Ухвала

від 29.01.2018 по справі 910/613/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

29.01.2018Справа № 910/613/14

Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю.,

За участю секретаря судового засідання Ваховської К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Медімекс-Україна", 02121, м. Київ, вул. Вірменська, 5-А, кв. 106,

на дії старшого державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Єрмакової О.А., 02121, АДРЕСА_1,

у справі № 910/613/14

За позовом Заступника Генерального прокурора України, 01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, в інтересах держави в особі Міністерства соціальної політики України, 01601, м. Київ, вул. Еспланадна, 8/10,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медімекс-Україна", 02121, м. Київ, вул. Вірменська, 5-А, кв. 106,

про стягнення 4 380 000,00 грн.

За участю представників:

Від позивача: Хребет С.І. по довіреності № 1609/019-17 від 29.12.2017

Від відповідача (заявника): Шкаровський Д.О. по довіреності № б/н від 12.01.2017

Швець Ю.І. по довіреності № б/н від 12.01.2017

Від Відділу: не з`явились

Від прокуратури: не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Заступник Генерального прокурора України звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства соціальної політики України з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медімекс-Україна" про стягнення штрафних санкцій в розмірі 4 380 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2014 у справі № 910/613/14 позов задоволено частково, а саме:

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медімекс-Україна" (02121, м. Київ, вул. Вірменська, 5-А, кв. 106, код ЄДРПОУ 32069608) на користь Міністерства соціальної політики України (06101, м. Київ, вул. Еспланадна, 8/10 код ЄДРПОУ 37567866) 4 292 400 (чотири мільйони двісті дев'яносто дві тисячі чотириста) грн. 00 коп.;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медімекс-Україна" (02121, м. Київ, вул. Вірменська, 5-А, кв. 106, код ЄДРПОУ 32069608) судовий збір в розмірі 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. в доход спеціального фонду Державного бюджету України, що передбачений для зарахування судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2014 рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2014 у справі № 910/613/14 залишено без змін.

На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2014 у справі № 910/613/14, яке залишено без змін постановою суду апеляційної інстанції, видано накази:

- від 28.05.2014 про стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю "Медімекс-Україна" (02121, м. Київ, вул. Вірменська, 5-А, кв. 106, код ЄДРПОУ 32069608) судовий збір в розмірі 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. в доход спеціального фонду Державного бюджету України, що передбачений для зарахування судового збору; строк пред'явлення наказу до виконання - 19.05.2015;

- від 28.05.2014 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медімекс-Україна" (02121, м. Київ, вул. Вірменська, 5-А, кв. 106, код ЄДРПОУ 32069608) на користь Міністерства соціальної політики України (06101, м. Київ, вул. Еспланадна, 8/10 код ЄДРПОУ 37567866) 4 292 400 (чотири мільйони двісті дев'яносто дві тисячі чотириста) грн. 00 коп.; строк пред'явлення наказу до виконання - 19.05.2015.

04.12.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Медімекс-Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з скаргою на постанову старшого державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 20.10.2017 про відкриття виконавчого провадження № 54924029 за наказом від 28.05.2015 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медімекс-Україна" (02121, м. Київ, вул. Вірменська, 5-А, кв. 106, код ЄДРПОУ 32069608) на користь Міністерства соціальної політики України (06101, м. Київ, вул. Еспланадна, 8/10 код ЄДРПОУ 37567866) 4 292 400 (чотири мільйони двісті дев'яносто дві тисячі чотириста) грн. 00 коп.

Скарга мотивована тим, що 20.10.2017 старшим державним виконавцем Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Єрмаковою О.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 54924029 з примусового виконання наказу від 28.05.2014 щодо стягнення з боржника 4 292 000,00 грн. боргу за рішенням суду. Скаржник вважає, що вказана постанова є протиправною та підлягає скасуванню з огляду на те, що стягувачем пропущено строк на пред'явлення виконавчого документа до виконання та виконавчий документ вже було повернуто у зв'язку з пред'явленням його не за місцем виконання. Нормативно в обгрунтування скарги посилався на порушення державним виконавцем при винесенні оскаржуваної постанови приписів Закону України Про виконавче провадження .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 розгляд скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Медімекс -Україна на постанову старшого державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києвівід 20.10.2017 про відкриття виконавчого провадження № 54924029призначено до розгляду на 17.01.2018.

