Ухвала

від 14.05.2014 по справі 32/154

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 32/154 14.05.14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничий вектор», м.Київ

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «АБС-УКР», м.Київ

про визнання таким, що не підлягає виконанню, судового наказу

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Гриценко Н.М. - по дов.

від відповідача : Шнипко М.М. - кер. сан.

Рішенням від 07.06.2010р. господарського суду міста Києва по справі №32/154 у задоволенні первісних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничий вектор» до відповідача, Закритого акціонерного товариства «АБС-УКР» про стягнення грошових коштів у сумі 49 334 881, 76 грн., а також зустрічних позовних вимог Закритого акціонерного товариства «АБС-УКР» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничий вектор» про тлумачення змісту договору доручення, відмовлено повністю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничий вектор» на користь Закритого акціонерного товариства «АБС-УКР» 15 000 грн. судових витрат на оплату послуг адвоката.

Постановою від 11.08.2010р. Київського апеляційного господарського суду, яку залишено без змін постановою від 27.10.2010р. Вищого господарського суду України, рішення від 07.06.2010р. господарського суду міста Києва скасовано в частині відмови у задоволенні первісного позову та стягнення з позивача на користь Закритого акціонерного товариства «АБС-УКР» 15 000 грн. судових витрат на послуги адвоката та в цій частині прийнято нове рішення, стягнуто з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничий вектор» грошові кошти в сумі 49 334 881,76 грн., державне мито в сумі 25 500 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. У задоволенні зустрічного позову відмовлено, в іншій частині рішення господарського суду м.Києва залишено без змін.

26.08.2010р. господарським судом м.Києва було видано наказ на виконання вищезазначеної постанови Київського апеляційного господарського суду.

22.04.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничий вектор», м.Київ звернулось до господарського суду м.Києва із заявою б/н від 08.04.2014р. про визнання судового наказу, виданого на виконання постанови від 11.08.2010р. Київського апеляційного господарського суду у справі №32/154, таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування наведеної заяви позивач посилався на припинення грошових зобов'язань Приватного акціонерного товариства «АБС-УКР» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничий вектор» шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, а також визнання стягувачем судових витрат, які постановою від 11.08.2010р. Київського апеляційного господарського суду віднесено на відповідача, власними витратами, а отже відсутність підстав для стягнення державного мита в сумі 25 500 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. з боржника.

В судовому засіданні 14.05.2014р. позивач заявив про прощення судових витрат у розумінні ст.605 Цивільного кодексу України.

Відповідач у поясненнях №70 від 25.04.2014р. та у судовому засіданні 14.05.2014р. вимоги позивача, що викладені в заяві б/н від 08.04.2014р., підтримав у повному обсязі.

Розглянувши матеріали, додані до заяви б/н від 08.04.2014р., та заслухавши пояснення сторін, суд встановив.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі , що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами , прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст.1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч.2 ст.117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.

За змістом ч.4 ст.117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Тобто, Господарський процесуальний кодекс України пов'язує можливість визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, із встановлення факту відсутності повністю чи частково обов'язку боржника сплатити грошові кошти, виконати певні дії.

Як вже зазначалось, визначаючи наявність підстав для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, позивач посилався на припинення зобов'язань між сторонами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог стягувача та боржника.

За висновками суду, наведені твердження стягувача є обґрунтованими та такими, що свідчать про наявність підстав для задоволення заяви б/н від 08.04.2014р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничий вектор» про визнання судового наказу, виданого на виконання постанови від 11.08.2010р. Київського апеляційного господарського суду у справі №32/154, таким, що не підлягає виконанню. При цьому, господарським судом враховано наступне.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з ч.3 вказаної статті Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду (ч.5 ст.11 Цивільного Кодексу України).

Стаття 598 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Допускаються випадки, так званого часткового зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. В такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Відповідно до позиції Вищого господарського суду України, яка викладена у постанові від 22.07.2004р. по справі №15-03/186, за правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги це - одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін, і, якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду.

Отже, згідно із ч.3 ст.203 Господарського кодексу України, ст.601 Цивільного кодексу України зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо); строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

При цьому, слід зазначити, що припинення зобов'язання зарахуванням означає відсутність предмета спору за умови, якщо між сторонами не залишилось спірних (неврегульованих) питань. Вказану позицію наведено в Інформаційному листі №01-08/163 від 12.03.2009р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України»

Наразі, чинним законодавством України заборон відносно зарахування зустрічних однорідних вимог на стадії виконання судового рішення не встановлено. Для вчинення цього правочину потрібна лише наявність умов, передбачених ст.601 Цивільного кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 22.05.2013р. по справі №47/33-09, від 23.07.2013р. по справі №2/102 (12/194/8/4) та від 03.04.2014р. по справі № 920/216/13-г.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, 16.11.2005р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничий вектор» (інвестор) та Закритим акціонерним товариством «АБС-УКР» (замовник) було укладено договір про інвестиційну діяльність по створенню комплексу зі вбудовано-прибудованими приміщеннями соціального призначення та підземним паркінгом. 19.05.2006р. сторонами було підписано нову редакцію вказаного правочину. Об'єктом будівництва визначено житловий комплекс з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціального призначення і підземним паркінгом у кварталі, що обмежений вулицями Глубочицькою, Студентською і Миколая Пимоненко, зокрема, вул.Глубочицькою, 30 до перехрестя з вул.Студентською; вул.Миколи Пимоненко, 19-21, вул.Миколи Пимоненка, 24 у Шевченківському районі м.Києва, визначений проектною документацією, карткою технічних рішень і характеристик, які додаються до договору.

