Постанова

від 10.06.2015 по справі 813/3029/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2015 року №813/3029/14

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сасевича О.М.,

за участю секретаря судового засідання Чижук М.М.,

представника позивача Зазуляка А.М.,

представника відповідача Гладій О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробничої компанії «Львівхолод» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.12.2013 року №0000493910, №0000483910, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича компанія «Львівхолод» (надалі - ТзОВ ТВК «Львівхолод») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.12.2013 року №0000493910, №0000483910.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19.05.2014 року в адміністративній справі №813/3029/14 позовні вимоги ТзОВ ТВК «Львівхолод ТзОВ ТВК «Львівхолод» було задоволено повністю.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідачем було оскаржено постанову суду від 19.05.2014 року в апеляційному порядку.

Так, ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2014 року апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів було залишено без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.05.2014 року у справі №813/3029/14 - без змін.

Не погодившись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.04.2015 року касаційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів було задоволено частково, рішення попередніх судових інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що спірні господарські операції не знайшли у повній мірі свого підтвердження відповідними первинними документами, які відображають реальність господарських операцій та є підставою для формування податкового обліку платника податків. А тому, Вищий адміністративний суд України вказав на необхідність при новому розгляді справи належним чином перевірити доводи сторін щодо реальності здійснення позивачем господарських операцій з його контрагентами та правильності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за цими операціями, дати оцінку як вже приєднаним до справи доказам, так і новим доказам, що будуть виявлені в судовому розгляді справи, з дотриманням вимог ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України та зробити юридично правильний висновок щодо прав і обов'язків сторін.

Відповідно до вимог ст.15-1 Кодексу адміністративного судочинства України та за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, адміністративну справу №813/3029/14 було передано на розгляд судді Львівського окружного адміністративного суду Сасевичу О.М.

Згідно ухвали від 20.04.2015 року, справу було прийнято суддею Сасевичем О.М. до свого провадження та призначено її до судового розгляду.

На обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що оспорювані ним податкові повідомлення-рішення були прийняті контролюючим органом із порушенням норм матеріального права та є такими, що суперечать чинному законодавству України.

Так, позивач зазначає, що відповідачем було проведено планову виїзну перевірку ТзОВ ТВК «Львівхолод», за результатами якої податковим органом було встановлено, що господарські операції між позивачем та рядом підприємств-контрагентів (ПП «Софія Тойс Плюс», ПП «Західна енергетична спілка», ТзОВ «Вельд», ТзОВ «Фірма Нектар», ТзОВ «Альтінг-Груп», ПП «Евіт», ПП «Соломія Плюс Олівія», ТОВ Фірма «Постачбуд») були нереальними й насправді не відбувалися. Окрім того, відповідачем було встановлено формування податкового кредиту з ПДВ по операціях із ПАТ «Концерн Хлібпром» , ПП «Універсал Л», ПП КФ «Прометей», ТзОВ «Компанія Войтович», ТОВ «Євро Вік» за відсутності податкових накладних, що є протиправним. У зв'язку з чим, відповідачем було прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, якими збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, податку на додану вартість, а також застосовано до позивача фінансові (штрафні) санкції.

Однак, позивач стверджує, що такі висновки податкового органу є помилковими, оскільки його операції із ПП «Софія Тойс Плюс», ПП «Західна енергетична спілка», ТзОВ «Вельд», ТзОВ «Фірма Нектар», ТзОВ «Альтінг-Груп», ПП «Евіт», ПП «Соломія Плюс Олівія», ТОВ Фірма «Постачбуд» носили реальний і товарний характер. Реальність таких операцій підтверджується належними та допустимими доказами - укладеними договорами, накладними, податковими накладними, фактом оплати за придбаний товар/послуги, прийняттям та використанням товару у господарській діяльності позивача та іншими первинними документами. При цьому, позивач підкреслює, що первинні документи, які складалися при документуванні господарських операцій і які були надані контролюючому органу при перевірці, відповідають усім вимогам чинного законодавства та є достатньою законною підставою для відображення в бухгалтерському і податковому обліку відповідних операцій. Також позивач зазначає, що формування податкового кредиту з ПДВ по операціях із ПАТ «Концерн Хлібпром» , ПП «Універсал Л», ПП КФ «Прометей», ТзОВ «Компанія Войтович», ТОВ «Євро Вік» було здійснене правомірно, позаяк, у даному випадку податкові накладні були складені в електронній формі, у зв'язку з чим існування їх в паперовій формі є зайвим.

Також позивач відзначає, що висновки відповідача про порушення, допущені позивачем, ґрунтуються лише на відомостях внутрішніх інформаційних систем податкової служби та на інформації про порушення податкового законодавства, які були допущені контрагентами позивача та третіми особами. Проте, таке не відповідає принципу індивідуальної відповідальності платника податків, а крім того, викладені відповідачем обставини не можуть достовірно свідчити про порушення норм податкового законодавства саме позивачем.

Таким чином, на переконання позивача, відповідач не надав належної правової оцінки дійсній суті та змісту його правовідносин із контрагентами, не дослідив первинних документів, складених за наслідками такої господарської діяльності, та не врахував інших доказів і обставин, які однозначно вказують на правомірність дій позивача та відсутність з його сторони порушень чинного податкового законодавства.

