Рішення

від 19.05.2014 по справі 902/373/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 травня 2014 р. Справа № 902/373/14

Господарський суд Вінницької області у складі судді Мельника П.А. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за первісним позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння", (03141, м.Київ, вул.Клінічна, 25; вул.Щорса, 18, кв.3, м.Київ, 01133)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Стояни", (22400, Вінницька область, м.Калинівка, вул.Дзержинського, буд.29; 02068, м.Київ, а/с 41)

про стягнення 273041,98 грн. заборгованості

та зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Стояни", (22400, Вінницька область, м.Калинівка, вул.Дзержинського, буд.29; 02068, м.Київ, а/с 41)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння", (03141, м.Київ, вул.Клінічна, 25; вул.Щорса, 18, кв.3, м.Київ, 01133)

про стягнення 200 000,00 грн.

За участю секретаря судового засідання Віннік О.В.

За участю представників :

позивача: Черняк А.Г. - довіреність № 3051 від 29.12.11 р., представник ;

від відповідача: не з''явився.

В С Т А Н О В И В :

Заявлено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стояни" про стягнення 273041,98 грн. заборгованості за поставлене насіння кукурудзи, з яких: 216789,55 грн. основного боргу, 12894,52 грн. пені та 43357,91 грн. штрафу.

Ухвалою суду від 31.03.2014 року порушено провадження у справі № 902/373/14 з призначенням судового засідання на 23.04.2014 року.

23.04.2014 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Стояни" надійшла зустрічна позовна заява № б/н про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння" 200 000,00 грн.

Разом з тим, 23.04.2014 року відбулось судове засідання по справі № 902/373/14 за наслідками якої було оголошено перерву в судовому засіданні до 05.05.14 р. на 11:30 год.

Статтею 60 ГПК України визначено, що відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.

23.04.2014 року відповідачем по справі подано зустрічну позовну заяву, яку ухвалою суду від цієї ж дати прийнято до розгляду разом з первісним позовом та призначено для спільного розгляду на 05.05.2014 року.

05.05.14 року за клопотанням позивача в судовому засіданні оголошено перерву до 19.05.14 р.

05.05.2014 року та 21.05.14 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння" подано до суду відзив на зустрічний позов в якому останнє просить в його задоволенні відмовити посилаючись на його необгрунтованість та безпідставність.

06.05.14 р. представником позивача подано заяву про збільшення позовних вимог (вх.№08-46/4186/14), згідно вимог якої останній просить суд стягнути з відповідача 216789,55 грн. основного боргу, 16369,10 грн. пені, 43357,91 грн. штрафу, 9009,67 грн. інфляційних та 3% річних в сумі 3777,48 грн.

З огляду на приписи статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Із поданої до суду позовної заяви № 1-5/97 від 21.03.14 р. (вх.№ канцелярії суду 384/14) предметом позову є: стягнення суми боргу та штрафних санкцій (штрафу та пені); а підставою: правове та фактичне несвоєчасне невиконання взятих на себе зобов'язань, а за результатами подання заяви про збільшення позовних вимог предметом позову додатково є: стягнення інфляційних втрат та 3% річних за весь час прострочення; підставою: правові та фактичні обставини з посиланням на інші норми права -які регулюють стягнення інфляційних та річних.

З викладеного, можна прийти до висновку, що позивач таким чином збільшує позовні вимоги, додатково просивши суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та річні.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві (п.3.10. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.11 р.)

Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві.

З викладеного вбачається, що позивач частково неправомірно збільшив предмет спору, оскільки ним, фактично, змінено як предмет, так і підстави позовних вимог, що виключає можливість задоволення зазначеної заяви про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення інфляційних та річних. З урахуванням викладеного, приймається судом до розгляду заява про збільшення розміру позовних вимог лише в частині збільшення пені в сумі 16369,10 грн.

Поряд з тим, 05.05.14 р. відповідачем за первісним позовом було подано до суду клопотання (вх.№08-46/4150/14) про призначення по справі судово- біологічної експертизи.

Представник позивача проти призначення експертизи заперечив.

Розглянувши подане клопотання, суд дійшов наступних висновків.

З аналізу ст. 41 ГПК України слідує, що судова експертиза повинна призначатися лише в разі дійсної потреби в спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Факт отримання товару не заперечується відповідачем. Відповідач зауважує лише на отримання не того сорту кукурудзи, на який він сподівався і саме з цих підстав просить відмовити у задоволенні позову.

