Ухвала

від 23.02.2015 по справі 910/2899/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

23 лютого 2015 року Справа № 910/2899/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Кочерової Н.О.,

суддів:Вовка І.В.,

Грека Б.М., Губенко Н.М., Мележик Н.І., розглянувши заяву публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 12.11.2014 у справі№ 910/2899/14 за позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Нео Форте" простягнення процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 122 642,69 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Нео Форте" про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 122 642,69 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.05.2014 залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2014 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.11.2014 у справі №910/2899/14 постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2014 залишено без змін.

Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 12.11.2014 у справі №910/2899/14, в якій заявник просить скасувати зазначену постанову та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити повністю позовні вимоги.

Заяву, з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 14.11.2012 у справі №9/5005/2198/2012, від 17.10.2012 у справі №5015/1261/12, від 09.04.2013 у справі №5011-70/10168-2012, мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права, а саме положень статей 536, 1048, 1214 Цивільного кодексу України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, подану у межах строку, передбаченого статтею 111 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України, враховуючи таке.

Відповідно до статті 111 16 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

У постанові від 12.11.2014 у справі №910/2899/14, про перегляд якої подано заяву, Вищий господарський суд України, погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами. Такого висновку суд касаційної інстанції дійшов з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи стосовно того, що: зі змісту укладеного сторонами договору купівлі-продажу не вбачається, а позивачем не підтверджено наявність у відповідача обов'язку сплачувати позивачу проценти за користування чужими грошовими коштами відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України. При цьому, судом касаційної інстанції зазначено, що правовий аналіз визначення договору позики (стаття 1046 Цивільного кодексу України) та змісту правовідносин, що склались між сторонами внаслідок припинення договору купівлі-продажу, не дають підстав для висновку про те, що це подібні за змістом цивільні відносини, а тому відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин аналогії закону відповідно до статті 8 та частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України.

Водночас у постановах від 14.11.2012 у справі №9/5005/2198/2012, від 17.10.2012 у справі №5015/1261/12, від 09.04.2013 у справі №5011-70/10168-2012, на які посилається заявник, суд касаційної інстанції, за подібних обставин справи та однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, дійшов протилежних правових висновків про наявність підстав для задоволення позовів та стягнення процентів за користування грошовими коштами. При цьому суд касаційної інстанції застосовуючи до спірних правовідносин норми частини другої статті 536 та частини другої статті 1214 Цивільного кодексу України, виходив з того, що, оскільки в договорах укладених сторонами розмір процентів не встановлено, нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами може здійснюватись із застосуванням аналогії закону (частини першої статті 8 Цивільного кодексу України) на підставі приписів частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України, яка регулює подібні відносини та встановлює, що у разі не встановлення договором розміру процентів їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що зі змісту доданих до заяви судових рішень Вищого господарського суду України вбачаються ознаки неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах. Наведене є підставою для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Допустити справу №910/2899/14 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяН. Кочерова СуддіІ. Вовк Б. Грек Н. Губенко Н. Мележик