У зв'язку із наведеним, ТзОВ ТВК «Львівхолод» стверджує, що не допускало та не мало наміру допускати порушень податкового законодавства України, реально виконало вчинені зі своїми контрагентами правочини та дотрималося при цьому всіх приписів чинного законодавства. Такі обставини достатньо й повно підтверджуються наявними доказами, а тому, на переконання позивача, він мав право формувати податковий кредит за рахунок ПДВ, сплаченого в ціні придбаних товарів, робіт і послуг, а також мав право відносити сплачені кошти до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, у той же час висновки відповідача ґрунтувалися на безпідставних припущеннях і є помилковими, а отже не можуть бути підставою для прийняття контролюючим органом рішень щодо позбавлення ТзОВ ТВК «Львівхолод» правомірних податкових вигод.

Ураховуючи наведене, позивач переконаний, що відповідач, ґрунтуючись на помилкових і безпідставних висновках про порушення ТзОВ ТВК «Львівхолод» податкового законодавства, прийняв незаконні податкові повідомлення-рішення №0000493910 і №0000483910 від 31.12.2013 року, а тому, їх слід визнати протиправними та скасувати.

Відповідач проти позовних вимог заперечив та вказав на законність оспорюваних податкових повідомлень-рішень, виходячи з наступного.

Так, як було встановлено відповідачем, за результатами перевірки позивача, ряд господарських операцій між ТзОВ ТВК «Львівхолод» та ПП «Софія Тойс Плюс», ПП «Західна енергетична спілка», ТзОВ «Вельд», ТзОВ «Фірма Нектар», ТзОВ «Альтінг-Груп», ПП «Евіт», ПП «Соломія Плюс Олівія», ТОВ Фірма «Постачбуд», які були відображені позивачем в податковому обліку, фактично не мали місце та не відбувалися.

Відповідач зазначив, що це підтверджується даними системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань, що в свою чергу обумовлене відомостями перевірок, проведених податковими органами щодо ТзОВ ТВК «Львівхолод» та ПП «Софія Тойс Плюс», ПП «Західна енергетична спілка», ТзОВ «Вельд», ТзОВ «Фірма Нектар», ТзОВ «Альтінг-Груп», ПП «Евіт», ПП «Соломія Плюс Олівія», ТОВ Фірма «Постачбуд» і їх контрагентів по ланцюжку постачання. На переконання відповідача такі перевірки однозначно засвідчили неможливість здійснення контрагентами позивача реальної господарської діяльності, а відтак, їх операції з ТзОВ ТВК «Львівхолод» теж були фіктивними. У зв'язку із чим, віднесення коштів, сплачених позивачем таким контрагентам, до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та формування податкового кредиту є протиправним.

Окрім того, відповідач указав на те, що позивачем було віднесено до податного кредиту суми ПДВ по операціях із ПАТ «Концерн Хлібпром» , ПП «Універсал Л», ПП КФ «Прометей», ТзОВ «Компанія Войтович», ТОВ «Євро Вік», які не підтверджуються податковими накладними, наявними у позивача. Як засвідчується зібраними в ході перевірки матеріалами, ці податкові накладні були ТзОВ ТВК «Львівхолод» втраченими, проте про такі обставини Підприємством податкові органи не було повідомлено, а тому воно не має право відносити відповідні суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Зважаючи на що, відповідач вважає, що позивачем у результаті порушення приписів податкового законодавства було безпідставно занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток і податку на додану вартість, а тому, висновки та рішення податкового органу є обґрунтованими й законними, спрямованими виключно на захист прав та інтересів держави від протиправних дій недобросовісних платників податків, у зв'язку з чим підстави для скасування податкових повідомлень-рішень№0000493910 і №0000483910 від 31.12.2013 року відсутні.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, письмових поясненнях та просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечила, надала пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях, наголосила на правомірності спірних податкових повідомлень-рішень №0000493910 і №0000483910 від 31.12.2013 року й зазначила, що вони прийняті в повній відповідності з чинним законодавством України та просила суд у позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, показання свідка, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті (у т.ч. нові докази, зібрані при новому розгляді справи), суд, із урахуванням висновків і вказівок Вищого адміністративного суду України, вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що в період із 21.10.2013 року по 20.12.2013 року Спеціалізованою Державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м.Львові МГУ Міндоходів було проведено планову виїзну перевірку ТзОВ ТВК «Львівхолод» (код ЄДРПОУ 01553681) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт №273/39-10/01553681 від 24.12.2013 року, у якому зафіксовано, зокрема, наступні порушення податкового законодавства, допущені ТзОВ ТВК «Львівхолод» у своїй діяльності:

1) п.п.138.1, 138.2, 139.1.9 Податкового кодексу України, у наслідок чого занижено розмір податку на прибуток у розмірі на загальну суму 92 518 грн., а саме по періодах:1 кв. 2012 року - 60 087 грн., 2 кв. 2012 року - 6 097 грн., З кв. 2012 року - 6 575 грн., 4 кв. 2012 - 19 759 грн.;

2) п.п.14.1.181, 14.1.185, 14.1.191, 185.1, 188.1, 198.2, 198.3, 198.6, 200.1, 201.10, 201.4, 201.6 Податкового кодексу України у наслідок чого занижено розмір податку на додану вартість всього в сумі 910 362,38 грн., а саме по періодах за: січень 2012 року - 79 279,41грн., лютий 2012 року - 63 947,16 грн., квітень 2012 року - 333,26 грн., травень 2012 року - 1 276,02 грн., червень 2012 року - 4 198,06 грн., серпень 2012 року - 2 021,80 грн., вересень 2012 року - 4 240,00 грн., жовтень 2012 року - 23 333,33 грн., листопад 2012 року - 18 817,94 грн., грудень 2012 року - 712 915,40 грн.

