КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 825/553/14 ( у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Житняк Л. О.
Суддя-доповідач: Беспалов О.О.
ПОСТАНОВА
Іменем України
15 травня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Беспалова О. О.
суддів: Грибан І. О., Губської О. А.
за участю секретаря: Тур В. В.
представника позивача Карети О. О., представника відповідача Ананка Ю. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ніжинський дослідно-механічний завод" до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В :
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніжинський дослідно-механічний завод" звернулось до суду з адміністративним позовом до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.09.2013 р. № 0000262200, від 25.09.2013 р. № 0000272200, від 25.09.2013 р. № 0000282200.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 р. позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржувану постанову суду - скасувати з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, на підставі направлення від 28.08.2013 р. № 91, згідно вимог пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу від 27.08.2013 р. № 184 (вручено директору Оленченко С.І. 02.09.2013 р.), Ніжинською ОДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Ніжинський дослідно-механічний завод", код за ЄДРПОУ 35505991, з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні операцій з ТОВ "Ферко", код за ЄДРПОУ 31681342, у листопаді 2012 року та лютому, березні 2013 року, з ТОВ "Арсана", код за ЄДРПОУ 37044525, у вересні 2011 року, з ТОВ "Альтаїр альфа плюс", код за ЄДРПОУ 37675706, у липні 2012 року.
За результатами перевірки складено акт від 11.09.2013 р. № 188/22-35505991 (т. 1 а.с. 14-51).
В розділі 4 "Висновок" акту перевірки встановлено порушення:
- п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755 (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження ТОВ "Ніжинський дослідно-механічний завод" податок на прибуток за IV квартал 2011 року в сумі 2 351,00 грн. та збільшення від'ємного значення об'єкту оподаткування на загальну суму 309 651,00 грн., в т.ч. за III квартал 2012 року - 12 915,00 грн., за IV квартал 2012 року - 296 736,00 грн.;
- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755 (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження ТОВ "Ніжинський дослідно-механічний завод" податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 151 339,00 грн., в т.ч. за вересень 2011 року - 2 044,00 грн., за липень 2012 року - 3 748,00 грн., за листопад 2012 року - 59 347,00 грн., за лютий 2013 року - 18 074,00 грн., за березень 2013 року - 68 126,00 грн.
На підставі вказаного акту перевірки Ніжинською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення, що є предметом даного спору:
- від 25.09.2013 р. № 0000262200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 189 173,75 грн. (в т.ч. за основним платежем - 151 339,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 37 834,75 грн. (т. 1 а.с. 11);
- від 25.09.2013 р. № 0000272200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток (доходи) приватних підприємств в розмірі 2 351,00 грн. основного платежу (т. 1 а.с. 12);
- від 25.09.2013 р. № 0000282200, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 309 651,00 грн. (т. 1 а.с. 13).
Так в акті перевірки зазначено, що за період з II-IV кварталу 2011 року та 2012 рік ТОВ "Ніжинський дослідно-механічний завод" задекларовано витрати в сумі 55 045 605,00 грн.
Сума витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування ПДВ, сформована за рахунок контрагентів ТОВ "Ферко" у листопаді 2012 року в сумі 296 735,83 грн., ТОВ "Арсана" у вересні 2011 року в сумі 10 222,00 грн., ТОВ "Альтаїр альфа плюс" у липні 2012 року в сумі 12 914,80 грн.
За період вересень 2011 року, липень 2012 року, листопад 2012 року, лютий 2013 року, березень 2013 року ТОВ "Ніжинський дослідно-механічний завод" задекларовано податкового кредиту по ПДВ в сумі 2 201 709,00 грн. та ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 214 569,00 грн.
Перевіркою повноти визначення податкового кредиту при здійсненні господарських операцій з ТОВ "Ферко" у листопаді 2012 року та лютому, березні 2013 року, з ТОВ "Арсана" у вересні 2011 року, з ТОВ "Альтаїр альфа плюс" у липні 2012 року встановлено його завищення на загальну суму 151 339,00 грн., в т.ч. за вересень 2011 року - 2 044,00 грн., за липень 2012 року - 3 748,00 грн., за листопад 2012 року - 59 347,00 грн., за лютий 2013 року - 18 074,00 грн., за березень 2013 року - 68 126,00 грн.
