Постанова

від 19.05.2014 по справі 813/3029/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2014 року 12 год. 07 хв. Справа № 813/3029/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Ємчук Л.В.,

представника позивача - Зазуляка А.М.,

представників відповідача - Сірка А.З. та Несторак Х.І.,

розглянувши у м. Львові у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича компанія "Львівхолод" до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ТзОВ Торгівельно-виробнича компанія "Львівхолод" до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень від 31.12.2013 року № 0000493910 та № 0000483910.

Хід розгляду справи відображений в ухвалах суду. В судовому засіданні 19.05.2014 року відповідно до положень ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що відповідач не надав належної правової оцінки його правовідносинам з контрагентами та не дослідив первинних документів, складених за наслідками такої господарської діяльності, що були надані до перевірки в повному обсязі. Вказує на те, що відповідач такі документи до уваги не взяв, а свої висновки базує виключно на актах інших податкових органів та інформації наявній у внутрішніх інформаційних системах. Вважає, що оскільки відповідач використовував акти про неможливість проведення зустрічних звірок, а зустрічні звірки не є перевірками, тому такі акти взагалі не можна брати до уваги при визначенні реальності будь-яких господарських операцій. А задокументовані факти неможливості проведення зустрічної звірки не можна трактувати як доказ безтоварності господарських операцій. Також зазначає, що висновки податкового органу про заниження податку на прибуток та податку на додану вартість, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, які були зазначені в акті перевірки позивача є незаконними, адже всі фінансово-господарські операції з контрагентами були здійснені в межах податкового законодавства України, підтверджуються усіма необхідними первинними документами, а винесені на підставі такого акту перевірки податкові повідомлення-рішення суперечать нормам права.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов в повному обсязі.

Позиція відповідача викладена в поданому в ході судового розгляду справи запереченні на позовну заяву. Зокрема, відповідач зазначає, що позивач допустив порушення п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, Податкового кодексу України по операціях із ПП «Софія Тойс Плюс», ПП «Західна енергетична спілка», ПП «Вельд», ТзОВ «Фірма Нектар», ТзОВ «Альтінг-Груп», ПП «Евіт», ПП «Соломія Плюс Олівія» на загальну суму 385126,00 грн., оскільки такі не були підтверджені первинними документами, не мають реального характеру, спрямовані виключно на штучне формування податкового кредиту та надання податкової вигоди контрагентам. Зазначає також про порушення позивачем п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, 198.3,198.6 ст.. 198, п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201, Податкового кодексу України на загальну суму 910362, 38 грн, оскільки до перевірки не представлено документів, які б фіксували факт здійснення операцій з перевезення товару перевізником та містили інформацію про номенклатуру товару, який перевозився; інформація про транспортний засіб, місце завантаження та місце розвантаження товару, сертифікатів відповідності, товарно- транспортних накладних на перевезення товарів, шляхових листів, які би підтвердили реальність операцій позивача з контрагентами. Враховуючи викладене, представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

На підставі направлень від 21.10.2013 року № 60/39-10, 61/39-10, 61/39-10, 63/39-10, 64/45- 00, та № 67/45-00 від 22.10.2013, виданих Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Львові МГУ Міндоходів, була проведена планова виїзна перевірка TзOB ТВК "Львівхолод" (ЄДРПОУ 01553681) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року. Результати перевірки були викладені в акті № №273/39- 10/01553681 від 24.12.2013 р. Про результати планової виїзної перевірки ТзОВ ТВК "Львівхолод" (ЄДРПОУ 01553681) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року.