З листа Інститу сільського господарства степової зони Національної академії аграрних наук України №567 від 15.05.2014 року слідує, що ідентифікувати відповідність задекларованого і висіяного насіння гібридів можна лише шляхом порівняння їх з еталонними гібридами (насіння Р1), які надають заклади оригінатори (заявники) при проведенні польового ґрунтового контролю. Ці результати, як офіційний висновок, можна отримати при співставленні морфобіологічних показників зразків в польових умовах на протязі вегетації згідно з методикою ВОС-тесту в закладах експертизи сортів рослин (Держветфітослужба).

Необхідні дані можна також отримати при порівнянні зразків насіння. (F1) за електрофоретичним спектром білків, а також більш коректним лабораторним аналізом ПЦР- або СНП-методів. Неможна, ні в якому разі, для порівняння залучати насіння Р2 з товарних посівів.

Суд бере до уваги, що зразки для проведення експертизи не брались з партій поставленого насіння, а відбирались восени з рослин на полі, які по своїй генетичній суті є наступним поколінням і його показники (властивості) в зв''язку з перезапиленням, частковим генетичним розщепленням, якістю грунту, тощо будуть відрізнятись від показників еталона гібриду поставленого відповідачу насіння (в т.ч. і показники білка).

Крім того, з наданого відповідачем акту відбору зразків від 14.11.13 р. неможливо встановити осіб з комісії, які були уповноважені на дані дії. Жодних доказів повноважень на вчинення дій по відбору зразків початків кукурудзи особами, які вказані у згаданому акті матеріали справи не містять.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовільнити з підстав, визначених в позові.

Представник відповідача не з''явився, поряд з тим, через канцелярію суду 19.05.14 р. від останнього надійшла заява про розгляд справи без участі представника.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

18.12.2012 р. ТОВ "Торговий дім "Насіння" (продавець, позивач) та ТОВ "Стояни"" (покупець, відповідач) уклали Договір 12-1812/пр171 сг, додаток №1 від 18.12.2012р. , додаток №2 від 18.12.2012р., додаток №3 від 24.12.2012р., додаткової угоди 1 № від 17.04.2013 р. до договору на поставку в 2013 році насіння кукурудзи в асортименті.

Поставка товару, визначеного в додатку №1 від 18.12.2012р. та в додатку №2 від 18.12.2012р. до договору не здійснювалась на підставі п.14.3. договору в зв''язку з невиконанням Покупцем зобов'язань з передплати вказаного товару.

Враховуючи умови додаткової угоди №1 від 17.04.2013 р. до вказаного договору загальна вартість поставленого товару складає 416789,55 грн.

Продавець поставив покупцеві насіння кукурудзи DКС 3511 в кількості 215 посівних одиниць на суму 354549,15 грн. та насіння кукурудзи DКС 2870 в кількості 40 посівних одиниць на суму 62 240,40 грн.

Поставка підтверджується видатковою накладною Н-ВК-2304-010 від 23.04.13 р., та довіреністю представника відповідача №5 від 15.042013 р. на отримання товару, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Згідно додатку № 3 до договору відповідач зобов'язаний сплатити вартість товару в наступні строки:

10 % загальної вартості до 21.12.2012 р.

40 % загальної вартості до 20.02.2013 р.

50% загальної вартості до 01.11.13 р.

Оплата товару здійснена частково в сумі 200 000,00 грн.

Сума основного боргу, враховуючи вказані часткові розрахунки, складає 216 789,55 грн. (416789,55 -200000,00= 216789,55 грн.).

Невиконання ТОВ "Стояни" зобов'язань по оплаті отриманого товару спонукало ТОВ "Торговий дім "Насіння" звернутись з позовом про стягнення вказаної заборгованості до суду.

Крім суми боргу, позивачем заявлено до стягнення 16369,10 грн. пені та 43357,91 грн. штрафу.

В свою чергу зустрічна позовна заява ТОВ "Стояни" обґрунтована невідповідністю сорту кукурудзи, на який сподівався відповідач і саме з цих підстав просить відмовити у задоволенні позову.

На підтвердження власних доводів ТОВ "Стояни" надало результат визначення типовості (автентичності) зразків насіння гібридів кукурудзи, здійсненого Інститутом фізіології і генетики №106/219 від 25.03.14 р., відповідно до якого встановлено, що за за результатами електрофоретичного аналізу білку насіння, яке відібрано згідно Акту №16 від 14 листопада 2013 року, проведено визначеная типовості (автентичності) зразків гібридів кукурудзи при порівнянні електрофореграми досліджуваного зразка з еталонним спектром зразка - стандарту, який надано "Замовником", та встановлено, що за компонентами електрофоретичного спектру білку кукурудзи зразки з маркуванням "DКС 2870 оригінал" та "Досліджуваний зразок №1" є не однаковими, що свідчить про їх не автентичність. За компонентами електрофоретичного спектру білку кукурудзи зразки з маркуванням "DКС 3511 оригінал'' та "Досліджуваний зразок №2" є не однаковими, що свідчить про їх не автентичність".

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків щодо первісного позову.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З підписанням 18.12.2012 року між сторонами договору поставки товару № 12-1812/пр171сг між ними виникли зобов'язання які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Додатком №3 до договору сторонами встановлено кінцевий строк оплати Товару Покупцем, а саме до 01.11.13 р.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача за первісним позовом про стягнення боргу в розмірі 216789,55 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Поряд з тим, судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача 16369,10 грн. пені за період з 01.10.13 р. по 01.05.14 р. та 20% штрафу в сумі 43357,91 грн. в результаті чого дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з п.2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 11.2. Договору за порушення строків виконання зобов''язань сторона, яка допустила прострочку, сплачує другій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення оплати.

Пунктом 11.4. Договору сторони визначили, що в разі ухилення від оплати вартості товару понад 15 календарних днів Покупець, крім пені, сплачує штраф в розмірі 20% від загальної вартості товару.

Позивачем правомірно заявлено пеню та штраф, однак суд не погоджується з розрахунком пені позивача з огляду на наступне.

В додатку №3 до договору сторонами встановлено кінцевий строк оплати товару покупцем до 01.11.13 р. Оскільки, відповідач є таким, що допустив прострочку, з 02.11.13 р. позивач має право нараховувати до покупця штрафні санкції. Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені за період з 02.11.13 р. по 01.05.14 р. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) судом отримано 13 904,06 грн., що і підлягає до стягнення. В стягненні 2465,04 грн. пені слід відмовити.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову з урахуванням поданої до суду заяви про збільшення позовних вимог з відшкодуванням судових витрат відповідно до ст. 49 ГПК України.

Розглянувши зустрічний позов суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

В силу статей 42, 43, 33 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на вказані положення позивач при зверненні з позовом мав обґрунтувати свої вимоги поданими суду доказами, а відповідач - спростувати доводи позивача. Тобто, виходячи з наведених приписів, згідно з принципом змагальності саме позивач мав надати суду певні докази в обгрунтування своїх доводів. У разі ж надання позивачем відповідних доказів та невизнання певних обставин відповідачем, на останнього покладається обов'язок їх спростування.

В попередніх судових засіданнях з наданих пояснень сторін, судом встановлено, що насіння, яке отримало ТОВ "Стояни" по Договору №12-1812/пр171 сг від 18.12.2012 р. відповідач використав в квітні - травні 2013 року шляхом його висіву для отримання товарної продукції. Будь - яких претензій з боку відповідача щодо якості та асортименту товару в момент його отримання матеріали справи не містять.

В зустрічному позові позивач відмовляється від договору та оплати використаного ним насіння кукурудзи та вимагає повернути 200 000 грн., які були перераховані як часткова оплата за договором поставки насіння.

ТОВ "Стояни" вважає, що поставлене насіння кукурудзи DКС 3511 в кількості 215 посівних одиниць на суму 354549,15 грн. та насіння кукурудзи DКС 2870 в кількості 40 посівних одиниць на суму 62 240,40 грн. не належить до відповідного сорту. На думку позивача, замість вказаних гібридів йому, всупереч умовам специфікації до договору, були поставлені інші сорти (гібриди), тому він вважає, що має право відмовитись від договору та має право на повернення раніше сплачених коштів. В якості доказу позивач надав результати лабораторного аналізу зразків матеріалу, як стверджує позивач, відібраного згідно акту за участі представника покупця та представника районної держадміністрації, з поля, де посіяне поставлене позивачем насіння кукурудзи. Судом встановлено, що відбір зразків качанів кукурудзи та складання акту відбору здійснено без запрошення та участі представника продавця.

Згідно ст.268 Господарського Кодексу України якість товарів, що поставляється повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якостей. Згідно ч.4. цієї статті Постачальник повинен засвідчити якість товару, що поставляється належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

Відповідно до ст.674 ЦК України відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно- правовими актами.

Статтею 1 Закону України "Про насіння і садивний матеріал" встановлено, що сертифікат на насіння це документ, що засвідчує сортові та посівні якості насіння і садивного матеріалу. Сортові якості це сукупність показників, що характеризують належність насіння до відповідного сорту. Посівні якості - сукупність показників якості насіння, що характеризують його придатність до посіву.

Згідно з вимогами ст.ст. 18, 21 Закону України "Про насіння і садивний матеріал" насіння сільськогосподарських культур, призначене для реалізації (обігу), повинно супроводжуватися сертифікатами, що засвідчують їх сортові та посівні якості.

Поставлені гібриди насіння кукурудзи внесені до реєстру сортів України та сертифіковані. Гібриди насіння кукурудзи поставлялись покупцеві в оригінальній упаковці виробника. Сертифікатами на насіння № UА 10-00/1216 від 06.02.13 р., № UА 10-00/1227 від 06.03.13 р, №UА 10-0014563 від 29.04.13 р., виданих Держсільгоспінспекцією в Київській області., №18-14-94 від 04.02.13 р., виданого Держсільгоспінспекцією в Рівненській області, якими супроводжувався товар, засвідчувалось його ідентичність, сортові та посівні якості.

Абзацом 1 Пункту 9.2. договору № 12-11812/пр171сг від 18.12.2012 р. визначено, що покупець зобов'язаний при прийомі товару перевірити комплектність товару і у випадку виявлення недоліків негайно повідомити продавця. При прийомі товару покупцем не заявились претензії стосовно її цілісності або про інші недоліки. При відсутності такої заяви товар вважається прийнятий як належний.

Крім того, абзацом 2 цього пункту договору встановлено, що підписання покупцем видаткової накладної також засвідчує факт передачі разом з товаром товаросупровідної документації в т.ч. сертифікатів якості.

Як стверджує ТОВ "Торговий дім "Насіння", заяв від покупця стосовно відсутності сертифікатів якості не надходило. Крім того, при відсутності сертифікатів, покупець не зміг би використовувати насіння.

Згідно ст. 15. Закону України "Про насіння і садивний матеріал", використання для сівби насіння, яке не має відповідного сертифіката, забороняється.

Згідно п.5 у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартами чи зразками (еталонами) покупець має право відмовитись від прийняття і оплати товару, а якщо товар уже оплачений - вимагати повернення сплаченої суми. Аналогічні правові наслідки порушення умов договору щодо асортименту товару, визначені ст.671 ЦК України. Частиною вказаної статті встановлено право продавця відмовитись від товару та вимагати повернення оплачених коштів.

В даному випадку покупець прийняв товар, використав його, шляхом висіву, зібрав та продав отриманий врожай. Тому він не може відмовитись від товару, який фактично використав та повернути його. В цьому випадку, ч.4. вказаної статті зазначає, що товар, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу є прийнятим, якщо покупець в розумний строк після його одержання не повідомив продавця про свою відмову від нього. Якщо він не відмовився від товару, то згідно з ч.5 цієї статті зобов'язаний оплатити за погодженою в договорі ціною.

З наданих пояснень, позивач стверджував, що за результатами аналізу за показниками білка, встановлено неавтотентичність зразків еталону насіння з зразками, взятих з партії поставленого товару і це є доказом поставки іншого гібрида.

Суд бере до уваги, що зразки для проведення експертизи методом електрофорезу не брались з партій поставленого насіння, а відбирались восени з рослин на полі.

З листа Державної інспекції сільського господарства України, який знаходиться в матеріалах справи, вбачається, що електрофорез є одним із методів, який використовують для дослідженні білків і нуклеїнових кислот. Застосування електрофорезу при визначенні сортових якостей насіння кукурудзи чинним законодавстом не передбачено.

В зв'язку з тим, що позивачем за зустрічним позовом не було доведено обставини, які викладені в зустрічному позові, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення з ТОВ "Торговий дім "Насіння" 200000,00 грн. є необґрунтованою, а тому в її задоволенні слід відмовити.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на ТОВ "Стояни" відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.4-3,4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, ст.ст.82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стояни" (22400, Вінницька область, м.Калинівка, вул.Дзержинського, буд.29; 02068, м.Київ, а/с 41, код ЄДРПОУ 36658009) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння", (03141, м.Київ, вул.Клінічна, 25; вул.Щорса, 18, кв.3, м.Київ, 01133, код ЄДРПОУ 30674952) 216 789,55 грн. основного боргу, 13 904,06 грн. пені, 43357,91 грн. штрафу та 5 481,02 грн. відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. В стягненні 9009,67 грн. інфляційних втрат відмовити.

4. В стягненні 3777,48 грн. 3% річних відмовити

5. В стягненні 2465,04 грн. пені відмовити.

6. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

7. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

8. Рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Повне рішення складено 23 травня 2014 р.

Суддя Мельник П.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи.

2, 3 - позивачу - 03141, м.Київ, вул.Клінічна, 25; вул.Щорса, 18, кв.3, м.Київ, 01133.

4,5 - відповідачу - 22400, Вінницька область, м.Калинівка, вул.Дзержинського, буд.29; 02068, м.Київ, а/с 41