Рішення

від 19.05.2014 по справі 0907/2-4261/2011

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 0907/2-4261/2011

Провадження № 2/344/1154/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2014 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої - судді Польської М.В.

при секретарі c/з Дзюбак Х.Б..

з участю представників позивача-відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника відповідача-позивача Шпілька А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_5, інтереси якої представляє ОСОБА_3, до ТОВ «Будінвестсервіс» про визнання права власності на нерухоме майно, стягнення неустойки (пені) за несвоєчасне виконання умов договору та за зустрічним позовом ТОВ «Будінвестсервіс» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості по договору, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_5, інтереси якої представляє ОСОБА_3, звернулась в суд з позовом до ТзОВ «Будінвестсервіс» в особі директора Зварищука В.М., про визнання права власності на трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 та гараж №НОМЕР_2 за цією ж адресою, стягнення неустойки (пені) в розмірі 165 442.56 грн. та повернення понесених судових витрат по справі.

ТзОВ «Будінвестсервіс» подано зустрічну позовну заяву до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором від 08.01.2006р. та додаткової угоди від 09.02.2009 року в сумі 146 024.2 грн., стягнення судових витрат.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 07.11.2012 року зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвестсервіс» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості по договору об'єднано в одне провадження з цивільною справою за позовом ОСОБА_5, інтереси якої представляє ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвестсервіс» про визнання права власності на нерухоме майно стягнення неустойки (пені) в розмірі 165 442.56 грн.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 11.02.2013 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 20.05.2013 року первісний позов задоволено, в задоволенні зустрічного позову відмовлено (а.с.195-198, 243-247). Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.10.2013 року рішення Івано-Франківського міського суду від 11.02.2013 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 20.05.2013 року скасовано (а.с.35-37 т.2), при цьому судом касаційної інстанції вказано те, що не було враховано судами порушення умов договору ОСОБА_5 щодо оплати платежів, не визначено правову природу правовідносин, не перевірено вину несвоєчасного виконання будівельно-монтажних та пусконаладочних робіт та застосування приписів ч.4 ст.3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва».

Представники позивача-відповідача підтримали позовні вимоги, уточнивши (зменшивши) в судових дебатах суму нарахованої пені, та просили суд задовольнити первісний позов із зменшеними вимогами, в задоволенні зустрічного позову просили відмовити в зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог, а також просили застосувати строк позовної давності щодо даного спору, який пропущено позивачами за зустрічним позовом без поважних причин.

Представник відповідача-позивача первісний позов не визнав, просив в задоволенні його вимог відмовити, згідно поданого заперечення, також просив застосувати пропущений позивачем-відповідачем строк позовної давності щодо даного спору, при цьому також наголосив про необхідність застосування до даних правовідносин приписи ч.4 ст.3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», щодо зустрічного позову, просив його задовольнити з підстав зазначених в зустрічній позовній заяві.

При тому, ТзОВ «Будінвестсервіс» визнав позовні вимоги в частині визнання права власності на квартиру та гараж, при подачі апеляційної скарги та прийняття рішення судом першої інстанції, що оскаржувалось, та в судових засіданнях даної цивільної справи, а тому в цій частині суд застосовує норму ст..174 ЦПК України, приймає визнання позовних вимог в цій частині, та приходить до висновку щодо задоволення цих вимог щодо визнання права приватної власності за ОСОБА_5 на трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, згідно договору №1203 від 08.01.2006 року з додатковою угодою від 19.06.2008 року та гараж №НОМЕР_2 за цією ж адресою згідно додаткової угоди від09.02.2009 року до договору №1203 від 08.01.2006 року. Однак, вже з врахуванням присвоєної під час розгляду справи в суді нової поштової адреси об'єктів даного нерухомого майна - АДРЕСА_1 та уточненої площі.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов ОСОБА_5, інтереси якої представляє ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвестсервіс» про визнання права власності на нерухоме майно, стягнення неустойки (пені), судових витрат підлягає задоволенню частково в частині визнаних позовних вимог, а саме: визнання права власності на трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 та гараж №НОМЕР_2 за цією ж адресою, стягнення судових витрат понесених позивачем в частині сплаченого судового збору, витрат на ІТЗ та правову допомогу, стягнувши також з відповідача частину судового збору, та в решті позовних вимог слід відмовити, а зустрічна позовна заява ТзОВ «Будінвестсервіс» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором від 08.01.2006р.та додаткової угоди від 09.02.2009 року в сумі 146 024.2 грн., стягнення судових витрат задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 08 січня 2006 року між ТзОВ «Будінвестсервіс» в особі директора Зварищука В.М. та ОСОБА_5 укладено Договір № 1203 дольової участі у будівництві багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення, поруч станції швидкої допомоги по АДРЕСА_1 та Додаткову Угоду від 19.06.2008 р. (а.с. 15-18 т.1). Відповідно до п.п. 1.1., 1.3. даного Договору ОСОБА_5 приймає дольову участь в будівництві багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення, поруч станції швидкої допомоги по АДРЕСА_1 а саме: трьохкімнатної квартири №НОМЕР_3 (змінено на № НОМЕР_4 згідно Додаткової Угоди від 19.06.2008 р.) на п'ятому поверсі загальною площею 94,87 кв.м. в будинку за цією ж адресою. Згідно п. 2.7 вищезгаданого договору остаточний розрахунок має бути проведений згідно ціни, вказаної в п. 2.1, п. 2.2 даного Договору та уточнених площ приміщень об'єкта згідно даних БТІ, а саме: відповідно до п.2.1 стартова вартість одного квадратного метра загальної площі об'єкту складає 3939 гривень та згідно п.2.4. початкова вартість об'єкту складає 373 692 гривні. Оплата проводиться: перший внесок в сумі 130 792.53 грн. до 12.03.2008р., решти 242 900.4 грн. рівними частинами щоквартальними платежами не пізніше 5 числа наступного місяця, остаточний розрахунок проходить на протязі 10 днів після здачі будинку в експлуатацію (п.3.1 договору). Термін здачі будинку - ІІІ квартал 2008 року (п.4.1 договору).

За несвоєчасну оплату за п.3.1 та 3.3 договору (платежі), ОСОБА_5 сплачує ТзОВ «Будінвестсервіс» пеню в розмірі 0.5% від недонесеної суми за кожен день прострочення (п.5.1 договору).

За несвоєчасне виконання ТзОВ «Будінвестсервіс» зобов'язань згідно п.4.1 (введення в експлуатацію) остання сплачує ОСОБА_5 пеню в розмірі 0.05% від вартості об'єкту за кожен день прострочення (п.5.5 договору).

Листом від 01.10.2008 року ТзОВ «Будінвестсервіс» було направлено ОСОБА_5 лист про перенесення терміну здачі будинку на ІУ квартал 2008 року (а.с.24 т.1), як стверджують сторони такий термін прийнято сторонами до відома, без внесення змін до існуючих договорів.

Також судом встановлено, що 09.02.2009 року між ТзОВ «Будінвестсервіс» та ОСОБА_5 укладено Додаткову Угоду до договору від 08 січня 2006 року , згідно якої ТзОВ «Будінвестсервіс» зобов'язаний передати у власність ОСОБА_5 гараж №НОМЕР_2 загальною площею 18,52 кв.м., вартістю 15000 доларів США, що еквівалентно в гривневому еквіваленті на день проведення оплати (а.с.19 т.1).

ОСОБА_5 за договором №1203 від 08 січня 2006 року вносила платежі, згідно квитанцій: 12.03.2008р. - 140000 грн., 03.07.2008р. - 60 392 грн., 03.10.2008р. - 71400 та 02.12.2008р. -76100 грн. та 11.06.2010 р. - 31 433 грн. (а.с.20, 22 т.1).

ОСОБА_5 за додатковою угодою від 09.02.2009 р. до договору №1203 від 08 січня 2006 року вносила платежі, згідно квитанцій:16.09.2009р. -31400грн., 06.04.2009р. - 32800 грн., 26.05.2009р. - 30480 грн., 29.05.2009р. - 22980 грн. (а.с.21 т.1).

Відносини, що виникли із довірчого управління грошовими коштами з метою отримання у власність житла врегульовано главою 70 Цивільного кодексу України та спеціальним Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» від 19.06.2003 року №978-VI .

Відповідно до ст.1 вищевказаного Закону, він встановлює загальні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування будівництва житла та особливості управління цими коштами, а також правові засади та особливості випуску, розміщення та обліку сертифікатів фондів операцій з нерухомістю.

До прийняття Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» фінансування житлового будівництва відбувалось шляхом укладення договорів про пайову участь.

