Постанова

від 13.05.2014 по справі 826/2570/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 травня 2014 року письмове провадження № 826/2570/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., вирішив адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Расбек» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Товариство з обмеженою відповідальністю «Расбек» (далі - ТОВ «Расбек», позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві від 18.10.2013 № 0008632201, 0008642201, 0008652201; визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві щодо оформлення результатів перевірки у формі акта № 506/22-1-33300709 від 20.09.2013.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм діючого податкового законодавства України, було винесено протиправні податкові повідомлення-рішення та застосовані штрафні (фінансові) санкції, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржувані рішення законними та обґрунтованими, винесеними на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

22.04.2014 відповідач в судове засідання не з'явився, хоча й був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

За результатами розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Расбек» зареєстровано як юридична особа Оболонською районною у місті Києві державною адміністрацією 14.01.2005.

Позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість відповідно до свідоцтва № 36787207.

Матеріали справи свідчать, що на підставі направлень від 03.09.2013 № 619/22, від 13.09.2013 № 690, № 691, № 698/17 та наказу від 23.08.2013 № 614, виданих Державною податкової інспекцією в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві, ст. 20, 77, 82 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіку проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, за результатом якої складено акт перевірки № 506/22-1-33300709 від 20.09.2013.

Як висновок проведеної перевірки встановлено наступні порушення податкового законодавства:

- п.5.1. ст.5, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.138.1 ст.138, пп.139.1.9 п.139 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за перевіряємий період на суму 978 077 грн., в тому числі за :

І квартал 2011 року на суму 126 190 грн.,

ІІ квартал 2012 року на суму 196 376 грн.,

ІІІ квартал 2011 року на суму 239 746 грн.,

І квартал2012 року на суму 415 765 грн.

- п.198.6 ст.196 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством:

Ш занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на суму 379 237 грн., в тому числі :

за червень 2011 року на суму 170 762 грн.,

за липень 2011 року на суму 208 475 грн.

Ш завищено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в рахунок майбутніх платежів на суму 207 488, в тому числі :

за травень 2012 року на суму 207 488 грн.

Такий висновок податкового органу мотивований наступним: відповідачем отримано податкову інформацію, а саме :

- від Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси акт № 538-2350/35357365 від 07.04.2011 про результати перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Приватного підприємства «Вірінея-2007» за січень 2011 року;

- від Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва акт № 46/23/36271656 від 10.02.2012 про результати перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю «Марті Брок Транс Логістик» за червень 2011 року, липень 2012 року.

В судовому засідання доступними засобами не вдалося встановити, яким чином податковий орган, що поклав в основу зазначені вище письмові докази, їх отримав.

Відповідно до вищевказаних актів встановлено :

- відсутність у ПП «Вірінея-2007» та ТОВ «Марті Брок Транс Логістик» необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність власних основних фондів, технічного персоналу у необхідній кількості, власних виробничих активів, власних складських приміщень, транспортних засобів у необхідній кількості, відсутність ведення бухгалтерського обліку на підприємствах. За результатами проведених перевірок вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат і податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, платник не знаходиться за місцезнаходженням, а отже наведені обставини, на думку податкового органу, свідчать про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності зазначеного підприємства.

Також, відповідно до акта Державної податкової інспекції в Оболонському районі м.Києва від 10.10.2012 № 785/22-06/32312358 про проведення невиїзної документальної перевірки Приватного підприємства «Ольвія-2003» по взаємовідносинах з ТОВ «Прод Маркет» та ПП «Прилукихімснаб» з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) за період з 01.01.2012 по 31.03.2012, встановлено :

- відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.01.2012 по 31.03.2012.

Як вже зазначалося, зазначені письмові документи отримані відповідачем у невідомий спосіб; надані суду роздруківки не містять жодної інформації з якої можна було б встановити достовірність документу: відсутні підписи (в т.ч цифрові) посилання на джерело та спосіб отримання акту.

Така підстава як висновок податкового органу про відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність власних основних фондів, технічного персоналу у необхідній кількості та інше, на переконання суду, не позбавляє правового значення відповідних первинних документів, виданих цим підприємством.

Наявність у ТОВ «Расбек» документів, які є необхідними для формування валових витрат: платіжні доручення, накладні, на думку податкового органу, не є безумовною підставою для віднесення сум до валових витрат, у зв'язку із тим, що відомості, які містяться в таких документах не підтверджені зустрічною звіркою та не можливо ідентифікувати як такі, що призначені для використання в межах господарської діяльності платника податку.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки позивач подав до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (08.10.2013) заперечення, розглянувши які податковий орган акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки залишив без змін, а заперечення без задоволення.

В подальшому, за наслідком проведеної перевірки та складеного акта відповідачем 18.10.2013 прийнято податкові повідомлення-рішення :

№ 0008632201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 379 237 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 52 120 грн.;

№ 0008642201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 978 077 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 103 942 грн.;

№ 0008652201, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування ( в тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість та зобов'язано сплатити суму податку у розмірі 0,0 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 51 872 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач використовуючи, надане йому ст.56 Податкового кодексу України право адміністративного оскарження рішень податкових органів, звертався зі скаргами до Головного управління Міндоходів у м. Києві та Міністерства доходів і зборів України.

Рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 17.12.2014 № 7641/10/26-15-10-04-01 податкові повідомлення рішення відповідача від 18.10.2013 № 0008632201, № 0008642201, № 0008652201 залишені без змін, а первинна скарга без задоволення.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 04.02.2014 № 2026/6/99-99-10-01-15 податкові повідомлення рішення відповідача від 18.10.2013 № 0008632201, № 0008642201, № 0008652201 залишені без змін, а скарга без задоволення.

На думку позивача, висновки акта перевірки спростовуються первинною документацією, наявною в матеріалах справи, а спірні податкові повідомлення - рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.

Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та Приватним підприємством «Вірінея-2007», Товариством з обмеженою відповідальністю «Марті Брок Транс Логістик», Приватним підприємством «Ольвія-2003», обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та Приватним підприємством «Вірінея-2007» був укладений договір поставки № 0109/10 від 30.09.2010 за умовами якого Приватне підприємство «Вірінея-2007» як постачальник продає, а позивач як покупець зобов'язується оплатити й прийняти на умовах даного договору товар в кількості, ціні і якісних показниках.

Так, п.2.1 даного договору визначено, що поставка здійснюється на основі письмових або усних заявок покупця на протязі 7 днів після надходження заявки постачальнику.

П.2.3 договору - кількість і асортимент товару зазначаються в заявці і узгоджується сторонами по ціні для кожної партії товару окремо.

П.2.4 договору - результат узгодження оформлюється у вигляді рахунку-фактури і направляється покупцеві до сплати.

П.2.5 договору - одночасно з передачею товару постачальник зобов'язаний надати покупцеві всі необхідні для даного виду товару документи : рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну.

З п.2.6 даного договору слідує, що доставка товару здійснюється транспортом постачальника.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення позивачем витрат на оплату товару до складу валових витрат підприємства, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар, контрагентом виписані позивачу первинні документи: заявка на поставку товару № 27 від 27.12.2010; рахунки-фактури № 04012011 від 04.01.2011, № 04012011 від 04.01.2011; видаткові накладні № 16 від 04.01.2011, № 17 від 04.01.2011; податкові накладні № 16 від 04.01.2011, № 17 від 04.01.2011. Товар був прийнятий комірником ОСОБА_2 на підставі довіреності.

Всі товари, що були надані контрагентом по вищезазначеному договору позивачем були оплачені в повному обсязі, що не заперечується сторонами.

Взаємовідносини позивача з ТОВ «Марті Брок Транс Логістик» ґрунтувалися на договорі купівлі-продажу від 04.01.2011 № 0401-2011, за умовами якого ТОВ «Марті Брок Транс Логістик» як постачальник продає, а позивач як покупець зобов'язується оплатити та прийняти товар на умовах даного договору в кількості та по ціні зазначеній в рахунках-фактурах, на основі супровідного документа.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення позивачем витрат на оплату товару до складу валових витрат підприємства, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар, контрагентом виписані позивачу первинні документи : заявка на поставку продукції № 14 від 23.06.2011, № 15 від 10.07.2011, № 13 від 20.06.2011, № 14 від 07.07.2011; рахунки-фактури № 28 від 01.06.2011, № 32 від 30.06.2011, № 33 від 01.07.2011, № 35 від 04.07.2011, № 36 від 22.07.2011, № 37 від 25.07.2011; видаткові накладні № 28 від 01.06.2011, № 32 від 30.06.2011, № 33 від 01.07.2011, № 35 від 04.07.2011, № 36 від 22.07.2011, № 37 від 25.07.2011; податкові накладні № 28 від 01.06.2011, № 32 від 30.06.2011, № 33 від 01.07.2011, № 35 від 04.07.2011, № 36 від 22.07.2011, № 37 від 25.07.2011.

Всі товари, що були надані контрагентом по вищезазначеному договору позивачем були оплачені в повному обсязі, що не заперечується сторонами.

Взаємовідносини позивача з ПП «Ольвія-2003» ґрунтувалися на договорі поставки товару № 01072011 від 01.07.2011, за умовами якого ПП «Ольвія-2003» як постачальник продає, а позивач як покупець зобов'язується оплатити та прийняти на умовах даного договору товар в кількості, по ціні і якісним показникам.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення позивачем витрат на оплату товару до складу валових витрат підприємства, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар, контрагентом виписані позивачу первинні документи : заявки на поставку продукції № б/н від 11.01.2012, № б/н від 12.01.2012, № б/н від 27.01.2012, № б/н від 16.01.2012, № б/н від 26.01.2012, № б/н від 12.01.2012, № б/н від 01.02.2012, № б/н від 04.01.2012, № б/н від 03.01.2012; рахунки-фактури № 28 від 11.01.2012, № 29 від 11.01.2012, № 162 від 20.01.2012, № 163 від 20.01.2012, № 396 від 27.01.2012, № 58 від 01.02.2012, № 59 від 01.02.2012, № 151 від 10.02.2012, № 152 від 13.02.2012, № 281 від 20.02.2012; видаткові накладні № 28 від 11.01.2012, № 29 від 11.01.2012, № 162 від 20.01.2012, № 163 від 20.01.2012, № 396 від 27.01.2012, № 58 від 01.02.2012, № 59 від 01.02.2012, № 151 від 10.02.2012, № 152 від 13.02.2012, № 281 від 20.02.2012; податкові накладні № 28 від 11.01.2012, № 29 від 11.01.2012, № 162 від 20.01.2012, № 163 від 20.01.2012, № 418 від 27.01.2012, №№ 58 від 01.02.2012, № 59 від 01.02.2012, № 151 від 10.02.2012, № 152 від 13.02.2012, № 281 від 20.02.2012.

Всі товари, що були надані контрагентом по вищезазначеному договору позивачем були оплачені в повному обсязі, що не заперечується сторонами.

Всі товари, що були надані ТОВ "Рул ІТ" по вищезазначеному договору позивачем були оплачені в повному обсязі, що не заперечується сторонами.

суд допитав в якості свідка.

Допитаний в судовому засіданні 22.04.2014 завідуючий (начальник) складом ТОВ «Расбек» ОСОБА_3 надав детальні пояснення щодо отримання товару за договорамии, укладеним між позивачем та контрагентами, в тому числі надав пояснення щодо процесу поставки товару на склад, що знаходиться в Київській області, с.Мила, вул.Комарова, 23-Б. Так свідок, зазначив, що в його функціональні обов'язки входить прийняття товару по факту (розвантаження товару, перевірка товару на відсутність дефектів, розміщення товару на складі по позиціям), ведення обліку товару.

