13/200-06-7383
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
23 січня 2007 р. № 13/200-06-7383
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,
розглянувши матеріали касаційної скарги дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями державного головного підприємства “Медісан” лікувально-оновлюючої асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова “Санаторій “Сенетатя”, смт Сергіївка, м. Білгород-Дністровський Одеської області (далі - Підприємство)
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.11.2006
зі справи № 13/200-06-7383
за позовом Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Одеса
до Підприємства
про стягнення 6 000 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Одеської області від 07.09.2006, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.11.2006, в позові відмовлено.
Підприємство звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою від 15.12.2006 № 131, в якій просить оскаржувану постанову апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення.
Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність повернення касаційної скарги з огляду на таке.
Відповідно до частини четвертої статті 111 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) до касаційної скарги додаються докази сплати державного мита.
Згідно зі статтею 45 і частиною першою статті 46 ГПК України заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом (крім випадків, встановлених законодавством) у порядку і розмірі, встановлених законодавством України. Порядок і розмір сплати державного мита встановлено Декретом Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 “Про державне мито” (далі –Декрет).
Відповідно до підпункту “а” пункту 2 статті 3 Декрету ставку державного мита із позовних заяв майнового характеру встановлено в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За приписами підпункту “г” пункту 2 статті 3 Декрету розмір ставки державного мита, зокрема, із касаційних скарг на рішення і постанови становить 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру –50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Оскільки в даному разі ціна позову становить 6 000 грн., то з урахуванням розміру неоподатковуваного мінімуму, встановленого пунктом 22.5 статті 22 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, та характеру даного спору при поданні касаційної скарги відповідачем у справі мало бути сплачено державне мито в сумі 51 грн., фактично ж згідно з квитанцією від 18.12.2006 № 8 перераховано лише 42, 50 грн.
Таким чином, до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому розмірі, що згідно з пунктом 4 частини першої статті 1113 ГПК України є підставою для повернення цієї скарги.
Водночас частиною третьою згаданої статті ГПК України передбачено, що після усунення обставин, зазначених, зокрема, в пункті 4 частини першої цієї статті сторона у справі має право повторно подати касаційну скаргу.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 8 Декрету сплачене Підприємством державне мито в сумі 42, 50 грн. підлягає поверненню з державного бюджету.
Керуючись пунктом 4 частини першої та частиною другою статті 1113 ГПК України, Вищий господарський суд України
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.11.2006 зі справи № 13/200-06-7383 повернути дочірньому підприємству з іноземними інвестиціями державного головного підприємства “Медісан” лікувально-оновлюючої асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова “Санаторій “Сенетатя”.
2. Повернути дочірньому підприємству з іноземними інвестиціями державного головного підприємства “Медісан” лікувально-оновлюючої асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова “Санаторій “Сенетатя” державне мито в сумі 42, 50 грн. Видачу довідки на повернення державного мита доручити господарському суду Одеської області.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Б. Львов
Суд | Вищий господарський суд України |
Дата ухвалення рішення | 23.01.2007 |
Оприлюднено | 20.08.2007 |
Номер документу | 388185 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Вищий господарський суд України
Селіваненко В.П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні