Постанова

від 19.05.2014 по справі 906/1916/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2014 р. Справа № 906/1916/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Миханюк М.В.

суддя Павлюк І. Ю. ,

суддя Савченко Г.І.

при секретарі судового засідання Кушніруку Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль-Україна" на рішення господарського суду Житомирської області від 05.03.14 р.

у справі № 906/1916/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль-Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правомаш"

про стягнення 46517,74 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Шумило А.О. (довіреність №17/01/14 від 17.01.14 року)

відповідача - не з'явився

Судом роз'яснено представнику позивача права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 05 березня 2014 року у справі № 906/1916/13 (суддя Шніт А.В.) частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль-Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правомаш" про стягнення 46517,74 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Правомаш" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль-Україна" 861,92 грн. пені, 4410 грн. витрат на відрядження працівників, 1720,50 грн. витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Модуль-Україна" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 05 березня 2014 року у справі № 906/1916/13 в частині відмови в стягненні 30007,56 грн. збитків по простою і прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.

Скаржник вважає рішення господарського суду Житомирської області від 05 березня 2014 року у справі № 906/1916/13 таким, що прийнято з порушенням процесуальних та матеріальних норм права, з невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи, та зазначає, що оскаржуване судове рішення містить суперечливі висновки.

Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник зазначає, що господарський суд Житомирської області, встановивши факти порушення зобов'язань відповідачем по договору, та факт наявності в діях відповідача складу цивільного правопорушення безпідставно відмовив позивачу в стягненні збитків по простою працівників цеху фарбування ТОВ "Модуль-Україна" в розмірі 30007,56 грн. за період з 15.10.2013 р. по 27.11.2013 р. Скаржник пояснює, що у відповідності до ст. 113 КЗпП України за час простою ТОВ "Модуль-Україна" була нарахована і сплачена працівникам лінії фарбування плата за простій в розмірі 2/3 їх тарифного окладу, крім того на вказану оплату було нараховано і сплачено до бюджету єдиний соціальний внесок, що загалом складає 30007 (тридцять тисяч сім) грн. 56 к. Скаржник стверджує, що суми, витрачені позивачем на відрядження своїх працівників до м. Житомира, та суми, сплачені працівникам як оплата простою через неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору № 13/472 від 10.09.2013 р. є додатковими витратами позивача, пов'язаними з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, та відповідно є його збитками за ст. 22 Цивільного кодексу України та ст. 225 Господарського кодексу України. Однак, як пояснює скаржник, суд першої інстанції не стягнув додаткові витрати по оплаті часу простою. Скаржник також зазначає, що під час простою позивача, працівники підприємства позивача не виконували належним чином роботу, яка передбачена трудовими договорами, укладеними між позивачем та його працівниками, а тому позивач не отримав той результат, який би міг отримати у разі відсутності простою; водночас приписами норм Кодексу законів про працю та Законом України "Про оплату праці" встановлений обов'язок позивача виплатити працівникам заробітну плату за час простою не з вини працівника.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.04.2014 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль-Україна" на рішення господарського суду Житомирської області від 05.03.2014 року у даній справі прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 28.04.2014 року.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення по суті спору. Відповідач в судове засідання 28.04.2014 року не з'явився.

Як встановлено в судовому засіданні на адресу Рівненського апеляційного господарського суду повернувся конверт, з ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.04.2014 року (а.с. 153-155), направлений відповідачу відділом канцелярії та узагальнення судової практики Рівненського апеляційного господарського суду з відміткою відділення зв'язку - по закінченню терміну зберігання.

З метою дотримання принципів змагальності, забезпечення сторонам конституційного права на захист порушених прав чи охоронюваних законом інтересів ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду розгляд справи відкладено на 19.05.2014 р.

У судовому засіданні представник позивача доповнив пояснення по суті спору. Відповідач в судове засідання 19.05.2014 року повторно не з'явився, відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Повідомлення які були адресовані відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Правомаш" не отримані ним і повернулися у зв'язку із закінченням терміну зберігання (а.с. 153-155, 160-162).