Як випливає зі змісту акту №273/39-10/01553681 від 24.12.2013 року, контролюючий орган дійшов висновку, що операції між ТзОВ ТВК «Львівхолод» та ПП «Софія Тойс Плюс», ПП «Західна енергетична спілка», ТзОВ «Вельд», ТзОВ «Фірма Нектар», ТзОВ «Альтінг-Груп», ПП «Евіт», ПП «Соломія Плюс Олівія», ТОВ Фірма «Постачбуд» 2012 році не носили реального характеру, а були лише документовані на папері з метою отримання податкових вигод.

Так, в акті зазначено, що у листопаді 2012 року ТзОВ ТВК «Львівхолод» отримало від ПП «Софія Тойс Плюс» товар, проте, реальне здійснення таких операцій було неможливим і не мало місця. При цьому, відповідач посилається на розбіжності в системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і дані акта №374/22-1009/37398356 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Софія Тойс Плюс» з питань підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Взлет-Ера» за листопад 2012 року, складеного 20.08.2013 року ДПІ у Шевченківському районі м.Львова. Окрім того, відповідач посилається на акт №433/22.5/32257266 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Взлет-Ера», складений 10.04.2013 року ДПІ у м.Полтаві.

Також відповідач в акті вказує на те, що у січні 2012 року ТзОВ ТВК «Львівхолод» отримало від ПП «Західна енергетична спілка» послуги, проте, реальне здійснення таких операцій було неможливим і не мало місця. При цьому, відповідач посилається на розбіжності в системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і дані акта №7/22-00/36153242 про неможливість проведення документальної виїзної перевірки ПП «Західна енергетична спілка», складеного 05.07.2013 року ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області ДПС.

Відповідач в акті вказує і на те, що в червні 2012 року ТзОВ ТВК «Львівхолод» отримало від ТзОВ «Вельд» товари, проте, реальне здійснення таких операцій було неможливим і не мало місця. При цьому, відповідач посилається на розбіжності в системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і дані акта №898/22.9/31606857 про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Вельд», складеного 07.03.2013 року ДПІ у Печерськом районі м.Києва.

Також відповідач в акті вказує на те, що в лютому, квітні, травні, серпні 2012 року ТзОВ ТВК «Львівхолод» отримало від ТзОВ «Фірма Нектар» товари, проте, реальне здійснення таких операцій було неможливим і не мало місця. При цьому, відповідач посилається на розбіжності в системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і дані акта №271/226/24422645 про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Фірма Нектар», складеного 25.02.2013 року ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська.

Окрім того, відповідач в акті вказує на те, що в лютому 2012 року ТзОВ ТВК «Львівхолод» отримало від ТзОВ «Альтінг-Груп» товари, проте, реальне здійснення таких операцій було неможливим і не мало місця. При цьому, відповідач посилається на розбіжності в системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і дані акта про результати документальної позапланової перевірки ТзОВ «Альтінг-Груп» з питань взаєморозрахунків із ТзОВ «Броксид» та ТзОВ «Восток-Люкс Сервіс» за лютий 2012 року, складеного ДПІ у Галицькому районі м.Львова.

Також відповідач в акті вказує на те, що у вересні 2012 року ТзОВ ТВК «Львівхолод» отримало від ПП «Евіт» товари, проте, реальне здійснення таких операцій було неможливим і не мало місця. При цьому, відповідач посилається на розбіжності в системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і дані акта №224/22.5-07/32307922 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Евіт», складеного 04.03.2013 року ДПІ у Оболонському районі м.Києва.

Також відповідач в акті вказує на те, що в січні, лютому 2012 року ТзОВ ТВК «Львівхолод» отримало від ПП «Соломія Плюс Олівія» товари, проте, реальне здійснення таких операцій було неможливим і не мало місця. При цьому, відповідач посилається на розбіжності в системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і дані акта №53/22-40/33562948 про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Соломія Плюс Олівія» з питань взаєморозрахунків із ТОВ «БТК Євробуд» та ТОВ «Інтергал Ай Ті», складеного 04.03.2013 року ДПІ у Личаківському районі м.Львова.

Відповідач в акті, зокрема, вказує і на те, що в листопаді, грудні 2012 року ТзОВ ТВК «Львівхолод» отримало від ТОВ Фірма «Постачбуд» послуги, проте, реальне здійснення таких операцій було неможливим і не мало місця. При цьому, відповідач посилається на розбіжності в системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і дані акта №254/22-40/13795739 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Фірма «Постачбуд» з питань відносин із ТзОВ «Нові технології ТПВ», ТзОВ «Будівельна компанія «Адена», та ТзОВ «Континент Профі», складеного 16.10.2013 року ДПІ у Франківському районі м.Львова. Окрім того, відповідач посилається на акти №1264/22.3/37634172 і №178/22.1/37634172 про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Будівельна компанія «Адена», складені 04.04.2013 року і 04.07.2013 ДПІ у Печерському районі м.Києва.

