Ухвала

від 17.09.2014 по справі 826/2570/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2570/14 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

17 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Старової Н.Е.

за участю секретаря Ковтун І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Расбек» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Расбек» (далі по тексту - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 18.10.2013 року № 0008632201, 0008642201, 0008652201; визнання протиправними дії Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві щодо оформлення результатів перевірки у формі акта № 506/22-1-33300709 від 20.09.2013 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 13 травня 2014 року адміністративний позов задовольнив частково.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2014 року та постановити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду не підлягає скасуванню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Расбек» зареєстровано як юридична особа Оболонською районною у місті Києві державною адміністрацією 14.01.2005 року.

Відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, за результатом якої складено акт перевірки № 506/22-1-33300709 від 20.09.2013.

За наслідком проведеної перевірки та складеного акта відповідачем 18.10.2013 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0008632201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 379 237 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 52 120 грн.;

№ 0008642201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 978 077 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 103 942 грн.;

№ 0008652201, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (в тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість та зобов'язано сплатити суму податку у розмірі 0,0 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 51 872 грн.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та приватним підприємством «Вірінея-2007» був укладений договір поставки № 0109/10 від 30.09.2010 року за умовами якого приватне підприємство «Вірінея-2007» як постачальник продає, а позивач як покупець зобов'язується оплатити й прийняти на умовах даного договору товар в кількості, ціні і якісних показниках.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення позивачем витрат на оплату товару до складу валових витрат підприємства, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар, контрагентом виписані позивачу первинні документи: заявка на поставку товару № 27 від 27.12.2010 року; рахунки-фактури № 04012011 від 04.01.2011 року, № 04012011 від 04.01.2011 року; видаткові накладні № 16 від 04.01.2011 року, № 17 від 04.01.2011 року; податкові накладні № 16 від 04.01.2011 року, № 17 від 04.01.2011 року. Товар був прийнятий комірником ОСОБА_2 на підставі довіреності.

Всі товари, що були надані контрагентом по вищезазначеному договору позивачем були оплачені в повному обсязі, що не заперечується сторонами.

Взаємовідносини позивача з ТОВ «Марті Брок Транс Логістик» ґрунтувалися на договорі купівлі-продажу від 04.01.2011 року № 0401-2011, за умовами якого ТОВ «Марті Брок Транс Логістик» як постачальник продає, а позивач як покупець зобов'язується оплатити та прийняти товар на умовах даного договору в кількості та по ціні зазначеній в рахунках-фактурах, на основі супровідного документа.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення позивачем витрат на оплату товару до складу валових витрат підприємства, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар, контрагентом виписані позивачу первинні документи: заявка на поставку продукції № 14 від 23.06.2011 року, № 15 від 10.07.2011 року, № 13 від 20.06.2011 року, № 14 від 07.07.2011 року; рахунки-фактури № 28 від 01.06.2011 року, № 32 від 30.06.2011 року, № 33 від 01.07.2011 року, № 35 від 04.07.2011 року, № 36 від 22.07.2011 року, № 37 від 25.07.2011 року; видаткові накладні № 28 від 01.06.2011 року, № 32 від 30.06.2011 року, № 33 від 01.07.2011 року, № 35 від 04.07.2011 року, № 36 від 22.07.2011 року, № 37 від 25.07.2011 року; податкові накладні № 28 від 01.06.2011 року, № 32 від 30.06.2011 року, № 33 від 01.07.2011 року, № 35 від 04.07.2011 року, № 36 від 22.07.2011 року, № 37 від 25.07.2011 року.

Всі товари, що були надані контрагентом по вищезазначеному договору позивачем були оплачені в повному обсязі, що не заперечується сторонами.

Взаємовідносини позивача з ПП «Ольвія-2003» ґрунтувалися на договорі поставки товару № 01072011 року від 01.07.2011 року, за умовами якого ПП «Ольвія-2003» як постачальник продає, а позивач як покупець зобов'язується оплатити та прийняти на умовах даного договору товар в кількості, по ціні і якісним показникам.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення позивачем витрат на оплату товару до складу валових витрат підприємства, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар, контрагентом виписані позивачу первинні документи: заявки на поставку продукції; видаткові накладні; податкові накладні.

Всі товари, що були надані контрагентом по вищезазначеному договору позивачем були оплачені в повному обсязі, що не заперечується сторонами.

Судом першої інстанції було допитано свідка - завідуючого (начальник) складом ТОВ «Расбек» ОСОБА_4, який надав пояснення щодо отримання товару за договорамии, укладеним між позивачем та контрагентами, в тому числі надав пояснення щодо процесу поставки товару на склад, що знаходиться в Київській області, с.Мила, вул.Комарова, 23-Б. Так свідок, зазначив, що в його функціональні обов'язки входить прийняття товару по факту (розвантаження товару, перевірка товару на відсутність дефектів, розміщення товару на складі по позиціям), ведення обліку товару.

Відповідачем не було надано суду доказів, які б підтверджували те, що укладення договору, на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та його контрагентом, не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу встановлює, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження розрахунковими, платіжними та первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Вирішуючи питання пов'язаності придбаних позивачем товарів та послуг з його господарською діяльністю, суд зазначає про наступне.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Расбек» здійснює діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами; діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товари; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього; роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах.

