Постанова

від 19.05.2014 по справі 2/5007/109/11(2-1268/06)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2014 року Справа № 2/5007/109/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Алєєвої І.В.

Євсікова О.О.

за участю представників:

Позивача -1: не з'явився;

Позивача -2: ОСОБА_2 - особисто;

Відповідача: Телічка Ю.А., дов. № б/н від 15.04.2014 року;

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на рішення господарського суду Житомирської області від 20.08.2013 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.12.2013 року

у справі № 2/5007/109/11 господарського суду Житомирської області

за позовом ОСОБА_4

ОСОБА_5

до товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівфото" (правонаступник - товариство з обмеженою відповідальністю "М.І.Ф.")

про визнання права власності на частку в майні товариства

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2006 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулись до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівфото", представництва Фонду Державного майна України в м. Бердичеві, просили поновити строк позовної давності; визнати недійсним договір купівлі-продажу приміщення загальною площею 309,3 кв. м., розташованого у АДРЕСА_1, укладений 28.12.1996 року між представництвом Фонду Державного майна України в м. Бердичеві та товариством з обмеженою відповідальністю "Бердичівфото"; визнати за позивачами право власності на відповідну частку зазначеного приміщення (т. 1, а.с. 4-6).

Письмовими поясненнями відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Бердичівфото" позов визнало, посилаючись на те, що воно використало кошти у вигляді приватизаційних майнових сертифікатів та грошей для придбання спірного приміщення, які належали на праві приватної власності позивачам (т. 1, а.с. 49).

Додатковою позовною заявою позивачі, відмовившись від позову в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 28.12.1996 року, просили визнати за ОСОБА_4 право власності на частку вищевказаного приміщення у розмірі 1,4% його вартості та за ОСОБА_5 право власності на частку у розмірі 32,1% його вартості (т. 1, а.с. 103-104).

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 24.05.2006 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_4 право власності на частку приватизованого приміщення, яке розташоване по АДРЕСА_1 у розмірі 1,4% його вартості; визнано за ОСОБА_5 право власності на частку вказаного приміщення у розмірі 32,1% його вартості (т. 1, а.с. 108-109).

У лютому 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Бердичівфото" звернулось Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області з заявою про перегляд вищезгаданого рішення за нововиявленими обставинами, вважаючи такою постанову про закриття провадження у кримінальній справі від 04.01.2011 року, якою, на думку заявника, встановлена незаконність використання ОСОБА_5 приватизаційних майнових сертифікатів; просило прийняте у справі рішення скасувати та відмовити у позові (т. 1, а.с. 206).

У запереченнях позивач - ОСОБА_4 не вбачала підстав для перегляду судового акту за нововиявленими обставинами (т. 2, а.с. 7-8).

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 09.06.2011 року зупинено провадження у справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівфото" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду до набрання законної сили рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі за позовом ОСОБА_4 та інших до Державного реєстратора Черняхівської районної державної адміністрації про визнання незаконними відмов у вчинені реєстраційних дій (т. 2, а.с. 12-13).

Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 09.08.2011 року ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 09.06.2011 року скасовано. Провадження у справі закрито (т. 2, а.с. 26).

У вересні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Бердичівфото" звернулось до господарського суду Житомирської області з заявою про перегляд рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 24.05.2006 року у справі № 2-1268/06 за нововиявленими обставинами, посилаючись на вищезгадану постанову у кримінальній справі від 04.01.2011 року (т. 3, а.с. 1).

Рішенням господарського суду Житомирської області від 09.11.2011 року рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 24.05.2006 року у справі 2-1268/06 скасовано (т. 3, а.с. 35-36).

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.02.2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення господарського суду Житомирської області від 09.11.2011 року в частині скасування рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 24.05.2006 року без змін (т. 3, а.с. 92-94).

Постановою Вищого господарського суду України від 22.08.21012 року вищезазначені судові акти скасовано з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Житомирської області (т. 3, а.с. 147-150).

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 22.10.2012 року замінено товариство з обмеженою відповідальністю "Бердичівфото" правонаступником - товариством з обмеженою відповідальністю "МІФ"; відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю "М.І.Ф." у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 24.05.2006 року. Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 24.05.2006 року у справі № 2-1268/06 залишено без змін (т. 4, а.с. 24-25).

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.12.2012 року ухвалу господарського суду Житомирської області від 22.10.2012 року скасовано, справу передано на розгляд до господарського суду Житомирської області (т. 4, а.с. 54-58).

Постановою Вищого господарського суду України від 22.05.2013 року ухвалу господарського суду Житомирської області від 22.10.2012 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.12.2012 року скасовано з передачею справи на новий розгляд до місцевого господарського суду (т. 4, а.с. 85-87).

Рішенням господарського суду Житомирської області від 20.08.2013 року (суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.12.2013 року (головуючий Олексюк Г.Є., судді Гудак А.В., Сініцина Л.М.) (т. 5, а.с. 47-55) заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівфото" (правонаступник - товариство з обмеженою відповідальністю "М.І.Ф.") про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду задоволено. Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 24.05.2006 року у справі № 2-1268/06 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено (т. 4, а.с. 185-188).

Не погодившись з постановленими судовими рішеннями, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 звернулись до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просили рішення господарського суду Житомирської області від 20.08.2013 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.12.2013 року скасувати. Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 24.05.2006 року у справі № 2-1268/06 залишити без змін (т. 6, а.с. 25-29).

Ухвалою Вищого господарського суду України віл 09.04.2014 року касаційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_2 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 16.04.2014 року (т. 6, а.с. 23-24).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.04.2014 року продовжено строк розгляду касаційної скарги, розгляд справи відкладено на 19.05.2014 року (т. 6, а.с. 37-38).

У судове засідання 19.05.2014 року представник позивача - ОСОБА_4 не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача - ОСОБА_4.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Згідно п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто, коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Тобто, однією з умов перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами на підставі ст. 112 ГПК України є істотність цих обставин для вирішення спору. Тому результат перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами залежить від того, чи спростовують ці обставини факти, які було покладено в основу судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 111 12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Всупереч вищенаведеним нормам процесуального закону суди втретє не звертають увагу на те, що постанова про закриття кримінального провадження не може бути визнана нововиявленою обставиною, оскільки грунтується лише на обвинувальному висновку, який не є вироком у кримінальній справі.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Вищевказана норма Конституції України також знайшла своє відображення у ч. 2 ст. 5 Кримінального кодексу України.

Крім того, матеріали справи містять копії документів (т. 1, а.с. 207-209, 219-243; т. 2, а.с. 1-2; т. 3, а.с. 6-12, 30-32, 48-49, 66-68, 83-84; т. 4, а.с. 137-148, 150-152, 154-182; т. 5, а.с. 16-27) не засвідчених належним чином, відповідно до п. 5.27 Вимог до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003, затверджених наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 року № 55 та ст. 36 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вимоги щодо належності та допустимості доказів встановлені ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Пунктом 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" передбачено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, прийняті у справі судові рішення грунтуються на неналежних доказах.

Вищезазначене не дає підстав вважати постановлені у справі оскаржені судові акти законними та вмотивованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно ч. 1, 2 ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин рішення господарського суду Житомирської області від 20.08.2013 року та постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 16.12.2013 року у справі № 2/5007/109/11 підлягають скасуванню з передачею заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівфото" (правонаступник - товариство з обмеженою відповідальністю "М.І.Ф.") про перегляд рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 24.05.2006 року у справі № 2-1268/06 за нововиявленими обставинами на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене у постановах Вищого господарського суду України від 22.08.21012 року, від 22.05.2013 року всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і, в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами процесуального права, що підлягають застосуванню до наявних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 111 7 , 111 9 - 111 11 , 111 12 , 112, 114 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Житомирської області від 20.08.2013 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.12.2013 року у справі № 2/5007/109/11 скасувати.

Справу № 2/5007/109/11 передати до господарського суду Житомирської області для нового розгляду заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівфото" (правонаступник - товариство з обмеженою відповідальністю "М.І.Ф.") про перегляд рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 24.05.2006 року у справі № 2-1268/06 за нововиявленими обставинами.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: І.В. Алєєва

О.О. Євсіков