Перевіркою повноти нарахування ПДВ при здійснень господарських операцій з ТОВ "Ферко" у листопаді 2012 року та лютому, березні 2013 року, з ТОВ "Арсана" у вересні 2011 року, з ТОВ "Альтаїр альфа плюс" у липні 2012 року встановлено його заниження на загальну суму 151 339,00 грн., в т.ч. за вересень 2011 року - 2 044,00 грн., за липень 2012 року - 3 748,00 грн., за листопад 2012 року - 59 347,00 грн., за лютий 2013 року - 18 074,00 грн., за березень 2013 року - 68 126,00 грн.
При цьому, в акті перевірки вказано, що відповідно до наданих до перевірки документів у вересні 2011 року ТОВ "Ніжинський дослідно-механічний завод" було придбано у ТОВ "Арсана" камінь вапняний в кількості 71 т. Між ТОВ "Арсана" та ТОВ "Ніжинський дослідно-механічний завод" договір поставки в письмовій формі не укладався, документи які б підтверджували факт укладання договору до перевірки надано не було. Згідно отриманого акту ДПІ у Печерському районі м. Києва від 21.01.2013 р. № 224/22-8/37044525 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Арсана" (код ЄДРПОУ 37044525) щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ "Прайм Ресурс" (код ЄДРПОУ 36348346) за період з 01.08.2011 року по 30.04.2012 року" Ніжинська ОДПІ прийшла до висновку про неможливість підтвердити взаємовідносини ТОВ "Ніжинський дослідно-механічний завод" з ТОВ "Арсана" за вересень 2011 року.
Крім того, в акті перевірки зазначено, що відповідно до наданих до перевірки документів у липні 2012 року ТОВ "Ніжинський дослідно-механічний завод" було придбано у ТОВ "Альтаїр альфа плюс" шестигранник в кількості 0,265 т., лист металу в кількості 1,820 т. Між ТОВ "Альтаїр альфа плюс" та ТОВ "Ніжинський дослідно-механічний завод" договір поставки в письмовій формі не укладався. Документи, які б підтверджували факт укладання договору, до перевірки надано не було. Товарно-транспортна накладна та інші документи, які підтверджують факт доставки товару на склад ТОВ "Ніжинський дослідно-механічний завод" в ході перевірки не надавались. Згідно отриманого акту ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 04.04.2013 р. № 221/22-50/37675706 "Про неможливість проведення зустрічної звірки з ТОВ "Альтаїр альфа плюс" (код ЄДРПОУ 37675706) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період 01.01.2012 р. - 30.11.2012 р." Ніжинська ОДПІ прийшла до висновку про неможливість підтвердити взаємовідносини ТОВ "Ніжинський дослідно-механічний завод" з ТОВ "Альтаїр альфа плюс" за липень 2012 року, у зв'язку з чим податковий орган зазначив, що ТОВ "Альтаїр альфа плюс" у липні 2012 року безпідставно сформувало валові витрати ТОВ "Ніжинський дослідно-механічний завод" в сумі 12 914,80 грн.
Також, в ході перевірки було встановлено, що відповідно до наданих до перевірки документів у листопаді 2012 року ТОВ "Ніжинський дослідно-механічний завод" було придбано у ТОВ "Ферко" противаги чавунні 36,4 т., трубу чавунну 36,27 т. Між ТОВ "Ферко" та ТОВ "Ніжинський дослідно-механічний завод" укладено договір поставки від 06.06.2012 р. № 06/06-Сн-01, місце укладання договору - м. Одеса. Наказ на відрядження керівника ТОВ "Ніжинський дослідно-механічний завод" до м. Одеса, авансовий звіт про відрядження до м. Одеса керівника ТОВ "Ніжинський дослідно-механічний завод" інших документів, які б підтверджували факт укладання договору саме в м. Одеса до перевірки надано не було. Отже, на думку податкового органу, ТОВ "Ферко" у листопаді 2012 року безпідставно сформувало валові витрати для ТОВ "Ніжинський дослідно-механічний завод" в сумі 296 735,83 грн. Також, згідно отриманого акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 30.05.2013 р. № 1624/22-30/31681342 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Ферко" (код за ЄДРПОУ 31681342) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП "Атрія Стар" (код ЄДРПОУ 38388752) та ТОВ "Афродіта Фінанс" (код ЄДРПОУ 38387811) за період лютий 2013 року", та враховуючи встановлене перевіркою, Ніжинська ОДПІ прийшла до висновку про неможливість підтвердити взаємовідносини ТОВ "Ніжинський дослідно-механічний завод" з ТОВ "Ферко" за листопад 2012 року, лютий, березень 2013 року.