16.01.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Господарського суду міста Києва від Міністерства соціальної політики України надійшли заперечення на скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Медімекс -Україна , в яких Міністерство соціальної політики України наголошувало на тому, що рішенян суду на даний час не виконано, а дії державного виконавця щодо винесенян оскаржуваної поставнови, вчинені в межах повноважень та у відпоідності з вимогами Закону України Про виконавче провадження .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2018 розгляд скарги відкладено на 29.01.2018.

П. 9 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017) визначено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ч. 1 статті 339 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Ч. 1 статті 342 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Частиною 2 наведеної статті визначено, що неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

В судовому засіданні 29.01.2018 представник Товариства з обмеженою відповідальністю Медімекс -Україна доводи скарги підтримав, просив суд скаргу задовольнити, постанову старшого державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києвівід 20.10.2017 про відкриття виконавчого провадження № 54924029 за наказом від 28.05.204 - скасувати.

Представник стягувача в судовому засіданні 29.01.2018 проти доводів скарги заперечував, просив відмовити у її задоволенні.

Представники прокуратури та ВДВС в судове засідання не з явилися.

Судом за результатами розгляду скарги встановлені наступні обставини.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2014 у справі № 910/613/14 позов задоволено частково, а саме:

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медімекс-Україна" (02121, м. Київ, вул. Вірменська, 5-А, кв. 106, код ЄДРПОУ 32069608) на користь Міністерства соціальної політики України (06101, м. Київ, вул. Еспланадна, 8/10 код ЄДРПОУ 37567866) 4 292 400 (чотири мільйони двісті дев'яносто дві тисячі чотириста) грн. 00 коп.;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медімекс-Україна" (02121, м. Київ, вул. Вірменська, 5-А, кв. 106, код ЄДРПОУ 32069608) судовий збір в розмірі 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. в доход спеціального фонду Державного бюджету України, що передбачений для зарахування судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2014 рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2014 у справі № 910/613/14 залишено без змін.

На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2014 у справі № 910/613/14, яке залишено без змін постановою суду апеляційної інстанції, видано накази:

- від 28.05.2014 про стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю "Медімекс-Україна" (02121, м. Київ, вул. Вірменська, 5-А, кв. 106, код ЄДРПОУ 32069608) судовий збір в розмірі 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. в доход спеціального фонду Державного бюджету України, що передбачений для зарахування судового збору; строк пред'явлення наказу до виконання - 19.05.2015, тобто 1 рік, як було встановлено чинною на час їх видачі редакцією статті 22 Закону України Про виконавче провадження

- від 28.05.2014 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медімекс-Україна" (02121, м. Київ, вул. Вірменська, 5-А, кв. 106, код ЄДРПОУ 32069608) на користь Міністерства соціальної політики України (06101, м. Київ, вул. Еспланадна, 8/10 код ЄДРПОУ 37567866) 4 292 400 (чотири мільйони двісті дев'яносто дві тисячі чотириста) грн. 00 коп.; строк пред'явлення наказу до виконання - 19.05.2015, тобто 1 рік, як було встановлено чинною на час його видачі редакцією статті 22 Закону України Про виконавче провадження .

23.11.2015 Міністерство соціальної політики України звернулось до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві з заявою № 17736/0/14-15/06, в якій просило прийняти до виконання наказ господарського суду міста Києва від 28.05.2014 № 910/613/14.

10.02.2016 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 50098136, якою на підставі ст. ст. 17,19, 21, 25, 31 Закону України Про виконавче провадження відкрито виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 28.05.2014 № 910/613/14 про стягнення з ТОВ Медімекс-Україна на користь Міністерства соціальної політики України 4 292 400 (чотири мільйони двісті дев'яносто дві тисячі чотириста) грн. 00 коп., надано боржнику строк на самостійне виконання наказу (7 днів з моменту винесення постанови).

