Рішення

від 19.05.2014 по справі 910/4393/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4393/14 19.05.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Аерохендлінг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроформат Інжиніринг»

про повернення отриманих коштів 104 370, 19 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Хвостенко В.В.

від відповідача: Горбовий В.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-Аерохендлінг» (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроформат Інжиніринг» (далі -відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 104 370, 19 грн., з яких: 100 000, 00 грн. - сума основного боргу, 2 448, 61 грн. - сума збитків у вигляді сплачених банківських процентів за користування кредитом, 1 019, 18 грн. - 3 % річних, 902, 40 грн. - нарахування індексу інфляції. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №25-10 про виконання робіт від 28.10.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 07.04.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників відповідача та неналежне виконання сторонами вимог суду.

24.04.2014 р. через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва представник позивача подав заяву про зміну предмету позову, в якій просить суд розірвати договір про виконання робіт №25-10 від 28.10.2014 р. та стягнути заборгованість у розмірі 104 370, 19 грн., з яких: 100 000, 00 грн. - основний борг, 2 448, 61 грн. - збитки у вигляді сплачених банківських процентів за користування кредитом, 1 019, 18 грн. - 3 % річних, 902, 40 грн. - нарахування індексу інфляції.

У судовому засіданні представник позивача подав заяву про уточнення, в якій просив суд розірвати договір про виконання робіт №25-10 від 28.10.2013 р., оскільки в резолютивній частині заяви про зміну предмету позовних вимог допущено помилку у зазначенні дати договору.

Суд прийняв до розгляду подану заяву про зміну предмету позову, як таку, що відповідає ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

28.04.2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроформат Інжиніринг» звернулося до Господарського суду міста Києва із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Аерохендлінг» про стягнення 145 845, 68 грн. різниці між вартістю фактичного виконаних робіт та сумою сплаченого авансового платежу за договором №25-10 про виконання робіт від 07.11.2013 р.

Ухвалою суду від 28.04.2014 р. зустрічну позовну заяву та додані до неї документи повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «Євроформат Інжиніринг».

У судовому засіданні 28.04.2014 р. судом оголошувалася перерва до 19.05.2014 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

19.05.2014 р. через загальний відділ діловодства представник відповідача подав клопотання про зупинення провадження у справі, в якому просить суд зупинити провадження у справі №910/4394/14 до моменту розгляду та вирішення Київським апеляційним господарським судом апеляційної скарги ТОВ «Євроформат Інжиніринг» на ухвалу Господарського суду м. Києва від 28.04.2014 р.

Розглянувши подане клопотання про зупинення провадження у справі, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Проте, подання апеляційної скарги ТОВ «Євроформат Інжиніринг» на ухвалу Господарського суду м. Києва від 28.04.2014 р., якою було повернуто зустрічну позовну заяву останнього, ніяким чином не унеможливлює розгляд даної справи, що являлось би підставою для зупинення провадження у справі, а тому суд визнає подане клопотання необґрунтованим та відмовляє у його задоволенні.

19.05.2014 р. через загальний відділ діловодства представник відповідача подав клопотання про припинення провадження у справі, в якому просить суд припинити провадження у справі за відсутністю предмета спору, оскільки договір про виконання робіт №25-10 від 28.10.2013 р. та від 28.10.2014 р. сторонами фактично не підписаний, та як наслідок не досягнуто згоди з усіх істотних його умов, а відтак - останні є неукладеними та відсутній предмет спору.

19.05.2014 р. через загальний відділ діловодства представник відповідача подав клопотання про повернення заяви про зміну предмету позову від 22.04.2014 р., оскільки вказана заява подана без сплати визначеного розміру судового збору, не зазначено в позовній заяві обставин, на яких ґрунтується позовна заява.

Розглянувши подану заяву, суд відмовляє у її задоволенні, оскільки позивачем сплачено судовий збір у належному розмірі, враховуючи заявлену вимогу про стягнення заборгованості у розмірі 104 370,19 грн. та надані уточнення про допущення описки у зазначенні суми основного боргу в розмірі 1 000 000,00 грн. замість вірної суми 100 000,00 грн. та подана заява відповідає всіх необхідним вимогам згідно положень Господарсько-процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 19.05.2014 р. представник відповідача подав відзив на позов, в якому проти позову заперечив та пояснив, що договір №25-10 про виконання робіт від 28.10.2013 р. та від 28.10.2014 р. між сторонами не укладався та не підписувався, а тому не набрав чинності. Фактично між сторонами був укладений договір №25-10 про виконання робіт від 07.11.2013 р.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та надав уточнення щодо допущення ним описки в поданій заяві про зміну предмету позову від 22.04.2014 р., а саме у зазначенні суми основного боргу в розмірі 1 000 000,00 грн. замість вірної суми 100 000,00 грн.

Представник відповідача проти позову заперечив.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 19.05.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс-Аерохендлінг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євроформат Інжиніринг» було проведено попередні домовленості, підготовлено та підписано позивачем договір про виконання робіт №25-10 від 28.10.2013 р. та направлено зазначений договір на підпис відповідачеві.

Також позивач зазначає, що останнім було проведено авансовий платіж на рахунок відповідача у розмірі 100 000,00 грн. на виконання умов договору №25-10 від 28.10.2013 р., що підтверджується платіжним дорученням №2 від 08.11.2013 р. та банківською випискою з особового рахунку позивача, у яких і зазначено відповідне призначення платежу (копії в матеріалах справи).

Оскільки відповідачем не було виконано жодних підрядних робіт, позивач направив на адресу відповідача вимогу від 13.12.2013 р. №33/12-13 про повернення коштів у сумі 100 000,00 грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком №9973 від 13.12.2013 р. (копії в матеріалах справи).

Обґрунтовуючи свої вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-Аерохендлінг» зазначає, що підрядні роботи відповідачем не виконані, а авансові кошти в розмірі 100 000,00 грн. останнім не повернуто. Тому позивач просить розірвати договір про виконання робіт №25-10 від 28.10.2013 р. та стягнути з відповідача 104 370, 19 грн., з яких: 100 000, 00 грн. - основний борг, 2 448, 61 грн. - збитки у вигляді сплачених банківських процентів за користування кредитом, 1 019, 18 грн. - 3 % річних, 902, 40 грн. - нарахування індексу інфляції.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Так, позивач стверджує, що між сторонами укладено договір про виконання робіт №25-10 від 28.10.2013 р., проект якого підготував останній, хоча відповідачем вказаний проект договору не підписаний, доказів зворотного суду не надано.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Статтею 174 Господарського кодексу передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 175 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, зобов'язаною та управненою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно зі ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, головною ознакою укладення сторонами договору у спрощений спосіб є підтвердження прийняття до виконання замовлень, враховуючи, що у письмовій формі договір між сторонами підписано не було.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем було перераховано аванс у розмірі 100 000,00 грн. на виконання умов договору №25-10 від 28.10.2013 р., що підтверджується платіжним дорученням №2 від 08.11.2013 р.

При цьому, суду надано укладений між сторонами договір №25-10 про виконання робіт від 07.11.2013 р., який скріплений підписами сторін та печатками підприємств.

Частиною 4 ст. 882 ЦК України встановлено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні жодні докази виконання будь-яких підрядних робіт відповідачем, передання таких робіт позивачеві та оформлення акту про таку передачу, при цьому, сторонами не надано суду належних доказів прийняття до виконання замовлення позивача, на випадок укладення договору підряду у спрощений спосіб.

Доказів підписання між сторонами договору №25-10 від 28.10.2013 р. у письмовій формі, сторонами також не надано.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість вимог позивача в частині розірвання договору №25-10 від 28.10.2013 р., оскільки судом встановлено, що такий договір між сторонами не було укладено.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджується, що 13.12.2013 позивач направляв відповідачеві лист з вимогою про повернення перерахованих коштів, однак відповідач жодних дій не вчинив, вказаних коштів не повернув.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів по місті Києві, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12 грудня 2007 року N 1149 «Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів» відповідач вважається таким, що отримав вимогу від 13.12.2013 р. саме з 17.12.2013 р. (враховуючи вихідні дні).

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Враховуючи, що між сторонами не укладено договір №25-10 від 28.10.2013 р., на підставі якого перераховувалися спірні кошти, відповідачем не надано доказів виконання робіт на перераховану суму, суд приходить до висновку, що кошти в сумі 100 000,00 грн. є безпідставно отриманими.

Тому, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, суд приходить до беззаперечного висновку, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання з повернення безпідставно отриманих коштів у сумі 100 000,00 грн. на день прийняття рішення по справі.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна із сторін повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання щодо повернення позивачеві перерахованих коштів. Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку чим суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 100 000,00 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 448, 61 грн. збитків у вигляді сплачених банківських процентів за користування кредитом, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1)протиправної поведінки;

2)шкоди;

3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;

4)вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Однак позивачем не доведено суду наявності існування всіх елементів складу правопорушення, зокрема причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, а тому суд визнає необґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення 2 448, 61 грн. збитків у вигляді сплачених банківських процентів за користування кредитом.

Також позивачем заявлені вимога про стягнення з відповідача 1 019, 18 грн. - 3 % річних та 902, 40 грн. - нарахування індексу інфляції за період з 08.11.2013 р. по 11.03.2014 р.

Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3 % річних і встановив, що в останньому допущено помилку у визначенні моменту початку прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, яке ним фактично було прострочене починаючи з 25.12.2013 р.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума 3 % річних у розмірі 632,88 грн. та нарахування індексу інфляції у розмірі 801,20 грн. за період з 25.12.2013 р. по 11.03.2014 р.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення 100 000,00 грн. основного боргу, 3 % річних у розмірі 632,88 грн. та нарахування індексу інфляції у розмірі 801,20 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Аерохендлінг» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроформат Інжиніринг» (04073, м. Київ, пров. Куренівський, буд. 17, літ. «Ш», ідентифікаційний код - 34956876), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Аерохендлінг» (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Чайки, вул. Валентини Чайки, буд. 16, ідентифікаційний номер - 38742485) 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп. - заборгованості, 632 (шістсот тридцять дві) грн. 88 коп. - 3% річних, 801 (вісімсот одну) грн. 20 коп. - нарахування індексу інфляції та 2 028 (дві тисячі двадцять вісім) грн. 68 коп. - судового збору.

3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення: 23.05.2014 р.

Суддя Бондарчук В.В.