У зв'язку з вищезазначеним колегія апеляційного суду зазначає, що згідно пункту 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 2 червня 2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній", і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Явка представників сторін в судове засідання не вимагалась. Враховуючи вищзазначене, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

10.09.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Модуль-Україна" - замовник (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Правомаш"- підрядник (відповідач у справі) укладений договір підряду №13/471 з додатком (а.с. 9-12),

Відповідно до ст.837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

В пункті 1.1 зазначеного договору сторони погодили, що замовник доручає, а підрядник зобов'язується на власний ризик, власними силами і засобами провести ремонт барабана редуктора REDEX і здати їх замовнику відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п.1.2 договору, замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Згідно п.2.1 договору, загальна вартість робіт за цим договором становить 55000,80грн з урахуванням ПДВ 20 %.

Розрахунки проводяться в безготівковому порядку в гривнях, на поточний рахунок відповідача, у формі 50 % - передоплати, на підставі отриманого рахунку фактури, інші 50 % вартості робіт сплачуються позивачем після підписання сторонами акту здачі-приймання робіт (п.2.3 договору).

На виконання умов договору 25.09.2013 та 28.11.2013 позивач перерахував відповідачу кошти в сумі 55000,80 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №7615 від 25.09.2013 та №8290 від 28.11.2013 (а.с. 13,14).

Відповідно до п.3.1 договору, роботи за цим договором повинні бути виконані якісно і своєчасно відповідно до умов договору, початок виконання робіт з моменту отримання грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника. Термін здачі робіт 20 календарних днів з моменту здійснення замовником передоплати 50% вартості робіт відповідно до п.2.3 цього договору.

Отже, виходячи з умов договору відповідач зобов'язаний був виконати роботи до 15.10.2013.

Разом з тим, як вбачається з акту приймання передачі від 24.10.2013 (а.с. 49) при перевірці барабану редуктора REDEX по договору №13/471 від 10.11.2013 виявлено наступне: при обертанні барабану редуктора REDEX йде підклинювання та нагрівання.

Крім того, в зазначеному акті відповідач просить позивача надати для усунення наявних неполадок 5-8 робочих днів.

Як вбачається з матеріалів справи, листом №3447 від 15.11.2013 (а.с. 50) відповідач повідомив позивача, що барабан редуктора REDEX знаходиться на збірці та технічному випробуванні до 21.10.2013. При успішному випробуванні відповідач зобов'язався надати даний барабан редуктора REDEX 22.10.2013.

Разом з тим, відповідач передав позивачу барабан редуктора REDEX тільки 27.11.2013, що підтверджується актом приймання передачі виконаних робіт згідно договору №13/471 від 10.09.2013 (а.с. 38).

Таким чином відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання щодо виконання робіт та поставки позивачу барабан редуктора REDEX.

За приписами ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно зі ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.526 ЦК України належним є виконання, що відповідає умовам договору, вимогам закону та інших актів цивільного законодавства.

Глава 50 Цивільного кодексу України регулює підстави припинення зобов'язання. Такими підставами, в тому числі є його виконання, проведене належним чином.

Згідно із ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно п.6.1 вищезазначеного договору, у разі невиконання або неналежного виконання (будь-якої з сторін) прийнятих на себе за цим договором зобов'язань, винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,5% суми зазначеної в п.2.1. договору за кожен день прострочення виконання договірних зобов'язань, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з розрахунку позивача (а.с. 23), позивач нарахував суму пені за період з 15.10.2013 по 27.11.2013 в сумі 12100,18 грн.

Разом з тим, при нарахуванні суми пені позивач застосував відсоток пені в розмірі 0,5% від простроченої суми за кожний день прострочки, даний відсоток пені, є більшим, ніж встановлено договором.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з розрахунком суми пені, здійсненим судом першої інстанції за період з 15.10.2013 по 27.11.2013 (включно), яка складає 861,92 грн. та є такою, що підлягає стягненню.

Відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Збитками є витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права(реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Таким чином, у вигляді реальних збитків відшкодовуються тільки ті витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті доходи, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Статтею 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною ; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Отже, зменшення майнових благ внаслідок невиконання зобов'язань наступає об'єктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони, як наслідок невиконання зобов'язань.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань причиною. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобов'язання за договором, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв'язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п.3.1 договору, роботи за цим договором повинні бути виконані якісно і своєчасно відповідно до умов договору, початок виконання робіт з моменту отримання грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника. Термін здачі робіт 20 календарних днів з моменту здійснення замовником передоплати 50% вартості робіт відповідно до п.2.3 цього договору.

Отже, виходячи з умов договору відповідач зобов'язаний був виконати роботи до 15.10.2013.

Згідно листа №3447 від 15.11.2013 (а.с. 50) відповідач повідомив позивача, що барабан редуктора REDEX знаходиться на збірці та технічному випробуванні до 21.11.2013. При успішному випробуванні відповідач зобов'язався надати даний барабан редуктора REDEX 22.11.2013.

Згідно п.4.2 договору, здача-приймання робіт проводиться уповноваженими представниками сторін на території відповідача м.Житомир, пл.Смоленська,3.

На виконання умов договору та на підставі листа відповідача №3447 від 15.11.2013 (а.с. 50) щодо строку передачі барабану редуктора REDEX, 22.11.2013 позивач направив своїх працівників у відрядження до відповідача у м.Житомир.

Разом з тим, відповідач передав позивачу барабан редуктора REDEX тільки 27.11.2013, що підтверджується актом приймання передачі виконаних робіт згідно договору №13/471 від 10.09.2013 (а.с. 38).

Таким чином, позивач поніс витрати на відрядження працівників у період з 22.11.2013 по 27.11.2013 в сумі 4410,00 грн., що підтверджується звітами про використання коштів, виданих на відрядження та посвідченнями про відрядження (а.с. 30-33).

Відповідно до абз.1 п.4 ч.2 Інструкції "Про затвердження Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон" затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 №59, за кожний день (включаючи день вибуття та день прибуття) перебування працівника у відрядженні в межах України, враховуючи вихідні, святкові й неробочі дні та час перебування в дорозі (разом з вимушеними зупинками), йому виплачуються добові в межах сум, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 №98.

Як вбачається з матеріалів справи, працівникам позивача за час перебування у відрядженні по здачі приймання робіт з 22.11.2013 по 27.11.2013 було сплачено добові витрати в розмірі 2160,00грн (6 діб х 180 грн х 2 чол.). Факти відряджень працівників позивача підтверджуються копіями посвідчень на відрядження №137, №136 (а.с. 31, 33).

Крім цього, до витрат на відрядження входять: оплата на проживання у розмірі 2250,00 грн. Дані суми підтверджуються звітами про використання коштів, виданих на відрядження №МД-0000489 від 28.11.2013, та №МД-0000490 від 28.11.2013 (а.с. 30, 32).

Крім того, у відповідності до ст. 113 КЗпП України за час простою ТОВ "Модуль-Україна" була нарахована і сплачена працівникам лінії фарбування плата за простій в розмірі 2/3 їх тарифного окладу, і на вказану оплату було нараховано і сплачено до бюджету єдиний соціальний внесок, що загалом складає 30007 (тридцять тисяч сім) грн. 56 к. На підтвердження нарахування суми збитків позивач надав листи обліку простоїв, табелі обліку робочого часу та платіжні доручення (а.с. 17-22, 25-28).

Так, колегією суддів Рівненського апеляційного господарського суду встановлено, що згідно листа № 1 обліку простоїв за жовтень місяць 2013 р. та листа № 1 обліку простоїв за листопад місяць 2013 р. причиною простою працівників ТОВ "Модуль-Україна" була відсутність барабана.