23.06.2016 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві (ВП № 50098136), якою на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ (наказ від 28.05.2014 № 910/613/14) повернуто стягувачу (Міністерству соціальної політики України) у зв'язку з тим, що в ході виконання рішення суду державним виконавцем вчинено всі дії щодо виявлення належного боржнику майна, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості та встановлено, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

П. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, яка була чинна на момент винесення постанови від 23.06.2016) визначав, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Частиною 5 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, яка була чинна на момент винесення постанови від 23.06.2016) визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Ч. 1 статті 23 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, яка була чинна на момент винесення постанови від 23.06.2016) визначено, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються:

1) пред'явленням виконавчого документа до виконання;

2) частковим виконанням рішення боржником;

3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Частиною 2 статті 23 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, яка була чинна на момент винесення постанови від 23.06.2016) визначено, що після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Частиною 3 статті 23 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, яка була чинна на момент винесення постанови від 23.06.2016) визначено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Таким чином, суд дійшов висновку, що строк пред'явлення виконавчого документа (наказу від 28.05.2014) до виконання - перервався внаслідок пред'явленням виконавчого документа до виконання, і новий річний строк пред'явлення його до виконання розпочався з моменту винесення постанови від 23.06.2016 про повернення виконавчого документа, що узгоджувалось з приписами частини 3 статті 23 та частини 5 статті 47 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, яка була чинна на момент винесення постанови від 23.06.2016). При цьому, суд враховує і те, що постанова державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві від 10.02.2016 є чинною, не оскаржувалась учасниками виконавчого провадження і в установленому законом порядку не визнавалась нечинною і не скасовувалась.

Листом від 30.08.2016 № 12624/0114-16/06 Міністерство соціальної політики України звернулось до Генеральної прокуратури України з проханням сприяння у належному виконанні відділом примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у м.Києві рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2014 у справі № 910/613/14 щодо стягнення заборгованості у сумі 4 292 400,00 грн.

19.09.2016 Генеральна прокуратура України листом № 08/02-54вих.16 повідомила Міністерство соціальної політики України про те, що звернення останнього стосовно належного виконання судового рішення про стягнення на користь держави заборгованості з ТОВ Медімекс-Україна надіслано для розгляду до Міністерства юстиції України.

05.10.2016 набрав чинності Закон України Про виконавче провадження від 2 червня 2016 року N 1404-VIII, Прикінцеві та перехідні положення якого містять приписи про те, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. (п. 5). Рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження (п. 6). Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону (п. 7).

Таким чином, з 05.10.2016 виконавчі дії з примусового виконання рішення у даній справі та наказу, підлягали здійсненню згідно вимог Закону України Про виконавче провадження від 2 червня 2016 року N 1404-VIII.

Листом № 36505/15991-0-26-16/20.4 від 24.10.2016 Міністерство юстиції України повідомило Міністерство соціальної політики України про те, що 23.06.2016 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Заявою від 15.05.2017 № 237/0/22-17 Міністерство соціальної політики України звернулось до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві з заявою про повторне прийняття наказу 28.05.2014 у справі № 910/613/14 до виконання.

Суд враховує те, що строк пред'явлення виконавчого документа (наказу від 28.05.2014) до виконання - перервався внаслідок пред'явленням виконавчого документа до виконання, і новий річний строк пред'явлення його до виконання розпочався з моменту винесення постанови від 23.06.2016 про повернення виконавчого документа, і відповідно, спливав 23.06.2017, згідно з приписами частини 3 статті 23 та частини 5 статті 47 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, яка була чинна на момент винесення постанови від 23.06.2016), що є подією, яка відбулася у часі.

Проте, ч. 1 статті 12 Закону України Про виконавче провадження від 2 червня 2016 року N 1404-VIII визначено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. До події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності.

Стягувач подав органу виконання судових рішень заяву від 15.05.2017 № 237/0/22-17 в межах річного строку згідно з приписами частини 3 статті 23 та частини 5 статті 47 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, яка була чинна на момент винесення постанови від 23.06.2016, і подія щодо поновлення річного строку відбулась у часі саме 23.06.2016), проте, лише 17.07.2017 старшим державним виконавцем Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві на підставі п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, оскільки виконавчий документ пред'явлено не за підвідомчістю Дарницького РВДВС м.Київ ГТУЮ у м.Києві.

