 суддів:             

 за участю секретаря

судового засідання

 за участю представників сторін:

 від позивача:          Деркач В.М., представник, довіреність № 03-145/24 від 10.01.2009;

 від відповідача:      Горбатенко А.О., представник, довіреність б/н від 08.07.2008;

 розглянувши  апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМС лтд"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 13.04.2009

 у справі № 41/398 (суддя  

 за позовом                               Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМС лтд"

 про                                                   стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

           Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „ТМС ЛТД” (далі – ТОВ „ТМС ЛТД”) про стягнення 75 306,32 грн.

          Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи до прийняття рішення по суті спору звернулось в порядку ст. 22 ГПК України до Господарського суду міста Києва з заявою про збільшення суми позовних вимог та просило суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 41 693,60 грн. та штраф в сумі 38 402,00 грн., всього 80 095,60 грн.

          До прийняття рішення по суті спору ТОВ „ТМС ЛТД” звернулось з клопотанням про зменшення суми штрафних санкцій до 5 000,00 грн. та просило суд його задовольнити.

          Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.04.2009 у справі № 41/398 позовні вимоги Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи до ТОВ „ТМС ЛТД” про стягнення 80 095,60 грн. задоволено частково. Суд стягнув з відповідача на користь позивача 38 402,00 грн. штрафу та 15 000,00 пені, 534,02 грн. державного мита та 78,67 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 13.04.2009 ТОВ „ТМС ЛТД” подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати.

          Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

          Зокрема, скаржник посилався на те, що враховуючи строк дії форс-мажорних обставин, який складає 46 днів та строк поставки продукції згідно договору, яким є 07.03.2008, а також користуючись правом щодо продовження строку виконання обов'язку на строк дії форс-мажорних обставин, кінцевим строком поставки санітарного автомобіля є 22.04.2008, і тому нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну поставку автомобіля має здійснюватись за період з 23.04.2008 по 13.05.2008, що складає 21 день.

          Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ „ТМС ЛТД” проти її доводів заперечувало та просило рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2009 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ „ТМС ЛТД” – без задоволення.

          Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

          Між Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (Замовник) та ТОВ „ТМС ЛТД” (Постачальник) 10.09.2007 укладено договір № 21-5/121, за умовами якого, Постачальник зобов'язався поставити у власність Замовника автонавантажувачі та санітарний автомобіль (далі – спеціальна транспортні засоби) для до оснащення мобільного госпіталю МНС України в кількості згідно специфікації (додаток), що невід'ємною частиною договору, а Замовник зобов'язався прийняти та оплатити за спеціальні транспорті засоби на умовах цього договору (п. 1.1 договору).

          Автонавантажувач дизельний тим DFL15 та санітарний автомобіль на базі VW Т15 Kasten повинні бути поставлені Замовнику не пізніше 90 календарних днів з моменту отримання передплати (п. 2.3 договору).

          Пунктом 7.2 договору передбачено, що розрахунок за спеціальні транспортні засоби здійснюється шляхом передплати відповідно до абз. 1 підп. 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2007 № 1404 „Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти” на 30% договору, що становить 164 580,00 грн., решта суми договору 384 020,00 грн. Буде погашена при наявності коштів на реєстраційному рахунку Замовника протягом 10 банківських днів з моменту поставки спеціальних транспортних засобів у повному обсязі на підставі акту приймання-передавання, накладної та рахунку-фактури Постачальника.

          Усі розрахунки за договором проводяться у гривнях в безготівковій формі (п. 7.3 договору).

          Договір діє з моменту його вступу в силу до виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 14.1 договору), термін дії договору до 31.12.2007 (п. 14.2 договору).

          Відповідно до п.п. 1, 2 специфікації на спеціальні транспортні засоби, що є додатком до договору № 21-5/121, Постачальник зобов'язався поставити автонавантажувач дизельний тип DFL15 вартістю 199 200,00 грн. в т.ч. ПДВ та санітарний автомобіль на базі VW Т15 Kasten 2,5 TDI 4 Motion вартістю 349 400,00 грн. в т.ч. ПДВ. Всього на загальну суму 548 600,00 грн.

          Додатковою угодою від 03.12.2007 № 1 до договору № 21-5/121 п. 7.2, договору змінено та викладено в наступній редакції: „п. 7.2. Розрахунок на санітарний автомобіль та автонавантажувач здійснюється шляхом попередньої оплати у розмірі 100% від вартості договору за наявності коштів на реєстраційному рахунку Замовника, відповідно до абз. 1 підп. 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2007 № 1404 „Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти”, а додатковою угодою від 18.12.2007 № 2 внесено зміни до п. 14.1 договору, а саме: „п. 14.1. Договір дії з моменту його вступу в силу до виконання сторонами своїх зобов'язань, але не пізніше 26.02.2008”.

          З наявних в матеріалах справи платіжних доручень від 29.11.2007 № 6 на суму 164 580,00 грн. та від 05.12.2007 № 7 на суму 384 020,00 грн. вбачається, що позивач на виконання умов договору № 21-5/121 перерахував на рахунок відповідача 100% суми попередньої оплати.

          Оскільки п 2.3 договору передбачено поставку спеціальних транспортних засобів Замовнику не пізніше 90 календарних днів з моменту отримання передплати, а передплата остаточно була проведена 05.12.2007, то остаточним терміном поставки зазначених засобів є 04.03.2008, але відповідач прострочив встановлені терміни та поставив автотранспорт 13.05.2008, про що свідчать видаткова накладна від 13.05.2008 № ТО-00000000012 та акти прийняття-передачі основних засобів (а.с. 15-16).

          Отже, беручи до уваги зазначене вище, період прострочення складає з 05.03.2008 по 12.05.2008.

          Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 2 ст. 175 ГК України).

          Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

          Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

          Пунктом 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведене, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (ч. 1 ст. 617 ЦК України).

          Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

          Пунктом 12.1 договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання обов'язків за цим договором, якщо воно трапилось внаслідок непереборної сили.

          Форс-мажорними обставинами визначаються обставини війни, воєнні дії, диверсії, міжнародні санкції, пожежі, повені, землетруси, інші стихійні лиха (п. 12.2 договору).

          В матеріалах справи наявний висновок від 09.04.2008 № 1703-4/497 Київської Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини, з якого вбачається, що відповідач 29.02.2008 робив запит до палати (№ 29/02-01) щодо проведення юридичної експертизи документів для підтвердження форс-мажорних обставин, які спричинили неможливість своєчасної поставки товару позивачу.

          Київська Торгово-промислова палата у зазначеному висновку підтвердила, що страйк митних служб в кінці січня – на початку лютого 2008, який спричинив неможливість своєчасної поставки імпортного товару – спеціальних транспортних засобів в Україну, є форс-мажорними обставинами.

          Пізніше, 03.02.2009 Київська Торгово-промислова палата листом № 1703-4/63 надіслала на адресу відповідача додаток до висновку про форс-мажорні обставини, яким уточнено останній абзац вказаного вище висновку та зазначено, що Київська Торгово-промислова палата підтверджує, що страйк митних служб в кінці січня – на початку лютого 2008, який спричинив неможливість своєчасної поставки імпортного товару – спеціальних транспортних засобів в Україну, є форс-мажорними обставинами для ТОВ „ТМС ЛТД” в період з 25.02.2008 по 13.03.2008.

          Отже, аналізуючи зміст висновку Київської Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини та додатку до нього, можна зробити висновок, що палата підтверджує, що страйк митних служб в кінці січня – на початку лютого 2008 є саме форс-мажорними обставинами для ТОВ „ТМС ЛТД” в період з 25.02.2008 по 13.03.2008, але п. 1.2. договору визначено вичерпний перелік форс-мажорних обставин і це є війни, воєнні дії, диверсії, міжнародні санкції, пожежі, повені, землетруси, інші стихійні лиха.

          Колегія суддів вважає, що „страйк митних служб” не підпадає під визначення форс-мажорних обставин в розумінні п. 12.2 договору.

          Сторона, для якої створилась неможливість виконання обов'язків за даним договором, повинна негайно, але не пізніше 10 робочих днів з моменту її настання письмово попередити про це другу Сторону. Факти, викладені в повідомленні, повинні бути підтверджені Торгово-промисловою палатою України або іншим компетентним органом. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення позбавляє Сторону права посилатися на будь-яку вищезазначену обставину як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язання (п. 12.4 договору).

          Доказами у справі, відповідно до ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

          В матеріалах справи наявний лист відповідача від 27.02.2008 № Л-27-02/003 до позивача, в якому відповідач посилається на те, що зможе поставити товар за спірним договором лише в кінці квітня – на початку травня 2008 та прохання пролонгувати договір № 21-5/121 до повного його виконання сторонами своїх зобов'язань.

          Про надіслання зазначеного листа позивачу, відповідачем в порядку ст. 33 ГПК України не доведено, та отримання зазначеного листа позивач заперечує, зокрема, представник останнього в засіданні суду 15.06.2009.

          Також, відповідачем було складено ще один лист позивачу від 29.05.2008 № Л-08-01-10/001, в якому він зазначає, що має місце затримка в поставці товару за договором №21-5/121 внаслідок форс-мажорних обставин.

          В матеріалах справи відсутні докази направлення позивачу також і цього листа, але в засіданні суду 15.06.2009 представник позивача підтвердив, що 30.05.2008 отримав зазначений вище лист № Л-08-01-10/001.

          Отже, матеріалами справи не доведено, що позивач був повідомлений належним чином відповідачем про виникнення певних обставин, які стали причиною невиконання останнім зобов'язання за договором № 21-5/121 в термін, визначений п. 12.4 договору.

          Беручи до уваги викладене вище, колегія суддів вважає, що оскільки „страйк митних служб” не підпадає під визначення форс-мажорних обставин в розумінні п. 12.2 договору та відповідачем не було дотримано вимоги п. 12.4 договору при повідомленні позивача про певні обставини, що стали причиною несвоєчасного виконання ним своїх зобов'язань за договором № 21-5/121, а тому місцевий господарський суд обґрунтовано визнав позовні вимоги доведеними.

          Пунктом 10.2 договору передбачено, що за порушення строків виконання зобов'язання, Постачальник сплачує на користь Замовника пеню у розмірі 0,1% вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення, а за порушення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної продукції.

          Судова колегія вважає, що суд першої інстанції, обчисляючи їх розмір, виходив із норм ст. 549 ЦК України, ст. 232 ГК України, ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, ч. 1 ст. 233 ГК України (клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій) і п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, та дійшов висновку, що розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача за договором № 21-5/121 становить 15 000,00 грн., а розмір штрафу складає 38 402,00 грн. і колегія суддів з цим погоджується зважаючи на положення вказаного вище законодавства, період прострочення з 05.03.2008 по 12.05.2008 та умови п. 10.2 договору.

          Посилання скаржника, що нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну поставку автомобіля має здійснюватись за період з 23.04.2008 по 13.05.2008 з врахуванням строку дії форс-мажорних обставин, колегія суддів до уваги не приймає з підстав того, що обставини, які відповідач вважає форс-мажорними не є такими в розумінні п. 12.2 договору.

          За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2009 у справі №41/398.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2009 у справі № 41/398 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ТМС ЛТД” - без задоволення.

2. Матеріали справи № 41/398 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 17.06.09 (відправлено)