Перевіркою встановлено порушення ТзОВ ТВК "Львівхолод", зокрема, п. 138.1, п. 138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), а сааме встановлено заниження податку на прибуток у розмірі на загальну суму 92 518 грн., а саме по періодах:1 кв.2012 р,- 60 087 грн., 2 кв.2012 - 6 097 грн., З кв.2012 - 6 575 грн., 4 кв.2012- 19 759 грн. та п.п.14.1.181, 14.1.185, 14.1.191 п.14.1 ст.14, п.185.1, ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.201.10 ст.200, п.201.4, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) заниження податку на додану вартість всього в сумі 910362,38 грн., а саме по періодах за: січень 2012 - 79 279,41грн., лютий 2012 - 63947,16грн., квітень 2012 - 333,26грн., травень 2012 - 1276,02грн., червень 2012 - 4198,06грн., серпень 2012 - 2021,80грн., вересень 2012 - 4240,00грн., жовтень 2012 - 23 333,33грн., листопад 2012- 18817,94 грн., грудень 2012 - 712915,40 грн.

31.12.2013 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Львові МГУ Міндоходів було прийнято два податкових повідомлення-рішення № 0000493810, яким встановлено заниження податку на прибуток та № 0000493910, яким встановлено заниження податку на додану вартість.

Не погоджуючись із висновками податкового органу та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховував наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича компанія "Львівхолод" зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку як платник податків у року перебуває на обліку в СДПІ ВПП у м. Львові з 21.01.2010.

У межах своєї статутної діяльності у 2012 року позивач здійснював господарську діяльність, зокрема з ПП «Софія Тойс Плюс», ПП «Західна енергетична спілка», ПП «Вельд», ТзОВ «Фірма Нектар», ТзОВ «Альтінг-Груп», ПП «Евіт», ПП «Соломія Плюс Олівія».

Як вбачається із акта перевірки, обґрунтовуючи порушення позивачем податкового законодавства у відносинах з ПП "Софія Тойс Плюс" відповідач керувався актом про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Софія Тойс-Плюс", код за ЄДРПОУ 37398356 щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Взлет-Ера» (32257266) за листопад 2012 р., грудень 2012р., лютий 2013 р., квітень 2013 р. від 20.08.2013 № 374/22- 1009/37398356, складеним ДПІ у Шевченківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області, а також встановленими розбіжностями між ТзОВ ТВК "Львівхолод" та ПП "Софія Тойс-Плюс" згідно Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПС України, оскільки перевіркою неможливо підтвердити факт поставки товарів від ПП "Софія Тойс-Плюс" за період листопад 2012р.

Суд критично ставиться до таких висновків відповідача, оскільки такі не підтверджені жодними належними та допустимими доказами по справі, а лише базуються на інформації наявній у внутрішніх інформаційних базах податкового органу. Окрім того, така інформація не вказує на те, що саме позивачем було вчинено будь-які порушення податкового законодавства. А наявність інформації про порушення податкового законодавства будь-яким підприємством з ланцюга постачання не може бути підставою для притягнення покупця до відповідальності. Така позиція випливає з практики Європейського суду з прав людини, зокрема із справи «Інтерсплав проти України», «Булвес» АД проти Болгарії», «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії».

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, позивачем було долучено до матеріалів справи копії первинних документів, зокрема договір поставки № 986 від 24.12.2012 року укладеного з ПП «Софія Тойс Плюс» (м.Львів , вул. Замарстинівська, 127, СДРПОУ 01553681). Відповідно до умов договору ПП «Софі Тойс Плюс» зобов'язується передати у власність Покупця - ТзОВ ТВК «Львівхолод» товар в термін передбачений цим договором, а покупець зобов'язується прийняти товар та здійснити його оплату відповідно до умов цього Договору. На виконання вказаного договору були оформленні 2 податкові накладні № 135 від 13.11.2012 року на загальну суму 123 740,75 грн. ( в т.ч. ПДВ 20623,46 грн.) та № 242 від 23.11.2012 року на загальну суму 31014,42 грн. (в т.ч. ПДВ 5169,07 грн.). Отриманий товар від ПП «Софі Тойс Плюс» був оплачений позивачем, що підтверджують платіжні доручення № 50819 від 12.11.2012 р. на суму-30000 грн. та №10091 від 30.11.2011р. на суму - 3000 грн.

