Ухвала

від 11.11.2014 по справі 813/3029/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2014 р. Справа № 876/5774/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Матковської З. М., Гулида Р. М.,

за участю секретаря Гнатик А. З.

представника позивача Зазуляк А. М.

представника відповідача Несторак Х. І.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2014 року у справі № 813/3029/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробничої компанії "Львівхолод" до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

14 квітня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича компанія "Львівхолод" звернулося з адміністративним позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, яким просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000493910 та №0000493810 від 31 грудня 2013 року.

Позов мотивує тим, що необхідними підставами для включення до складу валових витрат відповідних сум витрат є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, що позивачем зроблено правомірно, і чого не спростовано відповідачем в акті перевірки та не доведено належними доказами.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2014 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів від 31 грудня 2013 року № 0000493910 та № 0000483910.

З таким рішенням суду не погодився відповідач. Подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що до перевірки не представлено документів, які б фіксували факт здійснення операцій з перевезення товару перевізником та містили інформацію про номенклатуру товару, сертифікатів відповідності, товарно-транспортних накладних, шляхових листів.

Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, підтримав апеляційну скаргу, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.

Вивчивши матеріали справи судом апеляційної інстанції встановлено, що з 21 жовтня 2013 року до 20 грудня 2013 року відповідачем проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2012 року до 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2012 року до 31 грудня 2012 року.

За результатами перевірки складено акт №273/39-10/01553681 від 24 грудня 2013 року, відповідно до якого в ході перевірки встановлено порушення позивачем пунктів 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 910362,38 грн. Також встановлено порушення підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на 92518 грн.

На основі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000483910 від 31 грудня 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1365543,57 грн, з яких 910362,38 грн - за основним платежем і 455181,19 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення №0000493910 від 31 грудня 2013 року, яким збільшено суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 138777 грн, з яких 92518 грн - за основним платежем і 46259 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями

Відповідно до матеріалів справи, приймаючи оскаржені податкові повідомлення-рішення відповідач виходив з того, що правочини між позивачем та ПП "Софія Тойс Плюс", ПП "Західна енергетична спілка", ПП "Вельд", ТзОВ "Фірма Нектар", ТзОВ "Альтінг-Груп", ПП "Евіт", ПП "Соломія Плюс Олівія" не мали на меті реального здійснення господарських операцій, а відтак суми за цими правочинами не можуть бути віднесені до податкового кредиту.

На підтвердження факту реальності правочинів з ПП "Софія Тойс Плюс" позивачем додано:

- договір поставки № 986 від 24 грудня 2012 року укладеного з ПП "Софія Тойс Плюс", відповідно до умов якого ПП "Софі Тойс Плюс" зобов'язується передати у власність ТзОВ ТВК "Львівхолод" товар в термін передбачений цим договором, а покупець зобов'язується прийняти товар та здійснити його оплату відповідно до умов цього Договору.

- податкові накладні № 135 від 13 листопада 2012 року на загальну суму 123740,75 грн (ПДВ - 20623,46 грн) та № 242 від 23 листопада 2012 року на загальну суму 31014,42 грн (ПДВ - 5169,07 грн).

Факт оплати за договором підтверджується платіжними дорученнями № 50819 від 12 листопада 2012 року на суму-30000 грн та №10091 від 30.11.2011р. на суму - 3000 грн

Водночас, відповідно до акта перевірки висновки про безтоварність господарських операцій між позивачем та ПП "Софія Тойс Плюс" зроблено на основі акта про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Софія Тойс-Плюс", щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ "Взлет-Ера" за листопад 2012 року, грудень 2012 року, лютий 2013 року, квітень 2013 року від 20 серпня 2013 року № 374/22- 1009/37398356, складеним ДПІ у Шевченківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області та на основі даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПС України.

На підтвердження факту реальності правочинів з ПП "Вельд" позивачем додано:

- договір №ВТ 0029/10/1827 від 10 листопада 2010 року, відповідно до якого ПП "Вельд" зобов'язується передати у власність Покупця - ТзОВ ТВК "Львівхолод" товар, а саме, продукти харчування в термін передбачений цим договором, а покупець зобов'язується прийняти товар та здійснити його оплату відповідно до умов цього Договору.

- податкові накладні № 1989 на реалізований товар на загальну суму 16354,14 грн. (ПДВ - 2710,54 грн), № 2159 на загальну суму 8925,12 грн (ПДВ - 1487,52 грн)

Висновки про безтоварність господарських операцій між позивачем та ПП "Вельд" зроблено на основі акта ДПІ у Печерському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Вельд" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період травень - липень 2012 року, вересень- жовтень 2012 року від 7 березня 2013 року №898/22.9/31606857, та даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПС України.

На підтвердження факту реальності правочинів з ТзОВ Фірма "Нектар" позивачем додано:

- договір № 909 від 2 квітня 2012 року, відповідно до якого здійснювалась реалізація товару (мед).

- податкові накладні № 41 від 17 лютого 2012 року на загальну суму 6955,20 грн (ПДВ - 1159,20 грн), № 14 від 17 квітня 2012 року на загальну суму 1999,80 грн (ПДВ - 333,26 грн), № 11 від 11 травня 2012 року на загальну суму 2542,62 грн (ПДВ - 423,77 грн) № 27 від 21 травня 2012 року на загальну суму 5113,50 грн (ПДВ - 852,25 грн), № 14 від 9 серпня 2012 року на загальну суму 12130,80 грн (ПДВ - 2021,80 грн)

Висновки про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТзОВ Фірма "Нектар" зроблено на основі акта ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська надіслано про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Нектар" з питань правомірності проведених господарських відносин з платниками податків за період: з грудня 2011 року по листопад 2012 року від 25 лютого 2013 року № 271/226/24422645 та даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПС України.

На підтвердження факту реальності правочинів з ТзОВ "Альтінг-Груп" позивачем додано:

- договір № 296 з ТзОВ "Альтінг-Груп" від 10 лютого 2012 року, відповідно до якого здійснювалась реалізація товару - туалетного паперу.

- податкову накладну № 19 від 10 лютого 2012 року на загальну суму 27456 грн (ПДВ - 4576 грн)

Висновки про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТзОВ "Альтінг-Груп" зроблено на основі акта ДПІ у Галицькому районі м. Львова Львівської області ДПС про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ „Альтінг груп" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках із ТзОВ „Броксид", ТзОВ „Восток-Люкс Сервіс" за лютий 2012 року та даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПС України.

На підтвердження факту реальності правочинів з ПП "Евіт" позивачем додано:

- податкову накладну № 24 від 19 вересня 2012 року на загальну суму 25440 грн (ПДВ - 4240 грн)

- банківську виписку від 19 вересня 2012 року на підтвердження факту оплати

Висновки про безтоварність господарських операцій між позивачем та ПП "Евіт" зроблено на основі акта про неможливість проведення зустрічної звірки Приватного підприємства "Евіт" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 1 січня 2012 року до 31 грудня 2012 року від 4 березня 2013 року №224/22.5-07/32307992.

На підтвердження факту реальності правочинів з ПП "Соломія плюс Олівія" позивачем додано:

- договір № 45 від 3 січня 2012 року між позивачем та ПП "Соломія плюс Олівія"

