Постанова

від 01.06.2018 по справі 910/613/14

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/613/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю.Я. - головуючого, суддів: Дроботової Т.Б., Пількова К.М.,

здійснивши розгляд у письмовому провадженні касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Медімекс-Україна" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.01.2018 (суддя Трофименко Т.Ю.) та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2018 (Сулім В.В. - головуючий, судді Гаврилюк О.М., Скрипка І.М.) у справі

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Медімекс-Україна"

на дії старшого державного виконавця Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Єрмакової О.А.

за позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства соціальної політики України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медімекс-Україна"

про стягнення 4 380 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

04.12.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Медімекс-Україна" (далі - ТОВ "Медімекс-Україна") звернулося до Господарського суду міста Києва зі скаргою про скасування постанови старшого державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - ВДВС) від 20.10.2017 про відкриття виконавчого провадження (далі - ВП) № 54924029 за наказом від 28.05.2015 № 910/613/14.

Заява обґрунтована тим, що спірна постанова є протиправною та підлягає скасуванню, за обставин пропуску стягувачем строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання та повернення через пред'явлення не за місцем виконання, що вже мало місце раніше.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2018 (суддя Трофименко Т.Ю.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2018 (Сулім В.В. - головуючий, судді Гаврилюк О.М., Скрипка .М.) у задоволенні зазначеної скарги відмовлено.

Ухвала та постанова мотивовані положеннями частини 3 статті 5 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), пунктів 2, 5 частини 1 статті 47 Закону України від 21.04.1999 № 606-ХІV "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 606-ХІV), пункту 10 частини 4 статті 4, частини 1 статті 12, статей 23- 26 Закону України від 02.06.2016 № 1404-ХVІІІ "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-ХVІІІ), статей 73, 74, 76- 79, 86, 339, 342 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) в редакції, чинній після 15.12.2017, враховуючи які суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення скарги боржника про скасування постанови ВДВС про відкриття виконавчого провадження за обставин відсутності в чинному законодавстві норми, яка обмежує державного виконавця від вчинення виконавчих дій після повернення виконавчого документа у зв'язку з пред'явленням його не за місцем виконання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ТОВ "Медімекс-Україна" просить ухвалу та постанову скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу боржника про скасування постанови ВДВС від 20.10.2017 про відкриття ВП № 54924029.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування наведеної ним позиції скаржник посилається на порушення судами положень статей 19, 58 Конституції України, Закону № 1404-ХVІІІ, наголошуючи на тому, що суди: 1) помилково дійшли висновку про застосування до спірних правовідносин положень законодавства щодо зворотної дії закону в часі стосовно поновлення строків для пред'явлення виконавчого документа до виконання; 2) безпідставно дійшли висновку про переривання строку для повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання за обставин спливу такого строку; 3) помилково вирішили про відсутність зв'язку між прийняттям оскаржуваної постанови та порушенням прав боржника.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Заступник Генерального прокурора України (далі - прокурор) надав відзив, в якому просив ухвалу та постанову залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

На підтвердження правильності судових висновків про відсутність підстав для задоволення скарги боржника на дії ВДВС щодо скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 20.10.2017, прокурор зазначив що матеріали справи не містять доказів виконання боржником рішення суду добровільно чи в примусовому порядку. Разом із тим твердження про порушення строку пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання є хибним, оскільки строк неодноразово переривався, а новий річний строк пред'явлення розпочався з моменту винесення постанови від 23.06.2016 і спливав 23.06.2017 відповідно до пункту 3 статті 23 та частини 5 статті 47 Закону № 606-ХІV, положення якої мають застосовуватися до спірних правовідносин, за обставин початку здійснення виконавчих дій до набрання чинності Закону № 1404-ХVІІІ.

Міністерство соціальної політики України у поданому відзиві на касаційну скаргу просить її залишити без задоволення з мотивів, викладених у оскаржуваних судових актах.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій

Здійснивши розгляд касаційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню зважаючи на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2014 у справі № 910/613/14, залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2014, частково задоволено позов Міністерства соціальної політики України (далі - Мінсоцполітики) до ТОВ "Медімекс-Україна", яким стягнуто на користь позивача борг за неналежне виконання договору про закупівлю товарів за державні кошті від 10.10.2012 № 12/261 у розмірі 4 292 400,00 грн. та судового збору в розмірі 73 080,00 грн. в дохід спеціального фонду Державного бюджету України, що передбачений для зарахування судового збору.

