Ухвала

від 16.04.2014 по справі 2а-4143/09/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" квітня 2014 р. м. Київ К-34345/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Гончарук І.Ю.,

за участю:

представників позивача - Бухарєва С.В., Марченка Р.В.,

представника відповідача - Шкодича Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Підприємства з іноземним капіталом ПІК «Джіммі Інтернешнл Трейдінг Компані»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2010 року

у справі № 2а-4143/09/2670

за позовом Підприємства з іноземним капіталом ПІК «Джіммі Інтернешнл Трейдінг Компані»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Підприємство з іноземним капіталом ПІК «Джіммі Інтернешнл Трейдінг Компані» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (далі - відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0009602310/0 від 01 грудня 2008 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2009 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва № 0009602310/0 від 01 грудня 2008 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Підприємства з іноземним капіталом ПІК «Джіммі Інтернешнл Трейдінг Компані» 3,40 грн. відшкодування сплаченого судового збору.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2010 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2009 року скасовано. Постановлено нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі Підприємство з іноземним капіталом ПІК «Джіммі Інтернешнл Трейдінг Компані», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2010 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2009 року.

У запереченні на касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі м. Києва, посилаючись на те, що постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2010 року є законною та обґрунтованою, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Печерському районі м. Києва була проведена невиїзна документальна перевірка Підприємство з іноземним капіталом ПІК «Джіммі Інтернешнл Трейдінг Компані» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за серпень, жовтень 2005 року, січень 2006 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у липні, вересні, грудні 2005 року, за результатами якої складений акт № 624/23-10/24365226 від 01 грудня 2008 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема, вимоги: пункту 1.8 статті 1, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого у Підприємства з іноземним капіталом ПІК «Джіммі Інтернешнл Трейдінг Компані» відсутнє право на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 73560,00 грн., у тому числі: по декларації за липень 2005 року - 989,00 грн., по декларації за вересень 2005 року - 57583,00 грн., по декларації за грудень 2005 року - 14998,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що Підприємство з іноземним капіталом ПІК «Джіммі Інтернешнл Трейдінг Компані» непавромірно включило до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду податок на додану вартість за господарськими операціями: з ПП «АФ «Степ-Агросенс» (оскільки згідно листа від 16 травня 2006 року № 52/7/23-315 Бахмацька МДПІ (Борзнянське відділення) не підтвердила суму податку на додану вартість у розмірі 989,33 грн. за липень 2005 року); з ТОВ «Медлен» (оскільки згідно відповідей ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва від 20 березня 2006 року № 649/7/23-718 та від 01 червня 2006 року № 4330/7/23-715 вказане товариство не знаходиться за юридичною адресою, подає звіти поштою з Києва, провести зустрічну перевірку не видається можливим); з ТОВ «Лідер» (оскільки безпосереднім постачальником товарів для ТОВ «Лідер» було ПП «РСУ «Прогрес», свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість якого було анульоване 01 червня 2004 року).

01 грудня 2008 року ДПІ у Печерському районі м. Києва на підставі вказаного акту прийняла податкове повідомлення-рішення № 0009602310/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зменшила Підприємству з іноземним капіталом ПІК «Джіммі Інтернешнл Трейдінг Компані» суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на 73560,00 грн., у тому числі: за липень 2005 року - 989,00 грн., за вересень 2005 року - 57583,00 грн., за грудень 2005 року - 14998,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що податковий орган проводив перевірку позивача на підставі Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджених наказом ДПА України від 18 серпня 2005 року № 350, які фактично носять характер ненормативного характеру, з огляду на що перевірка, яка була проведена на підставі нечинного нормативного акту, є такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що перевіркою не було встановлено факту надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету, з огляду на що відсутні підстави для відшкодування податку на додану вартість з бюджету.

Однак з такими висновками судів колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Виходячи з аналізу наведених положень Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.

Тобто Закон України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пов'язує виникнення у платника податку на додану вартість права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, а суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, обставини щодо реальності здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами не досліджували, доказів, які підтверджують, або спростовують такі обставини не витребовували, тоді як зазначені обставини є предметом доказування і підлягають обов'язковому встановленню судом.

Таким чином, суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2011 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2012 року підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді суди повинні також врахувати, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту. Лише достовірне встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Також, суд касаційної інстанції відзначає, що наявність у покупця (замовника) належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення сум податку на додану вартість, сплачених у складі вартості придбаних робіт (послуг) до податкового кредиту, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту за такими операціями, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Підприємства з іноземним капіталом ПІК «Джіммі Інтернешнл Трейдінг Компані» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2009 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2010 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий:

---

Л.І. Бившева

Судді:

---

А.М. Лосєв

---

Т.М. Шипуліна