З вищевказаних умов Договору вбачається, що ОСОБА_5 виконала умови даного Договору щодо визначеної суми договорів по квартирі - 379 325 гривень, однак нею не своєчасно сплачувались всі платежі, що підтверджується квитанціями про оплату. Так, окрім першого платежу за договором №1203 від 08 січня 2006 року, який внесено вчасно (з переплатою на 9207.47 грн.), всі інші платежі вносились не в повному обсязі за ІІ, ІІІ квартал 2008 року, а за ІУ квартал 2008 року, тобто до 05.01.2009 року, частково оплата здійснена позивачем-відповідачем 02.12.2008 року та остаточна внесена аж 11.06.2010 року. Однак, вина ОСОБА_5, в частині оплати коштів несвоєчасно не є доведеною, з врахуванням наступного.

Згідно ст..14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства

За вимогами ст..629 ЦК України договір є обовязковим до виконання сторонами.

Згідно ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Відповідно до ст.ст. 610-612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні умови або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

На підставі Акта готовності об'єкта до експлуатації від 09.12.2009 року видано інспекцією ДАБК в Івано-Франківській області 31.12.2009 року Свідоцтво про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам ДБН замовнику ТзОВ «Будінвестсервіс» (а.с.165 т.1), оригінал якого оглянуто судом 15.04.2014 року.

Отже, ТзОВ «Будінвестсервіс» також порушило умови договору щодо строку введення в експлуатацію будинку (з погодженими усно сторонами строку введення в експлуатацію будинку в ІУ кварталі 2008 року).

З матеріалів справи вбачається, що 15.09.2010 року представник позивача направив претензію щодо підписання Акту прийому-передачі та фактичної передачі у приватну власність вищевказаної квартири та гаражу (а.с.27-28). Згідно відповіді №16 від 14.10.2010 року відповідач вказав, що для передачі квартири та гаражу, згідно договору № 1203 від 08.01.2006 року та додаткової угоди від 09.02.2009 року, ОСОБА_5 необхідно з'явитись в офіс товариства та підписати Акт прийому-передачі квартири (а.с.33 т.1).

Разом з тим, 28.10.2010 року направлено відповідачем-позивачем листа за №17 представнику ОСОБА_3 та вказано, що згідно вищезазначених договорів за ОСОБА_5 рахується заборгованість в сумі 141 759,01 гривень, яка складається з: пені в сумі 129982,53 гривень, розрахунку 3% річних в розмірі 2166,43 гривень та розрахунку індексу інфляції в розмірі 9610,05 гривень (а.с. 34-35 т.1). На що, ОСОБА_3 повторно направлено претензію 01.11.2010р. щодо незгоди з заборгованістю та пропозицією підписати Акт прийому-передачі (а.с.36-38 т.1), відповідь на яку надано заявнику товариством «Будінвестсервіс» 08.11.2010р. (а.с.39 т.1).

02.02.2010 р. рішенням виконкому Івано-Франківської міської ради №45 присвоєно адресу багатоквартирному будинку з приміщеннями громадського призначення ТОВ «Будінвестсервіс» - АДРЕСА_1 (а.с.164 т.1).

Після фактичних обмірів ОБТІ, площа квартири №НОМЕР_4 становить 96.3 м.кв., гаражу 18.3 м.кв., що підтверджено та не спростовано сторонами.

З врахуванням пояснень сторін по цивільній справі, наявних матеріалів справи, суд встановив, що несвоєчасна сплата багатьма дольовиками будівництва багатоквартирного будинку, в т.ч. і ОСОБА_5 обов'язкових внесків за нерухоме майно зумовлена тим, що умова договору про дольову участь в частині щоквартальної сплати рівними частками та остаточну сплату при обмірах ОБТІ, не є чітко визначеною в датах та самих сумах платежів, а тому сплачувалось дольовиками за сприйняттям умов договору, в т.ч. в частині остаточної сплати. Саме така не чітко обумовлена в умовах договорів оплата, могла призвести (окрім інших підстав неможливості в той період своєчасного будівництва) до невиконання умов договору дольової участі між сторонами, які є учасниками даного цивільного процесу, в т.ч. в частині своєчасного завершення такого будівництва. Тобто кореспондуючий обов'язок дольовика внести своєчасно і в повному обсязі платежі, якщо це чітко обумовлено умовами договору, призводить до обов'язку іншої сторони як замовника будівництва своєчасно забезпечити виконання робіт та передати квартиру.

А тому, суд не вважає доведеним обґрунтуванням як позивача, так і відповідача, щодо порушень умов договору з несвоєчасної оплати платежів та відповідно введення в експлуатацію будинку, та як наслідок здійсненого нарахування неустойки щодо такого порушення та 3% річних, інфляційних втрат, як такого що вчинено з безпосередньої вини кожного з них.

