Рішення

від 06.03.2014 по справі 48/670

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/670 06.03.14

За позовом Відкритого акціонерного товариства "Київспецтранс" до Приватного підприємства "Роса" про стягнення 20 821,37 грн. Головуючий суддя Бойко Р.В.

Судді: Івченко А.М.

Стасюк С.В.

Представники сторін:

Від позивача:Дирдін М.Є. Від відповідача :Кононюк С.Т.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляді господарського суду міста Києва знаходиться справа №48/670 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Київспецтранс" до Приватного підприємства "Роса" про стягнення 20 821,37 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача, відповідачем неналежним чином виконуються зобов'язання за договором позики щодо повернення фінансової допомоги, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 20 000,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних витрат у розмірі 680,00 грн. та 3% річних у розмірі 141,37 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розгляд справи неодноразово відкладався, провадження зупинялось у зв'язку з призначенням судової експертизи та до остаточного вирішення та набрання законної сили рішенням у пов'язаній справі. Ухвала про зупинення провадження у зв'язку з призначенням судової експертизи оскаржувалася до апеляційної та касаційної інстанції.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.02.2014 р. прийнято до провадження справу №48/670 колегією суддів у складі: головуючий суддя Бойко Р.В., судді Івченко А.М., Стасюк С.В., задоволено клопотання Приватного акціонерного товариства "Київспецтранс" про поновлення провадження та призначено розгляд справи на 06.03.2014 р.

Представник позивача в судове засідання з'явився, вимоги ухвали суду виконав, просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з'явилася, вимоги ухвали суду щодо надання письмових пояснень не виконала, проти позову заперечувала та просила в задоволенні позову відмовити повністю.

В судовому засіданні, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.10.2008 р. Приватне підприємство "Роса" (надалі - "Підприємство") звернулося до Відкритого акціонерного товариства "Київспецтранс" (після зміни організаційно-правової форми - Приватне акціонерне товариство "Київспецсервіс") (надалі - "Товариство") з листом №278, в якому просило надати поворотну фінансову допомогу в сумі 20 000,00 грн. для оплати боргу підряднику, зазначивши в листі, що сума допомоги буде повернута при умові повного розрахунку Товариства перед Підприємством за договором підряду №1207-2004, що був укладений між ними 12.07.2004 р.

Товариство перерахувало на користь Підприємства поворотну фінансову допомогу у розмірі 20 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2880 від 21.10.2008 р.

04.08.2010 р. позивач звернувся до відповідача з листом №1034/10 про повернення зазначеної фінансової допомоги, оскільки Товариство станом на 02.08.2010 р. погасило заборгованість перед Підприємством.

Однак, відповідач у своєму листі-відповіді №133 від 15.09.2010 р. відмовив позивачу у поверненні даної фінансової допомоги, оскільки Товариство не погасило заборгованість перед Підприємством.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по поверненню фінансової допомоги за Договором позики, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 20 000,00 грн.

Укладений сторонами договір є договором позики, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509, 1046, 1047, 1049, 1050 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч. 2 ст. 1047 Цивільного кодексу України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що між позивачем та відповідачем було укладено договір позики, який оформлений листом відповідача №278 від 21.10.2008 р. та платіжним дорученням №2880 від 21.10.2008 р. на перерахування коштів у розмірі 20 000,00 грн., в якому зазначено призначення платежу як поворотної фінансової допомоги згідно листа №278 від 21.10.2008 р.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з листа №278 від 21.10.2008 р., сторонами було встановлено строк повернення позики, виконання якого визначений вказівкою на подію, а саме - повернення фінансової допомоги відбудеться за умови здійснення Товариством повного розрахунку перед Підприємством за Договором підряду №1207-2004 від 12.07.2004 р., укладеного між позивачем на відповідачем.

Відповідно до ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями ст.ст. 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Керуючись зазначеними положеннями сторонами було погоджено, що повернення фінансової допомоги пов'язане з настанням події - здійснення позивачем розрахунків з відповідачем за договором №1207-2004 від 12.07.2004 р. та в силу положень ст. 629 Цивільного кодексу України, така умова договору є обов'язковою для виконання сторонами та залежить від обох сторін, які також є сторонами за договором №1207-2004 від 12.07.2004 р., а тому суд не може погодитись з твердженням позивача, що так як сторонами не обумовлено строк повернення фінансової допомоги, в силу положень абз. 2 ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, відповідач зобов'язаний повернути зазначені кошти незалежно від того, чи є заборгованість Товариства перед Підприємством згідно Договору №1207-2004 від 12.07.2004 р., оскільки дані договори не є взаємопов'язаними договорами.

При цьому, суд відзначає, що у разі якби сторонами не було встановлено строк (термін) виконання боржником обов'язку, то в силу положень абз. 2 ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, а литсом №1034/10 від 04.08.2010 р. позивач вимагав сплатити борг.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.05.2013 р., яке залишене без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2013 р. та Вищого господарського суду України від 15.01.2014 р. відповідно, у справі №38/381 за позовом Приватного підприємства "Роса" до Відкритого акціонерного товариства "Київспецтранс" про стягнення 1 229 303,60 грн., встановлено, що 27.12.2007 р. Товариство в повному обсязі погасило заборгованість перед Підприємством за договором підряду №1207-2004 від

12.07.2004 р., а тому на момент розгляду даної справи боргу позивача перед відповідачем немає.

Відповідно до п. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Керуючись зазначеним положенням ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що подія, з якою сторони пов'язали момент виникнення зобов'язання Підприємства по поверненню фінансової допомоги - погашення позивачем перед відповідачем заборгованості, 27.12.2007 р. настала, а тому у Підприємства виникло грошове зобов'язання по поверненню позивачу фінансової допомоги у розмірі 20 000,00 грн., а строк його виконання настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення викладені у ст. 526 Цивільного кодексу України та згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 20 000,00 грн. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 141,37 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 08.09.2010 р. по 02.12.2010 р. та інфляційних витрат у розмірі 680,00 грн. у період з 08.09.2010 р. по 02.12.2010 р.

Судом встановлено, що відповідач обов'язку по поверненню грошових коштів у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

З огляду на те, що строк виконання зобов'язання за договором позики настав

27.12.2007 р., враховуючи встановлений місячний термін на сплату зобов'язання від дня пред'явлення вимоги (абз. 2 ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України), дату надсилання відповідачу листа №1034/10 з вимогою повернути фінансову допомогу (04.08.2010 р.) та строки поштового обороту, встановленого Правилами надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 р., суд приходить до висновку, що позивачем було правомірно заявлено період (з 08.09.2010 р. по 02.12.2010 р.), за який підлягають нарахуванню 3% річних та інфляційні витрати за порушення договірних зобов'язань.

Статтею 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За перерахунком суду, здійсненим з урахуванням визначеного позивачем періоду (з 08.09.2010 р. по 02.12.2010 р.) за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання розмір інфляційних витрат та 3% річних становить 744,95 грн. та 141,37 грн. відповідно.

Однак, враховуючи, що встановлений судом розмір інфляційних витрат є більшим ніж визначений позивачем та за відсутності підстав для виходу за межі позовних вимог, суд приходить до висновку про можливість стягнення заявлених позивачем інфляційних витрат у розмірі 680,00 грн. та 3% річних у розмірі 141,37 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення з Підприємства на користь Товариства заборгованості у розмірі 20 000,00 грн., інфляційних витрат у розмірі 680,00 грн. та 3% річних у розмірі

141,37 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Київспецтранс" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Роса" (03028, м. Київ, просп. Науки, 119-Б; ідентифікаційний код 21521174) на користь Приватного акціонерного товариства "Київспецтранс" (04208, м. Київ, просп. Правди, 85; ідентифікаційний код 02772037) заборгованість у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп., інфляційні витрати у розмірі 680 (шістсот вісімдесят) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 141 (сто сорок одна) грн. 37 коп., державне мито у розмірі 208 (двісті вісім) грн. 21 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 10.03.2014 р.

Головуючий суддя Р.В. Бойко

Судді: А.М. Івченко

С.В. Стасюк