Що ж до порушення позивачем норм податкового законодавства у відносинах із ТОВ «Вельд», відповідач покликається на акт ДПІ у Печерському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Вельд" (код ЄДРПОУ 31606857) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період травень - липень 2012 року, вересень- жовтень 2012 року від 07.03.2013 року №898/22.9/31606857, та встановлені розбіжності між ТзОВ ТВК "Львівхолод" та ТОВ "Вельд" згідно Системи автоматизованого співставлення податких зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПС України, оскільки перевіркою неможливо підтвердити факт поставки товарів (послуг) від ТОВ "Вельд" за період червень 2012р.

Реальність операцій позивача з ПП "Вельд" підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме, відповідно до укладеного договору №ВТ 0029/10/1827 від 10.11.2010 з ПП "Вельд" (м.Київ, вул. Городецького,116, ЄДРПОУ-31606857) останній зобов'язується передати у власність Покупця - ТзОВ ТВК «Львівхолод» товар, а саме, продукти харчування в термін передбачений цим договором, а покупець зобов'язується прийняти товар та здійснити його оплату відповідно до умов цього Договору. 11.06.2012 року, ПП "Вельд" надав податкову накладу № 1989 на реалізований товар позивачу на загальну суму 16354,14 грн. (в т.ч. ПДВ 2710,54 грн.) а також 25.06.2012 року № 2159 на загальну суму 8925,12 грн. (в т.ч. ПДВ 1487,52 грн.)

Відтак, враховуючи наявність первинної документації у позивача, яка відповідає вимогах Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд вважає недоведеним факт безтоварності операцій з ПП "Вельд".

Що ж до фінансово-господарських відносин із ТзОВ Фірма «Нектар» (м. Дніпропетровськ, вул. Фурманова, 15 код ЄДРПОУ-24422645), суд бере до уваги те, що такі були оформлені договором № 909 від 02.04.2012 року, відповідно до якого здійснювалась реалізація товару (мед). За період лютий,квітень,травень,серпень 2012 року позивачем отримано товару на суму - 28741,92 грн., в тому числі ПДВ - 4790,28 грн., згідно наступних накладних № 41 від 17.02.2012 року на загальну суму 6955,20 грн ( в т.ч. ПДВ 1159,20 грн), № 14 від 17.04.2012 року на загальну суму 1999,80 грн. (в т.ч. ПДВ 333,26 грн.), № 11 від 11.05.2012 року на загальну суму 2542,62 грн. (в т.ч. ПДВ 423,77 грн.) № 27 від 21.05.2012 року на загальну суму 5113,50 грн. (в т.ч. ПДВ 852,25 грн.), № 14 від 09.08.2012 року на загальну суму 12130,80 грн. (в т.ч. 2021,80 грн.).

Відповідач обґрунтовує наявність порушень податкового законодавства позивачем лише покликаючись на акт ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська надіслано про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Нектар» (код за ЄДРПОУ 24422645) з питань правомірності проведених господарських відносин з платниками податків за період: з грудня 2011р. по листопад 2012р. від 25.02.2013 № 271/226/24422645, та встановлені розбіжності між ТзОВ ТВК «Львівхолод» та ТОВ «Нектар» згідно Системи автоматизованого співставлення податких зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПС України, оскільки перевіркою неможливо підтвердити факт поставки товарів (послуг) від ТОВ «Нектар». Таке твердження відповідача не береться судом до уваги, оскільки Позивач надав всі первинні документи, які спростовують доводи відповідача про нереальність господарських операції з ТОВ «Нектар».