Як указано в акті перевірки №273/39-10/01553681 від 24.12.2013 року, зазначені вище відомості системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і актів, складених податковими органами, свідчать про неможливість здійснення контрагентами позивача господарських операцій з третіми особами, що, на думку відповідача, свідчить також про неможливість здійснення операцій і з позивачем.

Окрім цього, контролюючий орган в акті №273/39-10/01553681 від 24.12.2013 року вказує на те, що позивачем за відсутності податкових накладних у грудні 2012 року, було віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціях із ПАТ «Концерн Хлібпром», ПП «Універсал Л», ПП КФ «Прометей», ТзОВ «Компанія Войтович», ТОВ «Євро Вік», що не відповідає нормам Податкового кодексу України та спричинило заниження податкового зобов'язання з ПДВ.

У зв'язку з чим, на підставі акту №273/39-10/01553681 від 24.12.2013 року, відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000483910 від 31.12.2013 року щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на податку на прибуток (92 518 грн.) та штрафними санкціями (46 259 грн.) і №0000493910 від 31.12.2013 року щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість (910 362,38 грн.) та штрафними санкціями (455 181,19 грн.).

Не погоджуючись із діями та рішеннями Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів та вважаючи свої права порушеними рішеннями суб'єкта владних повноважень позивачем було заявлено означений позов, у якому ТзОВ ТВК «Львівхолод» стверджує про відсутність підстав для прийняття відповідачем оспорюваних податкових повідомлень-рішень за відсутності порушень ним податкового законодавства та, відповідно, про протиправність таких податкових повідомлень-рішень.

Розглянувши доводи сторін і дослідивши підстави прийняття суб'єктом владних повноважень оспорюваних рішень, суд відзначає наступне.

Ураховуючи висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства, котрі здебільшого ґрунтуються на даних актів про перевірки податковими органами контрагентів позивача або на даних актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, суд дає цьому критичну оцінку, з огляду на таке.

На переконання суду, обґрунтування податковим органом своїх висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства (та подальше позбавлення його права на податкові вигоди й притягнення до відповідальності) тими обставинами, які були зафіксовані в актах про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача є безпідставним. Суд відзначає, що виходячи, зокрема, зі змісту Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України №236 від 22.04.2011 року, акт про неможливість проведення зустрічної звірки за своєю природою призначений виключно для засвідчення факту об'єктивної неможливості здійснення зустрічної звірки, а не фактів порушення платниками податків податкового чи іншого законодавства. При цьому, суд вважає, що сама по собі неможливість реалізації органами державної податкової служби визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок вказаного контрагента не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства (тим більше особою, якої така зустрічна звірка безпосередньо не стосувалася).

Отже, акти про неможливість проведення зустрічної звірки не можуть розглядатися як належне підтвердження фактів порушення платником податків податкового законодавства, здобуте в ході перевірки, тим більше, що акти, на які посилається відповідач, стосуються не безпосередньо позивача, а його контрагентів.

Також, як вбачається зі змісту акта №273/39-10/01553681 від 24.12.2013 року, дані актів за наслідками перевірок, проведених щодо контрагентів позивача, не містять висновків чи достовірно встановлених обставин щодо нереальності операцій саме позивача в своїх стосунках із такими контрагентами.

При цьому, суд також відзначає, що навіть можливе встановлення факту порушень податкового чи іншого законодавства, які були допущені контрагентами платника податків, не означає автоматично, що такі ж порушення допущені платником податків, який мав господарські стосунки з таким порушником. Суд наголошує на тому, що платник податків не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Слід зазначити, що при провадженні своєї діяльності позивач не зобов'язаний здійснювати перевірку легальності чи правомірності діяльності своїх контрагентів, дотримання ними законодавства України, повноваження їх представників тощо, - для цього позивачеві не надано відповідних повноважень та компетенції й він позбавлений ефективної можливості уникати чи попереджувати співпрацю із несумлінними платниками податків. У той же час, співпраця та наявність господарських відносин із особами, які допустили порушення законодавства, не свідчить автоматично про допущення порушень самим позивачем, за умови якщо ним особисто порушень закону допущено не було.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання, у випадку неправомірних дій іншого, визначено й у практиці Європейського Суду з прав людини. Зокрема, у п.71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Саппорт Сентр» проти Болгарії», п.23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції.

Тому, допущені порушення податкового законодавства постачальником товару, робіт чи послуг тягнуть негативні наслідки саме для такої особи та не впливають на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість чи формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування. Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для висновку про необґрунтованість податкової вигоди.

А тому, суд ще раз наголошує, що висновки про порушення податкового законодавства контрагентами позивача чи іншими особами не можуть автоматично підтверджувати порушення податкового законодавства самим позивачем, а позивач як платник податку не повинен нести наслідків невиконання своїми контрагентами вимог закону. Така позиція узгоджується й із висновками Верхового Суду України, висловленими, зокрема, у постанові від 31.01.2011 року в справі №21-47а10, постанові від 11.12.2007 року у справі №21-1376во06.

Більш того, при новому розгляді даної справи позивачем було надано суду докази, які обґрунтовують помилковість і необґрунтованість висновків податкового органу, що базувалися на інформації про перевірки чи неможливість проведення зустрічних звірок щодо контрагентів позивача, що береться судом до уваги.

