Постанова

від 17.01.2007 по справі 25/339

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

25/339

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

17 січня 2007 р.                                                                                   № 25/339  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:          

головуючого - судді                                                          Кривди Д.С.,

суддів                                                        Бакуліної С.В., Жаботиної Г.В.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача:       Монич М.В.

від відповідача:   Шевченко В.Є.

розглянувши  касаційну скаргу Науково-виробничої дослідної агрофірми "Наукова"

на постанову  Дніпропетровського апеляційного господарського суду  від 31.10.2006р.

у справі №  25/339  Господарського суду Дніпропетровської області

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос"

до Науково-виробничої дослідної агрофірми "Наукова"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Українська академія аграрних наук

про  стягнення 2110328грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Колос" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Науково-виробничої дослідної агрофірми "Наукова" про зобов'язання Науково-виробничої дослідної агрофірми "Наукова" передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Колос" у розпорядження спільно вирощену сільськогосподарську продукцію і спільно провести її реалізацію на тендерній основі; розподілити прибуток від реалізації спільно виробленої сільськогосподарської продукції в пропорції 75% ТОВ "Колос" і 25% Науково-виробничій дослідній агрофірмі "Наукова" за договором про сумісну діяльність від 05.04.2004р. на площі 2273,3 га.

25.07.2006р. заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "Колос" уточнило позовні вимоги та просить стягнути з Науково-виробничої дослідної агрофірми "Наукова" за результатами спільної діяльності за договором  про сумісну діяльність від 05.04.2004р. 2110328грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2006р. (суддя А.Є.Чередко) в задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю "Колос" відмовлено.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2006р., Товариство з обмеженою відповідальністю "Колос" подало апеляційну скаргу.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.10.2006р. (судді: А.О.Логвиненко, П.П.Павловський, О.В.Чус) апеляційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" задоволено: рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2006р. скасовано, стягнуто з Науково-виробничої дослідної агрофірми "Наукова" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" 2110328грн., витрати по сплаті держмита у розмірі 2550грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118грн.

Не погодившись з постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.10.2006р., Науково-виробнича дослідна агрофірма "Наукова" подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.10.2006р. та залишити в силі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2006р., мотивуючи свою вимогу тим, що господарським судом  апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального  права.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Колос" доводить безпідставність вимог Науково-виробничої дослідної агрофірми "Наукова" та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.10.2006р. –без змін.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, які з'явились в господарське засідання суду касаційної інстанції, перевіривши правильність застосування господарським судом попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга  Науково-виробничої дослідної агрофірми "Наукова" підлягає задоволенню частково.

Згідно ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Господарським судом встановлено:

05.04.2004р. між позивачем та відповідачем був укладений договір про сумісну діяльність, за яким зобов'язались шляхом об'єднання зусиль, без об'єднання матеріально-технічних ресурсів та без створення окремої юридичної особи, спільно діяти у галузі виробництва сільськогосподарської продукції для отримання прибутку.

Відповідач за п. 3.1. договору про сумісну діяльність зобов'язався залучити для використання у сумісній діяльності необхідні земельні ділянки сільськогосподарського призначення, здійснювати науково-методичне та консультативне забезпечення проведення спільних робіт по вирощуванню сільськогосподарських культур. За додатком до договору № 1 було визначено номера полів, площа яких становила 2421,3га.

За пунктом 3.2 договору позивач зобов'язався здійснити повний цикл виробничого процесу сільськогосподарської продукції в об'ємах, передбачених для виробництва цього виду продукції на залучених площах земельних ділянок, забезпечивши його необхідними машинно-тракторними агрегатами, технічним обладнанням, інвентарем, паливо-мастильними та насіннєвими матеріалами, добривами, засобами захисту рослин та відповідними спеціалістами та працівниками.

Як вже було зазначено, сторони уклали договір про сумісну діяльність, який мав здійснюватись без об'єднання вкладів учасників, але відповідач мав залучити до використання у сумісній діяльності земельні ділянки, а отже і передати позивачу у користування для вирощування сільгосппродукції ці земельні ділянки сільськогосподарського призначення.

Згідно ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Отже, як випливає з приписів даної правової норми, право на земельну ділянку щодо користування нею виникає після одержання, зокрема, користувачем відповідного акту.

Проте, господарським судом не було встановлено хто є власником полів площею 2421,3га., на яких вирощувалась сільськогосподарська продукція та на якому праві користувався цією площею позивач для вирощування сільськогосподарської продукції.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вже було зазначено, позивач зобов'язався здійснити повний цикл виробничого процесу сільськогосподарської продукції в об'ємах, передбачених для виробництва цього виду продукції на залучених площах земельних ділянок, забезпечивши його необхідними машинно-тракторними агрегатами, технічним обладнанням, інвентарем, паливо-мастильними та насіннєвими матеріалами, добривами, засобами захисту рослин та відповідними спеціалістами та працівниками, із чого слідує, що позивач був зобов'язаний виростити сільськогосподарську продукцію. Проте, встановивши обставини щодо зобов'язання позивача виростити сільськогосподарську продукцію, господарський суд на підставі відповідних доказів у встановленому законом порядку не досліджував обставини щодо виконання позивачем своїх зобов'язань за договором щодо вирощення сільськогосподарської продукції, її найменування та кількості.

Господарським судом встановлено, що п. 5.2 договору про сумісну діяльність сторони встановили, що всі доходи одержані сторонами за даним договором у результаті сумісної діяльності використовуються в першу чергу на відшкодування всіх витрат кожної сторони. Проте, господарським судом на підставі відповідних доказів у встановленому законом порядку не було досліджено та встановлено обставини, які витрати здійснені кожною із сторін на виконання даного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а останні встановлені неповно, справа підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Науково-виробничої дослідної агрофірми "Наукова" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2006р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.10.2006р. у справі № 25/339  скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий - суддя                                                       Кривда Д.С.

судді                                                                                Бакуліна С.В.

                                                                                                    Жаботина Г.В.