- видаткові накладні № 79 від 1 січня 2012 року; № 97 від 4 січня 2012 року; № 117 від 4 січня 2012 року; №256 від 6 серпня 2012 року; №349 від 10 січня 2012 року; №349/1 від 11 січня 2012 року; №467 від 13 січня 2012 року; №487 від 17 січня 2012 року; №563 від 20 січня 2012 року; №541 від 24 січня 2012 року; №632 від 25 січня 2012 року; №574 від 27 січня 2012 року; №575 від 27 січня 2012 року; №638 від 30 січня 2012 року; №648 від 31 січня 2012 року; №649 від 31 січня 2012 року; №653 від 1 лютого 2012 року; №691 від 3 лютого 2012 року; №661 від 2 лютого 2012 року; №688 від 4 лютого 2012 року; №728 від 7 лютого 2012 року; №001036 від 9 грудня 2012 року; №729 від 10 лютого 2012 року; №742 від 13 лютого 2012 року; №728 від 14 лютого 2012 року; №744 від 15 лютого 2012 року; №816 від 20 лютого 2012 року; №829 від 22 лютого 2012 року; №830 від 24 лютого 2012 року; №947 від 24 лютого 2012 року;№841 від 27 лютого 2012 року; №842 від 28 лютого 2012 року

- податкові накладні за період 3 січня 2012 року по 29 лютого 2012 року на загальну суму 1929604,87 грн

- товарно-транспортні накладні, які підтверджують факт відвантаження товару Покупцю.

Відповідно до акта перевірки висновки про безтоварність господарських операцій між позивачем та ПП "Соломія плюс Олівія" зроблено на основі акта ДПІ у Личаківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області про результати позапланової виїзної перевірки ПП "Соломія плюс Олівія" з питань взаємовідносин з ТОВ "БТК Євробуд" за період з 28 липня 2011 року до 24 листопада 2011 року та ТОВ "Інтергал Ай Ті" за період з 1 листопада 2010 року до 31 жовтня 2012 року від 9 вересня 2013 року № 53/22-40/ 33562948.

На підтвердження факту реальності правочинів з ПП "Західна енергетична спілка" позивачем додано:

- податкові накладні від 23 січня 2012 року

- зведений кошторису витрат на виконання робіт з електропостачання магазину "Рукавичка" у м. Львові, пр. Чорновола, 105

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт за січень 2012 року

- акт № 01-23-002 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2012 рік

Висновки про безтоварність господарських операцій між позивачем та ПП "Західна енергетична спілка" зроблено на основі акта про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Західна енергетична спілка" з питань перевірки наявності фінансово-господарських відносин та дотримання вимог податкового законодавства при проведенні операцій з ТОВ "БТК "Євробуд" за період з 1 серпня 2011 року до 24 листопада 2011 року, TOB "Гарант-Буд-Сервіс" за період з 1 жовтня 2011 року по 30 квітня 2012 року, TOB "БК "Київбудмонтаж" за період з 1 березня 2011 року по 31 грудня 2011 року та вересень 2012 року, TOB "БК АТР Груп" за період з 1 серпня 2010 року по 31 березня 2013 року, TOB "Інтеграл АЙ ТІ" за період з 1 листопада 2011 року по 31 жовтня 2012 року № 7/22-00/36153242 від 5 липня 2013 року та даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПС України.

На підтвердження факту реальності правочинів з ТОВ Фірма "Постачбуд" позивачем додано:

- договір генерального підряду № 1874 від 18 жовтня 2012 року, відповідно до якого генеральний підрядник (ТОВ Фірма "Постачбуд") зобов'язується на свій ризик виконати відповідно до умов договору реконструкцію приміщення, яке розташоване в смт. Куликів вул. Загородна 1а, а спів- Замовник (позивач) зобов'язується оплатити цю роботу на умовах визначених даним Договором

- податкові накладні на суму 815000 грн

- акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2013 року

Висновки про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ Фірма "Постачбуд" зроблено на основі акта ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ Міндоходів Львівської області від 16 жовтня 2013 року №254/22-40/13795739 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ Фірма "Постачбуд" з питань господарських відносин з ТзОВ "Нові технології ТПВ" за період з 1 травня 2012 року по 30 липня 2012 року, з ТзОВ "Будівельна компанія "Адена" за період з 1 жовтня 2012 року по 31 травня 2013 року, з ТзОВ «Континент Профі».

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Як передбачено пунктом 198.2 цієї статті, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 цієї статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Виходячи з вимог вказаного вище Закону, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

При цьому, згідно з частиною 2 цієї статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції.