Так, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.06.2013 року у справі №816/2137/13-а (в цій частині рішення залишено без змін) було визнано протиправними дії ДПІ у м.Полтаві Полтавської області ДПС по проведенню зустрічної звірки відносно суб'єкта господарювання ТзОВ «Взлет-Ера» з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.02.2010 року по 28.02.2013 року, за результатами якої складено акт №433/22.5/32257266 від 10.04.2013 року, на котрий посилається відповідач в акті №273/39-10/01553681 від 24.12.2013 року, що ставить під обґрунтований сумнів можливість використання даних такого акта як належного носія достовірної доказової інформації, особливо з врахуванням постулату щодо неможливості породження правомірних наслідків у результаті протиправних дій.

Також, постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 28.03.2013 року в справі №823/2408/13-а було скасовано податкове повідомлення-рішення №0000882202 від 25.01.2013 року щодо збільшення суми грошового зобов'язання ТзОВ «Вельд» за наслідками документальної позапланової невиїзної перевірки вказаного Товариства. При цьому, судом було встановлено реальність здійснення ТзОВ «Вельд» господарської діяльність у період, який є тотожний періоду, за котрий було складено акт №898/22.9/31606857 від 07.03.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Вельд», на котрий посилається відповідач у акті №273/39-10/01553681 від 24.12.2013 року як на підтвердження факту нездійснення цим Підприємством господарської діяльності. Відтак, висновки Окружного адміністративного суду м.Києва спростовують припущення податкових органів про нездійснення контрагентом позивача господарських операцій у спірний період.

Також, постановою Дніпропетровського окружного адміністративний суду від 26.02.2014 року в справі № 804/1292/14 було визнано протиправними дії ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська щодо внесення коригувань до автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок», зокрема, до підсистеми «Аналітична система» на підставі висновків, викладених в акті №271/226/24422645 від 25.02.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Фірма Нектар», на котрий посилається відповідач у акті №273/39-10/01553681 від 24.12.2013 року, та зобов'язано податковий орган відновити відповідні показники податкових зобов'язань указаного Підприємства. Зазначене рішення суду також береться до уваги при вирішенні даної справи як свідчення необґрунтованості посилання відповідача на відомості акта №271/226/24422645 від 25.02.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Фірма Нектар».

У той же час, постановою Львівського окружного адміністративний суду від 17.10.2013 року в справі №813/6490/13-а було визнано протиправними дії ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі ГУ Міндоходів у Львівській області щодо внесення в програмне забезпечення АС «Аудит» та електронну базу даних «Автоматизована система співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» висновків акту №7/22-00/36153242 від 05.07.2013 року про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Західна енергетична спілка», на котрий посилається відповідач в акті №273/39-10/01553681 від 24.12.2013 року, та зобов'язано податковий орган відновити відповідну податкову інформацію по цьому Підприємству. Зазначене рішення суду також береться до уваги при вирішенні даної справи як свідчення необґрунтованості посилання відповідача на відомості акта №7/22-00/36153242 від 05.07.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Західна енергетична спілка».

Також, постановою Львівського окружного адміністративний суду від 16.01.2014 року в справі №813/8969/13-а було визнано протиправними дії ДПІ у Франківському районі м.Львова щодо коригування у внутрішніх електронних базах сум податкового зобов'язання по податкового кредиту на підставі акта №273/39-10/01553681 від 24.12.2013 року про результати документальної позапланової перевірки ТзОВ Фірма «Постачбуд» і зобов'язано виключити зі всіх електронних баз даних ДПА України відповідні висновки, що вказує на необґрунтованість акта №254/22-40/13795739 від 16.10.2013 року в частині використання даних із інформаційних баз податкової служби, внесених за таким актом №254/22-40/13795739 від 16.10.2013 року.

Окрім цього, позивач покликається на подальше спростування висновків відповідача щодо нереальності господарських операцій із ТзОВ «Альтінг-Груп» та ПП «Соломія Плюс Олівія» податковим органом. Так, постановою про закриття кримінального провадження від 21.07.2014 року, винесеною старшим слідчим з ОВС п'ятого відділу кримінальних розслідувань СУ ФР Міндоходів, було закрито кримінальне провадження №320141001100000044 по факту ухилення від сплати податків службовими особами ТзОВ ТВК «Львівхолод». При цьому, в такій постанові (яка, зокрема, містить протоколи допиту керівників ТзОВ «Альтінг-Груп», ПП «Соломія Плюс Олівія») відображено факти реальності здійснення операцій із продажу зазначеними підприємствами (ТзОВ «Альтінг-Груп» і ПП «Соломія Плюс Олівія») товарів на користь позивача та їх фактичне використання в його діяльності.

Відтак, ураховуючи наявні матеріали справи, у тому числі докази, зібрані під час нового розгляду справи в суді першій інстанцій, суд приходить до переконання, що обставини, якими в акті №254/22-40/13795739 від 16.10.2013 року відповідач обґрунтовує нереальність і безтоварність господарських операцій між ТзОВ ТВК «Львівхолод» та ПП «Софія Тойс Плюс», ПП «Західна енергетична спілка», ТзОВ «Вельд», ТзОВ «Фірма Нектар», ТзОВ «Альтінг-Груп», ПП «Евіт», ПП «Соломія Плюс Олівія», ТОВ Фірма «Постачбуд», а саме - відомості з інформаційних баз даних податкової служби та акти перевірок і акти про неможливість проведення зустрічних звірок щодо контрагентів позивача чи третіх осіб - не можуть самі по собі достовірно свідчити про нереальність спірних операцій, які здійснювалися платником податків - позивачем.