Судом взято до уваги те, що Договір позивача № 296 з ТзОВ «Альтінг-Груп» (м.Львів, вул. Угороська,22, ЄДРПОУ-34814749) був укладений 10.02.2012 року, відповідно до якого здійснювалась реалізація товару - туалетний папір. Так, на підтвердження отримання вказаного товару, ТзОВ «Альтінг-Груп» надало позивачу податкову накладну № 19 від 10.02.2012 року на загальну суму 27456,00 грн. (в т.ч. ПДВ 4576,00 грн).

Покликання відповідача на акт ДПІ у Галицькому районі м. Львова Львівської області ДПС про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ „Альтінг груп", (код ЄДРПОУ 34814749) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках із ТзОВ „Броксид" (код ЄДРПОУ 37700428), ТзОВ „Восток-Люкс Сервіс" (код ЄДРПОУ 37604090) за лютий 2012 року., та встановлені розбіжності між ТзОВ ТВК «Львівхолод» та ТзОВ „Альтінг груп" згідно Системи автоматизованого співставлення податких зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПС України перевіркою неможливо підтвердити факт поставки товарів (послуг) від ТзОВ „Альтінг груп" за період червень 2012р. розцінюється судом критично, оскільки реальність операцій має встановлюватись шляхом аналізу первинної документації платника податків, а не шляхом застосування суб'єктивного висновку ревізорів, що викладена в актах перевірки контрагентів. Надані позивачем первинні документи, відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», містять всі обов'язкові реквізити та необхідну інформацію, а тому такі правомірно були відображені позивачем в податковому обліку і включені під час формування об'єкта оподаткування.

Суд не бере до уваги обґрунтування відповідача щодо відсутності реальності операції з ПП «Евіт», оскільки таке зроблене не на підставі документів, які були надані до перевірки, а лише на підставі акта про неможливість проведення зустрічної звірки Приватного підприємства «Евіт» (код за ЄДРПОУ 32307992) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р від 04.03.201 Зр №224/22.5-07/32307992. Натомість в матеріалах справи є податкова накладна № 24 від 19.09.2012 року на загальну суму 25440,00 грн. (в т.ч. ПДВ 4240,00 грн). Як вбачається із банківської виписки від 19.09.2012 року вказаний товар був повністю оплачений.

Фінансово-господарські відносини позивача з ПП «Соломія плюс Олівія» підтверджуються укладеним договором № 45 від 03.01.2012 року та видатковими накладними № 79 від 01.01.2012 року; № 97 від 04.01.12 р.; № 117 від 04.01.12 р.; №256 від 06.08.12 р.; №349 від 10.01.12; №349/1 від 11.01.12; №467 від 13.01.12;№487 від 17.01.12;№563 від 20.01.12;№541 від 24.01.12;№632 від 25.01.12;№574 від 27.01.12;№575 від 27.01.12;№638 від 30.01.12;№648 від 31.01.12;№649 від 31.01.12;№653 від 01.02.12;№691 від 03.02.12;№661 від 02.02.12;№688 від 04.02.12;№728 від 07.02.12;№001036 від 09.12.12;№729 від 10.02.12;№742 від 13.02.12;№728 від 14.02.12;№744 від 15.02.12;№816 від 20.02.12;№829 від 22.02.12;№830 від 24.02.12;№947 від 24.02.12;№841 від 27.02.12;№842 від 28.02.12 та податковими накладними за період 03.01.2012 року по 29.02.2012 року на загальну суму 1929604,87 грн. Оплата протягом січня-лютого 2012 року проведено через розрахунковий рахунок в сумі 2 739 057,31грн., а саме: 10.01.2013 року - 150 000грн., 17.01.2012 року - 100 000 грн., 19.01.2012 року - 50 000 грн., 26.01.2012 року - 150 000 грн., 31.01.2012 року - 436 000 грн., 31.01.2012 року - 500 000 грн., 17.02.12 - 250 000 грн., 24.02.2012 року - 100 000 грн., 28.02.12 - 170 000грн., 28.02.12 - 233 057,31грн., 29.02.12 - 600 000грн. До матеріалів справи позивачем були долучені товарно-транспортні накладні, які підтверджують факт відвантаження товару Покупцю.