Відповідно до вимог пункту 3 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

За наведених обставин акти про результати перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Приватного підприємства «Вірінея-2007» за січень 2011 року; про результати перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю «Марті Брок Транс Логістик» за червень 2011 року, липень 2012 року; про проведення невиїзної документальної перевірки Приватного підприємства «Ольвія-2003» по взаємовідносинах з ТОВ «Прод Маркет» та ПП «Прилукихімснаб» з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) за період з 01.01.2012 по 31.03.2012 не можуть бути взяті судом до уваги як належні та допустимі докази відсутності реального характеру фінансово-господарських відносин позивача із контрагентами.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договору, на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та його контрагентом, не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З урахуванням викладеного, вирішуючи питання правомірності винесення податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві міста Києва від 18.10.2013 № 0008632201, № 0008642201, № 0008652201 суд зазначає наступне.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу встановлює, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження розрахунковими, платіжними та первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Вирішуючи питання пов'язаності придбаних позивачем товарів та послуг з його господарською діяльністю, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Расбек» здійснює діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами; діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товари; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього; роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах.

Для здійснення господарської діяльності (зберігання в ньому товарів побутового призначення та будівельних матеріалів) позивач за договорами оренди № 1 О-2010 від 01.07.2010, № 1 О-2011 від 01.07.2011, № 1 О-2012 від 01.07.2012 орендує нерухоме майно: нежитлове приміщення овочесховища № 1 площею 1628 кв.м., яке розташоване в Київській області, Києво-Святошинському районі, село Мила, вул.Комарова 23-Б для зберігання в ньому товарів побутового призначення та будівельних матеріалів. Додатковою угодою № 1 до договору оренди № 1 О-2010 від 01.09.2012 внесено зміни до пп.1.1 договору, а саме : збільшено площу на 2603 кв.м. та оплату.

Враховуючи викладене, на думку суду, господарські операції позивача з контрагентами здійснювалися в межах господарської діяльності позивача, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Таким чином, суд вважає, що позивач правомірно формував витрати за перевірений період по взаємовідносинам з контрагентами у зв'язку з придбанням товару, а тому висновку акта перевірки про заниження податку на прибуток є неправомірними.

Відтак, податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві від 18.10.2013 № 0008642201, підлягає скасуванню.

Щодо податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві від 18.10.2013 № 0008632201 та № 0008652201 суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Судом вже детально зазначалось, що матеріали справи містять копії укладених договорів позивача із контрагентами, копії заявок, видаткових накладних, податкових накладних, на підтвердження реальності виконання умов вищезазначених договорів.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом також враховано вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, судом встановлено, що на момент здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Фактичне здійснення господарських операцій підтверджується дослідженими судом належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

Крім того, суд звертає увагу, що ймовірні порушення податкового законодавства з підприємств по ланцюгу постачання не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

На думку суду, позивач не може нести відповідальність ні за несплату податків замовником, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

Окрім того, позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог надано до матеріалів справи документи, що підтверджують правові відносини позивача з контрагентами, а саме :

- довідка № 192/8/23-206 від 10.10.2011 про результати зустрічної звірки ТОВ «Расбек» (код ЄДРПОУ 33300709) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Марті Брок Транс Логістік» (код ЄДРПОУ 36271656) за період з 01.04.2011 по 30.06.2011;

- довідка № 231/23-206 від 28.02.2012 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Расбек» (код ЄДРПОУ 33300709) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Марті Брок Транс Логістік» (код ЄДРПОУ 36271656) за період липень 2011 року;

- довідка № 654/22-3/33300709 під 24.07.2012 про результати проведеної зустрічної перевірки ТОВ «Расбек» (код ЄДРПОУ 33300709) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Ольвія» (код ЄДРПОУ 32312358) їх реальності та повноти відображення в обліку за період лютий 2012 року.