У той же час, матеріали справи містять документи, які вказують на реальність здійснення господарських операцій між ТзОВ ТВК «Львівхолод» та ПП «Софія Тойс Плюс», ПП «Західна енергетична спілка», ТзОВ «Вельд», ТзОВ «Фірма Нектар», ТзОВ «Альтінг-Груп», ПП «Евіт», ПП «Соломія Плюс Олівія», ТОВ Фірма «Постачбуд» та підтверджують їх фактичне виконання.

Так, на підтвердження факту реальності правочинів із ПП «Софія Тойс Плюс» позивачем надано договір поставки №986 від 24.12.2012 року, відповідно до умов якого ПП «Софі Тойс Плюс» зобов'язується передати у власність ТзОВ ТВК «Львівхолод» товар в термін передбачений договором, а покупець (позивач) зобов'язується прийняти товар та здійснити його оплату. Також позивачем надано податкові накладні №135 від 13.11.2012 року на загальну суму 123 740,75 грн. (ПДВ 20 623,46 грн.) та №242 від 23.11.2012 року на загальну суму 31 014,42 грн. (ПДВ 5 169,07 грн.), видаткові накладні №135 від 13.11.2012 року, №242 від 23.11.2012 року, товарно-транспортні накладні від 14.11.2012 року та від 23.11.2012 року. Окрім цього, позивачем надано докази оплати за даним договором (платіжні доручення від 12.11.2012 року, 30.11.2011 року, 12.12.2012 року, 21.12.2012 року, 25.12.2012 року, 22.01.2013 року) та докази використання товару в господарській діяльності позивача (карточки руху товару).

На підтвердження факту реальності правочинів з ТзОВ «Вельд» позивачем надано договір №ВТ 0029/10/1827 від 10.11.2010 року, відповідно до якого ТзОВ «Вельд» зобов'язується передати у власність ТзОВ ТВК «Львівхолод» товар, а саме, продукти харчування в термін передбачений договором, а покупець зобов'язується прийняти товар та здійснити його оплату. Додатково позивачем надано податкові накладні №1989 на загальну суму 16 354,14 грн. (ПДВ 2 710,54 грн.), №2159 на загальну суму 8 925,12 грн. (ПДВ 1 487,52 грн.), видаткові накладні від 11.06.2012 року, 25.06.2012 року, товарно-транспортні накладні за червень 2012 року. Окрім цього, позивачем надано докази оплати за даним договором (платіжне доручення від 11.07.2012 року) та докази використання товару в господарській діяльності позивача (карточки руху товару).

На підтвердження факту реальності правочинів з ТзОВ Фірма «Нектар» позивачем надано договір №909 від 02.04.2012 року, відповідно до якого здійснювалась реалізація товару (мед). Також позивачем надано видаткові накладні №41 від 17.02.2012 року на загальну суму 6 955,20 грн. (ПДВ 1 159,20 грн.), №14 від 17.04.2012 року на загальну суму 1 999,80 грн. (ПДВ 333,26 грн.), №11 від 11.05.2012 року на загальну суму 2 542,62 грн. (ПДВ 423,77 грн.) №27 від 21.05.2012 року на загальну суму 5 113,50 грн. (ПДВ 852,25 грн.), №14 від 09.08.2012 року на загальну суму 12 130,80 грн. (ПДВ 2021,80 грн.), податкові накладні від 06.04.2012 року, 14.02.2012 року, 11.05.2012 року, 21.05.2012 року, 09.08.2012 року. Окрім цього, позивачем надано докази оплати за даним договором (платіжне доручення від 25.04.2012 року, 02.07.2012 року, 17.07.2012 року, 31.07.2012 року, 16.08.2012 року, 25.09.2012 року, 16.10.2012 року) та докази використання товару в господарській діяльності позивача (карточки руху товару).

На підтвердження факту реальності правочинів із ТзОВ «Альтінг-Груп» позивачем надано договір №296 від 10.02.2012 року, відповідно до якого здійснювалась реалізація товару - туалетного паперу. Також позивачем надано податкову накладну №19 від 10.02.2012 року на загальну суму 27 456 грн. (ПДВ 4 576 грн., видаткову накладну №19 від 10.02.2012 року, товарно-транспортну накладну від 10.02.2012 року. Окрім цього, позивачем надано докази використання товару в господарській діяльності позивача (карточки руху товару).

На підтвердження факту реальності правочинів з ПП «Евіт» позивачем надано рахунок від 18.09.2012 року, податкову накладну №24 від 19.09.2012 року на загальну суму 25 440 грн. (ПДВ 4 240 грн.), видаткову накладну №1/27092012 від 27.09.2012 року. Окрім того, позивачем надано банківську виписку від 19.09.2012 року на підтвердження факту оплати за товар та докази використання товару в господарській діяльності позивача (карточки руху товару).