Аналізуючи документи, які були надані позивачем до перевірки і долучені до матеріалів справи по відносинах з ПП «Соломія плюс Олівія», суд вважає необгрунтованим покликання відповідача виключно на висновки встановлені актом ДПІ у Личаківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області про результати позапланової виїзної перевірки ПП "Соломія плюс Олівія" (ЄДРПОУ 33562948) з питань взаємовідносин з ТОВ "БТК Євробуд" (ЄДРПОУ 33499358) за період з 28.07.2011р. по 24.11.2011р. та ТОВ "Інтергал Ай Ті" (ЄДРПОУ 37403533) за період з 01.11.2010 року по 31.10.2012 року від 09.09.2013 року № 53/22-40/ 33562948, оскільки такий акт не є доказом у даній справі і не може підтвердити відсутність здійснення операцій між позивачем та його контрагентами.

Що ж до взаємовідносин позивача із контрагентом ПП «Західна енергетична спілка» (Львівська область, Камянка-Бузький р-н, с.Вирів, вул. Замарстинівська, 127, ЄДРПОУ_01553681), судом встановлено, що останнє надавало позивачу послуги на підставі Договору №27/10/11-01 від 24.10.2011 року, а саме виконувало проектні, електромонтажні, електровимірювальні та пуско-налогоджувальні роботи по електропостачанню магазину «Рукавичка» за адресою: м.Львів, пр-т Чорновола,105.

Судом встановлено, що за період січень 2012 року позивачем отримано послуг на суму - 66524,46 грн. в тому числі ПДВ - 11087,41 грн., що підтверджується податковими накладними від 23.01.2012 року. На підтвердження наданих послуг, позивачем долучено до матеріалів справи копію зведеного кошторису витрат на виконання робіт з електропостачання магазину «Рукавичка» у м. Львові, пр. Чорновола, 105, виконаного ПП «Західна енергетична спілка», довідку про вартість виконаних будівельних робіт за січень 2012 року та акт № 01-23-002 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2012 рік.

Судом взято до уваги те, що обґрунтовуючи нереальність операцій з ПП «Західна енергетична спілка», відповідач наводить акт про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Західна енергетична спілка» (код ЄДРПОУ- 36153242) з питань перевірки наявності фінансово-господарських відносин та дотримання вимог податкового законодавства при проведенні операцій з ТОВ «БТК «Євробуд» (код ЄДРПОУ-33499358) за період з 01.08.2011 р. по 24.11.2011 р., TOB «Гарант-Буд-Сервіс» (код ЄДРПОУ-37635291) за період з 01.10.11 р. по 30.04.12 р., TOB «БК «Київбудмонтаж» (код ЄДРПОУ-37143832) за період з 01.03.2011 р. по 31.12.2011 р. та вересень 2012 р., TOB «БК АТР Груп» (код ЄДРПОУ- 37241554) за період з 01.08.2010 р. по 31.03.2013 р., TOB «Інтеграл АЙ ТІ» (код ЄДРПОУ-37403533) за період з 01.11.2011р. по 31.10.2012 р № 7/22-00/36153242 від 05.07.2013 р.

Також відповідач обґрунтовує свою позицію встановленими розбіжностями між ТзОВ ТВК «Львівхолод» та ПП «Західна енергетична спілка» згідно Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПС України . Зазначено, що перевіркою неможливо підтвердити факт поставки товарів (послуг) від ПП «Західна енергетична спілка» за період січень 2012р. Таке твердження відповідача на думку суду є необгрунтованим, оскільки сам по собі акт про неможливість проведення перевірки у контрагента не може свідчити про наявність порушень у діяльності позивача, оскільки для встановлення реального характеру взаємовідносин досліджується первинна документація платника податку, яку в даному випадку, надав позивач.

Що стосується відносин позивача з ТОВ Фірма «Постачбуд», то судом взято до уваги, що такі відбувались на підставі договору генерального підряду № 1874 від 18 жовтня 2012 року. Як вбачається із умов вказаного договору, генеральний підрядник (ТОВ Фірма «Постачбуд») зобов'язується на свій ризик виконати відповідно до умов договору реконструкцію приміщення, яке розташоване в смт. Куликів вул. Загородна 1а, а спів- Замовник (позивач ) зобов'язується оплатити цю роботу на умовах визначених даним Договором. Ціна в договорі визначена у розмірі 1 120 000 грн. в тому числі ПДВ. На підтвердження виконаних робіт, ТОВ Фірма «Постачбуд» оформило податкові накладні на суму 815 000,00 грн. Сторони підписали Акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2013 року. Оплата за виконані роботи у розмірі 815 000,00 грн., здійснювалась позивачем поступово, а саме 31.10.2013 року - 140 000 грн., 09.11.2012 р.- 80 000грн.; 15.11.2012 р. - 50 000 грн.; 23.11.2012 р. - 90 000 грн.; 04.12.2012 р. - 155 000 грн.;13.12.2012 р. - 90 000 грн.; 18.12.2012 р. - 100 000 грн.;25.12.2012 р. - 50 000 грн.28.12.2012 р. - 60 000 грн.

Суд зважає на те, що висновки про безтоварність операцій позивача з ТОВ Фірма «Постачбуд» були зроблені відповідачем на підставі системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів, між сумами податкових зобов'язань та/або податкового кредиту з податку на додану вартість та його контрагентів, де вказана розбіжність за жовтень 2012 року в сумі 23 333,33 грн., за грудень 2012 року в сумі 105 000,00 грн. по взаєморозрахунках з ТОВ Фірма «Постачбуд», у зв'язку з обнулениям податкового зобов'язання ТОВ Фірма «Постачбуд» ДПІ у Франківському районі м.Львова ГУ Міндоходів Львівської області на підставі акту від 16.10.2013р. №254/22-40/13795739 „Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ Фірма"Постачбуд" ЄДРПОУ 137957396 з питань господарських відносин з ТзОВ"Нові технології ТПВ" (код ЄДРПОУ 35921869) за період з 01.05.2012р. по 30.07.2012р., з ТзОВ "Будівельна компанія "Адена" (код ЄДРПОУ 37634172) за період з 01.10.2012р. по 31.05.2013р., з ТзОВ "Континент Профі" (код ЄДРПОУ 38544090).

Зазначені висновки податкового органу не можуть братись судом до уваги, оскільки такі не містять доказів, які б доводили наявність в діях позивача порушення податкового законодавства, натомість позивач надав суду всі необхідні документи, що в свою чергу дозволило останньому сформувати податковий кредит і відобразити проведену операцію у своєму бухгалтерському та податковому обліку.

Проаналізувавши всі первинні документи, якими були оформлені операції з ПП «Софія Тойс Плюс», ПП «Західна енергетична спілка», ПП «Вельд», ТзОВ «Фірма Нектар», ТзОВ «Альтінг-Груп», ПП «Евіт», ПП «Соломія Плюс Олівія», ТОВ Фірма «Постачбуд» суд приходить до переконання, що операції із вказаними контрагентами носять реальних характер, підтверджені первинними документами, які оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому твердження відповідача про порушення ТзОВ ТВК «Львівхолод» п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, (із змінами та доповненнями), що призвело до завищення витрат сформованих ТзОВ ТВК ''Львівхолод" при відсутності підтверджуючих документів по взаєморозрахунках із вищевказаними контрагентами на загальну суму 385 126 грн. в тому числі 1 кв.2012 року на суму 230 692 грн., 2 кв.2012 року на суму 29 036 грн., 3 кв.2012 року на суму 31 309 грн., 4 кв.2012 року на суму 94 089 грн. не відповідає дійсності та не підтверджується жодним доказом, а також завищення позивачем податкового кредиту у сумі 910 362,37 грн., а саме по періодах: січень 2012 - 79 279,41грн., лютий 2012 - 63 947,16грн., квітень 2012 - 333,26грн., травень 2012 - 1 276,02грн., червень 2012 - 4 198,06грн., серпень 2012 - 2 021,80грн., вересень 2012 - 4 240,00грн., жовтень 2012 - 23 333,33грн., листопад 2012- 18 817,94 грн., грудень 2012 - 712 915,40грн.є недоведеним та таким, що не підтверджується жодним належним та допустимим доказом.

Також не відповідають дійсності і спростовується матеріалами справи твердження відповідача про порушення ТзОВ ТВК «Львівхолод» п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.4, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), тобто віднесення до складу податкового кредиту суму ПДВ без податкових накладних у грудні 2012 року на суму 607915,40 грн., а саме: підприємством отримано від ПАТ «Концерн Хлібпром» , ПП «Універсал Л», ПП КФ «Прометей», ТзОВ «Компанія Войтович», ТОВ «Євро Вік» продукти харчування, на вартість яких були отримані податкові накладні, проте, ТзОВ ТВК «Львівхолод» частково втрачено податкові накладні, про що свідчить Акт про втрату документів . Як зазначає відповідач, згідно реєстру отриманих податкових накладних за грудень 2012 року ТзОВ ТВК «Львівхолод» до складу податкового кредиту віднесено суму ПДВ без наявних податкових накладних, які включено до податкового кредиту у грудні 2012 року та відображено в рядку 10.1 Податкових декларацій з податку на додану вартість за грудень 2012 року, що подана в СДПІ з ОВП у м.Львові МГУ Міндоходів (Декларація подана за № 9085241009 від 18.01.2013 року), по податкових накладних :

1. від 31.12.2012 року № 5751 на загальну суму 2053873,8 грн., в т.ч. ПДВ 342312,3 грн. ПАТ «Концерн Хлібпром»;

2. від 31.12.2012 року № 346 на загальну суму 850034,88 грн., в т.ч. ПДВ 141672,48 грн. ПП «Універсал Л»;

3. від 31.12.2012 року № 161/46 на загальну суму 320097,24 грн., в т.ч. ПДВ 53349,54 грн. ПП КФ «Прометей»;

4. від 31.12.2012 року № 122 на загальну суму 364319,94 грн., в т.ч. ПДВ 60719,99 грн. ТзОВ «Компанія Войтович»;

5. від 12.12.2012 № 216/4 на загальну суму 59166,54 грн., в т.ч. ПДВ 9861,09 грн. ТОВ «Євро Вік».

На спростування такої інформації ревізорів, позивачем надано копії витягів з Єдиного реєстру податкових накладних № 5133108, 5131531, 5132239, 5132405 від 05.05.2014р по вказаних контрагентах, що підтверджують наявність податкових накладних.

Так, відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПКУ платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Позивач зазначає, що податкові накладні від ПАТ «Концерн Хлібпром», ПП «Універсал Л», ПП КФ «Прометей», ТзОВ «Компанія Войтович» та ТОВ «Євро Вік» у грудні 2012 року були внесені у Єдиний реєстр податкових накладних, а отже вони вважаються електронними документами, що складені із дотриманням вимог пп. б) п. 201.1 ст. 201 ПКУ. А тому сума ПДВ у розмірі 607915,40 грн. була віднесена до складу податкового кредиту за наявності відповідних первинних документів, які були своєчасно отримані від постачальників та правомірно віднесені до складу податкового кредиту у грудні 2012 року.

Таким чином висновок податкового органу про неправомірне віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, які у порушення вимог п. 198.6 ст. 198 ПКУ по вказаних контрагентах не знайшов своє підтвердження.

Згідно ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток складаються з витрат операційної діяльності та інших витрат, крім витрат, визначених в пунктах 138.3 та у статті 139 ПКУ. Витрати операційної діяльності складаються, зокрема, із собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПКУ.

П. 138.10.5., п. 138.10 ст. 138 ПК України передбачено, що до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів за користування кредитами та позиками та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених ПКУ, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, що включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень ( стандартів ) бухгалтерського обліку.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Як вбачається з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а по зазначених операціях придбання результатів робіт (послуг) повинні бути в наявності.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини четвертої статті 70 КАС України обставини, які повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до частини другої статті 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом взято до уваги те, що Вищий Адміністративний Суд України в Інформаційному листі від 20.07.2010р. №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» наголосив, що дослідженню підлягають: реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Зокрема, підлягає встановленню статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність платника податку щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Вищим Адміністративним Судом України в п.2 вищевказаного листа окремо наголошено, що відсутність платника податків за місцем реєстрації не є підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування, задекларованої платником податків.

Відсутність контрагента за юридичною адресою не є підставою для невизнання податкового кредиту позивача, оскільки дана обставина не може свідчити про те, що нами не отримувалось товарів (робіт, послуг). Податковий орган, на відміну від платника, є єдиним учасником податкових правовідносин, який має законодавче право і обов'язок контролювати дотримання громадянами і юридичними особами вимог законодавства про податки та збори.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії»Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Вказаний підхід до визначення недопустимості порушення майнових прав особи знаходить своє продовження у праві Європейського союзу, зокрема у Шостій Директиві № 77/388/ЄЕС від 17 травня 1977 року щодо гармонізації законодавства держав-членів стосовно податків з обороту (надалі - також «Шоста Директива»),

Закон України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» визначає сферу оподаткування (зокрема, непрямі податки) як пріоритетну сферу для виконання програми адаптації українського законодавства. Даний закон визначає, що елементом адаптації законодавства має стати перевірка проектів законів України та інших нормативно-правових актів на їх відповідність acquis communautaire (право ЄЄ) з метою недопущення прийняття актів, які суперечать acquis Європейського Союзу. Тобто, податкове законодавство України, а, відповідно, його тлумачення та застосування, не може суперечити положенням Шостої Директиви. Це підтверджується позицією Суду Європейського Союзу (Суд ЄЄ), яка відповідно застосовується ЄСПЛ для вирішення справи «Булвес» АД проти Болгарії», а саме: «...Операції самі по собі не визнаються недійсними через шахрайство з ПДВ, складають поставки товарів чи послуг особою, яка виступає у ролі платника податку, та економічну діяльність в розумінні статей 2(1). 4 та (1) Шостої Директиви, де такі поставки і така діяльність відповідають об'єктивним критеріям, на яких базуються визначення даних термінів, незважаючи на наміри іншого продавця, який приймає участь у тій самій низці поставок та/або потенційно шахрайський характер будь-якої іншої операції платником податку, який розглядається, про що платник податку не знав і не міг знати. Право на податковий кредит особи зі статусом платника податку, яка здійснює такі операції, не може залежати від факту, що у низці поставок, в яку входять ці операції, попередня чи наступна операція є недійсною через шахрайство з ПДВ, про яке платник податку не знав і не міг знати».

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» в Україні являються джерелом права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналізуючи діюче на момент виникнення спірних правовідносин законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що твердження органу державної податкової служби є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, у суду відсутні правові підстави вважати оскаржувані податкові повідомлення-рішення правомірними.

Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 КАС України, -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів від 31.12.2013 року № 0000493910 та № 0000483910 .

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича компанія "Львівхолод" (79034, м. Львів, вул.. Угорська, 22, ЄДРПОУ № 01553681) судовий збір в сумі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 22 травня 2014 року.

Суддя Сакалош В.М.