Частиною 2 статті 3 цього Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 2.4 глави 2 Положення "Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 5 червня 1995 року №168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно із пунктами 2.15-2.16 глави 2 вказаного Положення, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документів обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна зв'язку показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним документам, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, юридичним або фізичним особам.

Отже, первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту, сформування податкового зобов'язання у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків його контрагентами (або контрагентами контрагентів позивача), в тому числі - несплата податкових зобов'язань останніми, порушує право особи мирно володіти своїм майном, про що вказано у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі-Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства в розумінні статті 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі-ЄСПЛ), які згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477, мають в Україні значення джерела права.

Зокрема, у рішенні у справі "Щокін проти України" ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнано тільки, якщо здійснене на умовах, передбачених законом.

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії у випадку неправомірних дій іншої компанії підтверджується численними рішеннями Європейського суду з прав людини. Так, пункту 71 рішення у справі "Булвес проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні в справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії". У пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника з тим, щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б. Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Вказаний підхід до визначення недопустимості порушення майнових прав особи знаходить своє продовження у праві Європейського союзу, зокрема, у Шостій Директиві №77/388/ЄЕС від 17 травня 1977 року щодо гармонізації законодавства держав-членів стосовно податків з обороту (надалі-Шоста Директива).

Закон України "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" від 18 березня 2004 року №1629 визначає сферу оподаткування (зокрема, непрямі податки) як пріоритетну сферу для виконання програми адаптації українського законодавства. Даний закон визначає, що елементом адаптації законодавства має стати перевірка проектів законів України та інших нормативно-правових актів на їх відповідність acquis communautaire (право ЄС) з метою недопущення прийняття актів, які суперечать праву Європейського Союзу. Тобто, податкове законодавство України, а відповідно його тлумачення та застосування, не може суперечити положенням Шостої Директиви.

Це підтверджується позицією Суду Європейського Союзу (Суд ЄС), яка відповідно застосовується ЄСПЛ для вирішення справи "Булвес проти Болгарії", а саме: "Операції самі по собі не визнаються недійсними через шахрайство з ПДВ, складають поставки товарів чи послуг особою, яка виступає у ролі платника податку, та економічну діяльність в розумінні статей 2(1). 4 та (1) Шостої Директиви, де такі поставки і така діяльність відповідають об'єктивним критеріям, на яких базуються визначення даних термінів, незважаючи на наміри іншого продавця, який приймає участь у тій самій низці поставок та/або потенційно шахрайський характер будь-якої іншої операції платником податку, який розглядається, про що платник податку не знав і не міг знати".

Право на податковий кредит особи зі статусом платника податку, яка здійснює такі операції, не може залежати від факту недійсності попередньої або наступної операції у низці поставок, в яку входять ці операції, через шахрайство з ПДВ, про яке платник податку не знав і не міг знати.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, порушення вимог чинного податкового законодавства будь-яким суб'єктом господарювання по ланцюгу постачання при здійсненні господарських операцій не повинно тягти за собою відповідальність іншого учасника господарських взаємовідносин. Тобто один суб'єкт господарювання не відповідає за дії (бездіяльність) іншого у разі порушення останнім норм відповідного законодавства.

Якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках, то відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством.

Відображення суми податкових зобов'язань провадиться платником податку на підставі результатів господарської діяльності.

Відповідно до вимог ПК України, який регулює, зокрема, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, підставою, що позбавляє платника податків права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, є не підтвердження його податковими накладними, або підтвердження податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 ПК України, проте, як в ході проведення перевірки, так і в ході судового розгляду справи, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження наявності таких обставин, так само як і не надано доказів на порушення позивачем вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України.

Відтак суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції про безпідставність прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень та необхідність їх скасування.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2014 року у справі № 813/3029/14 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів з дати складення в повному обсязі.

.

Головуючий Кузьмич С. М.

Судді Матковська З. М.

Гулид Р. М.

Повний текст ухвали складено 16 листопада 2014 року