В Акті перевірки наголошено на тому, що ТОВ "Ферко", ТОВ "Арсана", ТОВ "Альтаїр альфа плюс" не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань.
В ході проведення перевірок підприємств-контрагентів позивача встановлено неможливість фактичного здійснення контрагентами господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу. Перевірками встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів дотримується позиції, що необхідною умовою для віднесення сплачених цін за товари (послуги) до валових витрат та сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.
Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України, який зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Так з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції вбачається, що позивачем надано в якості доказів належним чином оформлені, достатні для встановлення реальності господарських операцій первинні документи:
- договори поставки;
- видаткові накладні;
- податкові накладні;
- прибуткові накладні;
- товарно-транспортні накладні;
- рахунки на оплату товару.
Натомість, в мотивувальній частині рішення судом першої інстанції не надано оцінки належності та достатності зазначених доказів.
Для всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи в суді апеляційної інстанції колегія суддів приходить до висновку про необхідність надання оцінки вказаним доказам.
Формою правочину є спосіб вираження волі його сторін. Відповідно достатті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Виходячи з викладеного, вбачається, що законодавець передбачає дві форми правочину: усну та письмову. У тих випадках, коли закон не встановлює обов'язковість певної форми, сторони можуть обирати її на власний розсуд, але в межах чинного законодавства.
Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
В судовому засіданні 15.05.2014 р. представник позивача вказав, що відносини позивача з ТОВ «Арсана» та ТОВ «Альтаїр альфа плюс» мали разовий характер, а тому потреби в укладенні договорів у письмовій формі не було у жодної зі сторін.
Натомість, як вбачається з матеріалів справи, рахунок - фактура № СФ-0005977 виписана ТОВ «Альтаїр альфа плюс» 05.07.2012 р. і оплата згідно виписки по рахунку відбулася 05.07.2012 р., однак, згідно наданої в судовому засіданні суду апеляційної інстанції копії ТТН поставка товару фактично відбулася 17.07.2012 р.
Отже, фактично зобов'язання позивачем були виконані на 12 днів раніше контрагента.
В такому випадку колегія суддів зазначає, що можливість укладення правочину в усній формі є неприпустимою.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти: правочини між юридичними особами.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що відсутній в матеріалах справи письмовий договір між позивачем та ТОВ «Альтаїр альфа плюс» з огляду на обов'язкову письмову форму його укладення має для даної справи статус первинного, а його відсутність ставить під сумнів реальність господарської операції, що є предметом дослідження справи.
Крім того, з копії ТТН № 735 від 17.07.2012 р. вбачається, що вага поставленого контрагентом металопрокату становить 2,850 тонн, в той час як у рахунку - фактурі (а. с. 111 Т. 1) вказано, що вага шестигранника 30 ст. 45, листа 4*1500*6000 ст. 45, листа 5*1500*6000 ст.3пс/сп, труби 114*13бш становить 2,715 тонн.
У видатковій накладній від 17.07.2012 р. № РН-0001551 (а. с. 112 Т. 2) зазначено наступний товар: шестигранник 30 ст. 45, лист 5*1500*6000 ст.3пс/сп (вага товару - 2,085 тонни).
Оприбутковано на склад згідно прибуткової накладної від 17.07.2012 р. № ЗН-0000150 шестигранник 30 ст. 45, лист 5*1500*6000 ст.3пс/сп з вагою 2,085 тонн.
Незважаючи на це, податкова накладна від 05.07.2012 р. № 26 (а. с. 114 Т. 2) виписана на товар, що був відображений в такому асортименті лише в рахунку - фактурі: шестигранник 30 ст. 45, лист 4*1500*6000 ст. 45, лист 5*1500*6000 ст.3пс/сп, труба 114*13бш.
