Рішення

від 09.07.2014 по справі 2-4899/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6254/14 Справа № 2-4899/11 Головуючий у 1 й інстанції - Городецький Д.І. Доповідач - Осіян О.М.

Категорія 44

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2014 року м. Дніпропетровськ

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Осіяна О.М.

суддів - Деркач Н.М., Дерев'янка О.Г.,

при секретарі - Бец Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - Будинкоуправління № 1 Гвардійської квартирно-експлуатаційної частини району про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -

в с т а н о в и в:

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2014 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилалася на порушення судом норм матеріального права, та наявність підстав для задоволення позову.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду необхідно частково змінити із наступних підстав.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що 23 вересня 2000 року сторони зареєстрували шлюб, а 21 липня 2010 року шлюб між ними був розірваний, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу.

У відповідності до ордеру № 44 від 12 березня 2003 року, виданого Гвардійською квартирно-експлуатаційною частиною району ОСОБА_3 та членам сім'ї: дружина: ОСОБА_2, дочка: ОСОБА_4, була надана в користування двокімнатна квартира АДРЕСА_1, яка належить Міністерству Оборони України.

Згідно довідки Будинкоуправління № 1 Гвардійської квартирно-експлуатаційної частини району в цій квартирі зареєстровані: наймач житлового приміщення ОСОБА_3; колишня дружина ОСОБА_2; дочка ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1; дочка ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2.

Судом встановлено, що між сторонами виникли відносини, які випливають з договору найму жилого приміщення.

Сторони не заперечували той факт, що договір найму спірного житлового приміщення був укладений саме із відповідачем ОСОБА_3

Суд посилався на вимоги ст.ст. 61,64 ЖК України, ст. 13 ЦК України, і зазначив, що позивач ОСОБА_2, як колишній член сім'ї наймача має право користуватися спірним житловим приміщенням відповідно до договору найму житлового приміщення.

Суд встановив, що ОСОБА_2 проживає в спірному житловому у приміщенні, користується ним.

У відповідності до акту перевірки житлових умов квартири АДРЕСА_1 від 25 грудня 2011 року, складеного комісією Гвардійської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, ОСОБА_3 не проживає в квартирі з січня 2010 року.

Згідно акту перевірки житлових умов квартири АДРЕСА_1 від 16 серпня 2012 року, складеного комісією Гвардійської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, в квартирі фактично проживають ОСОБА_2, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 в судовому засіданні, кожна окремо, пояснили, що вони проживають в будинку АДРЕСА_1 перебувають в дружніх відносинах з ОСОБА_2 Їм відомо, що з 2010 року колишній чоловік ОСОБА_2 - ОСОБА_3 не проживає, утворив нову сім'ю.

Посилаючись на положення ст.ст. 71,72 ЖК України, роз'яснення постанови Пленуму Верховного суду України № 2 від 12.04.85 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» суд прийшов до переконання, що не проживання відповідача ОСОБА_3 в житловому приміщенні жодним чином не порушує прав позивачки ОСОБА_2, які випливають із договору найму житлового приміщення.

Крім того, суд зазначив, що позивачка ОСОБА_2 не є належним позивачем у справі, оскільки, звертатися до суду з вимогами про визнання особи такою що втратила право користування житловим приміщенням з підстав, зазначених ст.ст. 71,72 ЖК України, має право тільки житлово-експлуатаційна організація (а в разі її відсутності - відповідне підприємство, установа, організація), з якої укладений договір найму житлового приміщення..

Оскільки судом не встановлено порушень прав позивача ОСОБА_2, також, остання не є стороною у договорі найму житлового приміщення, суд прийшов до переконання, що у задоволенні позову належить відмовити.

Але із висновками суду щодо правових підстав відмови у позові погодитись не можна, оскільки вони суперечать вимогам чинного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 64 ЖК України, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.

Таким чином, цією нормою передбачено рівність прав та обов'язків наймача житла та членів його сімї. Тому висновок суду про відсутність правових підстав для звернення позивачки до суду із таким позовом, та наявність цих прав у житлово-експлуатаційних організацій суперечить ст.64 ЖК України, а також приписам ст.ст.24,55 Конституції України, ст.ст.15,16 ЦК України, ст.3 ЦПК України.

Не можуть бути підставою для задоволення позову доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не проживає у спірній квартирі.

Як вбачається із позовної заяви ОСОБА_2 вона просила визнати відповідача таким, що втратив право користування спірним житловим приміщенням на підставі ст.ст.71,72 ЖК України, у зв'язку із не проживанням без поважних причин у спірному житловому приміщенні.

Разом із тим зазначала про те, що відповідач утворив нову сімю та переїхав на інше постійне місце проживання, тобто вказувала інші підстави для визнання. особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

Крім того, у суді апеляційної інстанції вона заявила, що із відповідачем вони намагалися знайти варіант обміну спірного житлового приміщення, на два окремі житлові приміщення, в тому числі і під час розгляду справи.

Таким чином, позивачка визнавала за відповідачем право на спірну квартиру. У зв'язку із чим відсутні підстави для задоволенні її позовних вимог, а наявні лише підстави для зміни рішення в частині обґрунтування відмови у задоволенні позову, відповідно до вимог ст.309 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Нікопольського Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2014 року змінити в частині обґрунтування відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили із моменту проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів із моменту проголошення.

Судді: