Рішення

від 23.05.2014 по справі 2-4899/11

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-4899/11

№ 2/183/106/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.05.2014 року

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі

головуючого судді - Городецького Д.І.

секретаря - Кравченко О.О.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомосковську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа - Будинкоуправління № 1 Гвардійської квартирно-експлуатаційної частини району про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

22 грудня 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про примусовий обмін житлових приміщень.

17 серпня 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з уточненим позовом в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 до ОСОБА_1 в її інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3, треті особи - Гвардійська квартирно-експлуатаційна частина району, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Гвардійської селищної ради, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про примусовий обмін житлових приміщень.

02 квітня 2012 року відповідач ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_4, третя особа - Будинкоуправління № 1 Гвардійської квартирно-експлуатаційної частини району про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

Ухвалою суду від 02 квітня 2014 року позовна заява ОСОБА_4 в його інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 до ОСОБА_1 в її інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3, треті особи - Гвардійська квартирно-експлуатаційна частина району, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Гвардійської селищної ради, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про примусовий обмін житлових приміщень була залишена без розгляду.

Таким чином, судом розглядалися позовні вимоги ОСОБА_1 з до ОСОБА_4, третя особа - Будинкоуправління № 1 Гвардійської квартирно-експлуатаційної частини району про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

В обґрунтування своїх вимог позивач ОСОБА_1 посилалася на те, що з 23 вересня 2000 року перебувала в шлюбі з ОСОБА_4

Від шлюбу мають дитину - ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3.

В березні 2003 року їй та відповідачу була надана для постійного проживання двокімнатна квартиру АДРЕСА_1, в яку вони вселилися на підставі ордеру № 44 від 12 березня 2003 року, виданого Гвардійською квартирно-експлуатаційною частиною району.

Позивач зазначила, що з січня 2010 року сімейні відносини з відповідачем ОСОБА_4 фактично були припинені, а 21 липня 2010 року шлюб між ними був розірваний.

В січня 2010 року ОСОБА_4 забрав свої особисті речі, спільне майно, яке було придбане за період шлюбу, виїхав з квартири, з зазначеного часу не користується спірним житловим приміщенням, не виконує обов'язків, що випливають з договору найму житла.

02 серпня 2010 року ОСОБА_4 зареєстрував шлюб з ОСОБА_10, тобто, утворив нову сім'ю, проживає АДРЕСА_3.

Від зазначеного шлюбу відповідач ОСОБА_4 має дочку - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, яку зареєстрував в спірному жилому приміщенні.

За нормами ст.ст. 71,72 ЖК України, відповідач може бути визнаний таким, що втратив право користування спірним житловим приміщенням, оскільки він не користується зазначеним приміщенням понад шість місяців без поважних причин.

В зв'язку з наведеним, посилаючись на вимоги ст.ст. 71,72 ЖК України, позивач ОСОБА_1 просила суд визнати ОСОБА_4 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник підтримали позов, посилалися на підстави звернення до суду, викладені в заяві, просили суд задовольнити вимоги.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні до початку розгляду справи по суті вимог позов не визнав, в наступному, в судове засідання не з'явився, про місце дату і час розгляду справи належним чином повідомлений.

Представник третьої особи - Будинкоуправління № 1 Гвардійської квартирно-експлуатаційної частини району в судове засідання не з'явився, про місце, дату і час розгляду справи належним чином повідомлений.

Суд, заслухавши пояснення позивача, його представника, свідків, дослідивши надані сторонами докази, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 23 вересня 2000 року сторони зареєстрували шлюб, що підтверджується відповідною відміткою в паспорті.

21 липня 2010 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 був розірваний, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу.

У відповідності до ордеру № 44 від 12 березня 2003 року, виданого Гвардійською квартирно-експлуатаційною частиною району ОСОБА_4 та членам сім'ї: дружина: ОСОБА_1, дочка: ОСОБА_7, була надана в користування двокімнатна квартиру АДРЕСА_1, яка належить Міністерству Оборони України.

Згідно довідки Будинкоуправління № 1 Гвардійської квартирно-експлуатаційної частини району в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: наймач житлового приміщення ОСОБА_4; колишня дружина ОСОБА_1; дочка ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3; дочка ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, крім інших і такі питання: які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

У відповідності до ст. 11 ЦК України, 1. Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. 2. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.

Судом встановлено, що між сторонами виникли відносини, які випливають з договору найму жилого приміщення.

У відповідності до ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами не підлягають доказуванню.

Так, сторони не заперечували той факт, що договір найму спірного житлового приміщення був укладений саме з відповідачем ОСОБА_4.

У відповідності до ст. 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.

На підставі ст. 64 ЖК України, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.

У відповідності до ст. 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Таким чином, позивач ОСОБА_1, як колишній член сім'ї наймача має право користуватися спірним житловим приміщенням відповідно до договору найму житлового приміщення та вимог Житлового кодексу України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проживає в спірному житловому у приміщенні, користується ним.

На підставі ст. 15 ЦК України, 1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. 2. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як зазначалося вище, на обґрунтування своїх вимог, позивач посилалася на не проживання відповідача в спірному жилому приміщенні.

У відповідності до акту перевірки житлових умов квартири АДРЕСА_1 від 25 грудня 2011 року, складеного комісією Гвардійської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, ОСОБА_4 не проживає в квартирі з січня 2010 року.

Згідно акту перевірки житлових умов квартири АДРЕСА_1 від 16 серпня 2012 року, складеного комісією Гвардійської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, в квартирі фактично проживають ОСОБА_1, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3.

Свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 в судовому засіданні, кожна окремо, пояснили, що вони проживають в ІНФОРМАЦІЯ_7, перебувають в дружніх відносинах з ОСОБА_1 Їм відомо, що з 2010 року колишній чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_4 не проживає, утворив нову сім'ю.

У відповідності до ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

На підставі ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, проводиться в судовому порядку.

В той же час, суд приходить до переконання, що не проживання відповідача ОСОБА_4 в житловому приміщенні жодним чином не порушує прав позивача ОСОБА_1, які випливають з договору найму житлового приміщення та норм Житлового Кодексу України.

Суд приходить до переконання, що позивач ОСОБА_1 не є належним позивачем у справі, оскільки, звертатися до суду з вимогами про визнання особи такою що втратила право користування житловим приміщенням з підстав, зазначених ст.ст. 71,72 ЖК України, має право тільки житлово-експлуатаційна організація (а в разі її відсутності - відповідне підприємство, установа, організація), з якої укладений договір найму житлового приміщення..

Аналогічна позиція висловлена і в пункті 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 2 від 12.04.85 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», де зазначено, що в силу ст. 61 ЖК житлово-експлуатаційна організація, а при її відсутності - підприємство, установа, організація як наймодавець можуть бути стороною в спорах, що виникають з договорів найму жилого приміщення. Вони вправі, зокрема, пред'являти позови про визнання наймача таким, що втратив право користування жилим приміщенням, розірвання договору найму жилого приміщення і виселення в зв'язку з систематичним порушенням правил співжиття, псуванням і руйнуванням жилих приміщень.

Оскільки судом не встановлено порушень прав позивача ОСОБА_1, також, остання не є стороною у договорі найму житлового приміщення, суд приходить до переконання, що в задоволенні позовних вимог належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 213-215 ЦПК України, ст. 13, 15. 16 ЦК України, ст.ст. 61, 64, 71,72 ЖК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа - Будинкоуправління № 1 Гвардійської квартирно-експлуатаційної частини району про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ Д.І. Городецький