При цьому, згідно вимог ч.4. ст.. 3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» (діяла норма цього закону з 14.01.2009 року по 1 січня 2012 року) було передбачено, що нарахування та виплата забудовником штрафних санкцій, передбачених договорами, та стягнення коштів, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, на строк дії цієї статті не здійснюється. Ця заборона не застосовується, якщо визначений термін прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва переноситься більше ніж на 18 місяців. Отже, з часу дії цієї норми закону, тобто з 14.01.2009 року по 1 січня 2012 року нарахування неустойки, 3% річних та інфляційних, з врахуванням того, що визначений термін прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва не було перенесено більше ніж на 18 місяців, не повинно здійснюватись.

За вимогами ст..256,257 ЦК України загальна позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності, за ст..261 ЦК України, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Як слідує зі ст.. 267 цього ж кодексу заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Згідно ч.2 ст. 258 ЦК України до пені застосовується спеціальна позовна давність - 1 рік.

Отже, пеня нарахована позивачем-відповідачем за період з 01.01.2009р. по 08.12.2010р. (з уточненим періодом по 31.12.2009 року) за квартиру та з 01.06.2009 року по 08.12.2010р. за гараж, з врахуванням заявленої заяви опонента по справі про спеціальну позовну давність та пропущений строк, проведена представником ОСОБА_3 не вірно, при тому, що позов подано до суду 13.12.2010 року. Нарахована ТзОВ «Будінвестсервіс» пеня, 3% річних, інфляційні нарахування за заборгованість по квартирі за зустрічним позовом за період з 06.07.2008 року по 11.06.2010 року в сумі 129982.53 грн., та за гараж за період з 15.02.2009 року по 26.05.2009 року в сумі 4265.19 грн., з врахуванням заявленої заяви опонента по справі про спеціальну позовну давність та пропущений строк, проведена невірно, при тому, що позов подано до суду 29.08.2011 року.

Однак, при тому, що сторони просили застосувати сплив строку позовної давності, суд не застосовує заявлені при прийнятті рішення по суті даного спору заяв позивача та відповідача щодо спливу такого строку, оскільки позовні вимоги не є доведеними в цілому та не є обґрунтованими в частині нарахування неустойки як по первісному позову так і по зустрічному позову (окрім визнаних позовних вимог про право власності), оскільки відсутня доведеність сторін щодо наявної вини недотримання таких укладених між ними угод, про що вже зазначалось вище.

Ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом та ст.61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст..212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому зсіданні дослідити кожен доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»).

Пленум Верховного Суду України у п.11 постанови від 18.12.2009 р. №11 «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Тому з відповідача по первісному позову також слід стягнути на користь ОСОБА_5 понесені нею судові витрати, та недоплачений судовий збір стягнути в користь держави.

Згідно ст.84 ЦПК України граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом, а саме: Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» № 4191-VI 20 від 20 грудня 2011 року «Розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Позивач оплатив витрати за надання правової допомоги в сумі 5773 гривень 00 коп., що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордеру від 13 грудня 2012 року на підставі акту виконаних робіт від 13 грудня 2012 року, які теж підлягають відшкодуванню позивачу.

На підставі наведеного, відповідно до ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 174, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_5, інтереси якої представляє ОСОБА_3, до ТОВ «Будінвестсервіс» про визнання права власності на нерухоме майно, стягнення неустойки (пені) за несвоєчасне виконання умов договору - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_5, жителькою АДРЕСА_4, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, право власності на трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 96,3 м.кв. та гараж №НОМЕР_2 (XXVI), за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 18,3 м.кв.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвестсервіс», м.Івано_Франківськ, вул. Фкдьковича 7 Б., код ЄДРПОУ 32604940, на користь ОСОБА_5, жительки АДРЕСА_4, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, судові витрати в сумі 51,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 5773,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвестсервіс», м.Івано_Франківськ, вул. Фкдьковича 7 Б., код ЄДРПОУ 32604940, в спеціальний фонд Державного бюджету України з зарахуванням на рахунок 31214206700002, отримувач коштів УДКСУ в м. Івано-Франківську Івано-Франківської обл., код за ЄДРПОУ 37952250, банк отримувача ГУДКС України в Івано-Франківській області, код банку отримувача (МФО) 836014, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ суду 02891693, 1649 грн. 00 коп.

В задоволенні решти заявлених вимог - відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ТОВ «Будінвестсервіс» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості по договору - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Довідка: повний текст рішення виготовлено 19 травня 2014 року.

Суддя: Польська М.В.