На підтвердження факту реальності правочинів з ПП «Соломія плюс Олівія» позивачем надано договір №45 від 03.01.2012 року, а також видаткові накладні №79 від 01.01.2012 року; №97 від 04.01.2012 року; №117 від 04.01.2012 року; №256 від 06.08.2012 року; №349 від 10.01.2012 року; №349/1 від 11.01.2012 року; №467 від 13.01.2012 року; №487 від 17.01.2012 року; №563 від 20.01.2012 року; №541 від 24.01.2012 року; №632 від 25.01.2012 року; №574 від 27.01.2012 року; №575 від 27.01.2012 року; №638 від 30.01.2012 року; №648 від 31.01.2012 року; №649 від 31.01.2012 року; №653 від 01.02.2012 року; №691 від 03.02.2012 року; №661 від 02.02.2012 року; №688 від 04.02.2012 року; №728 від 07.02.2012 року; №001036 від 09.12.2012 року; №729 від 10.02.2012 року; №742 від 13.02.2012 року; №728 від 14.02.2012 року; №744 від 15.02.2012 року; №816 від 20.02.2012 року; №829 від 22.02.2012 року; №830 від 24.02.2012 року; №947 від 24.02.2012 року;№841 від 27.02.2012 року; №842 від 28.02.2012 року та податкові накладні за період з 03.01.2012 року по 29.02.2012 року на загальну суму 1 929 604,87 грн. і товарно-транспортні накладні, які підтверджують факт відвантаження товару покупцю. Окрім того, позивачем надано платіжні доручення від 10.01.2013 року, 17.01.2012 року, 19.01.2012 року, 26.01.2012 року, 31.01.2012 року, 17.02.2012 року, 24.02.2012 року, 28.02.2012 року, 29.02.2012 року на підтвердження факту оплати за товар та докази використання товару в господарській діяльності позивача (карточки руху товару).

На підтвердження факту реальності правочинів з ПП «Західна енергетична спілка» позивачем надано договір №27/10/11-01 від 24.10.2011 року, зведений кошторис витрат на виконання робіт з електропостачання магазину «Рукавичка» у м.Львові, пр.Чорновола, 105, довідку про вартість виконаних будівельних робіт за січень 2012 року, акт №01-23-002 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2012 рік, податкові накладні від 23.01.2012 року. Окрім того, позивачем надано платіжні доручення від 26.01.2012 року та 03.02.2012 року на підтвердження факту оплати за послуги.

На підтвердження факту реальності правочинів з ТОВ Фірма «Постачбуд» позивачем надано договір генерального підряду №1874 від 18.10.2012 року, відповідно до якого генеральний підрядник (ТОВ Фірма «Постачбуд») зобов'язується на свій ризик виконати відповідно до умов договору реконструкцію приміщення, яке розташоване в смт.Куликів, вул.Загородна 1а, а співзамовник (позивач) зобов'язується оплатити цю роботу. Також позивачем надано податкові накладні на суму 815 000 грн., акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2013 року. Окрім того, позивачем надано платіжні доручення на підтвердження факту оплати за послуги.

Розглянувши вказані вище документи, суд приходить до висновку про те, що вони є належним доказом досягнення їх сторонами домовленостей щодо здійснення, у відповідності до погоджених умов, конкретних господарських операцій, спрямованих на задоволення їх інтересів та на реалізацію господарської компетенції таких юридичних осіб. Дослідивши ж первинні документи, які складалися сторонами при здійсненні вказаних господарських операцій (договори, акти виконаних робіт та ін.), суд відзначає, вони за своїм змістом засвідчують підставність проведення цих операцій та підтверджують факт їх виконання сторонами, тобто факт дійсного постачання товару та надання послуг на користь ТзОВ ТВК «Львівхолод». Проаналізувавши зазначені документи, суд вважає, що вони вповні відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які ставляться до підприємств у частині здійснення облікової політики, та містять необхідні для первинних документів дані, що дозволяє достовірно встановити обсяги та зміст відповідних господарських операцій. Окрім того, у матеріалах справи наявні й інші документи, які суд оцінює як такі, що вказують на реальне здійснення господарських операцій (товарно-транспортні накладні), спрямування наміру учасників відносин на реальне виконання господарських операцій (документи про оплату за товари і послуги), використання придбаних товарів і послуг у власній діяльності позивача.

У зв'язку з чим, беручи до уваги усі докази в їх сукупності, суд не знаходить достатнього та належного підтвердження того, що спірні господарські операції між ТзОВ ТВК «Львівхолод» і ПП «Софія Тойс Плюс», ПП «Західна енергетична спілка», ТзОВ «Вельд», ТзОВ «Фірма Нектар», ТзОВ «Альтінг-Груп», ПП «Евіт», ПП «Соломія Плюс Олівія», ТОВ Фірма «Постачбуд» є нереальними та безтоварними, а навпаки, зібрані у справі докази засвідчують зворотне. Таким чином, зібрані й досліджені в цій справі докази свідчать про реальне виконання конкретних господарських операцій між позивачем і його контрагентами, у той час як доводи відповідача про зворотне не знайшли свого підтвердження.