На виконання зазначеного рішення 28.05.2014 видано відповідні накази.

23.11.2015 Мінсоцполітики звернулось до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - ВДВС в м. Києві) із заявою № 17736/0/14-15/06, в якій просило прийняти до виконання наказ господарського суду міста Києва від 28.05.2014 № 910/613/14.

10.02.2016 ВДВС в м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 50098136, якою та надано боржнику строк на самостійне виконання наказу (7 днів з моменту винесення постанови).

23.06.2016 ВДВС в м. Києві винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві (ВП № 50098136), у зв'язку з тим, що в ході виконання рішення суду державним виконавцем вчинено всі дії щодо виявлення належного боржнику майна, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості та встановлено, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

15.05.2017 № 237/0/22-17 Мінсоцполітики звернулося до ВДВС в м. Києві із заявою про повторне прийняття наказу 28.05.2014 у справі № 910/613/14 до виконання.

Зазначена заява була скерована Дарницькому районному відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - ВДВС Дарницького р-ну), який 17.07.2017 виніс повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, оскільки виконавчий документ пред'явлено не за підвідомчістю ВДВС Дарницького р-ну.

06.10.2017 стягувач звернувся із заявою до ВДВС Дарницького р-ну про відкриття виконавчого провадження, в якій просив повторно прийняти до виконання наказ 28.05.2014 у справі № 910/613/14.

20.10.2017 ВДВС Дарницького р-ну винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 54924029, про зміст якої боржнику стало відомо 29.11.2017 і який вважає її винесеною з порушенням вимог чинного законодавства та порушенням його права, що і стало предметом розгляду даної справи.

Залишаючи без задоволення скаргу боржника про скасування спірної постанови ВДВС Дарницького району від 20.2017 про відкриття провадження у справі, суди дійшли висновку що спірна постанова про відкриття виконавчого провадження № 5492402 з примусового виконання рішення суду у даній справі про стягнення з боржника 4292400 грн. прийнята відповідно до закону та повноважень державного виконавця за обставин звернення стягувача до ВДВС про повторне прийняття наказу до виконання в межах строку, визначеного нормами законодавства, діючого на момент початку здійснення виконавчих дій.

Колегія суддів погоджується з такою позицією судів, з огляду на таке.

Вимогами положень частини 3 статті 5 ЦК передбачено, що якщо цивільні відносини виникли раніше та регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Враховуючи вимоги загальної цивільної норми, колегія суддів має зазначити, що порядок вчинення виконавчих дій до 05.10.2016 врегульовано Законом № 606-ХІV, який втратив чинність 05.10.2016, з набранням чинності Закону № 1404-VIII.

Відповідно до пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1404-VІІІ, виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Отже, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон № 606-XIV до 05.10.2016, а після цієї дати Закон № 1404-VІІІ. При цьому, застосування відповідної редакції Закону України "Про виконавче провадження" пов'язане з початком виконавчого провадження, а саме: з моментом винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Разом із тим, слід зазначити, що фактично початком виконавчого провадження в даній справі, як вірно встановлено судами є постанова про відкриття виконавчого провадження від 10.02.2016, яка на даний час є чинною, не оскаржувалась учасниками виконавчого провадження та в установленому законом порядку не визнавалася нечинною та не скасовувалася. Тобто, вірними є висновки, що виконавче провадження в цій справі розпочато на підставі Закону № 606-ХІV, який був чинний на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

При цьому, як вірно встановлено судами, 23.06.2016 ВДВС м Києва винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу, за обставин відсутності майна, на яке може бути звернено стягнення.

Положеннями Закону № 606-ХІV врегулювано порядок і строк для повторного пред'явлення виконавчого документа після його повернення стягувачу в разі якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (пункт 2 частини першої та частина 5 статті 47 Закону № 606-ХІV).

Так, положеннями пункту 2 частини статті 22 Закону № 606-ХІV визначено що виконавчий документ може бути пред'явлений до виконання протягом року з наступного дня, після набрання ним юридичної сили.

При цьому частинами 1 та 2 статті 23 Закону № 606-ХІV унормовані випадки переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, в тому числі за обставин пред'явлення виконавчого документа до виконання. В такому випадку перебіг строку для пред'явлення виконавчого документу поновлюється, а час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що враховуючи вимоги статті 23 Закону № 606-ХІV та обставини за яких, постановою ВДВС м. Києва від 23.06.2016 повернуто виконавчий документ стягувачу, строк для повторного пред'явлення виконавчого документа після його повернення стягувачу мав сплинути 23.06.2017.

Отже, колегія суддів вважає вірними висновки попередніх інстанцій, про те, що при зверненні Мінсоцполітики до ВДВС м. Києва із заявою про повторне прийняття наказу до виконання 15.05.2017, стягувач правомірно керувався Законом № 606-ХІV, нормами якого він не обмежений правом на повторне пред'явлення виконавчого документу до виконання ВДВС після його повернення, в межах строку визначеного положеннями статті 22 Закону № 606-ХІV.

Колегія суддів має зосередити увагу, що окрім Закону № 1404-VІІІ, який набув чинності 05.10.2016, набули чинності зміни до Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5), в редакції, чинній з 29.09.2016, відповідно до пункту 4 якої відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві (ВДВС м. Києва), якому повторно скерована заява стягувача від 15.05.2017, підвідомчі рішення, за якими - сума зобов'язання становить двадцять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті. Тому, ВДВС м. Києва, зважаючи на обмеження зазначеного пункту Інструкції № 512/5 скерував заяву стягувача до районного ВДВС за місцем знаходження боржника, тобто до Дарницького ВДВС. Однак, 17.07.2017 Дарницький ВДВС виніс повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, з підстав пред'явлення виконавчого документа не за підвідомчістю Дарницького ВДВС.

Натомість 20.10.2017 Дарницьким ВДВС відкрито виконавче провадження № 54924029, за заявою стягувача від 06.10.2017 про повторне прийняття наказу до виконання.

Здійснивши системний аналіз зазначених норм права та обставин справи, встановлених попередніми судовими інстанціями, колегія суддів вважає, що спірна постанова від 20.10.2017 про відкриття виконавчого провадження про повторне прийняття наказу до виконання, винесена Дарницьким ВДВС в межах повноважень, наданих Законами № 606-ХІV та № 1404-VІІІ, а також Інструкцією № 512/5, зважаючи на які стягувач правомірно скористувався правом на звернення із заявою про повторне прийняття наказу до виконання, в межах присічного річного строку для такого звернення.

У зв'язку із цим відсутні підстави для задоволення касаційної скарги та скасування судових актів у справі.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу

Доводи скаржника про помилковість судових висновків про застосування до спірних правовідносин положень законодавства щодо зворотної дії закону в часі стосовно поновлення строків для пред'явлення виконавчого документа до виконання та переривання строку для повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання, відхиляються колегією суддів як необґрунтовані, зважаючи, що заява стягувача про повторне прийняття наказу до виконання подана в межах строку, визначеного положеннями Закону № 606-ХІV, норми якого мають застосовуватися до спірних правовідносин. Оскільки заява стягувача про повторне виконання була подана до ВДВС м. Києва в межах чинності присічного річного строку, безпідставними також є доводи скаржника про відсутність підстав для його переривання.

Невірними є також висновки боржника про погодження стягувача з рішенням ВДВС Дарницького р-ну від 15.05.2017, викладеного в формі повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття, через що відсутні підстави для наступного задоволення заяви стягувача від 06.10.2017, зважаючи на помилковість такого повідомлення, про що також відмічає скаржник у касаційній скарзі. Разом із тим, факт прийняття спірної постанови Дарницького ВДВС від 20.10.2017, якою відкрито виконавче провадження № 54924029 за заявою стягувача від 06.10.2017 про повторне прийняття наказу до виконання, якраз і свідчить про помилковий характер повідомлення від 15.05.2017.

Разом з тим, касаційна інстанція погоджується з викладеними у відзивах на касаційну скаргу доводами прокурора і позивача, обґрунтованість та відповідність яких чинному законодавству і фактичним обставинам справи підтверджується вищенаведеними висновками судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд

Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для скасування постанови ВДВС Дарницького р-ну від 20.10.2017 про відкриття виконавчого провадження, в зв'язку з чим, немає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних судових актів.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, слід покласти на скаржника.

Зважаючи на викладене та керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Медімекс-Україна" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.01.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2018 у справі № 910/613/14 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.Я. Чумак

Судді: Т.Б. Дроботова

К.М. Пільков