Для здійснення господарської діяльності (зберігання в ньому товарів побутового призначення та будівельних матеріалів) позивач за договорами оренди № 1 О-2010 від 01.07.2010 року, № 1 О-2011 від 01.07.2011 року, № 1 О-2012 від 01.07.2012 року орендує нерухоме майно: нежитлове приміщення овочесховища № 1 площею 1628 кв.м., яке розташоване в Київській області, Києво-Святошинському районі, село Мила, вул. Комарова 23-Б для зберігання в ньому товарів побутового призначення та будівельних матеріалів. Додатковою угодою № 1 до договору оренди № 1 О-2010 від 01.09.2012 року внесено зміни до пп.1.1 договору, а саме: збільшено площу на 2603 кв.м. та оплату.

Враховуючи викладене, господарські операції позивача з контрагентами здійснювалися в межах господарської діяльності позивача, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з доводами суду першої інстанції, що позивач правомірно формував витрати за перевірений період по взаємовідносинам з контрагентами у зв'язку з придбанням товару, а тому висновку акта перевірки про заниження податку на прибуток є неправомірними.

Відтак, податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві від 18.10.2013 року № 0008642201, підлягає скасуванню.

Щодо податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 18.10.2013 року № 0008632201 та № 0008652201 суд зазначає наступне.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Так, як вже зазначалося вище, матеріали справи містять копії укладених договорів позивача із контрагентами, копії заявок, видаткових накладних, податкових накладних, на підтвердження реальності виконання умов вищезазначених договорів.

Так, судом встановлено, що на момент здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Фактичне здійснення господарських операцій підтверджується дослідженими судом належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV.

Крім того, суд звертає увагу, що ймовірні порушення податкового законодавства з підприємств по ланцюгу постачання не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Позивач не може нести відповідальність ні за несплату податків замовником, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

Окрім того, позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог надано до матеріалів справи документи, що підтверджують правові відносини позивача з контрагентами, а саме :

- довідка № 192/8/23-206 від 10.10.2011 року про результати зустрічної звірки ТОВ «Расбек» (код ЄДРПОУ 33300709) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Марті Брок Транс Логістік» (код ЄДРПОУ 36271656) за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року;

- довідка № 231/23-206 від 28.02.2012 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Расбек» (код ЄДРПОУ 33300709) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Марті Брок Транс Логістік» (код ЄДРПОУ 36271656) за період липень 2011 року;

- довідка № 654/22-3/33300709 під 24.07.2012 року про результати проведеної зустрічної перевірки ТОВ «Расбек» (код ЄДРПОУ 33300709) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Ольвія» (код ЄДРПОУ 32312358) їх реальності та повноти відображення в обліку за період лютий 2012 року.

Реалізація товару придбаного у ПП «Вірінея-2007».

Придбаний товар ТОВ «Расбек», згідно видаткової накладної від ПП «Вірінея-2007» № 17 від 04.01.2011 року був реалізований ПАТ «Київміськбуд-1», на підставі: рахунку -фактури № Т-00000043 від 20.01.2011 року, видаткової накладної № Т-00000038 від 20.01.2011 року, податкової накладної № 37 від 20.01.2011 року, платіжного доручення № 11 від 20.01.2011 року ПАТ «Київміськбуд-1».

Реалізація товару придбаною у ПП «Ольвія-2003».

Придбаний товар ТОВ «Расбек» згідно видатковій накладній ПП «Ольвія-2003», № 162 від 11.01.2012 був реалізований ТОВ «Борсан», на підставі: рахунку -фактури № Т 000000469 від 20.01.2011, видатковій накладній № Т-00000064 від 20.01.2012, податковій накладній №75 від 20.01.2012.

Реалізація товару придбаною у ТОВ «Марті Брок Транс Логістік».

Придбаний товар ТОВ «Расбек» згідно видаткової накладної ТОВ «Марті Брок Транс Логістік» № 28 від 01.06.2011 був реалізований ПП «Теплотрейд-Комфорт», на підставі : рахунку - фактури № Т-00000984 від 29.06.2011 року, видаткової накладної № Т - 00000881 від 29.06.2011 року, податкової накладної № 202 від 29.06.2011 року, платіжного доручення №121 від 29.06.2011 ПП «Теплотрейд-Комфорт».

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами, тому висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість та зменшення розміру від'ємного значення є помилковими, відтак податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві від від 18.10.2013 № 0008632201 та № 0008652201 підлягають скасуванню.

Що стосується вимоги про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві щодо оформлення результатів перевірки у формі акта № 506/22-1-33300709 від 20.09.2013 року то вона не підлягає задоволенню з огляду на те, що акт перевірки за своєю правовою природою є службовим документом та який містить висновки податкового органу щодо результатів перевірки, не є актом державного чи іншого органу в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки такий акт не породжує жодних правових наслідків, що спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і не має обов'язкового характеру для платника податків, який перевірявся, а висновки податкового органу не порушують прав позивача

Враховуючи викладене, акт перевірки, складений органом державної податкової служби, не є нормативно-правовим актом або правовим актом індивідуальної дії, не є рішенням суб'єкта владних повноважень, оскільки не встановлює, не змінює та не припиняє жодних прав та обов'язків.

За таких обставин, за результатом дослідження акта № 506/22-1-33300709 від 20.09.2013 року, судом не встановлено порушень форми або змісту спірного акту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову частково, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Файдюк В.В.

Старова Н.Е.