П. 10 ч. 4 статті 4 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, чинній на момент винесення постанови від 17.07.2017) визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

06.10.2017 Міністерство юстиції України подало до Дарницького районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у м.Києві заяву № 428/0/22-17 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу від 28.05.2014 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медімекс-Україна" (02121, м. Київ, вул. Вірменська, 5-А, кв. 106, код ЄДРПОУ 32069608) на користь Міністерства соціальної політики України (06101, м. Київ, вул. Еспланадна, 8/10 код ЄДРПОУ 37567866) 4 292 400 (чотири мільйони двісті дев'яносто дві тисячі чотириста) грн. 00 коп.

20.10.2017 старшим державним виконавцем Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 54924029, якою на підставі ст. ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України Про виконавче провадження відкрито виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 28.05.2014 № 910/613/14 про стягнення з ТОВ Медімекс-Україна на користь Міністерства соціальної політики України 4 292 400 (чотири мільйони двісті дев'яносто дві тисячі чотириста) грн. 00 коп.

Частиною 1 статті 24 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови) визначено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Частиною 5 статті 24 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови) визначено, що у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.

Ч. 1 статті 25 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови) визначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення (у разі якщо виконавчі провадження про стягнення коштів з одного боржника відкрито у кількох органах державної виконавчої служби, якщо боржник та його майно перебувають на території адміністративно-територіальних одиниць, віднесених до підвідомчості різних органів державної виконавчої служби, тощо), або у разі виконання зведеного виконавчого провадження в органах державної виконавчої служби можуть утворюватися виконавчі групи в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.

П. 1 ч. 1 статті 26 Закону України Про виконавче провадження визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги Закону України Про виконавче провадження , в чинній редакції, наділяє державного виконавця на вчинення виконавчих дій, зокрема і щодо відкриття виконавчого провадження, а також вчинення в його межах дій зокрема і щодо встановлення певної підвідомчості або виконання рішення суду не за територією підвідомчості. Крім того, обставини, на які посилається скаржник в обгрунтування скарги про те, що виконавчий документ вже було повернуто у зв'язку з пред'явленням його не за місцем виконання, жодним чином не спростовують/не скасовують і не обмежують державного виконавця від виконання виконавчих дій згідно вимог закону.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За приписами статей 4-5 статті 115 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент винесення рішення та постанови суду апеляційної інстанції у даній справі) рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Ч. 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка діє з 15.12.2017), судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів виконання рішення суду боржником у добровільному порядку, як не містять і доказів виконання його у примусовому порядку. При цьому, суд враховує і те, що боржник був обізнаний з наявністю судового рішення про стягнення з нього на користь Міністерства соціальної політики України 4 292 400,00 грн., добровільно (тобто до звернення стягувача до органу виконання судових рішень для примусового його виконання) і обов'язок по його виконанню у боржника існував незалежно від початку примусового виконання. Як встановлено судом за результатами дослідження матеріалів справи, присуджений до стягнення борг боржником не погашено і зобов'язання по сплаті коштів в сумі 4 292 400,00 грн., безспірність якого підтверджена судовим рішенням - не виконане в установленому порядку.

Згідно із мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009 Конституційного Суду України виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Виходячи з того, що згідно статті 1 Конституції України Україна є правовою державою, обов'язковість виконання судових рішень є обов'язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".

У рішенні від 17.05.2005 по справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, рішення суду по справі №910/613/14, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання та має бути виконане.

Дослідивши наявні матеріали скарги в сукупності з іншими доказами по справі, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова старшого державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 20.10.2017 про відкриття виконавчого провадження № 5492402 з примусового виконання рішення суду у даній справі про стягнення з боржника на 4 292 400,00 грн. була прийнята відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця і право заявника внаслідок винесення оскаржуваної постанови не було порушено, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відмову в задоволенні скарги.

Частиною 1 статті 343 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Частиною 2 статті 343 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Згідно з ч. статті 343 Господарського процесуального кодексу України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд приймає ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Керуючись ст.ст. 234, 343 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Медімекс-Україна" на постанову старшого державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 20.10.2017 про відкриття виконачого провадження № 54924029 відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення. Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного тексту.

Повний текст ухвали складено 31.01.2018р.

Суддя Трофименко Т.Ю.