Постанова

від 23.05.2014 по справі 913/349/14

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

20.05.2014 справа №913/349/14

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Принцевської Н.М. суддівЛомовцевої Н.В., Скакуна О.А. при секретарі судового засідання Трофимович Ю.М. за участю представників сторін: від позивача: не з'явився від відповідача:Польова В.В., довіреність № 4549 від 01.01.14р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ на рішення господарського суду Луганської області від 20.03.2014р. у справі№ 913/349/14 (суддя Фонова О.С.) за позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до Комунального теплопостачаючого підприємства "Алчевськтеплокомуненерго", м. Алчевськ Луганської області про стягнення 413 416,86грн.

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Луганської області рішенням від 20.03.2014р. частково задовольнив позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, стягнувши на користь позивача з Комунального теплопостачаючого підприємства "Алчевськтеплокомуненерго", м. Алчевськ Луганської області основний борг у сумі 276725,97 грн., 3% річних у сумі 22579,36 грн., інфляційні нарахування у сумі 108,53 грн., пеню у сумі 18606,84 грн., 7% штрафу в сумі 36464,82грн. та судовий збір.

Позивач, не погоджуючись з рішенням господарського суду подав апеляційну скаргу, в якій вказав, що не згоден з частковим задоволенням позовних вимог. Просив рішення господарського суду Луганської області скасувати в частині зменшення належних до стягнення сум та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні вказав, що вважає рішення таким, що винесене без порушень норм матеріального та процесуального права, тому просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час слухання справи повідомлений належним чином, про поважність неявки суд не повідомив.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та містить повний юридичний аналіз обставин справи, а правові висновки, що містяться в ньому, ґрунтуються на конкретних матеріально-правових нормах, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2011 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", як Продавцем, та Комунальним теплопостачаючим підприємством "Алчевськтеплокомуненерго", філія №6, як Покупцем, укладено договір на купівлю-продаж природного газу №14/2465/11 (Договір), згідно умов якого, Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ, для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (споживачами Покупця), та використовується теплогенеруючими (теплопостачальними) підприємствами на власні потреби та втрати. (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору, Продавець передає Покупцю з 01.10.2011 по 31.12.2012 газ у обсязі до 3070,0 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів: жовтень 2011 року - 150,0 тис. куб. м, листопад 2011 року - 250,0 тис. куб. м, грудень 2011 року - 300,0 тис. куб. м, січень 2012 року - 425,0 тис. куб. м, лютий 2012 року - 420,0 тис. куб. м, березень 2012 року - 405,0 тис. куб. м, квітень 2012 року - 150,0 тис. куб. м, травень 2012 року - 50,0 тис. куб. м, червень 2012 року - 40,0 тис. куб. м, липень 2012 року - 30,0 тис. куб. м, серпень 2012 року - 30,0 тис. куб. м, вересень 2012 року - 40,0 тис. куб. м, жовтень 2012 року - 240,0 тис. куб. м, листопад 2012 року - 240,0 тис. куб. м, грудень 2012 року - 300,0 тис. куб. м.

Приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця (п. 3.3 Договору).

Відповідно до п. 3.4 Договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов'язується надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути Покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами.

Ціна на газ під час дії договору неодноразово змінювалась. Згідно пункту 5.2 Договору вона складала за 1000 куб.м. газу 4042,76 грн. з ПДВ. Пізніше було укладено низку додаткових угод, згідно яких ціна за 1000 куб.м. газу складала: 4139,57 грн. з ПДВ (додаткова угода № 1 від 30.09.2011), 3449,64 грн. з ПДВ (додаткова угода № 2 від 11.10.2011), 4661,74 грн. з ПДВ з 01.07.2012 (додаткова угода № 3 від 01.08.2012).

Згідно п. 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключено грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.1 Договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором.

Як зазначено у п. 7.2 Договору, у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1 цього Договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем пункту 6.1 умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу. Пеня сплачується протягом 3 банківських днів з моменту отримання покупцем вимоги Продавця. У разі несплати пені у вказаний строк Покупець вважається таким, що має заборгованість за цим Договором.

Відповідно до пункту 11.1 Договору, цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін і діє в частині реалізації газу з 01.10.2011 до 31.12.2012, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості.

Також сторонами укладена Додаткова угода № 3 від 01.08.2012, згідно якої п. 2.1 Договору викладений у наступній редакції: "Продавець передає Покупцю у 2011 році природний газ у обсязі 132,417 тис. куб. м. та у 2012 році до 792,0 тис. куб. м., у тому числі по місяцях 2012 року: серпень 2012 року - 30,0 тис. куб. м, вересень 2012 року - 32,0 тис. куб. м, жовтень 2012 року - 150,0 тис. куб. м, листопад 2012 року - 290,0 тис. куб. м, грудень 2012 року - 290,0 тис. куб. м.".

На виконання умов Договору протягом жовтня 2011 року та вересня - грудня 2012 року позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 4474141,24 грн. Однак, відповідач зобов'язання з оплати за поставлений природний газ виконав з порушенням строків, які зазначені у Договорі та не в повному обсязі, у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення основного боргу у сумі 276725,97 грн., 7% штрафу у сумі 72929,65 грн., пені у сумі 37213,69 грн., 3% річних у сумі 22579,36 грн., інфляційних нарахувань у сумі 7054,16 грн.

Відповідач не заперечував проти наявності суми основного боргу, проте заперечує проти стягнення інфляційних нарахувань та просить зменшити розмір суми пені та 7% штрафу на 50%.

Як вірно визначено судом першої інстанції, договір № 14/2465/11 від 30.09.2011р. за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу та регулюється вимогами глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься у ст. 526 Цивільного кодексу України. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписом ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Як вже зазначалось, відповідно до укладеного між сторонами Договору позивач поставив відповідачу у жовтні 2011 року та вересні - грудні 2012 року природний газ на суму 4474141,24 грн. Відповідачем спожитий газ за вказаний період сплачений був частково у сумі 4197415,27 грн., таким чином, залишилась несплаченою заборгованість за грудень 2012 року, яка складає 276725,97 грн., що підтверджується належними доказами, відповідачем не спростовується, а тому, як вірно зауважив місцевий суд, підлягає стягненню в повному обсязі.

Крім суми основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача нараховані пеню у розмірі 37 213,69 грн.; штраф 7% - 72 929,65 грн.; інфляційні - 7 054,16 грн. та 3% річних у сумі 22 579,36 грн.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ст. 216 Господарського кодексу України).

У відповідності до ст. 217 зазначеного кодексу, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно із ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Сторонами у п. 7.2 Договору передбачено, що за невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору, покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню за кожний день прострочення платежу, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Пеня в сумі 37213,69 грн. та 7% штрафу у сумі 72929,65 грн., є арифметично вірно обрахованими та нормативно обґрунтовано заявленими.

Водночас, представник відповідача надав суду клопотання, згідно яких просив при прийнятті рішення у даній справі зменшити розмір суми пені на 50%, а саме на 18606,84 грн. та 7% штрафу на 50%, що становить 36464,82 грн., відповідно.

При вирішенні клопотання відповідача про зменшення суми пені суд першої інстанції виходив з того, що господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов'язання (ст. 83 ГПК України).

В обґрунтування клопотання про зменшення пені відповідач послався на принципи справедливості та розумності права, Постанову КМУ № 1082 від 03.12.2008р., якою його було фактично позбавлено права користування власними коштами, великий обсяг заборгованості населення за надані теплопостачаючим підприємством послуги, надавши інформацію щодо кредиторської заборгованості КТП «Алчевськтеплокомуненерго» та звіт про фінансовий стан підприємтсва.

Судова колегія вважає висновок суду про задоволення клопотання про зменшення розміру пені таким, що зроблений з урахуванням приписів чинного законодавства з огляду на наступне.

Згідно ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, який на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Крім того, згідно з ст. 15 Закону України «Про теплопостачання» державне регулювання діяльності у сфері теплопостачання провадиться, в тому числі, у формі регулювання тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії з урахуванням змін цін на енергоносії та інших витрат.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних тепло генеруючими, тепло транспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання, що також визначено Законом України «Про місцеве самоврядування».

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції досліджено в повному обсязі обставини, які потягли за собою виникнення у відповідача боргу перед позивачем, тобто ступінь вини відповідача у виникненні боргу, майновий стан сторін, статус відповідача, а також й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача про стягнення 3% річних у сумі 22579,36 грн. відповідають чинному законодавству, є обґрунтованими, вірно нарахованими та обґрунтовано задоволені місцевим судом.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції здійснено судом першої інстанції згідно п. 3.2 Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", тому загальний розмір інфляційних, які підлягають стягненню з відповідача складає 108,53 грн.

Судова колегія вважає розрахунки суду першої інстанції арифметично вірними та обґрунтованими фактичними даними у справі.

З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення господарського суду Луганської області від 20 березня 2014 року по справі № 913/349/14 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 20 березня 2014 року по справі № 913/349/14 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Н.М. Принцевська

Судді: Н.В. Ломовцева

О.А. Скакун

Надруковано 5 примірників:

1-позивачу;

1-відповідачу;

1-до справи;

1-ГС;

1-ДАГС