Згідно п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Статтею 138 Податкового кодексу України визначено склад витрат та порядок їх визнання, зокрема, до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються витрати операційної діяльності, які визначаються згідно з п.п.138.4, 138.6-138.9, 138.10.2-138.10.4, 138.11 Податкового кодексу України, інші витрати, визначені згідно з п.п.138.5, 138.10.5, 138.10.6, 138.11, 138.12 140.1 і ст.141 Податкового кодексу України, крім витрат, визначених у п.138.3 та у ст.139 Податкового кодексу України.

Витрати операційної діяльності, у відповідності до п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розд.ІІ Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Нормами ст.198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності) тощо.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 Податкового кодексу України.

У зв'язку із наведеним, враховуючи наявні матеріали справи та зважаючи на недоведеність нереальності чи безтоварності господарських операцій, суд приходить до висновку про правомірність формування позивачем витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, а також про правомірність віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по операціях між ТзОВ ТВК «Львівхолод» і ПП «Софія Тойс Плюс», ПП «Західна енергетична спілка», ТзОВ «Вельд», ТзОВ «Фірма Нектар», ТзОВ «Альтінг-Груп», ПП «Евіт», ПП «Соломія Плюс Олівія», ТОВ Фірма «Постачбуд».

Щодо доводів відповідача про порушення зі сторони ТзОВ ТВК «Львівхолод», яке полягало у включенні до податкового кредиту сум ПДВ по операціях із ПАТ «Концерн Хлібпром», ПП «Універсал Л», ПП КФ «Прометей», ТзОВ «Компанія Войтович», ТОВ «Євро Вік» без відповідних податкових накладних, то суд відзначає наступне.

Як указує ТзОВ ТВК «Львівхолод» та засвідчується матеріалами справи, позивачу були виписані наступні податкові накладні: ПАТ «Концерн Хлібпром» - №5751 від 31.12.2012 року на загальну суму 2 053 873,80 грн. (ПДВ 342 312,30 грн.); ПП «Універсал Л» - №346 від 31.12.2012 року на загальну суму 850 034,88 грн. (ПДВ 141 672,48 грн.); ПП КФ «Прометей» Філія «Львівський молочний комбінат» - №161/46 від 31.12.2012 року на загальну суму 320 097,24 грн. (ПДВ 53 349,54 грн.); ТзОВ «Компанія Войтович» - №122 від 31.12.2012 року на загальну суму 364 319,94 грн. (ПДВ 60 719,99 грн.); ТОВ «Євро Вік» - №216/4 від 12.12.2012 року на загальну суму 59 166,54 грн. (ПДВ 9 861,09 грн.). При цьому, такі податкові накладні були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Абзацами 1, 2 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 Податкового кодексу України. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до Податкового кодексу України.

Як передбачено абз.1-3 п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Окрім цього, відповідно до п.п.14.1.60 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, Єдиний реєстр податкових накладних - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Також і норми Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1246 від 29.12.2010 року передбачають, що до реєстру вносяться відомості податкових накладних, складених в електронній формі. Зокрема, згідно з п.2 цього Порядку внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування, до Реєстру здійснюється шляхом подання протягом операційного дня зазначених документів в електронній формі Державній податковій службі з використанням електронного цифрового підпису та внесення відповідних відомостей до Реєстру.

Таким чином, реєстрація податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних засвідчує складення таких документів (податкових накладних) в електронній формі, а відтак, в силу абз.3 п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України такі податкові накладні можуть існувати та бути надані покупцю товарів, робіт чи послуг не в паперовому вигляді, а в електронній формі.

Тож, суд приходить до висновку, що податкові накладні по операціях із ПАТ «Концерн Хлібпром», ПП «Універсал Л», ПП КФ «Прометей», ТзОВ «Компанія Войтович», ТОВ «Євро Вік» були складені в електронній формі, що відповідало приписам чинного податкового законодавства та у зв'язку з чим існування таких же документів у паперовому вигляді не є обов'язковим. При цьому, на час проведення відповідачем перевірки у грудні 2013 року такі податкові накладні існували, позаяк були складені в грудні 2012 року, що свідчить про належне підтвердження кредиту податковими накладними, виписаними в електронній формі та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, у частині ПДВ, сплаченого на користь контрагентів позивача - ПАТ «Концерн Хлібпром», ПП «Універсал Л», ПП КФ «Прометей», ТзОВ «Компанія Войтович», ТОВ «Євро Вік».

У відповідності до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такий підхід узгоджується також з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у п.110 рішення у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися й позиції, висловленої у рішенні Європейського Суду з прав людини у п.53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».

Так, наведені Спеціалізованою Державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м.Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами при закупівлі товарів і послуг факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, а також правомірність формування позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту за рахунок сум ПДВ, сплачених контрагентам позивача в ціні товарів і послуг. Відповідач же, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки та заперечення, і ним не було спростовано доводів позивача.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України регламентовано, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що суб'єкт владних повноважень, прийнявши оскаржувані рішення, не дотримався принципу верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, вимог чинного податкового законодавства України та передбачених ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що для відновлення порушених прав та інтересів позивача податкові повідомлення-рішення від 31.12.2013 року №0000493910, №0000483910 слід визнати протиправними і скасувати, відповідно, заявлені позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.2, 7-14, 18, 19, 69-72, 86, 87, 94, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 31.12.2013 року №0000493910.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 31.12.2013 року №0000483910.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробничої компанії «Львівхолод» сплачений судовий збір у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сасевич О.М.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 15 червня 2015 року.