За змістом п.п.2.2, 3.6 укладеного між сторонами договору інвестор здійснює інвестування (в тому числі, фінансування) в частині, зокрема, передачі місцевим органам влади і управління обов'язкової частини житлових приміщень та/або відселення (за рахунок такої передачі) жильців гуртожитку, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Пимоненко 19-21 (враховуючи викуп та знесення гуртожитку, придбання квартир для відселення).

З метою виконання вказаних вище умов договору б/н від 16.11.2005р. (в редакції від 19.05.2006р.) 01.08.2006р. між сторонами було укладено договір №ПП0806/2 доручення. За змістом зазначеного правочину Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничий вектор» (повірений ) зобов'язався від імені Закритого акціонерного товариства «АБС-УКР» (довіритель) укласти с третіми особами та виконати угоди, які необхідні для придбання майнових прав на житлові приміщення та оформлення права власності на них в будинках та/ або житлових комплексах, які будуються або прибудовані у Шевченківському, Святошинському, Оболонському, Печерському та Голосіївському районах м.Києва. У п.3.1 вказаного правочину сторони визначили, що повірений здійснює розрахунки з забудовниками за угодами, що укладені в межах цього договору, в рахунок інвестування об'єкта будівництва за договором від 16.11.2005р. про інвестиційну діяльність по створенню комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціального призначення та підземним паркінгом (в редакції від 19.05.2006р.). Послуги повіреного визнано безоплатними.

З наявних в матеріалах справи документів судом встановлено, що виконуючи свої зобов'язання за договором доручення, в інтересах довірителя повіреним було укладено договори №К-52/Т-ПО-141 від 20.09.2006р., №К-52/Т-ПО-142 від 20.09.2006р., №К-45/Т-ПО-242 від 22.03.2007р., №Б-69/ПО-410 від 11.09.2008р. купівлі-продажу цінних паперів та №К-45-07 від 22.03.2007р. і №Б-69-08 від 11.09.2008р. доручення. на загальну суму 49 334 881,76 грн. Грошові кошти на вказану суму позивачем було перераховано на рахунок контрагентів за договорами, що підтверджується банківською випискою б/н від 12.03.2010р. з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничий вектор» та платіжними дорученнями №3337 від 04.04.2007р. на суму 1500 грн. та №466 від 24.09.2008р. на суму 1000 грн.

Тобто, фактично, заявник за договором інвестування був боржником, а за договором доручення - кредитором, тоді як відповідач, навпаки, за першим правочином був кредитором, а за другим останній мав статус боржника, що свідчить про зустрічний характер зобов'язань сторін.

Заявою №485 від 08.11.2010р. Приватне акціонерне товариство «АБС-УКР», враховуючи зустрічний характер, однорідність вимог позивача та відповідача за договором б/н від 16.11.2005р. (в редакції від 19.05.2006р.) та договором №ПП0806/2 від 01.08.2006р. та настання строку їх виконання, запропонувало провести залік грошових вимог в розмірі 49 334 881,76 грн.

У судовому засіданні 14.05.2014р. представником стягувача було зазначено, що наведену вище заяву Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничий вектор» було отримано в той же день, тобто, 08.11.2010р.

Наразі, у матеріалах справи відсутні докази оскарження сторонами правомірності заліку зустрічних однорідних вимог за вказаною заявою.

За твердженнями заявника, що з боку відповідача підтримані в повному обсязі, сторони дійшли згоди, що наведені вище витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничий вектор» за договором доручення зараховуються в рахунок здійснення останнім інвестицій, яку останній повинен був внести за договором б/н від 16.11.2005р. (в редакції від 19.05.2006р.) про інвестиційну діяльність по створенню комплексу зі вбудовано-прибудованими приміщеннями соціального призначення та підземним паркінгом.

У даному випадку дії сторін щодо зарахування вимог відповідають приписам чинного законодавства відносно умов, за яких останні можуть бути зараховані, тобто зустрічний характер та однорідність (грошовий характер), а отже є обґрунтованими та правомірними.

Таким чином, приймаючи до уваги наведене вище, у Приватного акціонерного товариства «АБС-УКР» відсутні будь-які зобов'язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничий вектор» стосовно оплати грошових коштів в розмірі 49 334 881,76 грн. на підставі наказу від 26.08.2010р. господарського суду м.Києва, враховуючи, що зобов'язання вказаного суб'єкта господарювання перед заявником стосовно сплати грошових коштів в сумі 49 334 881,76 грн. є припиненими з 08.11.2010р. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Тобто, з боку Приватного акціонерного товариства «АБС-УКР», як боржника за виконавчим документом у справі №32/154, самостійно та добровільно виконано судове рішення у вказаній справі, а саме постанову від 11.08.2010р. Київського апеляційного господарського суду.

