Постанова

від 16.06.2009 по справі 30/289-07-8156

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

30/289-07-8156

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 16 червня 2009 р.                                                                                    № 30/289-07-8156  

Вищий  господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді                    М.В.Кузьменка,

судді                                        І.М.Васищака,

судді                                        В.М.Палій,

розглянувши    касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства

                       "Холдингова компанія "Краян"

на                    ухвалу господарського суду Одеської області від 08.12.2008р. та постанову

                        Одеського апеляційного господарського суду від 17.03.2009р.

у справі          №30/289-07-8156

за позовом     Товариства з обмеженою відповідальністю

                        "Завод важкого кранобудування "Краян"

до                        Відкритого акціонерного товариства "Холдингова компанія "Краян"

про                       зобов'язання повернути майно та стягнення суми,

за участю представників:

від позивача: Татік Ю.М. –довіреність у справі,

від відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод важкого кранобудування "Краян" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Холдингова компанія "Краян" і просило суд, з урахуванням уточнених позовних вимог, зобов'язати останнього повернути частину будівлі збирального корпусу №1, загальною площею 42 015,80 кв.м., що розташована за адресою: м.Одеса, вул.Косовська, 4-а, та стягнути з відповідача за безпідставне фактичне користування майном –збиральним корпусом №1 в період з 01.05.2007р. по 10.10.2007р. включно  2 323 583,20 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 22.11.2007р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.01.2008р., позов задоволено: зобов'язано відповідача  повернути позивачу частину будівлі збирального корпусу №1, площею 42 015,80 кв.м., яка розташована за адресою: м.Одеса, вул.Косовська, 4-а, та присуджено до стягнення з відповідача плату за фактичне користування майном у розмірі 2 323 583,20 грн. (а.с.131-132 т. 1, 76-80 т.2).

Вказані рішення та постанова ґрунтуються на тому, що підписаний між сторонами 01.01.2007р. договір  №05-2007р.  оренди спірного майна –будівлі збирального корпусу №1 та іншого індивідуально визначеного майна з орендною платою у розмірі 436 552,0 грн. (в т.ч. ПДВ 72 768,67 грн.) в місяць, рішенням господарського суду Одеської області від 25.07.2007р. в іншій справі №30/146-07-4216, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.09.2007р. та постановою Вищого господарського суду України від 20.12.2007р., визнано неукладеним  (а.с.35-46 т.2).

Отже, відповідач без наявності правових підстав фактично користувався частиною будівлі збирального корпусу №1, яка належить позивачу на праві власності, а тому останній, на підставі ст.22 ЦК України, має право на відшкодування збитків. Суди дійшли висновку про те, що безпідставно користуючись майном позивача у період з 01.05.2007р. по 10.10.2007р. з метою здійснення своєї господарської діяльності (зважаючи на відсутність договірних відносин), відповідач не здійснював плати за таке користування, яка у випадку укладення договору оренди могла б складати 436 552,0 грн. (з ПДВ) щомісячно. Одночасно судами встановлено, що протиправність поведінки відповідача полягає у тому, що він без наявності правових підстав фактично користується майном позивача, а вина відповідача виражається в тому, що він знає про протиправність своїх дій, ігнорує і не відповідає на офіційні звернення позивача щодо приведення правовідносин між сторонами у належний правовий стан шляхом укладення договору оренди.

У листопаді 2008р. відповідач звернувся до господарського суду Одеської  області із заявою про перегляд рішення господарського суду Одеської області від 22.11.2007р. у цій справі №30/289-07-8156 за нововиявленими обставинами (а.с.104-107 т.2).

Нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і дають підстави для перегляду вказаного рішення суду, відповідач зазначає постанову Верховного Суду України від 11.03.2008р. в іншій справі №30/146-07-4216, якою скасовані ухвалені у зазначеній справі судові акти в частині стягнення з відповідача на користь позивача плати за фактичне користування майном у розмірі 1 746 208,0 грн. та справу в цій частині позову передано на новий розгляд.

В обґрунтування своєї заяви відповідач посилається на те, що майнові вимоги  позивача як у даній справі, так і у справі №30/146-07-4216, засновані на спільних підставах, а саме: припущеннях про можливість отримання позивачем прибутку в результаті можливого використання спірного нерухомого майна. Окрім того, заявник вказує на те, що скасоване Верховним Судом України рішення у справі №30/146-07-4216 було покладено в основну рішення у даній справі.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.12.2008р. (суддя Рога Н.В.), залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.03.2009р. (головуючий, суддя Єрмілов Г.А., судді Воронюк О.Л., Лашин В.В.), у задоволенні заяви ВАТ "Холдингова компанія "Краян" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Одеської області від 22.11.2007р. у даній справі відмовлено, а зазначене рішення залишено без змін.

При цьому суди двох інстанцій виходили з того, що постанова Верховного Суду України від 11.03.2008р. в іншій справі №30/146-07-4216 не є нововиявленою обставиною у розумінні ст.112 ГПК України, оскільки вона не існувала на момент розгляду даної справи та ухвалення судового рішення від 22.11.2007р.  Одночасно судами зазначено, що під час ухвалення рішення у даній справі посилання на рішення в іншій справі, а саме №30/146-07-4216, було зроблено судами лише у зв'язку із визнанням неукладеним договору оренди №05-2007р. від 01.01.2007р. нерухомого та іншого індивідуально визначеного майна, підписаного між сторонами. Саме в цій частині постановою ВСУ  судові акти у справі №30/146-07-4216 залишені без змін.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати, як такі, що ухвалені з порушенням норм процесуального права, та передати справу на новий розгляд.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального права  при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню  з таких підстав.