Крім того, вага шестигранника 30 ст. 45 в податковій накладній - 0,300 тонн, натомість у видатковій і прибутковій накладних - 0,265 тонн.
Таким чином, наявні докази свідчать про те, що позивач оплатив контрагенту 22485,11 грн. за чотири позиції товарів вагою 2,715 тонни і отримав від контрагента податкову накладну на цей товар.
Через 12 днів контрагентом в умовах разової поставки відправлено позивачу товар - металопрокат вагою 2,850 тонн (що більше ніж замовляв позивач), але на меншу суму - 15497, 76 грн.
Як визначено в ТТН з вантажем слідувала видаткова накладна на вагу товару 2,085 тонн за ціною 15497, 76 грн.
Доставлений товар в неповному асортименті, дешевший від фактично сплаченої ціни, однак, більшої ваги позивач зрештою оприбуткував на складі, а в податковий кредит включив суму ПДВ на підставі податкової накладної, відомості якої не відповідають документально оприбуткованому товару.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що документально відображені взаємовідносини позивача з ТОВ «Альтаїр альфа плюс» не носять реального характеру та не мають впливу на фінансовий стан позивача.
Стосовно відсутності письмового договору між позивачем та ТОВ «Арсана» позиція колегії суддів викладена вище.
Так оплата за вапняковий камінь здійснена позивачем двома платежами від 27.09.2011 р. та від 16.11.2011 р. на суму 12266, 40 грн. на підставі рахунку-фактури № СФ-000259, а товар поставлено згідно залізничної накладної 03.10.2011 р. (а. с. 124 Т. 1).
Колегія суддів звертає увагу, що в даному рахунку-фактурі (а. с. 122 Т. 1) зазначено, що рахунок дійсний до 14.09.2011 р., тобто на момент перерахунку коштів на користь ТОВ «Арсана» його дія відсутня.
Крім того, в рахунку-фактурі зазначена загальна вага товару - 69,000 тонн.
У видатковій накладній від 29.09.2011 р. № РН-0000567 вага товару - 71, 000 тонн.
Вага товару в залізничній накладній - 71,000 тонн.
В судовому засіданні 15.05.2014 р. представник позивача пояснив, що така вагова різниця зумовлена тарою, в якій перевозився товар перевізником.
Колегія суддів для об'єктивності вирішення справи вважає за необхідне дослідити правову сторону твердження позивача.
Так відповідно до ч. 3 п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. N 644, накладна заповнюється відправником.
Згідно додатку № 3 до Правил графа 24 заповнюється якщо маса визначена відправником вантажу.
Як вбачається з залізничної накладної контрагентом позивача заповнено графу 24 із зазначенням 71 000 кг., в той час як відомості в графі 25, яка заповнюється за умови визначення маси вантажу залізницею, відсутні.
З огляду на це, колегія суддів вважає доводи позивача в цій частині необґрунтованими.
Крім того, колегія суддів зауважує, що форма накладної передбачає собою і заповнення окремих її граф безпосереднім одержувачем товару, таких як 6 та 53, які в наявній в матеріалах справи накладній не заповнені.
Між тим, колегія суддів акцентує увагу, що в графі 53 одержувач вантажу повинен поставити дату одержання вантажу, номер довіреності на одержання вантажу, дата її видачі, серія та номер паспорта матеріально відповідальної особи, яка одержує вантаж та її підпис.
Графи 58-66 в залізничній накладній відсутні взагалі.
Натомість, в матеріалах справи також наявна податкова накладна від 29.09.2011 р. № 99 (а. с. 6 Т. 2) на 2,000 тонни вапнякового каменю, вага яких, на думку представника позивача, мала становити вагу вагону.
В матеріалах справи на даний товар відсутній рахунок - фактура, а ціна за транспортування включена в податкову накладну, що була сформована на товар вагою 69,000 тонн.
29.09.2011 р. даний товар оприбутковано на складі позивачем згідно прибуткової накладної № ЗН-0000230 (а. с. 126 Т. 2) вагою 71, 000 тонна, натомість, в м. Ніжин товар доставлено лише 03.10.2011 р.
З огляду на зазначені факти, колегія суддів встановила, що позивач замовив у ТОВ «Арсана» вапняковий камінь вагою 69,000 тонн за ціною 12026,40 грн.
Оплативши за нього 12226, 40 грн. без сплати залізничного тарифу, позивач оприбуткував товар вагою вже 71,000 тонна на складі на 5 днів раніше, ніж товар прибув на станцію Ніжина.
Суми ПДВ за цією операцією включені в податковий кредит на підставі податкової накладної, відомості якої не відповідають документально оприбуткованому товару (а. с. 125 Т. 1).
З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що документально відображені взаємовідносини позивача з ТОВ «Арсана» не носять реального характеру та не мають впливу на фінансовий стан позивача.
Надаючи оцінку реальності взаємовідносин позивача з ТОВ «Ферко» колегія суддів зазначає наступне.
Між ТОВ "Ферко" та ТОВ "Ніжинський дослідно-механічний завод" укладено договір купівлі - продажу від 06.06.2012 р. № 06/06-Сн-01 (Т. 1 а.с. 141), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар: труба чавунна вагою 36,270 т. на суму 177 723,00 грн., в т.ч. ПДВ - 29 620,50 грн., противаги чавунні 36,4 т. на суму 178 360,00 грн., в т.ч. ПДВ - 29 726,67 грн., терміни передачі до 31.12.2012 р., оплата на розрахунковий рахунок, місце постачання - м. Одеса.
Договір підписано директором ТОВ "Ферко" Поздняковим Д.Ю. та директором ТОВ "Ніжинський дослідно-механічний завод" Оленченком С.І.
Місце укладання договору: м. Одеса.
ТОВ "Ніжинський дослідно-механічний завод" включило до складу витрат операційної діяльності суму згідно видаткової накладної від 29.11.2012 р. № 1927, отриманої від ТОВ "Ферко" (противаги чавунні 36,4 т. на суму 178 360,00 грн., в т.ч. ПДВ - 29 726,67 грн.).
Оплата проведена згідно рахунку на оплату від 29.11.2012 р. № 1430.
З цього приводу, колегія суддів зазначає, що згідно п. 4.4 договору, який діяв до 19.12.2012 р., умови поставки за правилами Інкотермс 2000 - EXW.
Термін EXW означає повне очищення продавця від зобов'язань поставки товару, а тому суд першої інстанції помилково в мотивувальній частині рішення називає договір № 06/06-Сн-01 договором поставки, а ТОВ «Ферко» - постачальником.
Факт поставки противаг чавунних масою 36,4 тонн, за твердженням суду першої інстанції, підтверджується товарно-транспортною накладною від 27.11.2012 р. № 642830.
Досліджуючи наявну в матеріалах справи ТТН (а. с. 147 Т. 1) колегія суддів встановила, що в графі «замовник (платник)» зазначено ТОВ «Ферко», що повністю суперечить умовам поставки, зазначеним в договорі.
Крім того, порушуючи умови EXW, ТОВ «Ферко», замовивши послуги з перевезення і оплативши їх, мав відшкодувати ці витрати за рахунок позивача, оскільки згідно вищезазначеного договору транспортні витрати до ціни товару не включалися.
Натомість, ні податкова накладна, ні платіжні документи оплати транспортних перевезень на користь контрагента не відображають.
Аналогічної позиції колегія суддів дотримується і щодо труби чавунної, сума ПДВ за оплату якої включена до податкового кредиту на підставі податкової накладної від 29.11.2012 р. № 237 (а. с. 151 Т. 1).
Стосовно правомірності віднесення сум ПДВ до податкового кредиту за податковими накладними від 20.02.2013 р. № 253, від 06.03.2013 р. № 176, від 21.03.2013 р. № 316, колегія суддів зазначає, що незважаючи на внесення до зазначеного договору певних змін, в тому числі і умови поставки: DDP, за якими перевезення товару покладається на продавця, суть невідображення в податковій накладній оплати позивачем витрат за перевезення на користь продавця зашилася незмінною.
Також в матеріалах справи наявні копії реєстрів довіреностей, виписаних на отримання ТМЦ довіреними особами позивача від контрагентів.
