Постанова

від 17.01.2007 по справі 28/235-06-6343

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

28/235-06-6343

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

17 січня 2007 р.                                                                                   № 28/235-06-6343  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого судді      Кривди Д.С. –(доповідача у справі),

суддів:Жаботиної Г.В.,Бакуліної С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного підприємства “Бетоніт”       

на  рішеннягосподарського суду Одеської області від  25.07.2006 року

у справі№28/235-06-6343 господарського суду Одеської області

за позовомТОВ “Будівельно-виробнича фірма  “Югсел”  

доПриватного підприємства “Бетоніт”

простягнення суми,

за участю представників сторін від:

позивача:не з'явились

відповідача:не з'явились

Згідно розпорядження В.о. Голови судової палати Першикова Є.В. від 16.01.2007р. здійснено заміну судді Уліцького А.М. на суддю Бакуліну С.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 25.07.2006р. (суддя Гуляк Г.І.) позов задоволено повністю; стягнуто з Приватного підприємства “Бетоніт” на користь ТОВ “Югсел” заборгованість в розмірі 8834грн., державне мито в розмірі 102грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118грн.

Відповідач в касаційній скарзі просить скасувати рішення господарського суду Одеської області і направити справу на новий розгляд, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу позивач спростовує її доводи і просить скаргу залишити без задоволення, а рішення –без змін.

Учасники процесу не скористалися наданим процесуальним правом на участь своїх представників в судовому засіданні касаційної інстанції.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить з встановлених у даній справі обставин.

Місцевим господарським судом встановлено, що Приватне підприємство „Бетоніт” 21.03.2005 року виставило ТОВ „Будівельно-виробничій фірмі „Югсел” рахунок №4 на загальну суму 36873грн. з урахуванням податку на додану вартість. Відповідно до цього рахунку відповідач зобов'язувався поставити матеріали: плити у кількості 500 штук та монтажні огородження в кількості 125 штук.

Позивач оплатив вказаний рахунок на загальну суму 53000грн., що підтверджується платіжними дорученнями №2080 від 21.03.2005 року на 10000грн., №2486 від 25.06.2005 року на 3000грн., №2145 від 30.03.2005 року на 10000грн., №2590 від 26.07.2005 року на 30000грн.

Оплата відповідно до платіжного доручення №2590 від 26.07.2005 року на суму 30000грн. була виконана помилково.

При цьому судом встановлено, що відповідач повернув частину помилково перерахованих коштів у розмірі 22386грн., а також здійснив поставку будівельних матеріалів на суму 21780грн., що підтверджується накладними №30/03 від 30.03.2005 року, № 31/1 від 31.08.2005 року.

Отже, сума, яку відповідач не повернув відповідно до платіжного доручення №2590 від 26.07.2005 року складає 8834грн. Направлена на адресу відповідача претензія позивача від 19.12.2005 року №30Ю на вказану суму залишена без відповіді.

З урахуванням встановленого надмірно сплачені ТОВ Будівельно-виробничою фірмою „Югсел” кошти в сумі 8834грн. підпадають під ознаки безпідставно одержаного майна в розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

З огляду на викладене, цілком правомірними є висновки господарського суду щодо стягнення на користь позивача безпідставно отриманих відповідачем коштів.

Посилання скаржника на додаткові докази виконання своїх зобов'язань спростовуються установленими місцевим господарським судом обставинами справи. Скаржником не наведено переконливих доводів щодо порушення місцевим судом правил оцінки доказів у встановленні фактичних даних з цієї справи. Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 111-7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

В касаційній скарзі відповідач посилається на порушення норм процесуального права, яке полягає  в позбавленні можливості  прийняти участь у розгляді справи, що у відповідності до 111-10 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 111-10 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування рішення господарського суду є розгляд ним справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду.

Не повідомленою належним чином про час і місце засідання суду слід вважати сторону, щодо якої судом не було дотримано всіх вимог статті 64 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено порядок надіслання учасникам процесу ухвали суду про порушення провадження у справі та зміст цієї ухвали.

За приписами статті 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали розсилаються сторонам не пізніше п'яти днів після їх прийняття.

Пред'являючи позов,  ТОВ “Будівельно-виробнича фірма  “Югсел”   зазначило в позовній заяві адресу Приватного підприємства “Бетоніт” - Одеська область, Овідіопольський район, с.Мізикевича, пр. Свободи, 6.

За вказаною адресою місцевим господарським судом направлялись усі судові документи, зокрема, ухвала про прийняття та відкладення розгляду справи, рішення суду, що підтверджується матеріалами справи.

В касаційній скарзі відповідач посилається на те, що його юридичною та фактичною адресою є с.Чорноморка Овідіопольського району (пр.Свободи, 6), а не с.Мізікевича.

Однак, відповідно до довідки поштового відділення “Одеса-37”, яка міститься в матеріалах справи, пр.Свободи, 6 Овідіопольського району Одеської області знаходиться в обслуговуванні даного поштового відділення, яке обслуговує як с.Мізікевича, та і с.Чорноморка Овідіопольського району Одеської області. Дана адреса знаходиться на межі вищевказаних сіл і за такою назвою існує одна. Інших вулиць за назвою пр.Свободи Овідіопольського району Одеської області не існує.

Отже, враховуючи вищевикладене та рух справи, а також той факт, що господарський суд відклав її розгляд на іншу дату, але відповідач і цього разу не з'явився в судове засідання, повторно не повідомивши суд про причини неявки, колегія суддів вважає, що в даному випадку господарський суд у передбачений процесуальним законом спосіб повідомив сторони про час і місце судового засідання.

За таких обставин, переглянуте у справі рішення господарського суду відповідає приписам  чинного  законодавства,  а  доводи касаційної скарги  визнаються  непереконливими.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п.1 ч.1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Одеської області від 25.07.2006р. у справі №28/235-06-6343 залишити без змін, а касаційну скаргу – без задоволення.

Ухвалу Вищого господарського суду України від 06.12.2006р. в частині зупинення виконання рішення господарського суду Одеської області від 25.07.2006р. до закінчення його перегляду в порядку касації вважати такою, що втратила чинність.

Головуючий суддя                                                                      Д.Кривда

           Судді                                                                                          Г.Жаботина

      С.Бакуліна