Постанова

від 19.05.2014 по справі 910/613/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2014 р. Справа№ 910/613/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Зубець Л.П.

Новікова М.М.

при секретарі Євдокимові В.О.

за участю представників

від прокуратури: Насадчук Ж.Д., посв. № 000518 від 26.07.2012р.

від позивача: Туліна О.М., дов. № 850/22-14 від 05.02.2014р.

Вербицький О.С., дов. № 152/0/22-14

від 07.03.2014р.

від відповідача: Шкаровський Д.О., дов. б/н від 01.04.2014р.

Ващенко В.О., дов. б/н від 01.04.2014р.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю

"Медімекс-Україна"

на рішення Господарського суду м. Києва

від 17.03.2014 р.

у справі № 910/613/14 (головуючий суддя: Трофименко Т.Ю.)

за позовом Заступника Генерального прокурора України в

інтересах держави в особі Міністерства соціальної

політики України

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Медімекс-Україна"

про стягнення 4 380 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства соціальної політики України звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медімекс-Україна" про стягнення штрафних санкцій в розмірі 4 380 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 12/261 від 10.10.2012р. про закупівлю товарів за державні кошти.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.03.2014р. у справі № 910/613/14 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медімекс-Україна" на користь Міністерства соціальної політики України 4 292 400 (чотири мільйони двісті дев'яносто дві тисячі чотириста) грн. 00 коп. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медімекс-Україна" судовий збір в розмірі 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн.. 00 коп. в доход спеціального фонду Державного бюджету України, що передбачений для зарахування судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Медімекс-Україна" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 17.03.2014р. у справі № 910/613/14 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2014р. сформовано для розгляду апеляційної скарги склад колегії суддів для здійснення апеляційного провадження колегії у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Новіков М.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2014 у справі № 910/613/13 у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Новіков М.М. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Медімекс-Україна" прийнято до провадження та призначено на 19.05.2014р.

05.05.2014р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 17.03.2014р. у справі № 910/613/14 без змін.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення Господарського суду м. Києва від 17.03.2014р. у справі № 910/613/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Представники прокуратури та позивача проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 17.03.2014р. у справі № 910/613/14 без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Судом встановлено, що 10 жовтня 2012 року між Міністерством соціальної політики України (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медімекс-Україна" (далі - постачальник) було укладено Договір № 12/261 про закупівлю товарів за державні кошти (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, з метою здійснення заходів із реабілітації дітей-інвалідів з дитячим церебральним паралічем постачальник зобов'язується у 2012 році поставити покупцю (передати у власність) товар - за кодом ДКПП 016-97 33.10.1 устаткування медичне, хірургічне та ортопедичне комплекс реабілітаційний для локомоторної терапії LokomatPro (8 шт.) (далі - товар, товари), а покупець - прийняти і оплатити такий товар у порядку, у строки та відповідно до умов, які передбачені цим договором.

Строк дії договору сторони визначили у п. 10.1., відповідно до якого цей договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 31.12.2012р., а в частині дії гарантійних зобов'язань у межах гарантійних строків, визначених у п. 11.1. цього договору.

Пунктом 1.2.2. договору, визначено, що комплектація товару визначена у додатку № 2 до цього договору.

Згідно з п. 2.1. договору, постачальник повинен поставити покупцю товар (виробництва Hocoma AG Switzerland), якість та комплектація якого відповідає умовам державної реєстрації медичних виробів та відповідає свідоцтву про державну реєстрацію № 11772/2012 разом з додатками, а також Додатку № 2 до договору, стандартам, що діють і технічним умовам виробника товару, забезпечувати безпеку життя, здоров'я споживачів.

Розділом третім договору, сторони погодили ціну договору, відповідно до якого:

3.1. Ціна цього Договору становить 43 800 000,00 грн. (сорок три мільйони вісімсот тисяч) гривень 00 копійок, в тому числі ПДВ 20% - 7 300 000,00 грн. (сім мільйонів триста тисяч гривень 00 копійок.) Розрахунок ціни Договору наведено у Додатку №1 до цього Договору.

3.2. Ціна цього Договору може бути зменшена за взаємною згодою Сторін.

3.3. Усі розрахунки за цим Договором проводяться за безготівковим розрахунком, у національній валюті України - гривні.

3.4. До вартості товару включені всі витрати постачальника, пов'язані з виконанням зобов'язань за цим Договором, у тому числі вартість безпосередньо товару, вартість пакування, маркування, доставки, введення в експлуатацію, ПДВ та усі митні збори та мита, що стягуються на території України з імпортованої продукції.

Відповідно до п. 4.1. договору, розрахунки за цим Договором проводяться по мірі надходження бюджетних коштів шляхом попередньої оплати 70% (семидесяти відсотків) вартості партії товару, яка здійснюється покупцем протягом 7 (семи) банківських днів з моменту пред'явлення постачальником до сплати рахунку та оплати повної вартості партії поставлених товарів протягом 7 (семи) банківських днів з дати підписання накладної (накладних) про поставку товарів до кінцевих одержувачів.

Згідно з п. 5.1. договору визначено строк (термін) поставки товарів: поставка товару здійснюється двома партіями:

5.1.1. перша партія товару поставляється до 30.10.2012р.

5.1.2. друга партія товару поставляється до 15.12.2012р.

Місце поставки (передачі) товарів: місце поставки товарів (кінцеві одержувачі товару) визначені у Додатку № 4 до договору (п. 5.2. договору).

Пунктом 5.3. договору визначено, що постачальник поставляє товари за місцезнаходженням покупця згідно накладної на партію товару, а покупець зобов'язаний видати постачальнику довіреність та один екземпляр накладної, яка підтверджує отримання партії товару. Після отриманні Покупцем партії товару між Сторонами укладається письмова угода про відповідальне зберігання для поставки товару до кінцевих одержувачів, на підставі якої Постачальник отримує відповідні видаткові накладні Покупця для передачі товару кінцевим одержувачам.

Факт приймання-передачі товару кінцевим одержувачем підтверджується підписанням накладної та наданням довіреності, які протягом 2 днів передаються постачальником покупцю (п. 5.6. договору).

Згідно з п. 5.7. договору при прийманні товару кінцеві одержувачі проводять перевірку товару та предмет його відповідності накладній по кількості й комплектності. Якщо в результаті проведеної перевірки буде виявлена невідповідність поставленого товару зазначеним документам, кінцеві одержувачі негайно інформують про це покупця та постачальника в письмовій формі. Постачальник зобов'язується за свій рахунок замінити та/або до поставити товар на склад кінцевих одержувачів у строк, додатково погоджений сторонами.

Відповідно до п. 5.8. договору доставка до місця установки, установка та введення в експлуатацію товару проводиться сертифікованими фахівцями постачальника (виробника товару), відповідальність за компетентність яких несе постачальник, у строк не пізніше 30 календарних днів з моменту поставки товару кінцевим одержувачам.

Пунктом 5.9. договору визначено, що при введенні в експлуатацію постачальник здійснює інструктаж персоналу кінцевих одержувачів з правил експлуатації товару.

Виконання постачальником зобов'язань по установці, введенню в експлуатацію та навчанню персоналу підтверджуються підписаним постачальником та кінцевими одержувачами Актами введення в експлуатацію товару, включаючи проведення інструктажу персоналу кінцевих одержувачів, який складається у трьох примірниках - по одному для постачальника, покупця та кінцевого одержувача (п. 5.10. договору).

Згідно з п. 5.11. договору, кінцеві одержувачі протягом одного робочого дня з моменту одержання проекту Акту введення в експлуатацію товару підписують його або направляють постачальникові та покупцеві умотивовану письмову відмову з зазначенням переліку відповідних недоліків (недоробок) і строків їх усунення, який є для постачальника обов'язковим.

За умовами договору, покупець зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати за поставлені товари відповідно до умов цього договору (п. 6.1.), а постачальник в свою чергу зобов'язаний забезпечити поставку товарів в асортименті, кількості та комплектності згідно з додатками №№ 1,2 до договору до кінцевих одержувачів у строки, встановлені цим договором (п. 6.3.1.); забезпечити установку та введення в експлуатацію товару в установлені цим договором строки (п. 6.3.4.); забезпечити інструктаж персоналу кінцевих одержувачів про умови та особливості експлуатації товару та навчання роботі на ньому (п. 6.3.5.).

Розділом сьомим договору сторони визначили відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором, відповідно до якого:

7.1. У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором.

7.2. У разі несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти, а саме при порушенні постачальником строків поставки товарів за цим Договором більше, ніж на 2 (два) календарних дні, покупець має право вимагати від постачальника сплати штрафу в розмірі 0,5 % (половини відсотка) від загальної ціни Договору за кожний день прострочення виконання, але не більше 20 % (двадцяти відсотків) від загальної ціни Договору.

7.3. У разі невиконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти, а саме - відсутності поставлених товарів до закінчення строку дії цього Договору, покупець має право вимагати від постачальника сплати штрафу в розмірі 10 % (десяти відсотків) від вартості непоставлених товарів. Крім сплати зазначених штрафних санкцій, постачальник повертає покупцю кошти здійсненої попередньої оплати за непоставлений товар з урахуванням індексу інфляції.

7.4. У разі невиконання або неналежного виконання постачальником своїх зобов'язань, що передбачені п.п. 5.7., 5.8., 5.11. Договору, покупець має право вимагати від постачальника сплати штрафних санкцій у розмірі 0,1% (одна десята відсотка) від ціни Договору за кожен день прострочення виконання зобов'язання, але не більше 10 % (десяти відсотків) від загальної ціни Договору.

7.5. У випадку поставки постачальником кінцевим одержувачам товару неналежної якості настають наслідки, передбачені цивільним та господарським законодавством України.

7.6. У разі порушення покупцем виконання грошового зобов'язання, що сталося з вини покупця, постачальник може вимагати стягнення суми боргу з урахуванням пені за весь час прострочення у розмірі однієї облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який стягується пеня, окрім випадку затримки (відсутності) бюджетного фінансування,

7.7. Штрафні санкції, передбачені Розділом VIІ цього Договору, обчислюються та виплачуються у випадку і на підставі відповідної вимоги іншої сторони. У випадку не пред'явлення відповідної вимоги розмір штрафних санкцій вважається рівним 0 (нулю).

Відповідно до п. 5.2 Договору, Додатком № 4 до нього визначено кінцевих одержувачів та місце поставки товарів: першої партії - Одеський обласний благодійний Фонд реабілітації дітей-інвалідів "Майбутнє" (м. Одеса), Державний комплекс соціальної реабілітації дітей-інвалідів (м. Миколаїв), Український науково-дослідний інститут протезування, протезобудування та відновлення працездатності (м. Харків), Обласний центр комплексної реабілітації інвалідів та дітей-інвалідів (м. Ужгород); другої партії - Обласний центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів (м. Чернігів), Луганський міжрегіональний центр професійної реабілітації інвалідів (м. Луганськ), Волинський центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів Міністерстві соціальної політики України (м. Луцьк), Вінницький центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів "Промінь" Міністерства соціальної політики України (м. Вінниця).

З матеріалів справи вбачається, що кінцевими одержувачами першої партії товар отримано:

- Одеським обласним благодійним Фондом реабілітації дітей-інвалідів "Майбутнє" (м. Одеса) -30.10.2012р., що підтверджується видатковою накладною № 912;

- Державним комплексом соціальної реабілітації дітей-інвалідів (м. Миколаїв)- 29.10.2012р., що підтверджується видатковою накладною № 913;

- Українським науково-дослідним інститутом протезування, протезобудування та відновлення працездатності (м. Харків) - 30.10.2012р., що підтверджується видатковою накладною № 914;

- Обласним центром комплексної реабілітації інвалідів та дітей-інвалідів (м. Ужгород) - 29.10.2012р., що підтверджується видатковою накладною № 915.

Кінцевими одержувачами другої партії товар отримано:

- Обласним центром соціальної реабілітації дітей-інвалідів (м. Чернігів) - 12.12.2012р., що підтверджується видатковою накладною № 2020.

- Луганським міжрегіональним центром професійної реабілітації інвалідів (м. Луганськ) - 12.12.2012р., що підтверджується видатковою накладною № 2021.

- Волинським центром соціальної реабілітації дітей-інвалідів Міністерства соціальної політики України (м. Луцьк) - 12.12.2012р., що підтверджується видатковою накладною № 2022.

- Вінницьким центром соціальної реабілітації дітей-інвалідів "Промінь" Міністерства соціальної політики України (м. Вінниця) - 12.12.2012р., що підтверджується видатковою накладною № 2023.

В обґрунтування позовних вимог прокуратура та позивач зазначає, що Міністерство соціальної політики України повністю виконало свої зобов'язання за договором № 12/261 від 10.10.2012р. про закупівлю товарів за державні кошти, а саме здійснило всі розрахунки за поставлений товар у повному обсязі, проте Товариство з обмеженою відповідальністю "Медімекс-Україна" порушило свої зобов'язання за договором, а саме п. 6.3.4. - постачальник зобов'язаний забезпечити установку та введення в експлуатацію товару в установлені цим договором строки. Відповідно до п. 5.8. договору, введення в експлуатацію товару проводиться у строк не пізніше 30 календарних днів з моменту поставки товару кінцевим одержувачам.

Також, з матеріалів справи вбачається, що введення в експлуатацію та навчання персоналу згідно умов договору № 12/261 від 10.10.2012р. в:

- Одеському обласному благодійному Фонді реабілітації дітей-інвалідів "Майбутнє" (м. Одеса), відбулось 15.11.2012р., що підтверджується Актом № 1 від 15.11.2012р.

- Державному комплексі соціальної реабілітації дітей-інвалідів (м. Миколаїв) відбулось 17.11.2012р., що підтверджується Актом № 2 від 17.11.2012р.;

- Українському науково-дослідному інституту протезування, протезобудування та відновлення працездатності (м. Харків) відбулось 25.11.2012р., що підтверджується Актом № 3 від 25.11.2012р.

- Обласному центру комплексної реабілітації інвалідів та дітей-інвалідів (м. Ужгород) - відбулось 02.12.2012р., що підтверджується Актом № 4 від 02.12.2012р.

- Обласному центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів (м. Чернігів) - відбулось 28.01.2013р., що підтверджується Актом № 5 від 28.01.2013р.

- Луганському міжрегіональному центру професійної реабілітації інвалідів (м. Луганськ) - відбулось 01.03.2013р., що підтверджується Актом № 8 від 01.03.2013р.

- Волинському центрі соціальної реабілітації дітей-інвалідів Міністерстві соціальної політики України (м. Луцьк) - відбулось 25.02.2013р., що підтверджується Актом № 7 від 25.02.2013р.

- Вінницькому центрі соціальної реабілітації дітей-інвалідів "Промінь" Міністерства соціальної політики України (м. Вінниця) - відбулось 08.02.2013р., що підтверджується Актом № 6 від 08.02.2013р.

Відповідно до акту від 28.01.2013 № 5 введення в експлуатацію та навчання персоналу, установку комплексу в Обласному центрі соціальної реабілітації дітей-інвалідів (м. Чернігів) прострочено на 13 днів, штрафні санкції становлять 569 400 гривень, у Волинському центрі соціальної реабілітації дітей-інвалідів - на 41 день (акт від 25.02.2013 № 7), штрафні санкції - 1 795 800 гривень, у Вінницькому центрі соціальної реабілітації дітей- інвалідів "Промінь" - на 24 днів (акт від 08.02.2013 № 6), штрафні санкції - 1 051 200 гривень, у Луганському міжрегіональному центрі професійної реабілітації інвалідів - на 45 днів (акт від 01.03.2013 № 8), штрафні санкції - 1 971 000 гривень, в Обласному центрі комплексної реабілітації інвалідів та дітей-інвалідів (м. Ужгород) - на 2 дні (акт від 02.12.2012 № 4 ), штрафні санкції - 87 600 гривень.

Загальна сума штрафних санкцій становить 5 475 000,00 грн., проте враховуючи, що відповідно до п. 7.4. договору, покупець не має права вимагати від постачальника сплати штрафу в розмірі більше ніж 10% від загальної ціни договору, яка складає 43 000 000,00 грн., тому прокуратурою до стягнення заявлено 4 380 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач порушив строки введення в експлуатацію та навчання персоналу відповідно до умов договору № 12/261 від 10.10.2012р..

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Також, відповідач просив суд першої інстанції відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій по Акту № 4 від 02.12.2012р., у зв'язку з пропуском строку позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій у розмірі 87 600,00 грн.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Згідно зі ст. ст. 260, 261 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього кодексу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Враховуючи вимоги вищенаведених норм чинного законодавства України та умов договору № 12/261 від 10.10.2012 року, вимога сплатити штрафні санкції позивачем могла бути пред'явлена за період з 15.01.2013р., оскільки з позовом прокурор звернувся до суду 15.01.2014р.

З урахуванням викладеного позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій в розмірі 87 600,00 грн. по Акту введення в експлуатацію та навчання персоналу, установку комплексу № 4 від 02.12.2012р. задоволенню не підлягають.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вимога про стягнення з відповідача штрафних санкцій підлягає частковому задоволенню в сумі 4 292 400,00 грн., оскільки відповідачем не було доведено суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань,

Господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, згідно із положеннями Господарського процесуального кодексу України є предметом регулювання Господарського кодексу України.

Оскільки, відповідачем не виконанні належним чином зобов'язання, тому це є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Зокрема, у частині 1 статті 230 Господарського кодексу України зазначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Також у пункті 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Між тим, стягнення штрафних санкцій за порушення саме грошових зобов'язань передбачено у частині 6 цієї ж статті, в якій зазначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог в сумі 4 292 400,00 грн.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 17.03.2014р. у справі № 910/613/14 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Медімекс-Україна" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 17.03.2014р. у справі № 910/613/14 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/613/14 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді Л.П. Зубець

М.М. Новіков