Так на отримання цінностей від ТОВ «Альтаїр Альфа Плюс» виписана довіреність № 99 від 16.07.2012 р. на Оленченка М. С. (а. с. 2 Т. 2).
В судовому засіданні 15.05.2014 р. представник позивача надав ТТН № 735 від 17.07.2012 р. на перевезення товару від ТОВ «Альтаїр Альфа Плюс», в якій зазначено доручення № 96 від 16.07.2012 р., а графі «вантаж одержав» запис не піддається розпізнаванню.
На доказ отримання цінностей від ТОВ «Арсана» представник в судовому засіданні 15.05.2014 р. надав довіреність № 45 від 20.01.2011 р., видану на користь Рульова М. М. на отримання ТМЦ на станції Ніжин без зазначення номеру та дати рахунку -фактури.
Між тим, як вже було зазначено вище, залізнична накладна містить незаповнену графу 53, де мали б бути відображені відомості про особу, яка отримала товар.
Крім того, в часовому просторі, між оприбуткуванням товару та видачею довіреності різниця в 9 місяців, а сама довіреність не містить відомостей про ТОВ «Арсана», з огляду на що колегією суддів ставиться під сумнів відношення цієї довіреності до реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Арсана».
Наявність вказаної довіреності у позивача ставить під сумнів її використання, за умови якого така довіреність залишається у перевізника, а відсутність в матеріалах справи реєстру довіреностей за січень 2011 року з зазначенням даних цієї довіреності ставить під сумнів її справжність.
Товарно-транспортні накладні від 27.11.2012 р. не містять відомостей про номер довіреності.
Колегія суддів акцентує увагу, що наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні містять незаповнені графи розділу «Вантажно-розвантажувальні операції».
Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р., встановлено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціальних форм, затверджених міністерствами та відомствами України.
Вантаж, не оформлений ТТН, не приймається до перевезення (п. 47 Статуту автотранспорту). Про факт надання автотранспортних послуг свідчать товарно-транспортні документи, дорожні листи вантажного автомобіля, що підтверджують рух вантажу від пункту відправлення до пункту призначення (передання вантажу одержувачу).
Відповідно п. 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568, основними документами на перевезення вантажів є товарно - транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.
Між тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Законом України від 05.07.2011 р. №3565-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень» було внесено зміни до ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» у частині виключення дорожніх (маршрутних) листів з переліку документів, що повинен мати при собі водій та на вимогу пред'являти для перевірки.
Крім того, зазначеним Законом внесені зміни до Закону України «Про автомобільний транспорт» у частині виключення з тексту цього Закону слів «дорожній лист».
Неузгодженість даного питання між законами та підзаконними актами дозволяє автоперевізнику здійснювати перевезення вантажу без дорожнього листа, а тому колегія суддів відсутність цих доказів в матеріалах справи не враховує в якості обставини, що може свідчити про відсутність реальності господарських операцій.
Натомість, відсутність обов'язкових реквізитів в ТТН та встановлення внесення в них неправдивих відомостей є достатньою підставою для невизнання вказаних первинних документів в якості належних доказів у справі.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що матеріали справи доводять реальність товарообороту в межах господарської діяльності позивача, проте відсутні первинні документи, якими підтверджується реальність здійснення господарських операцій з отримання товару саме від контрагентів, якими виписані податкові накладні, які є єдиною підставою для формування податкового кредиту, а тому податкові повідомлення-рішення, винесені відповідачем, є правомірними та скасуванню не підлягають.
Доводи апеляційної скарги відповідача спростовують висновки суду першої інстанції.
У відповідності до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення не у відповідності до норм матеріального і процесуального права, а тому наявні підстави для його скасування.
Керуючись ст.ст. 99, 100, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ніжинський дослідно-механічний завод" до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 р. скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Ніжинський дослідно-механічний завод" відмовити у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя О. О. Беспалов Суддя І. О. Грибан Суддя О. А. Губська (Повний текст постанови виготовлено 20.05.2014 року)
Головуючий суддя Беспалов О.О.
Судді: Грибан І.О.
Губська О.А.
Суд | Київський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 15.05.2014 |
Оприлюднено | 27.05.2014 |
Номер документу | 38853215 |
Судочинство | Адміністративне |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні