Постанова

від 24.09.2014 по справі 910/4393/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2014 р. Справа№ 910/4393/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Коршун Н.М.

Ропій Л.М.

при секретарі: Бовсунівській Л.О.,

за участю представників:

від позивача Хвостенко В.В., дов. від 04.08.2014,

від відповідача Степаненко О.А., дов. від 02.09.2014,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроформат Інжиніринг"

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2014

(дата підписання - 23.05.2014)

у справі №910/4393/14 (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Аерохендлінг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроформат Інжиніринг"

про розірвання договору від 28.10.2013 №25-10 та повернення отриманих коштів в сумі 104370,19 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.05.2014 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Аерохендлінг" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроформат Інжиніринг" (далі - відповідач) про розірвання договору від 28.10.2013 №25-10 та повернення авансу в сумі 104370,19 грн задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 100000,00 грн основного боргу, 632,88 грн 3% річних, 801,20 грн інфляційних втрат та 2028,68 грн судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2014 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що фактично договір про виконання робіт від 28.10.2013 №25-10 укладений та набрав чинності 07.11.2013. Таким чином, на думку відповідача, між сторонами виникли та існують зобов'язання за договором про виконання робіт від 07.11.2013 №25-10. Роботи по договору про надання послуги від 07.11.2013 №25-10 виконані, про що свідчать підписані відповідачем довідка про вартість виконаних робіт будівельних робіт та витрат за грудень 2013 року на суму 245845,68 грн та акт приймання виконаних будівельних робіт б/н за грудень 2013 року на суму 125354,40 грн. Отже, на думку відповідача він виконав будівельні роботи згідно договору про виконання робіт від 07.11.2013 №25-10 і у позивача існує заборгованість перед відповідачем за підрядні роботи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2014 прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 06.08.2014. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 №28. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 16.06.2014) позивачу та відповідачу - 20.06.2014, долучені до матеріалів справи.

04.08.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач надав відзив на апеляційну скаргу.

05.08.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з неможливістю бути присутнім в судовому засідання його представника.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2014 у зв'язку з виходом судді Кондес Л.О. у відставку розгляд апеляційної скарги здійснюється колегію суддів у складі: головуючий-суддя Рябуха В.І., судді Ропій Л.М., Сітайло Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2014 відкладено розгляд справи на 24.09.2014.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2014 у зв'язку з перебуванням судді Сітайло Л.Г. у відпустці було змінено склад суду: головуючий-суддя Рябуха В.І., судді Коршун Н.М., Ропій Л.М.

24.09.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач надав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судовому засіданні 24.09.2014 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2014 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як зазначає позивач в позовній заяві, враховуючи попередні домовленості з відповідачем, передав останньому проект договору про виконання робіт від 28.10.2013 №25-10 (далі - договір), відповідно до якого замовник (позивач) доручає, а виконавець (відповідач) приймає на себе обов'язки з виготовлення та монтажу ангару за адресою: м. Київ, КП "Міжнародний аеропорт "Київ" (Жуляни), згідно технічного завдання та калькуляції, які затверджені замовником, та згідно затвердженого замовником проекту (п.1.1 договору).

Не очікуючи підписаний відповідачем примірник, позивач на виконання п.4.4 договору, який передбачає попередню оплату на придбання матеріалів та організацію робіт, здійснив перерахування авансового платежу в сумі 100000,00 грн, про що свідчать платіжне доручення від 08.11.2013 №2 з призначенням платежу "авансовий платіж за будівельні роботи згідно договору від 28.10.2013 №25-10" та банківська виписка по особовим рахункам позивача за 08.11.2013.

Однак, як зазначає позивача, сторони договір не уклали, оскільки відповідач підписаний ним примірник договору не повернув, підрядні роботи за договором від 28.10.2013 №25-10 з виготовлення та монтажу ангару відповідач не виконав, в результаті чого позивач 13.12.2013 звернувся до ТОВ "Євроформат Інжиніринг" з вимогою від №33/12-13, в якій просив повернути 100000,00 грн авансу, оскільки договір на виконання робіт відповідачем не підписано, роботи - не виконані, актів виконаних робіт - не надано.

Вказана вимога була повернута позивачу відділенням поштового зв'язку в зв'язку з закінченням терміну зберігання рекомендованого листа з повідомленням.

Відповідно до ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.ч.1,2,3 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

За правовою природою договірні відносини, що, за наявності достатніх доказів, могли б існувати між сторонами на підставі договору підряду.

У частині 1 ст. 837 ЦК України вказано, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Отже, договір підряду є консенсуальним, двостороннім та оплатним.

Загалом ст. 837 ЦК України не містить спеціального регулювання форми договору підряду, проте цей договір може бути укладений відповідно до загальних вимог про форму (ст.ст.205-209 ЦК України).

Так, договори підряду між юридичними особами укладаються у письмовій формі (ч.1 ст.208 ЦК України), підписуються уповноваженими представниками сторін, підписи яких скріплюються печатками юридичних осіб.

В матеріалах справи відсутні докази підписання договору від 28.10.2013 №25-10 відповідачем та виконання ним підрядних робіт згідно договору від 28.10.2013 №25-10, а також підтвердження використання 100000,00 грн авансу на закупівлю матеріалів тощо, з метою виконання зобов'язань по спірному договору.

Договір, який не був укладений сторонами не може бути розірвано в зв'язку з відсутністю факту існування правочину.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов ґрунтовного висновку про відстуність підстав для задоволення вимоги позивача в частині розірвання договору від 28.10.2013 №25-10, оскільки судом встановлено, що такий договір між сторонами не було укладено.

Оскільки позивач заперечує факт укладення договір від 28.10.2013 №25-10 та виконання відповідачем підрядних робіт, він вимагає повернення авансу в сумі 100000,00 грн як безпідставно отриманої.

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом положень ст. 1212 ЦК України про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави цей вид зобов'язань породжується наявністю таких юридичних фактів: 1) особа набула або зберегла у себе майно за рахунок іншої особи; 2) правові підстави для такого набуття (збереження) відсутні або згодом відпали (п.1 листа Верховного Суду України від 01.07.2013).

Приписи ст. 1212 ЦК України (повернення безпідставно набутого майна) застосовуються лише за умови набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутності для цього правових підстав або якщо такі відпали (п.7 листа Вищого господарського суду України від 24.04.2013 01-06/757/2013).

Оскільки, як було встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, договір на виконання робіт від 28.10.2013 №25-10 між сторонами не укладався, то у відповідача не було достатніх правових підстав для отримання 100000,00 грн, а факт відсутності доказів використання авансу та/або виконання підрядних робіт в подальшому виключає можливість збереження таких коштів відповідачем, що має своїм наслідком повернення 100000,00 грн позивачу як кошти, отримані без достатньої правової підстави.

Як стверджує позивач, 100000,00 грн були отримані в ПАТ "Автокразбанк" згідно кредитного договору про відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії від 17.10.2013 №02-К/28440 під 21,5%, тому він просить відшкодувати 2448,61 грн збитків, що складаються з суми кредиту та відсотків за користування.

На думку суду апеляційної інстанції дана вимога позивача задоволенню не підлягає, з огляду на те, що кредитний договір про відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії від 17.10.2013 №02-К/28440 укладено позивачем на власний ризик, не з вини відповідача, а повернення тіла кредиту та сплата процентної ставки за користування кредитними коштами є обов'язком позивача згідно кредитного договору, а отже є його грошовим зобов'язанням перед банком, і тому такі кошти не є збитками в розумінні ст.22 ЦК України та ст.224 Господарського кодексу України. Крім того, згідно п.1.1.5 кредитного договору цільовим призначенням надання кредитних коштів є поповнення обігових коштів товариства.

Позивач також просить стягнути 1019,18 грн 3% річних та 902,40 грн інфляційних втрат за період з 08.11.2013 по 11.03.2014.

Перш за все слід зазначити, що зобов'язання відповідача повернути позивачу суму попередньої оплати за невиконані роботи є грошовим зобов'язанням, в відтак його невиконання тягне застосування щодо боржника наслідків, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України.

У відповідності до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дана стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається, зокрема, з отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Дослідивши матеріали справи, колегією суддів встановлено, що сторонами не визначено строк виконання відповідачем свого зобов'язання, оскільки договір від 28.10.2013 №25-10 неукладений.

Натомість, вимога №33/12-13 була пред'явлена (направлена) позивачем відповідачу 13.12.2013, що підтверджується штампом відділу зв'язку на описі вкладенням у цінний лист та фіскальним чеком №9973.

Таким чином, враховуючи семиденний строк виконання зобов'язання з моменту пред'явлення вимоги (ст.530 ЦК України) та 3-х денний строк на пересилання поштових відправлень, період прострочення виконання грошового зобов'язання для відповідача починає свій перебіг 25.12.2013.

Отже, за перерахунком суду першої інстанції сума 3% річних та інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача за неповернення попередньої оплати за період з 25.12.2013 по 11.03.2014 (як зазначає позивач в розрахунку, доданому до позовної заяви) складає 632,88 грн 3% річних та 801,20 грн інфляційних втрат, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

Враховуючи те, що рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях, у суду апеляційної інстанції немає правових підстав брати до уваги договір від 07.11.2013 №25-10 в даному господарському процесі та вважати, що авансовий платіж в сумі 100000,00 грн перераховано на його виконання, оскільки відсутні докази того, що договір на виконання робіт від 07.11.2013 №25-10 є договором від 28.10.2013 №25-10.

Так, дійсно договори на виконання робіт від 07.11.2013 №25-10 та від 28.10.2013 №25-10 схожі, але узагальнений предмет договорів та умова п.1.1 про визначення виду робіт у технічному завданні унеможливлюють зробити висновок про виконання одних і тих же самих робіт згідно вказаних договорів. Докази того, що по договору від 28.10.2013 №25-10 (його технічному завданні) відповідач мав здійснити ті ж самі роботи, що й по договору від 07.11.2013 №25-10 в матеріалах справи відсутні.

Доводи апеляційної скарги відповідача стосовно існування у відповідача заборгованості за договором від 07.11.2013 №25-10 не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки предмет спору в даній справі не стосується даного договору. Відповідач не позбавлений права звернутись до позивача з відповідним окремим позовом в порядку господарського судочинства.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2014 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроформат Інжиніринг" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2014 у справі №910/4393/14 - без змін.

2. Матеріали справи №910/4393/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.І. Рябуха

Судді Н.М. Коршун

Л.М. Ропій