Відповідно до ст.112 ГПК України, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.

За змістом названої статті, нововиявлені обставини характеризуються тим, що вони:

- існували під час розгляду справи, але не були відомі заявнику;

- є істотними, тобто такими, що можуть вплинути на висновок суду щодо наявності певних прав та обов'язків у сторін, а також інших осіб, що брали участь у справі, а отже і вплинути на законність та обґрунтованість постановленого судового акта;

- виявлені після набрання чинності судовим актом.

При цьому, нововиявленими обставинами є матеріально-правові факти, що входять до підстав позову або висунутих проти нього заперечень іншої сторони та інші юридичні факти, що мають значення для вирішення спору, які характеризуються наявністю вищезазначених ознак у сукупності. Тобто, це факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення прав та обов'язків осіб, які беруть участь у справі.

Отже, нововиявлена обставина це: юридичний факт, який передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для правильного вирішення даної конкретної справи. Якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового акта, то вона обов'язково вплинула б на остаточні висновки суду;  юридичний факт, який існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені.

Таким чином, виникнення нових доказів або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для перегляду рішення за правилами розділу XIII Господарського процесуального кодексу України. Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами. Не є нововиявленими обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, або які могли бути встановлені судом.

Обставини, на які посилається відповідач, звертаючись з заявою про перегляд ухваленого у справі рішення за нововиявленими обставинами, не є нововиявленими, оскільки вони не характеризуються наявністю вищезазначених ознак у сукупності і не можуть бути підставою для перегляду судового акта в порядку, передбаченому ст.112 ГПК України.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, яким позивач обґрунтовує підстави позову та фактів, якими відповідач обґрунтовує  заперечення проти позову. В силу ч.2 ст.22 ГПК України сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо. Обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч.2 ст.43 ГПК України), якими в силу ст.32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Засоби, якими встановлюються ці дані, наведені у ч.2 вказаної статті.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначив, що відповідач безпідставно користується належним позивачу на праві власності майном, чим завдає збитків у вигляді неодержаного доходу.

Ухвалюючи рішення у даній справі про задоволення позову, а саме про зобов'язання відповідача повернути позивачу нерухоме майно та стягнення збитків, суди виходили з безпідставності користування відповідачем спірним майном через відсутність між сторонами договірних правовідносин. Факт відсутності між сторонами будь-яких правових відносин щодо спірного майна встановлений судовими актами в іншій справі №30/146-07-4216, а саме встановлено, що підписаний між сторонами договір оренди є неукладеним. При цьому, постановою Верховного Суду України від 11.03.2008р., на яку посилається заявник, цей факт не спростовано і судові акти в цій частині залишені в силі (а.с.123-126 т.2).

Що ж до вимог у даній справі про стягнення з відповідача збитків, то під час їх розгляду судами двох інстанцій були повно досліджені та вивчені докази, подані сторонами, за наслідками чого суди дійшли висновку про наявність правових підстав для їх стягнення.

Посилання заявника на постанову Верховного Суду України від 11.03.2008р. в іншій справі №30/146-07-4216 в частині стягнення збитків, є безпідставним, оскільки її мотивація є оцінкою наданих суду доказів у названій судовій справі, а не фактом, який не потребує доведення у даній справі.

Вищевикладене підтверджує  правильність висновків судів двох інстанцій про те, що обставини, на які посилається відповідач, не є нововиявленими.   

Необґрунтованість судового рішення, що може бути наслідком неповного з'ясування обставин справи, які підлягали встановленню судом, а також невідповідність висновків, викладених у ньому, фактичним обставинам справи, є підставою для перегляду винесеного у справі судового акта в апеляційному та/або касаційному порядку,  а не підставою для перегляду судового акта  в порядку, передбаченому розділом ХІІІ ГПК України.

Проте, як вбачається з матеріалів справи ухвалами Вищого господарського суду України від 09.04.2008р. та від 27.06.2008р. касаційні скарги відповідача на ухвалені у даній справі рішення та постанову повернуті без розгляду (а.с.85-90 т.2). Ухвалою Верховного Суду України від 11.09.2008р. відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду ухвали ВГСУ від 27.06.2008р. (а.с.100 т.2).

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що підстав для зміни або скасування оскаржуваних ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції немає.

Сплачене скаржником державне мито в сумі 5830,21 грн. відповідно до платіжного доручення №168 від 13.04.2009р. підлягає поверненню на підставі ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито", оскільки касаційна скарга на ухвалу суду про залишення без задоволення заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, з огляду на пункт 3 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993р.  №15,  державним митом не оплачується.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Холдингова компанія "Краян" залишити без задоволення,  а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.03.2009р. у справі №30/289-07-8156 –без змін.

2. Видати Відкритому акціонерному товариству "Холдингова компанія "Краян" довідку на повернення з державного бюджету 5830,21 грн. державного мита, сплаченого відповідно до платіжного доручення №168 від 13.04.2009р., повернувши з матеріалів касаційної скарги вказане платіжне доручення.

Головуючий, суддя                                                            М.В.Кузьменко

Суддя                                                                                І.М.Васищак

Суддя                                                                                В.М.Палій