Постанова

від 24.07.2014 по справі 906/1916/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2014 року Справа № 906/1916/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. (доповідач) суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Правомаш" на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 19.05.14 у справі№906/1916/13 Господарського суду Житомирської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Модуль-Україна" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Правомаш" простягнення Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 21.07.14 для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: Добролюбова Т.В. - головуючий , Гоголь Т.Г., Швець В.О.

В судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Шумило А.О. - за дов. від 26.05.14;

від відповідача: не з'явилися, проте належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Модуль-Україна" у грудні 2013 року заявлений позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Правомаш" 46517,74 грн., з яких: 30007, 56 грн. - збитків від простою, 12100,18 грн. - пені, 4410,00 грн. - витрат на відрядження працівників. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на порушення відповідачем строків виконання ремонтних робіт барабана редуктора згідно з договором підряду від 10.09.13 №13/471. Окрім цього, позивач зазначав, що барабан редуктора є ключовим об'єктом лінії ФАТА цеху фарбування, запуск якого згідно акта готовності був запланований на 15.10.13, однак через невчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань лінія фарбування та трудовий колектив у складі 24 чоловік з 15.10.13 до 25.11.13 знаходився у простої. Водночас, позивач просив відшкодувати 4410,00 грн. витрат на відрядження його працівників на підприємство відповідача для отримання барабана редуктора. При цьому, позивач посилався на приписи статей 11, 16, 22, 526, 611, 852, 858 Цивільного кодексу України, статей 224, 225, 226 Господарського кодексу України. Рішенням господарського суду Житомирської області від 05.03.14, ухваленим суддею Шніт А.В., позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Правомаш" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль-Україна" 861,92 грн. - пені, 4410 грн. - витрат на відрядження працівників. Суд першої інстанції встановив порушення відповідачем зобов'язань щодо вчасного виконання робіт за договором підряду від 10.09.13, при цьому дійшов висновку про невірно здійснений позивачем розрахунок пені за період з 15.10.13 до 27.11.13, тому відмовив у стягненні 11238,26 грн. пені. Разом з цим, суд визнав доведеними вимоги позивача в частині відшкодування відповідачем 4410,00 грн. витрат на відрядження працівників позивача на підприємство відповідача в період з 22.11.13 до 27.11.13. В частині вимог про стягнення збитків від простою судом відмовлено через недоведеність позивачем усіх складових цивільного правопорушення, зокрема, причинного зв'язку між збитками та порушенням відповідачем умов договору від 10.09.13 щодо строків виконання робіт. Судове рішення обґрунтовано приписами статей 11, 16, 22, 509, 525, 526, 546, 599, 610, 611 Цивільного кодексу України, статей 42, 173, 193, 224 Господарського кодексу України. Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Миханюк М.В. -головуючого, Павлюк І.Ю., Савченко Г.І., постановою від 19.05.14, перевірене рішення у справі скасував в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення збитків та прийняв в цій частині нове рішення про задоволення вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 30007,56 грн. збитків від простою. Суд апеляційної інстанції установив, що простій цеху фарбування позивача був викликаний виключно порушенням відповідачем зобов'язань за договором підряду № 13/471, а саме не здійсненням в термін визначений договором ремонту барабана редуктора, відсутність якого унеможливила роботу лінії фарбування ФАТА позивача, таким чином суд дійшов висновку, що з вини відповідача, позивач поніс додаткові витрати з оплати заробітної плати працівникам за період простою, оскільки працівники підприємства позивача не виконували належним чином роботу, яка передбачена трудовими договорами, укладеними між позивачем та його працівниками, а тому позивач не отримав той результат, який би міг отримати у разі відсутності простою, відтак суд апеляційної інстанції установив наявність усіх складових цивільного правопорушення. В решті рішення місцевого суду залишено без змін з тих же підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Правомаш" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, а рішення просить залишити в силі, тобто фактично скаржник не погоджується з постановою у справі в частині задоволення вимог про стягнення 30007,56 грн. збитків від простою. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на порушення апеляційним судом приписів статей 4 2 , 4 3 , 22, 98 Господарського процесуального кодексу України, оскільки він не був належно повідомлений про час і місце розгляду касаційної скарги. Окрім цього, скаржник посилаючись на приписи статей 16, 22 Цивільного кодексу України, статей 42, 224 Господарського кодексу України не погоджується з висновком апеляційного суду про наявність усіх складових цивільного правопорушення.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль-Україна" отримано відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення. Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В. та пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що предметом судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль-Україна" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Правомаш" 46517,74 грн., з яких: 30007, 56 грн. - збитків від простою, 12100,18 грн. - пені, 4410,00 грн. витрат на відрядження працівників. Судові рішення у справі переглядаються в частині вимог позивача про стягнення 30007,56 грн. збитків від простою, оскільки в частині вимог про стягнення пені та витрат на відрядження судові рішення в касаційному порядку не оскаржені. Як установлено судом, 10.09.13 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Модуль-Україна" - замовник та Товариством з обмеженою відповідальністю "Правомаш"- підрядником, укладений договір підряду №13/471 з додатком, за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується на власний ризик, власними силами і засобами провести ремонт барабана редуктора REDEX і здати їх замовнику відповідно до умов цього договору. Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи. Загальна вартість робіт за цим договором становить 55000,80 грн. з урахуванням ПДВ 20 %. Пунктом 2.3 договору розрахунки проводяться в безготівковому порядку в гривнях, на поточний рахунок відповідача, у формі 50 % - передоплати, на підставі отриманого рахунку фактури, інші 50 % вартості робіт сплачуються позивачем після підписання сторонами акту здачі-приймання робіт. На виконання умов договору 25.09.13 та 28.11.13 позивач перерахував відповідачеві кошти в сумі 55000,80 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 25.09.13 №7615 та від 28.11.13 №8290. Пунктом 3.1 договору сторони визначили, що роботи за цим договором мають бути виконані якісно і своєчасно відповідно до умов договору, початком виконання робіт є момент отримання грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника. Термін здачі робіт 20 календарних днів з моменту здійснення замовником передоплати 50% вартості робіт відповідно до пункту 2.3 цього договору. Судом також установлено, що на виконання умов вказаного договору позивач 25.09.13 та 28.11.13 перерахував відповідачеві 55000,80 грн., відтак виходячи з умов договору відповідач зобов'язаний був виконати роботи до 15.10.13 . Установлено судом і те, що відповідач передав барабан редуктора REDEX позивачу лише 27.11.13 , про що свідчить акт приймання передачі виконаних робіт, тобто з порушенням строків виконання робіт. Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона, боржник, зобов'язана вчинити на користь другої сторони, кредитора, певну дію, передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, за приписами якої підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги містить і стаття 193 Господарського кодексу України. Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Приписами пункту 4 статті 611 вказаного Кодексу унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків. Відповідно до частин 1, 2 статті 623 цього ж Кодексу боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При цьому, розмір збитків має бути підтверджений документально. За приписами статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміють втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, реальні збитки; доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено, упущена вигода. За приписами статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки. Під збитками розуміються витрати, зроблені стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які б управнена сторона одержала у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Отже, при вирішенні даного спору саме на позивача покладається обов'язок довести розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, факт порушення відповідачем його обов'язку та причинний зв'язок між цим порушенням і збитками. Відповідач, в свою чергу, для звільнення від відповідальності має довести відсутність своєї вини. Збитки це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки і збитків, що настала, при якому протиправність є причиною, а збитки - наслідком. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Дослідивши повторно усі обставини справи, суд апеляційної інстанції, надавши оцінку зібраним у справі доказам установив, що позивачем доведено наявність усіх елементів складових цивільного правопорушення, а саме: наявність протиправної поведінки відповідача (тривале невиконання відповідачем зобов'язань щодо виконання робіт за договором підряду від 10.09.13, адже роботи з ремонту барабана редуктора мали бути виконані до 15.10.13, однак, як установлено апеляційним судом, і це підтверджується матеріалами справи, роботи виконані відповідачем лише 27.11.13, що унеможливило роботу лінії фарбування позивача та простій його працівників); збитків (витрати позивача, які він поніс у вигляді заробітної плати працівників, сплаченої за час простою, який був наслідком невчасного виконання відповідачем робіт); існування безпосереднього причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і завданими позивачеві збитками (збитки виступають об'єктивним наслідком поведінки відповідача, яка полягає в порушенні зобов'язань за договором від 10.09.13, у зв'язку з чим позивач поніс витрати у вигляді сплати працівникам заробітної плати за вимушений простій, факт сплати якої установлений судом). Водночас, судом апеляційної інстанції при розгляді спору установлено, що відповідачем не доведено відсутності його вини у невчасному виконанні ремонтних робіт барабана редуктора, а навпаки вина відповідача полягає у порушенні умов договору підряду від 10.09.13. При цьому, суд апеляційної інстанції, дослідив розрахунок збитків, заявлений позивачем до відшкодування, та правомірно визнав розмір збитків обґрунтованим і таким, що підтверджується документально. Виходячи з того, що суд апеляційної інстанції установ наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення, що є обов'язковою умовою для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків, висновок апеляційного суду про наявність підстав для стягнення з відповідача збитків, у заявленому до стягнення розмірі, визнається правомірним. Доводи, викладені в касаційній скарзі не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують установлених апеляційним судом обставин справи та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами частини 2 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в суді касаційної інстанції, підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається. Витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника. Враховуючи наведене та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19.05.14 у справі № 906/1916/13 залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Правомаш" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець