Рішення

від 07.05.2014 по справі 910/2899/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2899/14 07.05.14 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нео Форте" про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 122 642,69 грн., за участю представників позивача - Лєпорської О.В., довіреність №03-5/160 від 03.01.2014 року, Галичевої О.М., довіреність №03-5/154 від 03.01.2014 року, відповідача - Леонтьєва Г.Є. довіреність №б/н від 03.10.2013 року

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення 122 642,69 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.02.2014 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 24.03.2014 року.

Представник відповідача 24.03.2014 року через канцелярію господарського суду м. Києва надав відзив на позов, в якому просив суд відмовити в задоволенні позову.

24.03.2014 року в судовому засіданні оголошено перерву на 16.04.2014 року.

16.04.2014 року в судовому засіданні оголошено перерву на 07.05.2014 року.

07.05.2014 року через канцелярію господарського суду м. Києва відповідачем надано пояснення по справі.

07.05.2014 року в судовому засіданні позивачем надано суду письмові пояснення по справі.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі договору №030311 від 03.03.2011 року на поставку олії соєвої, у зв'язку із припиненням дії даного договору правова підстава на якій була перерахована передоплата позивачем відповідачу у розмірі 1 501 159,83 грн. за товар відпала, тому до спірних правовідносин слід застосовувати положення встановлені п.3 ч.3 ст. 1212 ЦК України, що було встановлено рішенням господарського суду м. Києва від 28.10.2013 року по справі №910/17758/13.

Вищевказаним рішенням господарського суду м. Києва, яке набрало законної сили встановлено факт безпідставного збереження Товариством з обмеженою відповідальністю "Нео Форте" грошових коштів Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" у розмірі 1 501 159,83 грн. з моменту припинення дії договору, тобто з 30.09.2012 року.

Відповідно до частини другої статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Предметом позовних вимог у даній справі є стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами, які були набуті відповідачем без достатніх правових підстав на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст.536 цього кодексу).

Згідно із ч. 2 ст. 536 Цивільного кодексу України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами договором №030311 від 03.03.2011 року, укладеним між сторонами, не встановлено.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами, позивач послався на норми ч.1ст.1048 ЦК України, відповідно до якої позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Однак, в пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 р. № 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" зазначається, що аналогія закону чи аналогія права застосовується у тому випадку, якщо є прогалина в правовому регулюванні відповідних відносин. При аналогії закону застосовується норма, що регулює подібні правовідносини. Аналогія права передбачає застосування загальних засад законодавства. При цьому, необхідно довести, що саме на підставі цього принципу повинні бути врегульовані відповідні відносини.

Спірні правовідносини регулюються главою 83 ЦК України, натомість, відносини позики главою 71 ЦК України. Підставами виникнення зобов'язання щодо повернення майна в порядку ст. 1212 ЦК України можуть бути обставини набуття, збереження майна без достатньої правової підстави або випадок, коли підстава, на якій було набуто майно, згодом відпала.

Главою 83 ЦК України та умовами укладеного між сторонами договору розмір процентів за користування постачальником чужими грошовими коштами не встановлено, чинним законодавством не передбачено можливість застосування до договору поставки положень про позику, договори поставки і позики є різними за своєю правовою природою та регулюють різні види правовідносин, тому застосування до спірних правовідносин положення ст. 1048 ЦК України є безпідставним.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 15.05.13р. у справі №5004/1492/12, постанові Вищого господарського суду України №901/417/13-г від 13.08.2013р., постанові Київського апеляційного господарського суду України від 13.02.2013р. у справі №5011-5/13143-2012 та постанові Верховного Суду України від 27.12.2010р. у справі №9/67-38.

При цьому, посилання позивача на Постанову Верховного Суду України від 24.01.2006р. у справі №14/130 судом не береться до уваги, оскільки, вказуючи про застосування норм ст.1048 ЦК України Верховний Суд України виходив з того, що між сторонами у справі №14/130 існували правовідносини, що випливають з кредитного договору, тобто правовідносин, які за своєю правовою природою є подібними до правовідносин позики, що регулюються ст.1048 ЦК України, про що, також, зазначено в ч.2 ст.1054 ЦК України, за змістом якої, до відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні, і тому у позові слід відмовити.

Судові витрати відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 22.05.2014 року

Суддя С.О. Чебикіна