При цьому, судом також враховано, що зобов'язання сторін за договором б/н від 16.11.2005р. (в редакції від 19.05.2006р.) про інвестиційну діяльність по створенню комплексу зі вбудовано-прибудованими приміщеннями соціального призначення та підземним паркінгом фактично виконані, житловий комплекс, який був об'єктом інвестування збудовано, що підтверджується представленими заявником сертифікатами №165131710880 від 20.06.2013р., №16513260587 від 25.07.2013р., №165131710879 від 20.06.2013р. про відповідність закінченого будівництвом об'єкту проектній документації та готовність до експлуатації, що видані Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, та розпорядженнями №814 від 24.12.2013р., №813 від 24.12.2013р. і №812 від 24.12.2013р. Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про присвоєння поштових адрес новозбудованим житловим будинкам.

За твердженнями сторін, жодні претензії та зауваження щодо належного виконання зобов'язань за укладеними між сторонами правочинами у контрагентів відсутні, а отже, на думку заявника, здійснення стягнення за судовим наказом від 26.08.2010р. по справі №32/154 є безпідставним та таким, що не відповідає інтересам обох учасників правовідносин.

Щодо визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з Закритого акціонерного товариства «АБС-УКР» державного мита в сумі 25 500 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн., суд зазначає таке.

Як вказувалось вище, у ч.4 ст.117 Господарського процесуального кодексу України вказано, що господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

За приписами ст.11 Цивільного кодексу України зобов'язання виникає, зокрема, з рішення суду.

Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ст.598 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.605 вказаного нормативно-правового акту зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Виходячи з системного аналізу вказаної правової норми вбачається, що для прощення боржнику боргу необхідним є волевиявлення саме кредитора. Аналогічну позицію наведено у постанові від 15.06.2010р. Вищого господарського суду України по справі №615/29/21/05.

Прощення боргу може здійснюється одностороннім правочином - заявою про це на адресу іншої сторони правовідносин, або вчинення інших дій (поведінка особи), які свідчать про таке звільнення боржника від виконання зобов'язання. Наведеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд у постанові від 26.12.2012р. по справі №10/171(9/32).

Як вже зазначалось, постановою від 11.08.2010р. Київського апеляційного господарського суду, яку залишено без змін постановою від 27.10.2010р. Вищого господарського суду України, судові витрати, а саме державне мито в сумі 25 500 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн., враховуючи приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України, було покладено на відповідача.

У заяві б/н від 08.04.2014р. та у судовому засіданні 14.05.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничий вектор» (стягувач) вказало, що зазначені вище судові витрати є особистими витратами позивача, які понесені добровільно, а отже за твердженнями кредитора, у останнього відсутні наміри стягувати державне мито в сумі 25 500 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. з Приватного акціонерного товариства «АБС-УКР».

Наразі, в матеріалах справи відсутні будь-які докази порушення інтересів третіх осіб (кредиторів) стягувача в результаті звільнення боржника від відшкодування судових витрат позивача.

Отже, враховуючи приписи ст.605 Цивільного кодексу України та позицію Вищого господарського суду України, суд приймає заяву б/н від 08.04.2014р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничий вектор» в частині прощення боргу Приватного акціонерного товариства «АБС-УКР» з відшкодування державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу як належну підставу припинення зобов'язання боржника цій частині.

Таким чином, враховуючи висновки суду щодо правомірності зарахування грошових вимог позивача за договором доручення №ПП0806/2 від 01.08.2006р. в рахунок його зобов'язань за договором б/н від 16.11.2005р. (в редакції від 19.05.2006р.) про інвестиційну діяльність по створенню комплексу зі вбудовано-прибудованими приміщеннями соціального призначення та підземним паркінгом в розмірі 49 334 881,76 грн., які відповідно до наказу від 26.08.2010р. по справі №32/154 стягнуто з Закритого акціонерного товариства «АБС-УКР» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничий вектор», з огляду на фактичне закінчення будівництва об'єкта інвестування, приймаючи до уваги припинення зобов'язання боржника по відшкодуванню судових витрат шляхом прощення боргу, з огляду на приписи чинного господарсько-процесуального законодавства України та позицію Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку, що заява б/н від 08.04.2014р. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

З урахування викладеного вище, керуючись ст. 86, ч.4 ст.117 Господарського процесуального кодексу України,-

УХВАЛИВ:

Задовольнити заяву б/н від 08.04.2014р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничий вектор» про визнання таким, що не підлягає виконанню наказу від 26.08.2010р. господарського суду м.Києва по справі №32/154.

Визнати наказ від 26.08.2010р. господарського суду м.Києва по справі №32/154 таким, що не підлягає виконанню

Ухвала набирає законної сили в день її прийняття.

Суддя М.О. Любченко