Як вбачається згідно платіжного доручення № 8020 від 07.11.2013 р. на заробітну плату та аванси за жовтень 2013 р. ТОВ "Модуль-Україна" згідно відомості № 171 від 07.11.2013 виплачено 1404715,63 грн.; згідно платіжного доручення № 8000 від 07.11.2013 р. на єдиний внесок 38,66% на зарплату робітників за жовтень 2013 р. виплачено 600418,52 грн.; згідно платіжного доручення № 8387 від 10.12.2013 р. на заробітну плату та аванси за листопад 2013 р. ТОВ "Модуль-Україна" згідно відомості № 183 від 10.12.2013 виплачено 1153052,74 грн.; згідно платіжного доручення № 8368 від 10.12.2013 р. на єдиний внесок 38,66% на зарплату робітників за листопад 2013 р. виплачено 466178,13 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що простій цеху фарбування позивача був викликаний порушенням відповідачем зобов"язань за договором підряду № 13/471 від 10.09.2013 року, а саме не здійсненням в термін зазначений вищенаведеним договором ремонту барабана редуктора, відсутність якого унеможливила роботу лінії фарбування ФАТА позивача.

Таким чином, внаслідок порушення відповідачем договірних зобов"язань, тобто з вини відповідача, позивач поніс додаткові витрати по оплаті заробітної плати працівникам за період простою, оскільки працівники підприємства позивача не виконували належним чином роботу, яка передбачена трудовими договорами, укладеними між позивачем та його працівниками, а тому позивач не отримав той результат, який би міг отримати у разі відсутності простою; водночас приписами норм Кодексу законів про працю та Законом України "Про оплату праці" встановлений обов'язок позивача виплатити працівникам заробітну плату за час простою не з вини працівника.

Оцінивши обставини справи в сукупності з нормами чинного законодавства та наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про наявність причинного-наслідкового зв'язку між збитками по простою в сумі 30007,56 грн., які виникли у позивача та протиправними діями відповідача. Отже, збитки по простою підлягають стягненню з відповідача, оскільки позивачем доведено, що ці витрати понесені позивачем саме внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань.

З врахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що вказані додаткові витрати( збитки) , а саме витрати на відрядження і плата за простій були зумовлені однією і тією ж самою підставою- неправомірною поведінкою відповідача, що виразилася невиконанням ним зобов"язань по договору підряду та відповідно є збитками позивача згідно ст.22 Цивільного кодексу України та ст.225 Господарського кодексу України.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

З приписами статті 193 ГК України кореспондуються положення статті 526 ЦК України щодо належного виконання сторонами зобов'язання.

Окрім того, відповідно до ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.

Враховуючи вище зазначене, колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для відмови в стягненні 30007,56 грн. збитків по простою позивача.

В силу ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи позивача, наведені в апеляційній скарзі, підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

За наведених обставин, рішення господарського суду Житомирської області від 05.03.14р. у справі № 906/1916/13 в частині відмови в стягненні 30007,56 грн. збитків по простою слід скасувати, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль-Україна" на рішення господарського суду Житомирської області від 05.03.14 р. у справі № 906/1916/13 - задоволити. В решті рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль-Україна" на рішення господарського суду Житомирської області від 05.03.14 р. у справі № 906/1916/13 задоволити.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 05.03.14 р. у справі № 906/1916/13 в частині відмови в стягненні 30007,56 грн. збитків по простою скасувати.

3. В цій частині прийняти нове рішення.

"Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль-Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правомаш" в частині стягнення 30007,56 грн. збитків по простою задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Правомаш", 10025, м.Житомир, вул. Промислова 9/8, кв. 10, ідентифікаційний код 38428978 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль-Україна", 32300, Хмельницька обл., м.Кам'янець-Подільський, просп. Грушевського 1/14, ідентифікаційний код 37863825 - 30007,56 грн. (тридцять тисяч сім грн. п'ятдесят шість коп.) збитків по простою".

В решті рішення залишити без змін.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Правомаш", 10025, м.Житомир, вул. Промислова 9/8, кв. 10, ідентифікаційний код 38428978 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль-Україна", 32300, Хмельницька обл., м.Кам'янець-Подільський, просп. Грушевського 1/14, ідентифікаційний код 37863825 - 913,50 грн. (дев'ятсот тринадцять грн. п'ятдесят коп.) витрат по сплаті судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

5. Господарському суду Житомирської області видати наказ на виконання постанови.

6. Справу № 906/1916/13 повернути до господарського суду Житомирської області.

7. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Павлюк І. Ю.

Суддя Савченко Г.І.