Реалізація товару придбаного у ПП «Вірінея-2007».

Придбаний товар ТОВ «Расбек» згідно видатковій накладній від ПП «Вірінея-2007» № 17 від 04.01.2011 був реалізований ПАТ «Київміськбуд-1», на підставі: рахунку -фактури № Т-00000043 від 20.01.2011, видатковій накладній № Т-00000038 від 20.01.2011, податковій накладній № 37 від 20.01.2011, платіжного доручення № 11 від 20.01.2011 ПАТ «Київміськбуд-1».

Реалізація товару придбаною у ПП «Ольвія-2003».

Придбаний товар ТОВ «Расбек» згідно видатковій накладній ПП «Ольвія-2003», № 162 від 11.01.2012 був реалізований ТОВ «Борсан», на підставі: рахунку -фактури № Т 000000469 від 20.01.2011, видатковій накладній № Т-00000064 від 20.01.2012, податковій накладній №75 від 20.01.2012.

Реалізація товару придбаною у ТОВ «Марті Брок Транс Логістік».

Придбаний товар ТОВ «Расбек» згідно видатковій накладній ТОВ «Марті Брок Транс Логістік» № 28 від 01.06.2011 був реалізований ПП «Теплотрейд-Комфорт», на підставі : рахунку -фактури № Т-00000984 від 29.06.2011, видатковій накладній № Т -00000881 від 29.06.2011, податковій накладній № 202 від 29.06.2011, платіжного доручення №121 від 29.06.2011 ПП «Теплотрейд-Комфорт».

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами, тому висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість та зменшення розміру від'ємного значення є помилковими, відтак податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві від від 18.10.2013 № 0008632201 та № 0008652201 підлягають скасуванню.

Водночас, вимога про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві щодо оформлення результатів перевірки у формі акта № 506/22-1-33300709 від 20.09.2013 не підлягає задоволенню.

Відповідно до абзацу 1 та 2 пункту 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22 грудня 2010 року № 984 (далі по тексту Порядок № 984) результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Тобто акт перевірки за своєю правовою природою є службовим документом та який містить висновки податкового органу щодо результатів перевірки, не є актом державного чи іншого органу в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки такий акт не породжує жодних правових наслідків, що спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і не має обов'язкового характеру для платника податків, який перевірявся, а висновки податкового органу не порушують прав позивача

Враховуючи викладене, акт перевірки, складений органом державної податкової служби, не є нормативно-правовим актом або правовим актом індивідуальної дії, не є рішенням суб'єкта владних повноважень, оскільки не встановлює, не змінює та не припиняє жодних прав та обов'язків.

При цьому, інтересом юридичної особи у сфері публічно-правових відносин слід розуміти інтерес, що може бути об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення потреб юридичної особи, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Крім цього, слід звернути увагу, що розділом II Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984 визначено вимоги до змісту акта (довідки) документальної перевірки, зокрема, встановлено, що акт (довідка) документальної перевірки складається з чотирьох частин: вступної, загальних положень, описової частини та висновку.

Висновок акта (довідки) документальної перевірки складається таким чином: зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень; виявлені порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, відображаються у гривнях у розрізі податків та зборів з розбивкою за роками та податковими періодами у межах періоду, що перевіряється. Виявлені порушення валютного законодавства відображаються у розрізі зовнішньоекономічних договорів (контрактів); в акті не допускається визначення виду і розміру штрафних (фінансових) санкцій за встановлені порушення; у разі отримання під час перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для отримання; відображається кількість складених примірників акта (довідки) перевірки та відмітка про вручення одного примірника посадовим особам платника податків або його законним представникам.

За таких обставин, за результатом дослідження акта № 506/22-1-33300709 від 20.09.2013 судом не встановлено порушень форми або змісту спірного акту.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість спірних рішень, а тому, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Расбек» підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Расбек» задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві від 18.10.2013 № 0008632201, 0008642201, 0008652201.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.О. Арсірій